Ihor Podolchak. Press Archive 2009-2010.

IHOR PODOLCHAK PRESS ARCHIVE 2009 - 2010
ІГОР ПОДОЛЬЧАК АРХІВ ПРЕСИ 2009 - 2010

BnF catalogue général - Liste de notices (recherche pa... http://catalogue.bnf.fr/servlet/RechercheEquation?host=...
Accueil BnF | Aide | Découverte vidéo | Une question ? | ©

Recherche par mots de la notice > Liste Notice Recherche Mots
Liste Notice Recherche Mots

Mes recherches | Mes préférences | Réservations | Panier
Recherche : podolchak
Espace personnel Détailler
En savoir plus ...
|
Rééssuullttaattss :: 1
R 133 nnoottiicceess
A
Affffiinneerr Type de Type de
Catalogue
Recherches simples ppaarr :: document notice
par mots NOUVEAU !

dans les index
Tri : |
par cote
par : | | ou
par
Recherches avancées
Podolchak, Igor (1962-....)
par mots NOUVEAU ! 1 Igor Podolchak / Igor Podolchak 1999
dans les index Masoch fund
par équation
2 [Recueil. Documentation sur Podolchak]
Recherches spécialisées
Podolchak, Igor (1962-.... )
3 1988
Monument (IV à VIII) : [estampe] / Igor Podolchak
périodiques et collections
musique imprimée et manuscrite Podolchak, Igor (1962-.... )
4 1987
documents iconographiques Monument (I, II, III) : [estampe] / Igor Podolchak
audiovisuel
documents cartographiques 5 1989
Monument (IX, X, XI) : [estampe] / Igor Podolchak
spectacles
documents numérisés Podolchak, Igor (1962-.... )
6 1991
De Sade's garden (I, II, III) : [estampe] / Igor Podolchak
Tolbiac libre-accès
7 1988
Autorités Suzanna and the elders : [estampe] / Igor Podolchak
autorités BnF Podolchak, Igor (1962-.... )

8 1989
Panotikon : [estampe] / Igor Podolchak
RAMEAU
9 1986
Proce Sja : [estampe] / Igor Podolchak

10 1987
The tentation of erotic parafrenia : [estampe] / Igor Podolchak

11 Scene in the harem (or Mannequin's love games) : [estampe] / 1988
Igor Podolchak
12 The Catalogue of architectural details n° 3 : [estampe] / Igor 1989
Podolchak

13 1989
The Honorable guard of blinds : [estampe] / Igor Podolchak
Стр. 1 из 2 23.10.09 14:13

OPC4 - results/titledata http://sunny.biblio.etc.tu-bs.de:8080/DB=2/SET=1/TTL=...
1 of 2
results search (all words [ALL]) podolczak
Title: Jakob Böhme / [Auswahl d. Textabschnitte u. Übers.: Jan Tomkowski

unter Mitw. von ... Radierungen:] Igor Podolczak
Author: Böhme, Jakob (Philosoph) *1575-1624*
Other persons: Podolczak, Igor ; Tomkowski, Jan
Published: Lodz : Correspondance des Arts II, 1993
Extent: 30 Bl. in Leporellofaltung. : Ill.
Note: Nebent.: Offenbarungen über den Gott, das Nichts und die Natur,
sowie die Menschenseele und den Menschenleib
Subject heading:Podolczak, Igor

Künstlerbuch
Shelf mark: Malerbücher 43.4° 566

Note: Ex. Nr 32, sign. von Igor Podolczak u. Jan Tomkowski. - Benutzung
nach Voranfrage.
Request info: not for loan
Location unkown. Refer to information desk
1 of 2 1 of 2
Стр. 1 из 1 25.10.09 14:07

Integrated Catalogue - Full View of Record http://catalogue.bl.uk/F/VXEHC2LLPDJJF5J5VRQCM...
Login | End session | Display options | Feedback | FAQs | Help
Catalogue: Integrated Catalogue
Home | About | Search | Results | Previous searches | My folder | Blank order form
Add to My folder |
Catalogue/authority record errors? Use our Error Report Form
Full Record
F
Foorrm
maatt oo pttiioonn s : Standard format Summary MARC tags
R
R eccoorrdd 100 oouu t ooff 2244
S
Syyssttee m nuum
mbbeerr 011891286
A
Auu thhoo r -- pp err s onnaall Bö hme, Jakob, 1575-1624.
U
U niiffoorrm
m ttii tllee [Selections ]
T
Tiitt lee Jakob Bö hmes Offenbarungen ü ber den Gott, das Nichts und die Natur, sowie die
Menschenseele und den Menschenlieb ... Auswahl der Textabschnitte und Ü bersetzung
Jan Tomkowski ... Radierungen: Igor Podolczak / Graphische Gestaltung: Igor Podolczak
und Janusz Tryzno ... = Jakuba Bö hmego objawienia dotycza̢ce Boga, nicoś ci i natury,
takż e duszy ludzkiej i człowieczego ciała ... / wybó r tekstó w i przekład: Jan Tomkowsk
akwaforty: Igor Podolczak ; projekt graficzny Igor Podolczak i Janusz Tryzno.
P
Puu blliisshheerr//yyeeaa r Łó d źC
Coorrrreessppoonn daannccee ddeess A
Arrttss II, 1993.
P
Phh y siiccaall ddeessccrr.. 1 v. : ill.
G
Gee neerraall nn ottee Text printed on paper hand-made by C Coorrrreessppoo nddaannccee ddee s A
Arrttss with 10 etchings and 4
prints black-pressed by Igor Podolczak.
LLaanngg uaaggee nnoottee Parallel text in German and Polish.
A
Add deedd nnaam
me Bö hme, Jakob, 1575-1624. Jakuba Bö hmego objawienia dotycza̢ce Boga, nicoś ci i
natury, takż e duszy ludzkiej i człowieczego ciała.
Tomkowski, Jan.
Podolczak, Igor.
Tryzno, Janusz Paweł.
A
Add deedd T
Tii tllee Offenbarungen ü ber den Gott, das Nichts und die Natur, sowie die Menschenseele und
den Menschenleib.
Objawienia dotycza̢ce Boga, nicoś ci i natury, takż e duszy ludzkiej i człowieczego ciała
H
H ollddiinngg s ((A
Allll)) Details
H
H ollddiinngg s nnoo tee General Reference Collection Cup.410.g.297 Nr. 8 in a limited edition of 100 copies and 10
complimentary copies signed by the artist and the translator - In a contemporary Polish
black cloth binding with a black-pressed paper onlay
S
Shh ellffm
maarrkk Cup.410.g.297 Request
Logout/end session | Display options | Feedback | Help

Home | About | Search | Results | Previous Searches | My folder
Accessibility Terms of use © The British Library Board X9
Стр. 1 из 1 23.10.09 14:16

Мазохизм породили властные украинки — Газета "Новая". 30.10.09 12:08
КУЛЬТ ЛИЧНОСТИ Поиск по сайту
АЛЕКСАНДР расширенный | искать

ЗБРУЕВ
«ВСЕ МЫ Редакция.
Контакты.
ОДИНАКОВЫЕ В Как нас найти.
СВОИХ ЖЕЛАНИЯХ, В Подписка.
ТО ЖЕ ВРЕМЯ — Реклама.
Архив выпусков.
30 октября 2009 ОЧЕНЬ РАЗНЫЕ ПО
В Киеве 9° ХАРАКТЕРУ.»
температура +10..+15
С, давление 743..750
мм рт ст., Юго,
восточный, 1-3 м/с
Билеты на матч Украина-Греция будут стоить до
Разные новости
Вся политика Мазохизм породили властные
украинки
12:30 В Украине подтвержден "свиной" грипп
Наш Киев 10:35 Билеты на матч Украина-Греция будут
Общество ИСКАТЕЛЬ стоить до 8 тысяч гривен
10:33 Пассажирское место рядом с
Экономика 26.01.2009, 14:37 // Елена Францева, газета «Новая» Шумахером продали за 30 тысяч долларов
Культ личности 10:27 Офисной бумаге подарили новую жизнь
Бессмертие 10:19 Новый способ избавиться от курения
Здоровый интерес 10:16 Исследователи выяснили
Испытано на себе местоположение "компаса" птиц
Как это было 09:56 Кубок Украины. «Днепр» —
Телекомпания «Металлург» Д — 1:2

09:49 Решение по Днепр Арене вынесут 28
Когда все дома
ноября
Место встречи 09:47 Милиция накрыла банду 14-летних
Спорт-тайм гопников в юбках
Искатель 09:45 "Бютовец" избил журналиста
Путешествия 19:26 Чиновники без авто экономней

Культура 19:25 Взрыв покалечил 5 шахтеров
Расследования 19:25 Стипендии светят только отличникам и
льготникам?
Острая тема
17:52 Чебурашка посинел
Фоторепортаж
17:52 Индонезия запрещает джинсы и шорты
Без ретуши
17:48 Горожане будут спрашивать с
НБУ Киеврады
100 $ 798.9000 UAH 17:06 Західна Україна: Від невідомого вірусу
100 € 1140.1901 UAH померло вже 20 людей
10 RUR 2.5091 UAH
16:50 Покажут сакральное искусство
Киоски
100 $ 860 UAH
100 € 1250 UAH
10 RUR 2.7 UAH
Бензин
А98 7.30 ГРН
А95 6.90 ГРН
А76 6.60 ГРН
ДТ 6.60 ГРН
Кто знает, появились бы когда-нибудь кожаные плетки и

наручники на полках секс-шопов, если бы в XIX веке
интеллигентное семейство Мазохов вовремя не покинуло
территорию теперешней Западной Украины… Ведь именно
гуцулки сформировали в сознании подающего надежды
впечатлительного юноши Леопольда образ женщины-
повелительницы, госпожи, которой подчиняется мужчина.
ФОТОРЕПОРТАЖ
В этот день ровно 173 года тому во Львове (тогда австрийская провинция
королевства Галиция еще именовался Лембергом) в римо-католической PRIME Yalta Rally 2009
семье немцев Захер-Мазохов родился первенец Леопольд. Отец будущего Ранним субботним утром коварные
всемирно известного писателя был главой полиции мать — дочерью Крымские серпантины Ай-Петри заполонили
ректора Львовского университета. Мальчик был совсем хилым толпы зрителей и фанатов автоспорта. Все
они с нетерпением ждали когда яркие и
постоянно болел и родители решили передать сына на воспитание сверхбыстрые гоночные автомобили
кормилице — гуцулке Гандзе жившей недалеко от Львова в селе мчащиеся на сумасшедшей скорости
Винники. Простая крестьянка заменила Леопольду и мать и отца. Позже позволят их сердцам забиться чаще....
в расцвет писательской карьеры Захер-Мазох будет активно вплетать
гуцульские фольклорные образы украинские обряды в свои РАССЛЕДОВАНИЯ
Здесь все наши читатели, да и немецкоязычные новеллы. А в рассказе «Гайдамак» создаст образ Собаки-убийцы вышли на охоту
не наши тоже, могут задать истинной украинки — возлюбленной предводителя опрышка Довбуша —
вопрос, поделиться В октябре в Донецке произошла жуткая
сокровенным, предложить женщины красивой страстной и норовящей властвовать над мужчиной трагедия — стая бродячих собак загрызла
тему, прислать свою новость добиваться его покорности. маленькую девочку. Инночке Цвилевой было
и просто пообщаться с всего семь годиков. По городу
журналистами нашего С раннего детства мальчишку привлекали картины жестокости распространились слухи что ее исполосовал
издания. страданий. Полотна казней были его любимым зрелищем жития ножом маньяк. Но как уверяют эксперты —
мучеников — излюбленными книгами. Однажды с ним произошел из ряда убийцами стали дворовые псы. Вся страна с
Пишет Николай содроганием следила за тем...
Нидвораевич вон выходящий случай: играя в прятки в доме любимой тети по отцовской
Когда решится линии — графини Ксенобии (женщины как поговаривали чрезвычайно ОСТРАЯ ТЕМА
вопрос с ценами жестокой и обожающей меха) Леопольд укрылся в платяном шкафу и
на парковку в стал невольным свидетелем сцены утех тети с любовником. Эта женщина Запретят ли телелохотроны?
центре Киева? То беспощадно стегала партнера плетью. Ворвавшемуся в комнату Если раньше нас обманывали обвешивая на
одни цены то - базарах или в магазинах то теперь с
другие! возмущенному рогоносцу-мужу тоже досталось от разъяренной
развитием интерактивного телевидения дурят
женщины. Не избежал плетей и попавшийся на глаза мальчик. Позже интерактивно с помощью телефона или
Мазох вспоминал что от ударов тети он чувствовал непонятное телевизора. Я о телевикторинах которых в
http://novaya.com.ua/?/articles/2009/01/26/143731-9 Page 1 of 3
Мазохизм породили властные украинки — Газета "Новая". 30.10.09 12:08
удовольствие. С тех пор женщин Мазох и любил и ненавидел последнее время расплодилось на
Сколько кандитатов в одновременно. отечественных телеканалах видимо-
Президенты будет невидимо. За угаданное слово или...
зарегистрировано в Писательская карьера Леопольда складывалась довольно удачно.
ЦИК? Переживания личной жизни Захера-Мазоха который получал КУЛЬТУРА
патологическое сексуальное наслаждение от подчинения физическому и Уварова станет мужчиной
Больше 100
эмоциональному насилию со стороны женщин нашли свое отображение в
Режиссер ситкомов «Моя прекрасная няня» и
От 50 до 100 его эротических произведениях. Наиболее знаменитое из них — «Венера в «Кто в доме хозяин?» Алексей Кирющенко
мехах». В 1886 году венский психолог Рихард фон Краффт Эбинг везет в Киев театральную премьеру —
До 50 сексуальную патологию заключавшуюся в получении удовольствия от комедию «Жених с того света» по мотивам
Два украинца – три гетмана боли и подчинения назвал «мазохизмом». знаменитой пьесы Карло Гольдони «Слуга
двух господ»....
Как они все достали! «Если садизм — это сексуальное извращение спровоцированное
недостатком тактильного и эмоционального контакта ребенка с матерью БЕЗ РЕТУШИ
что со временем приводит к чрезмерной агрессии то мазохизм — В общагу — ШТУРМОМ!
Проголосовать
наоборот. Он чаще всего вызван материнской гиперопекой
Результаты // все опросы заласканностью. Мазохисты в отличие от садистов не являются Нынче во всех регионах страны — массовое
поселение иногородних студентов в
жестокими. Для их поведения характерны пассивность стремление к университетские общежития. Двери
© 2007-2009, подчинению полной самоотдаче. Они приспосабливаются к любым корпусов где еще заканчиваются ремонты
газета «Новая» требованиям другого (в том числе и в половой жизни) и испытывают при откроются там со дня на день. Да вот только
этом высшую радость» — рассказала «Новой» медицинский психолог попасть в общежитие — из-за
Ответственность за содержание увеличившегося количества желающих — не
рекламных материалов лежит Татьяна Чеботарева. так-то просто. В результате прежнее к...
полностью на рекламодателе.
В ТЕМУ
Использование материалов из
«НОВОЙ» газеты Сделай мне больно!
приветствуется ссылка и Во Львове на месте дома где родился будущий писатель теперь стоит
гиперссылка на наше издание
желательна но если Вас не знаменитая гостиница «Гранд-отель».
мучает совесть то и ради Бога. В прошлом году во Львове открыли памятник Захеру-Мазоху в
натуральный рост. Поговаривают он отлит таким образом что через Литвин: Украина проиграла газовую
Редакция ведет со своими
читателями не только левый карман можно залезть в штаны писателю и подержаться за его войну
переписку но и мужское достоинство «на счастье». Стены кафе «Захер-Мазох» Председатель Верховной Рады Владимир
непосредственное общение. Нам открытого неподалеку в апреле 2008 года увешаны плетками цепями и Литвин считает Украину проигравшей в
очень дорого Ваше мнение! И наручниками. газовом конфликте с Россией. Об этом он
это - искренне. сказал на заседании Рады передают
В 1991 году художники-львовяне Игорь Подольчак и Игорь Дюрич при Українські Новини. «Мы переживаем вторую
участии скандально известного режиссера Романа Виктюка создали украино-...
Фонд Мазоха который прославился рядом скандальных акций.
Зигмунд Фрейд поделил мазохизм на мужской и женский. И при этом
отметил что мазохизм естествен для женщин (так же как садизм — для
мужчин) но иногда в мазохистских фантазиях мужчина ставит себя на
место женщины. Особо тяжелые случаи мазохизма считаются На инагурацию Обамы пригласили
психиатрическими отклонениями и лечатся медикаментозно. епископа-гомосексуалиста
Однажды Мазох подписал договор со своей женой Вандой фон Избранный президент США Барак Обама
Дунаевской (взявшей псевдоним в честь героини романа супруга привлек к участию в мероприятиях по
случаю своей инаугурации епископа-
«Венера в мехах») о том что Ванда может по своему усмотрению гомосексуалиста пишет во вторник Los
распоряжаться сущностью мужа (некоторую часть себя Леопольд все- Angeles Times...
таки решил оставить неприкосновенной для самореализации что также
прописали в документе).
Захер-Мазох умер 9 марта 1895 года от инфаркта. Видимо напоследок
судьба решила сделать писателю приятно — поиздеваться над его телом
всласть: он был кремирован дважды (в первый раз после смерти второй Бритни Спирс запела неблагим матом
— во время пожара в доме в Линдгайме где хранилась урна с его Певица Бритни Спирс видимо почуяв что
прахом). теряет былую популярность решила пойти
на крайние меры поскольку терять уже все
Культовой личностью Леопольд Захер-Мазох стал лишь после равно нечего ...
сексуальной революции 1960—1970-х гг.
мазохизм
Съели хлеба, и стали ведьмами
Воткнул в розетку — зарядил, сел за руль и укатил
СТРАНА ГУРМАНИЯ: Страна соусов и сладостей.Готовим

турецкий суп из йогурта, куриный пилав и баклаву
Украинская анимация — в летаргическом сне
Красный крест создал добрый бизнесмен
comprare viagra italia // 07-08-2009 05 02

mibawtwf ioazpzvn arojpkpw
viagra // 07-08-2009 03 35
cofqvwds inezeefd ufizpqek
levitra russia // 07-08-2009 02 39

qpkdlnwm tqyrvycm clfcbuji
kamagra cialis e levitra // 07-08-2009 02 10

lzdfudvz ookjfhvo elesxtrx
cialis roma // 06-08-2009 22 53

xtvjqipu edcijzsv zyfpcili
viagra costo // 06-08-2009 21 55

jftwkfwd sjtrpvjq csccwaka
levitra quanto costa in farmacia // 06-08-2009 21 27

vpvrchrg jzefftmm tlmlxnmd
kamagra costo // 06-08-2009 20 57

lezkgoeu auofbldg ualpdkgt
http://novaya.com.ua/?/articles/2009/01/26/143731-9 Page 2 of 3
Энциклопедия альтернативной культуры 30.10.09 11:58
Энциклопедия
альтернативной культуры
автономизм
акция
алкоголь
альтермондиализм
ЮЖНОРУССКАЯ ВОЛНА — условный термин альтернатива
российской критики, обозначающий искусство анархизм
украинского постмодерна 1980-х — 1990-х годов (по андерграунд
аналогии с передвижнической группировкой антиглобализм
«Товарищество южнорусских художников»). Иначе — артхаус
«новая (украинская) волна», «южная альтернатива», байкеры
«горячий постмодерн», «трансавангардное боди-арт
необарокко», «новые нежные ». Очаг Ю. В. — Киев, бомба
где в начале 1990-х годов активно работала группа брат
«Парижская Коммуна», по названию улицы, на бригады
которой размещался сквот мастерских, и Одессы вербатим
(СМ.: далее). Порой присовокупляют и авторов из видеоарт
виджей
других регионов — Львова (Роман Жук, Андрей
винт
Сагайдаковский, Булеца, Биба, Фонд Мазоха [Игорь
виртуальная
Подольчак, Игорь Дюрич]), Ужгорода (Павел
реальность
Керестей), даже из стран сопредельных — Молдавии вирус
(Юрий Хоровский, Валерий Кошляков, Сырбу, война
Бахчеван), России (Авдей Тер-Оганян из Ростова). галлюцинация
гейкультура
В Киеве первоначальными лидерами Ю. В. были героин
Арсен Савадов и Георгий Сенченко (прославившиеся гламур
картиной «Печаль Клеопатры» в 1987 году), Олег гоблинский перевод
Голосий, Сергей Панич, Василий Цаголов, Валерия гонево
Трубина, Александр Гнилицкий, позже — Максим гопники
Мамсиков, Кирилл Проценко, Дмитрий Кавсан, готы
Леонид Вартыванов, Илья Исупов и др. Несколько граффити
обособленное положение заняли члены «волевой группа
деконструкция
грани национального постэклектизма » (Олег Тистол,
диджей
Константин Реу-нов, Александр Харченко, Марина
дискурс
Скугарева, Яна Быстрова, Николай Маценко). К ним
догма-95
стоит добавить имена Анатолия Степаненко, Глеба другая проза
Вышеславского. Представители Ю. В. в Одессе — евразийство
Александр Ройтбурд, Василий Рябченко, Сергей зеленые
Лыков, Дмитрий Дульфан; здесь размах движения зиппи
был обусловлен предыдущей генерацией зрелище
концептуалистов, переехавших в Москву: Сергей игра
Ануфриев, Леонид Войцехов, Юрий Лейдерман и др. инсталляция
Для консолидации Ю. В. большую роль сыграла ирония
выставка «Вавилон» (Москва, 1990). киберпанк
кислота
Выросшая на острие бинарной оппозиции «горячий клонирование
б
http://www.metododivita.org/141.html Page 1 of 3
Энциклопедия альтернативной культуры 30.10.09 11:59
Юг» — «холодный Север »(московский клуб

комикс
концептуализм и соц-арт), Ю. В. поразила всех
коммуна
барочным размахом и пышностью, дикой смесью
контркультура
иронии и пылкой наивности, «повышенной
концептуализм
температурой пафоса и гротесковой легалайз
квазиакадемической содержательной программой лсд
»(Вл. Левашов), и, практически, способствовала мамудизм
возрождению жанра Большой Картины. Однако маргинал
многие деятели Ю. В. стали на Украине едва ли не марихуана
пионерами перформанса, инсталляции, видеоарта, масскульт
успешно приобщились к новым технологиям, мат
дигитальным практикам. В конце 1990-х годов медиа-apt
успешным является творчество одесситов (Игорь мейджор
Гусев, Глеб Катчук, Филипп Перловский, Мирослав мейнстрим
Кульчицкий, Вадим Чекорский, Эдуард Колодий, мент
Игорь Ходзинский, Анатолий Ганкевич, Александр милицанер
минимализм
Панасенко, Владимир Кожухарь). Увы, новых
мировое правительство
интересных имен за последнее время не появилось.
митьки
Да и признание Ю. В. на родине до сих пор остается
младоконсерваторы
половинчатым, несмотря на активную выставочную монтаж аттракционов
деятельность, определенные международные успехи, наркотики
вереницу отличных каталогов и т. п. Некоторая насилие
часть авторов Ю. В. живет и работает за рубежом нбп
(Трубина, Реунов, Керестей, Быстрова), наиболее некрореализм
сильное ответвление в диаспоре (Канада) — нелегал
творчество Тараса Полатайко, уроженца Черновиц. неформалы
неформат
Ю. В., несомненно, вернула вкус к хорошему новая искренность
живописанию, но и в модные технологии привнесла нудизм
неведомую доселе эмоциональность. Что должно объект
сказаться уже в следующем поколении постсоветских панк
параллельное кино
художников.
паранойя
перверсия
перформанс
политкорректность
существующий краски лаки . поиск на форуме аренда автокрана
попкорн
москва в коломне .. проведение корпоративных праздников . попса
порнография
постмодернизм
провокация
психоделия
пустотность
радикал
раста
реальность
революция
реди-мейд
рейв
ролевые игры
рэп
садомазо
самиздат
самоубийство
сатанизм
секта
сетература
сеть
симулякр
http://www.metododivita.org/141.html Page 2 of 3
Путеводитель по литературам мира 30.10.09 12:06
Реклама: ЗАКРЫТЬ
Англия Франция Германия Австрия Австралия Мексика Украина
Леопольд Риттер фон Захер-Мазох

Вернуться на главную Leopold Ritter von Sacher-Masoch
1836–1895
Знаменитый немецкоязычный писатель, выходец из Украины, человек,
давший имя половой перверсии "мазохизм"
Граф Леопольд фон Захер-Мазох родился 27 января 1836 года в столице
Галиции - Львове (Лемберге). Он был старшим из пяти детей в семье
директора галицийской полиции.
Предками его отца были испанцы, переселившиеся в Австрию вовремена
Карла, и издавна служившие короне богемские немцы. Мать его происходила
из древней славянской фамилии. Первые двенадцать лет жизни Леопольда
прошли в Лемберге и в небольшой деревушке Виники, недалеко от столицы.
Городская жизнь Леопольда протекала в родительском доме, где царила
атмосфера просвещения и сберегались традиции либеральной эпохи
правления Франца-Иосифа. Знание русского языка впоследствии дало ему
возможность читать в подлиннике русских авторов: Карамзина, Пушкина,
Тургенева и дригих классиков.
С семейными визитами связан для Леопольда фон Захер-Мазоха первый опыт
взаимоотношения полов, наблюдаемый им в мире взрослых и позднее
описанный в "Воспоминаниях детства". Кроме того, он в раннем возрасте
пережил смерть троих сестер и братьев, а также социальный взрыв:
ТЕКСТЫ МАЗОХА
восстание поляков в Краковской республике в 1846 году, подавление его и
Венера в мехах. Краткое
присоединение этой территории к Галиции. Спустя десять лет, он уже в
содержание
качестве историка опубликует материал об этом восстании, который станет
Венера в мехах. Полная версия
его первым литературным опытом.
Странник
В 1854 году он перебирается в столицу герцогства Штирия - древний Грац. В
Варвара Погодина
Граце он обосновался почти на два десятилетия. К исходу 70-х годов здесь
Израиль
происходит его знаменитая встреча с баварским королем Людвигом II,
известным своей романтической склонностью к искусствам, причудливой
судьбой, а затем - загадочным исчезновением. Леопольд завершил
образование защитой докторской диссертации по философии и истории. В
местном университете он получил доцентуру по истории (австрийской и
всемирной нового времени) и, казалось, перед ним открылась блестящая
академическая карьера. В 1858 году он анонимно опубликовал роман "Одна
http://www.alumatek.ru/autors/mazoh/bio.shtml Page 1 of 3
галицийская история. Год 1846". С той поры у него ежегодно выходило по

одной и более книг: "Закат Венгрии и Мария Австрийская", "Эмиссар",
"Человек без предрассудков" и другие. Кроме того, фон Захер-Мазох
публиковал в периодических изданиях разного рода фельетоны (в тогдашнем
значении этого слова) и легкиевещицы, жанр которых сегодня, навсегда
утрачен. Он сочинял театральные пьесы, составлял исторические обозрения
(например "Восстание в Генте во времена правления Карла V") и пробовал
себя в качестве учредителя нескольких недолговечных журналов
("Австрийская беседка", 1866-67; "Ежемесячник театра и музыки", 1868). Он
писал метрические подражания псалмам (1863) и исследовал поэзию
Фридриха Великого (1864).
Однако эта писательская, литературно-критическая и издательская
деятельность не привлекала внимания серьезной критики, и не приносила
ему материального благополучия. В эти годы он совмещал университетскую
Титл Фестиваля мазохизма в доцентуру и собственно литературное творчество. Читательский успех "Дон
Граце Жуана" тем временем укрепил решение фон Захер-Мазоха отказаться от
О МАЗОХЕ И МАЗОХИЗМЕ В дальнейшей академической карьеры историка и полностью посвятить себя
УКРАИНЕ, РОССИИ И МИРЕ литературе.
Лариса Полубояринова. Захер- Он продолжает плодотворно работать, ипостепенно у него рождается замысел
Мазох и Россия целого новеллистического цикла под общим концептуальным названием
Віталій Чернецький. Українці, "Завещание Каина". В Граце зародилось первое "мазохистское" увлечение
росіяни та Мазохів спадок Захер-Мазоха Анной фон Коттвитц, которое продолжалось несколько лет и
Светлана Матвиенко. Феномен ввергло его в серьезный жизненный кризис. Пережитое и выстраданное с
украинского мазохизма Анной фон Коттвитц легло в основу романа "Разведенка" (1870), и других
Евгений Гуцул. С Мазохом - по историй о любви, точно так же, как прежняя интрига с Фанни фон Пистор
жизни вдохновила Захер-Мазоха на создание "Венеры в мехах".
Лариса Полубояринова Некоторое время он занимал профессорскую кафедру во Львове, в 1880 году
Сектантский роман Захер- на тринадцать месяцев перебрался в Будапешт, где работал редактором. В
Мазоха 1881 г. он поселяется с семьей в Лейпциге. В этом саксонском городе,
Лариса Полубояринова. Проза славящемся книжной продукцией, он, кроме писательского труда, пробует
Леопольда фон Захер-Мазоха в себя в качестве издателя художественного альманаха "На высоте". Его выпуск
литературном контексте эпохи продолжался до 1885 года, однако это занятие не принесло издателю ни
реализма (автореферат) публичного успеха, ни материальной выгоды.
Ксения Ковригина. Захер- Между тем слава его гремела далеко за пределами немецкоязычного мира
Мазох. Он был прост как вплоть до Америки, находя широкий отклик в разных странах. Его
ребенок произведения переводились на многие европейские языки и издавались
Борис Парамонов. С коня на массовыми тиражами. Особенно популярным Захер-Мазох был во Франции,
танк где его сочинения публиковались ведущими издательствамии где его
Сара Боксер. Мазохизм наконец галицийская проза вызвала такой же интерес, как и его эротические истории.
берет свое Крупнейшие представители французской литературы - Золя, Тэн, Флобер,
Франсиско Умбрал. Садофашизм Доде и оба Дюма - высоко ценили творчество Леопольда фон Захер-Мазоха.
И.Е. Винов (Киев). Страсти по Более того, во время своей поездки в Париж (1886) Захер-Мазох был принят
Делёзу или феноменология президентом Французской республикии удостоен креста Почетного легиона.
боли 9 марта 1895 года Леопольд фон Захер-Мазох умер в деревушке Линдхайм.
Вышли воспоминания Ванды Но необычность его судьбы не завершилась и после смерти: урну с его
Мазох прахом уничтожил пожар в 1929.
Захер-Мазох в 20-21 веке пользуется популярностью с переменным успехом.
Похоже, что именно сегодня она достигла своего пика. В 2003 в рамках
программы "Грац - культурная столица Европы" в эом австрийском городе
прошел первый международный фестиваль мазохизма.
ХРЕСТОМАТИЯ МАЗОХИЗМА
Рихард фон Крафт-Эбинг.
Половая психопатия Памятник Леопольду фон Захер-Мазоху во Львове. Фото "Газета по-
Вильгельм Райх. Мазохистский украiнськи"
характер ВВС: фоторепортаж об открытии кафе мазохистов

Лоуэн Александр. Мазохистский В сегодняшнем Львове Захер-Мазох в новейшее время стал иронической
характер культовой фигурой. В 1991 в городе была учреждена полит-артистская
Ли Коуэн. Мазохизм группа "Фонд Мазоха", состоящая из двух, возможно, самых продвинутых
К.К.Новик, Дж.Новик. Сущность современных художников Украины - Игоря Дюрича и Игоря Подольчака. В
мазохизма организации группы им помогал знаменитый российский театральный
режиссер - бывший львовянин Роман Виктюк.
В 2000 Львов оспаривал у австрийского Граца право на проведение
международного фестиваля Захер-Мазоха и в конце концов в 2006 учредил
собственный фестиваль на эту тему. В апреле 2008 во Львове открылось
"Мазох-кафе", интерьер которого украшен эротическими картинами и
мазохистскими предметами - плётками, цепями, наручниками. В этом кафе
установлен памятник писателю - бронзовая статуя в человеческий рост,
высотой 1,7 м. На груди памятника вмонтирована лупа, через которую можно
посмотреть сменяемые эротические картинки. Среди напитков кафе -
специальные настойки, содержащие афродизиаки.
Дюрич и Подольчак -
основатели "Фонда Мазоха"
(ныне не действует)
Фонд Мазоха. Unlimited S/M, 1998. Акция против номинации «Человек года»,
Дворец «Украина», Киев
www.alpeadriacinema.it 14.01.09 19:15
home sections programme events TFF20-diary infofestival press sponsor archive contacts
PROGRAMME
WEDNESDAY 21th JANNUARY
15 Jannuary
11.00
16 Jannuary URBAN HOTEL DESIGN
incontro con gli autori / Q&A with autors
17 Jannuary SALA EXCELSIOR SALA AZZURRA
18 Jannuary 15:00 15:30
concorso doc giacomo gentilomo
19 Jannuary
SLEPÉ LÁSKY (Amori ciechi) I FRATELLI KARAMAZOFF
20 Jannuary di Juraj Lehotský (I, 1947, Beta SP, b-n, 112’)
(SK, 2008, 35mm, col., 77’) v.o. italiana
v.o. slovacca SOTT. IT/ENG. SUBT.
21 Jannuary
anteprima italiana
concorso cortometraggi
22 Jannuary
SARDUNYA (Geranio)
di Mustafa Emin Büyükcoşun
(TR, 2008, DigiBeta, col., 18’)
v.o. turca SOTT. IT./ENG. SUBT.
17:00
SUBSCRIPTION FORM concorso doc 17:45
BAM - RAUDTEE EI-KUHUGI james joyce
TTF20 - NOTJUSTCINEMA (Bam - Una ferrovia verso il nulla) ULIISSES (Ulisse)
di Jouni Hiltunen di Werner Nekes
(FIN/EST, 2008, DigiBeta, b-n & col., 73’) (D, 1980-82, 35mm, col., 94’)
v.o. finnica/russa SOTT. IT/ENG. SUBT. v.o. inglese/tedesca SOTT. IT.
anteprima italiana
12 gennaio
18:15
concorso doc
MOSTAR UNITED (Id.)
di Claudia Tosi
(I/SLO, 2008, Beta SP, col., 74’)
v.o. bosniaca - inglese SOTT. IT/ENG. SUBT.
anteprima italiana
20:00
concorso cortometraggi 20:30
TOLERANTIA (Id.) concorso doc
di Ivan Ramadan SREŠČ PRI AIFELOVATA KULA
(BiH, 2008, 35mm, col., 7’) (Ci vediamo alla Torre Eiffel)
senza dialoghi di Valentin Valčv
concorso lungometraggi (BG, 2008, DigiBeta, b-n & col., 96’)
LAS MENINAS (Id.) v.o. bul./ing./fran./pol./it./rus. SOTT. IT/ENG. SUBT.
di Ihor Podolčk anteprima italiana
(UA, 2008, DigiBeta, col., 99’)
v.o. ucraina SOTT. IT./SUBT. ENG.
anteprima italiana
22:00 22:30
concorso cortometraggi walls of sound
I DON’T FEEL LIKE DANCING GLASBA JE ČSOVNA UMETNOST,
(Non ho voglia di ballare)
di Evi Goldbrunner, Joachim Dollhopf f0 LP FILM PANKRTI-DOLGcAJT
(D, 2008, 35mm, col., 7’) (La musica come arte del tempo,
v.o. inglese SOTT. IT./ENG. SUBT. f0 LP film Pankrti-Dolgcajt)
concorso lungometraggi di Igor Zupe
(SLO, 2006, Beta SP, col., 47’)
TURNEJA (La tournée) v o slovena/croata/serba SOTT IT/ENG SUBT
http://www.triestefilmfestival.it/ Page 1 of 2
FvgNews.net | Manifestazioni | Penultima giornata al Trieste Film Festival: attesa per il documentario “Mostar United” | Trieste 27.01.09 01:29
Oggi Notizie Cultura Cinema Mostre Spettacoli Appuntamenti
Cerca in Calendario > Segnala il tuo avvenimento

Cerca in Notizie
NOTIZIE > MANIFESTAZIONI > 21 GENNAIO 2009

oggi in friuli venezia giulia
Pordenone (PN): 8a Rassegna regionale di
Teatro popolare Penultima giornata al Trieste Film
Festival: attesa per il documentario
Trieste (TS): Casi de cose de casa
Trieste (TS): III° Concorso Internazionale di

Scrittura Femminile
“Mostar United”
Tolmezzo (UD): Horacio Garcia Rossi /
Francesco Sobrino Trieste (TS) - Penultima giornata
Trieste (TS): Mostra di primavera per la 20ª edizione di Trieste Film
Festival: mercoledì 21 gennaio
San Daniele del Friuli (UD): LeggerMente -
ancora spazio ai concorsi con ben
Incontri di resistenza letteraria
quattro, importanti documentari
Tutti gli avvenimenti di oggi in fvg della sezione. Alle ore 15 in Sala
Azzurra con il documentario in
in evidenza concorso “SLEPE LASKY” di Juraj
Rossana Longo: opere 1995- Lehotsky, toccante riflessione sui
2008 sentimenti e le emozioni delle
BNL e Biblioteca Statale di
persone non vedenti. Sarà poi la
Trieste
volta di “BAM-RAUDTEE EI-KUHUGI” (BAM-Una Ferrovia verso il nulla), di Jouni
Trieste
Dal 12/12/08
Hiltunen, sul fallimento del progetto della linea ferroviaria Baikal-Amur Magistral,
al 31/01/09 voluta da Breznev nel ’74 come sogno pionieristico della gioventù comunista e, a
seguire, “MOSTAR UNITED”, di Claudia Tosi, immagine di com’è Mostar oggi e
Stefano Bollani – del tentativo di un uomo di trasmettere alle nuove generazioni il senso perduto
piano solo
dell’unità.
Teatro Nuovo
“Giovanni da Udine”
Udine
Ultimo documentario in concorso, ma non per questo meno importante, “SRESCA
Il 12/02/09 AIFELOVATA KULA” (Ci vediamo alla Torre Eiffel) di Valentin Valcev, riflessione
sul “fare cinema” attraverso le immagini raccolte nella Bulgaria di oggi sulle
FRANKIE HI-NRG tracce del film “De eerste jaren” girato nel 1947 da Marion Koblitz e Joris Ivens.
New Age Club
Una promessa,quella di Valentin: quella di portare queste immagini alla stessa
Roncade
Marion a Parigi, prima che lei muoia.
Il 31/01/09
Sempre per le sezioni competitive, ultimi due lungometraggi in concorso, a

partire da “LAS MENINAS”, opera prima dell’artista visionario ucraino Ihor
nightlife Podolcak, in Sala Excelsior alle ore 20. Una riflessione sugli effetti che la routine
quotidiana può produrre su mente e psiche, un film molto visivo, un puzzle che lo
MANOMANOUCHE
Teatro Comunale Palamostre spettatore viene chiamato a ricomporre in un quadro unitario.
Udine (UD)
Il 27/01/09 A seguire “TURNEJA”, del serbo Goran Marcovic, in programma alle ore 22,
racconta le avventure nel 1993 di un gruppo di attori di Belgrado che, in cerca di
THE ELECTRIC FREAKTONES
Etnoblog facili guadagni, partono inconsapevoli di ciò che li attende per la Krajina serba, a
Trieste (TS) quel tempo devastata dai combattimenti. Sarà l’ingenuità di questo gruppo di
Il 27/01/09 attori a metterli in qualche modo in salvo dalla guerra.
MELLOW MOOD – Release

PARTY Ultima giornata di concorso anche per i cortometraggi con tre lavori: la
Etnoblog produzione turca “SARDUNYA”, di Mustafa Emin Büyücoşcun (ore 15, in
http://www.fvgnews.net/view.php?t=n&k=2489 Page 1 of 2
FvgNews.net | Manifestazioni | Penultima giornata al Trieste Film Festival: attesa per il documentario “Mostar United” | Trieste 27.01.09 01:29
Trieste (TS) sala Excelsior) e le due opere proiettate la sera prima dei lungometraggi,
Il 28/01/09 “TOLERANTIA” di Ivan Ramadan e “I DON’T FEEL LIKE DANCING” di Evi
Goldbrunner e Joachim Dollhopf.
vedi nightlife
Ultimo appuntamento anche con “Giacomo Gentilomo-Un protagonista nel cinema
di genere”. A chiudere questa sezione sarà, alle ore 15.30 in Sala Azzurra, “I
enogastronomia
FRATELLI KARAMAZOFF”, pellicola del 1947.
Le tipiche Osmize triestine
provincia di Trieste (TS)
Sempre nella giornata odierna sarà “ULISSES” di Werner Nekes, in programma
Dal 01/01/08
al 31/12/09
alle ore 17.45 in Sala Azzurra, a concludere la sezione dedicata a James Joyce.
Esempio di sperimentazione cinematografica attraverso ciò che Nekes chiama
Sapori autentici della Carnia
“lighterature”, ossia della “scrittura fatta con la luce”, il film si ispira liberamente
Sauris (UD)
all’Odissea di Omero, all’Ulisse di Joyce, mentre Telemaco proviene dalla piece
Dal 20/12/08
al 27/02/09
teatrale “The Warp” di Neil Oram.
Magnemo fora de Casa

Per gli amanti della Musica e delle “geografie alternative”, la sezione Walls of
Monfalcone (GO) Sound ci regala ancora due chicche. Alle ore 22:30 in Sala Azzurra verranno
Dal 10/01/09 proiettati, infatti, “GLASBA JE CASOVNA UMETNOST; LP FILM
al 01/03/09 PANKRTI_DOLGCAJT” (LA MUSICA COME ARTE DEL TEMPO, LP FILM
PANKRTI_DOLGCAJT) di Igor Zupe, storia della Jugoslavia a partire dal 1977, con
vedi enogastronomia il primo concerto della band Pankrti (“I bastardi), fino al 1980, anno in cui la
band ha pubblicato il suo primo LP “Dolgcajt”. Questo documentaria fa parte di
una serie dedicata ai dischi che hanno fatto la storia della musica pop slovena,
intitolata “La musica come arte del tempo”.
A seguire, sempre in Sala Azzurra sarà la volta di “DIVIDED STATES OF

AMERICA-LAIBACH 2004 TOUR”, di Saso Podgorsek, in cui le riprese del tour
americano dei Leibach nel 2004, “Sympathy for the Devil tour”,diventano un
pretesto per ritrarre un paese culturalmente e politicamente diviso, nel difficile
periodo post-elettorale che vide il trionfo di Bush.
Grande attesa, infine, nella

mattinata di domani, giovedì 22
gennaio, per il responso delle
giurie e la successiva cerimonia
di premiazione dei vincitori di
questa edizione, in programma
alle ore 20 al Cinema Exclesior.
Per l’ultima giornata di festival,
inoltre, attesa per i due eventi
speciali di chiusura e per il
concerto organizzato al Teatro
Miela dalla rassegna Catodica con i Port Royal.
Leggi le Ultime Notizie >>>
> Contatta la Redazione > Mappa del sito > Realizzazione: Interfase
Testata giornalistica registrata al Tribunale di Trieste n.1106 del 22/04/2005 - Editore ProgettoCultura - Direttore Paolo Radivo
Pubblicazione con aggiornamento quotidiano - © copyright ProgettoCultura - tutti i diritti riservati - condizioni di utilizzo
http://www.fvgnews.net/view.php?t=n&k=2489 Page 2 of 2
La penultima giornata in attesa dei responsi | MessaggeroVeneto 27.01.09 01:28
Ricerca: MessaggeroVeneto dal 2003 Mappe

Meteo
MessaggeroVeneto dal 20 Network
REGIONE UD NE PORDENONE GORIZIA
HOME ATTUALITÀ SPORT PERSONE SPECIALI PARTECIPA MULT MEDIA GU DA UTILE ANNUNCI ASTE-APPALTI LAVORO MOTORI NEGOZI MOBILE
Martedì 27.01.2009 Ore 00.26
IN EDICOLA VERSIONE STAMPABILE INVIA ULTIM'ORA

Roma, 23 02
La penultima giornata C NEMA: "SCUSA MA TI VOGLIO SPOSARE" TERZO
FILM DI MOCCIA
in attesa dei responsi New York, 22 45
WALL STREET: DOW JONES +0,48%, NASDAQ +0,82%
TRIESTE. Penultima giornata per la 20.ma edizione di Trieste Film Festival: mercoledì
21 gennaio ancora spazio ai concorsi con quattro documentari della sezione. Alle 15 in New York, 22 44
TEATRO: "THR LLER" DI MICHAEL JACKSON DIVENTA
Sala Azzurra il documentario in concorso Slepé Lasky di Juraj Lehotskỳ, toccante UN MUSICAL
riflessione sui sentimenti e le emozioni delle persone non vedenti. Sarà poi la volta di
Le altre notizie
Bam-Raudtee ei-kuhugi (Bam - Una ferrovia verso il nulla), di Jouni Hiltunen, sul
fallimento del progetto della linea ferroviaria Baikal-Amur Magistral, voluta da Brezev MULTIMEDIA
nel ’74 come sogno pionieristico della gioventù comunista e, a seguire, Mostar United, De Benedetti lascia le presidenze
Le altre edizioni
di Claudia Tosi, immagine di com’è Mostar oggi e del tentativo di un uomo di
Leggi
trasmettere alle nuove generazioni il senso perduto dell’unità. Ultimo documentario in
il quotidiano concorso, ma non per questo meno importante, Sresca Aifelovata kula (Ci vediamo
alla Torre Eiffel) di Valentin Valcev, riflessione sul “fare cinema” attraverso le immagini
Per abbonarsi raccolte nella Bulgaria di oggi sulle tracce del film De eerste jaren girato nel 1947 da
Prezzi
Marion Koblitz e Joris Ivens. Una promessa,quella di Valentin: quella di portare queste TESTATE LOCALI
Consulta una copia
immagini alla stessa Marion a Parigi, prima che lei muoia.
LOGIN Quotidiani locali
Sempre per le sezioni competitive, ultimi due lungometraggi in concorso, a partire da Repubblica edizioni locali
Sul cellulare notizie Las meninas, opera prima dell’artista visionario ucraino Ihor Podolcak, in Sala
italiane ed estere del tuo Excelsior alle 20. Una riflessione sugli effetti che la routine quotidiana può produrre su
giornale ANNUNCI (UDINE E FRIULI VENEZIA GIULIA)
mente e psiche, un film molto visivo, un puzzle che lo spettatore viene chiamato a
ricomporre in un quadro unitario. A seguire Turneja, del serbo Goran Marcovic, in Appartamenti
programma alle 22, racconta le avventure nel 1993 di un gruppo di attori di Belgrado Udine (UD) Ag. Immobiliare RAB NO -
che, in cerca di facili guadagni, partono inconsapevoli di ciò che li attende per la OSOPPO graziosa villetta indipendente
Krajina serba, a quel tempo devastata dai combattimenti. Sarà l’i ngenuità di questo recentemente ristrutturata tricamere sala
cucina taverna giardino mq. 500. Solo ?
gruppo di attori a metterli in qualche modo in salvo dalla guerra.
160. 000.
Ultima giornata di concorso anche per i cortometraggi con tre lavori: la produzione turca Appartamenti
Sarduya, di Mustafa Emin Büyücoşcun (alle 15 sala Excelsior) e le due opere Udine (UD) Ag. Immobiliare SAVOIA -
proiettate la sera prima dei lungometraggi, Tolerantia, di Ivan Ramadan, e I don’t feel FAUGLIS - ?Borgo Orsaria? A soli 4 km da
like dancing, di Evi Goldbrunner e Joachim Dollhopf. Palmanova villette bifamiliari
semindipendenti con belle porzioni di
giardino ottime metrature finiture
Ultimo appuntamento anche con Giacomo Gentilomo-Un protagonista nel cinema di
prestigiose. . ....
genere. A chiudere questa sezione sarà, alle 15.30 in Sala Azzurra, I fratelli
Karamazoff, del 1947. Appartamenti
Udine (UD) Ag. Immobiliare ERATO2 -
Sempre nella giornata di mercoledì, sarà Uliisses di Werner Nekes, in programma alle UDINE ? CENTRO STORICO Bellissimo e
17.45 in Sala Azzurra, a concludere la sezione dedicata a James Joyce. Esempio di luminoso attico bilivello con terrazza
abitabile vista castello ampia metratura
sperimentazione cinematografica attraverso ciò che Nekes chiama “lighterature”, ossia
palazzina recentemente ristrutturata tutti i.
della “scrittura fatta con la luce”, il film si ispira liberamente all’< strong>Odissea di ....
Omero, all’< strong>Ulisse di Joyce, mentre Telemaco proviene dalla piece teatrale
The Warp di Neil Oram. Appartamenti
di Toppo 21 Via Udine (UD) UDINE viale
Per gli amanti della musica e delle “geografie alternative”, la sezione Walls of Sound Ledra. Recentissimo prestigioso mini (55
mq) : sala - cottura camera matrimoniale
ci regala ancora due chicche. Alle 22.30 in Sala Azzurra verranno proiettati, infatti,
bagno finestrato terrazza abitabile cantina
Glasba je casovnaumetnost (La musica come arte del tempo) di Igor Zupe, storia posto auto. Autonomo. Finiture di. ....
della Jugoslavia a partire dal 1977, con il primo concerto della band Pankrti (I bastardi),
fino al 1980, anno in cui la band ha pubblicato il suo primo LP Dolgcajt. Questo
documentaria fa parte di una serie dedicata ai dischi che hanno fatto la storia della ANNUNCI DI LAVORO (UDINE E FRIULI VENEZIA
GIULIA)
musica pop slovena, intitolata “La musica come arte del tempo” .
ENI
A seguire, sempre in Sala Azzurra sarà la volta di Divided States o America - Laibach desidera incrementare collaborazioni con Società di
2004 Tour, di Sašo Podgoršek, in cui le riprese del tour americano dei Leibach nel Agenzia
2004, Sympathy for the Devil tour, diventano un pretesto per ritrarre un paese
AZIENDA LEADER PROPRIO SETTORE
culturalmente e politicamente diviso, nel difficile periodo post-elettorale che vide il ricerca profilo tecnico commerciale
trionfo di Bush.
INGEGNERE ELETTRONICO
anche prima esperienza per azienda in forte espansione
Grande attesa, nella mattinata di giovedì 22, per il responso delle giurie e la
successiva cerimonia di premiazione dei vincitori di questa edizione, in programma alle
20 al Cinema Exclesior. Per l’ ultima giornata di festival, inoltre, attesa per i due eventi
speciali di chiusura e per il concerto organizzato al Teatro Miela dalla rassegna
Catodica con i Port Royal.
(20 gennaio 2009)

ENTI E TRIBUNALI (UDINE E FRIULI VENEZIA GIULIA)
Tipologia: Vendite
http://messaggeroveneto.repubblica.it/dettaglio/La-penultima-giornata-in-attesa-dei-responsi/1578152?edizione=EdRegionale Page 1 of 2
http://telekritika.ua/telekino/print/46138 17.06.09 23:45
http://telekritika.ua/media-continent/kritika/telekino/2009-06-15/46138
15-06-2009
«Принцеса сто їть у центр і нібито андр іївського хреста , що обертається довкола неї
вихором придворних, камеристок, тварин та блазнів».
Мішель Фуко.
Завершення Фестивалю європейського кіно , що впродовж тижня (3 - 9 червня ) тривав у

культурному центрі «Кінотеатр «Київ» та кінотеатрі «Україна», позначилося справжньою
подією. Вперше після одиничного показу під час цьогорічної «Молодості» на великий
екран вийшла стрічка Las Meninas режисера Ігоря Подольчака . Разом із глядачами до
перегляду долучились і виконавці головних ролей (Микола Вересень , Любов
Тимошевська), і композитор фільму (Олександр Щетинський).
«Я навмисне попросив , аби мені дозволили сказати слово до початку показу , щоб зі
спокійною душею піти посеред стрічки . Я вже бачив її кілька разів, і більше не витримаю
цього артхаусу» , - зіронізував Микола Вересень . Показово , що раніше за київських
глядачів Las Meninas бачив не лише Вересень , а й громадяни двадцяти двох країн світу
(серед них і такі віддалені , як Колумбія та Північна Корея). На рахунку стрічки - участь у
численних фестивалях , зокрема й таких іменитих , як Кінофестиваль у Роттердамі (тут
відбулася європейська прем' єра фільму ), Міжнародний Московський кінофестиваль та
Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах.
Для режисера фільму Ігора Подольчака Las Meninas стали першою ластівкою чи , як
сказали би сусіди , першим млинцем (усупереч народній мудрості, вдався таки не комом) у
повному ігровому метрі . Попередній режисерський досвід - це зйомки кількох
документальних фільмів , політичної реклами та відеоарту . В основному ж Подольчака
знають в іншій іпостасі - як талановитого художника та фотографа : сюрреаліста,
перфомансиста, експериментатора . А також мазохіста , бо причетний до створення
мистецької групи «Фонд Мазоха », чия арт-мета в декларації - «Насолода власним
стражданням», а на ділі - провокація до роздумів над насущними соціальними та
політичними проблемами.
Page 1 of 4
Власне, страждання - це те , що хвилює Подольчака найбільше . За задумом , Las Meninas

мусили оповідати про родину , підпорядковану потребам і примхам хворого на екзему сина
(в основі - історія з практики львівського невролога ). У результаті ж усе виявляється куди
складнішим. У по-маркесівськи замкненому просторі розгортається драма монотонного
побуту, де все рівно й байдуже , де не вітається вибивання з графіку харчування та
слухається «колгоспник». Це простір виключення , який чимдуж прагне , але не може
втримати хиткий баланс : між минулим і теперішнім, між реальним та бажаним. Що краще
- терпіти і вдавати , що все нормально , коли через хвору дитину життя в родині потроху
вичахає, чи взагалі не заводити дітей (Las Meninas передбачають і другий варіант розвитку
подій)?
На екрані роль матері , що покинула кар' єру віолончелістки заради догляду за сином,
втілила Любов Тимошевська. Психологічно переконлива гра (всі актори консультувались із
неврологом, вивчаючи особливості тих чи інших нервових відхилень , поведінки у
критичних ситуаціях ) навіює моторошне враження : з ситуації , в яку тебе насильно
втягнуто, хочеться тікати, але куди?
Телеведучий Микола Вересень (на фото ) зіграв аж дві ролі : батька у зрілому віці та
старості. За словами новоспеченого актора , увійти в роль було легко, а от вийти... Граючи
знесиленого старого із нервовою судоминою , Вересень , за власним зізнанням , надихався
образом Брежнєва , який хоч-не-хоч, а сидить у головах усіх людей його покоління.
Справедливо зазначити , що актор із Вересня - віртуозний , такій грі та перевтіленням
багатьом «повноправним» акторам учитися й учитися!
Не гірше справились і молодші. Анна Яровенко (дочка) - теж режисер, і по той бік камери
діяла уперше . Її ж «брат» (Дмитро Чернявський) виявив чудеса пластики: грав лише тілом,
без жодного слова.
Створюючи свій перший фільм (та амбітно взявши на себе роль сценариста , режисера й
продсера водночас ), Подольчак не зрадив своєму фахові . Навіть більше - створив такий-
собі підручник із вивчення голландського , фламандського та іспанського живопису в
символах. Кожен кадр (окремий реверанс у сторону оператора Сергія Михальчука) рясніє
ремінісценціями на Рубенса , Вермеєра , Караваджо і , звісно ж , Веласкеса . Останньому
стрічка зобов'язана не лише назвою.
«Меніни», або ж «Портрет Філіпа четвертого з родиною» - одна з найзагадковіших картин

класичного живопису . Чи не перший твір , який на рівних правах включає у себе глядача
(художник зобразив себе , що малює того , хто знаходиться по той бік полотна). Словами
філософа Мішеля Фуко: «Ті, на кого дивляться всі персонажі картини, є однаковою мірою
персонажами, увазі кот рих пер ші представл ені у якості сцен и для с поглядання. Вся
картина становить собо ю сцену для того , хто сам своєю чергою є сцено ю, чисту
взаємність, котра виявляється дзеркалом, що розглядає та розглядається».
Page 2 of 4
Система дзеркал у подольчакових Las Meninas - це продовження невеличкого дзеркала на

полотні Веласкеса : в них глядач бачить сам себе , зі своїми страхами та потягами, усім
фрейдистським арсеналом (інцестом, Едиповим та Електриним комплексами ), про який
звичкою не згадують , але завжди носять у собі . Саме ефект такого впізнавання, момент
своєрідної мазохістичної гри і є найсильнішим боком стрічки. Звівши докупи психоаналіз,
історію живопису , сучасні методи зйомки , монтажу й постобробки (на неї у Подольчака
пішло півроку ) автор Las Meninas уперше в сучасному українському кіно примудрився
добитись інтеракції - саме того, що найбільше цінується у сучасному мистецтві.
Ледь чи не вперше трапилася й інша річ : український режисер зняв кіно , свідомо
розраховане на міжнародного інтелектуального глядача. Las Meninas, під час прем'єри яких
із залу вийшла добра частина налаштованих на легке кіно глядачів , вимагають готовності
до перегляду , натхнення до вглядання в деталі та нехоті до передчасних суджень. Тому,
якщо стрічка таки вийде у прокат (на що , зрештою , ніхто не розраховує ), на афіші слід
указати: «Обережно, артхаус!».
Las Meninas
Режисер, продюсер, автор сценарію: Ігор Подольчак
Співрежисер: Дін Карр
Копродюсери: Лілія Млинарич, Олег Кохан
Креативний продюсер: Ігор Дюрич
Оператор-постановник: Сергій Михальчук
Page 3 of 4
Художник-постановник: Світлана Макаренко
Композитор: Олександр Щетинський
Звукорежисер: Мирослав Кувалдін
У ролях : Микола Вересень , Любов Тимошевська , Ганна Яровенко , Дмитро Чернявський,

Ілона Арсентьєва, Стас Арсентьєв, Вікторія Ульянченко, Валерія Ульянченко
Тривалість: 99 хв.
Виробництво студії MF Films, Україна, 2008 рік
© 2001—2007, «Телекритика». Всі права застережено
Page 4 of 4
Search, Collections, Block Museum, Northwestern Unive... http://www.blockmuseum.northwestern.edu/collections/...
Collections
About the Block
Exhibitions
Collections
Search
Works on Paper Search

Sculpture
artist's name t tle artist's national ty date
Griffins
to
medium top c accession number
Education Search
Block Cinema
Visit the Block
Support the Block Results for

Artist: igor
Calendar
Podcasts Artist Title Date 1 - 1 of 1
E-Newsletter
Block Out
Temptation of Erotic
Motherwell Challenge PODALCZAK, Igor 1987
Paraphanelia
Home
Block
Northwestern
Museum
Northwestern Home | Calendar: Plan-It Purple | Search Northwestern s tes | Directories

Mary and Leigh Block Museum of Art 40 Arts Circle Drive Evanston, IL 60208-2410
Phone: 847-491-4000 Fax: 847-491-2261 E-mail: block-museum@northwestern.edu
© 2005 Block Museum Of Art World Wide Web Disclaimer and Policy Statements
Стр. 1 из 1 25.10.09 14:15

http://telekritika.ua/lyudi/print/46300 7/1/09 3:25 PM
http://telekritika.ua/media-corp/lyudi/2009-06-18/46300
18-06-2009
Руководитель SOTA Cinema Group - о текущих проектах, состоянии сообщества

украинских кинопродюсеров, личном взгляде на перспективы отечественной
киноиндустрии и многом другом.
9 июня в рамках Фестиваля европейского кино состоялась долгожданная украинская

премьера фильма «Менины» режиссера Игоря Подольчака . А с 19 по 28 июня в
основном конкурсе 31-го Международного московского кинофестиваля будет показан
новый фильм Киры Муратовой «Мелодия для шарманки ». Продюсер обеих картин -
руководитель украинской кинокомпании «SOTA Cinema Group» Олег Кохан.
Кинопродюсер («Два в одном» и «Кукла» Киры Муратовой, «Райские птицы» Романа

Балаяна, «Сердце на ладони» Кшиштофа Занусси и др.) недолюбливает голливудский
образ продюсера и мало на него похож. Олегу некогда курить сигару и пить виски: в
этом году он со своей командой запустил в производство два полнометражных
художественных фильма («Счастье мое » Сергея Лозницы и «Fuga Mortis» Кирилла
Михановского) и еще два находятся в стадии разработки . О текущих проектах,
состоянии сообщества украинских кинопродюсеров , которое наш собеседник считает
«разрозненной группой товарищей под названием «кинопродюсеры», уроках,
вынесенных им из сотрудничества с зарубежными партнерами , и личном взгляде
практика на перспективы отечественной киноиндустрии - об этом и многом другом в
нашей беседе с Олегом Коханом.
Page 1 of 12
- Олег , cкажите, почему картина режиссера Игоря Подольчака объехала многие

международные кинофестивали , но так долго оставалась не представленной
украинской аудитории?
- Это фестивальное кино , поэтому как только появилась возможность его представить в
соответствующем контексте (фестиваль Европейского кино ), мы его показали . Тут долго
рассказывать, учитывая , что и фильм непростой , и партнеры «включались» на разных
этапах, и прокат , соответственно , требует готовности индустрии показа и зрительского
восприятия. Так что не все так просто...
- Между вами была какая-то садомазохистская история?
- Да нет . Я считаю Игоря талантливым , одним из самых перспективных режиссеров,

новаторов, исследователей киноязыка , прогрессивным художником , который стремится
что-то сделать и доказать в кино . Именно поэтому мы , собственно говоря, нашли общий
язык. Мне было интересно участвовать в этом проекте.
- Сталкивались ли вы во время работы над «Менинами» с какой-то задачей,

которую вам еще не приходилось решать?
- Знаете , тут все задачи были непростыми. Кино в принципе такая сфера, когда ты каждый
день решаешь непредвиденные задачи . Тем более в нашей стране , когда индустрия как
таковая напрочь отсутствует . Практически каждый день ты выходишь в непредсказуемое
поле неструктурированных задач и целей.
Page 2 of 12
- Съемки проходили только в Украине или еще где-то?
- В Украине, в Пуще-Водице. И в павильонах «Киевнаучфильма».
- Господин Вересень снялся в одной из главных ролей просто по дружбе или из-за
гонорара?
- Las Meninas - это та ситуация, когда группа самодостаточных и полноценных творческих

личностей, имеющих стабильные источники доходов , собрались вместе , чтобы сделать
концептуальный авторский проект . Я считаю , что получилось хорошее произведение.
Именно поэтому оно прозвучало прежде всего на фестивалях , а стартом стал самый
авторитетный артхаусный фестиваль в Роттердаме , где проводились параллели между
«Менинами» и кинематографом Питера Гринуэя . Кстати , недавно Питер был в Киеве , и
мы общались с ним о возможном сотрудничестве . Недели не прошло , а я уже получил от
него письмо с синопсисом нового фильма.
- В конце 1990-х вы получили первый опыт продюсерской работы в рамках

актерского фестиваля «Стожары». Скажите , вы сразу вышли , случайно или
сознательно, на фигуру именно продюсера , или успели , как часто бывает , освоить
разные кинопрофессии, начиная с монтажера, осветителя и тому подобного?
- Скажем так , продюсер объединяет в себе суммарное количество знаний в разных

областях: и творческих , и технических , и организационных , и экономических, т. к. кино -
по самой своей природе - это одновременно и культура, и бизнес. Нужно знать и понимать
очень многое , и чтобы потрогать все , жизни не хватит . Нужно определиться в чем-то. На
кинофестивале «Стожары» поначалу я был руководителем отдела рекламы . Потом был
маркетинг, роль исполнительного продюсера . Точка , в которой ты начинаешь быть
продюсером, - это когда уже существует достаточный собственный багаж знаний и
появляется увлекательная идея , содержащая важный для тебя самого смысл, который ты и
пытаешься высказать , создавая фильм . Я приобретал опыт в разных формах
продюсирования, были разные проекты в области постпродакшна , рекламы в кино . То
есть, мы исследовали очень много областей в кино.
- Почему вы говорите не «я», а «мы»?
- «Мы» - это компания, а не только я. Продюсер - это, безусловно, автор и генератор идей,
но за ним все равно стоит большая команда , и я об этом никогда не забываю . Ты один
никогда в кино ничего не делаешь , поскольку кино - это принципиально коллективный
труд.
- А в процессе вашего профессионального становления случались эпизоды , когда

было уместно говорить именно «я»?
- Продюсер - это в первую очередь ответственность . Персональная . В таких случаях я,
Page 3 of 12
безусловно, говорю «я».
- Вы часто бываете на международных кинофестивалях . Можно ли вообще говорить,

что украинское кино там каким-то образом присутствует, что его ждут, о нем говорят
в этой фестивальной среде?
- Сказать , что украинское кино там присутствует полноценно, нельзя. Кино как такового,
по большому счету, у нас нет. Во-вторых, на международных кинофестивалях украинского
кино специально никто не ждет . Больше скажу - и ждать , наверное , не собирается. Это
тоже своеобразная мода и конкуренция . Но возникает эта мода не на пустом месте:
азиатское, румынское , а теперь латиноамериканское кино . Там проявились режиссеры,
которые смогли создать актуальное качественное кино - попали в нерв . Подобным
трендовым феноменом в свое время стало украинское поэтическое кино - появилась
плеяда режиссеров , поэтов , художников , которые создали произведения высокого стиля,
интересные всему миру . И для того чтобы появились новые украинские авторы , нужно
дать возможность новому поколению снимать. Дать высказаться.
- Вы говорите «надо дать », как будто студенты кинофакультетов и просто

начинающие кинематографисты - это какие-то немощные субъекты , только и
ждущие помощи и всяческой поддержки извне . Тем временем обзавестись
видеокамерой, освоить компьютерные программы и выкладывать свои работы в
сеть сегодня может любой , было бы желание. Может, все дело в инертности молодого
Page 4 of 12
поколения, а не в том, что ему «не дают»?
- Я настаиваю и продолжаю говорить - «дать». То , о чем вы говорите , это уровень

экспериментального, дебютного или студенческого кино , в этом наши ребята уже
преуспели. Среди них Тарас Томенко и Степа Коваль , Игорь Стрембицкий и Мирослав
Слабошпицкий, Дмитрий Сан и Богдана Смирнова . И они уже доказали свою творческую
состоятельность. Но так как мы говорим о киноиндустрии и о произведениях с
выстроенной драматургией , с привлечением хороших актеров , постановочными
возможностями и с последующим маркетингом - здесь нужен профессиональный подход,
серьезные продюсерские усилия и участие государства.
- От Кирилла Михановского , режиссера , с которым вы намерены сделать фильм о

жизни на Кубе , я слышала мнение , что проще найти финансирование на
полнометражный фильм , чем на короткометражный. Это подтверждается примерами
из вашей практики?
- Нет , мой опыт не подтверждает это как аксиому . Бывает , что режиссеры нарабатывали
портфель короткометражных картин, завоевывали призы, зрительское внимание, после чего
получали возможность снять полнометражный фильм . Я думаю , вопрос не в метраже
фильма и не в сумме бюджета , а в идее . И если есть идея , если снимать , то уже снимать
по максимуму . У Кирилла Михановского свой случай . Он собирался снимать
короткометражную бразильскую картину , но его друг и соавтор предложил снимать
полнометражную - мол , так будет проще и быстрее найти финансирование . Так и
получилось.
- У вас много знакомств и совместных проектов с зарубежными продюсерами. Исходя

из этого опыта , можно ли говорить о том , что существуют разные школы
продюсирования кино? Обнаружили ли вы в процессе общения со своими
зарубежными коллегами , что на какие-то профессиональные вопросы вы смотрите
совершенно иначе, что объясняется принадлежностью к разным школам?
- Я бы сказал , что в процессе этого общения подтвердилось понимание тех моделей и

предположений, которые я для себя формулировал еще до этих знакомств и
сотрудничества. Понятно , что американская модель продюсирования работает совсем не
так, как европейская . За счет гигантского рынка в Америке оказываются эффективными те
подходы, которые не сработают в Европе или у нас . Наша компания сейчас достаточно
успешно реализует европейскую модель . И есть планы попробовать сделать что-то в
копродакшне с американскими компаниями . Буквально недавно я вернулся из Лос-
Анджелеса, где вел переговоры с некоторыми студиями и продюсерами. Не исключаю, что
в этом или в следующем году мы сделаем что-то совместно.
- Насколько американские продюсеры знакомы с реальным положением дел здесь?
- Не знакомы . Они мало интересуются неразвитой в кинематографическом отношении

державой Украина. Но надо не сидеть, а действовать.....
Page 5 of 12
- В таком случае , с какой точки зрения ваших потенциальных американских

партнеров интересует неразвитая в кинематографическом отношении держава?
- Их заинтересовала идея, которая может быть основой сценария. Они мыслят категориями
либо денег , которые можно заработать , либо возможности прославиться . Собственно
говоря, в этом плане они ничем не отличаются от любого другого продюсера, студии или
прокатчика.
- Как шел поиск иностранных партнеров для дебютного художественного фильма

известного документалиста Сергея Лозницы , с которым вы также работаете на
данный момент?
- У нас уже есть договоренности с несколькими немецкими фондами , Нидерланды будут

сотрудничать с нами на уровне постпродакшна. Здесь также все шло от идеи, от сценария.
В различных европейских государствах существуют свои принципы и условия
предоставления финансирования для кинопроектов. Иногда это целые талмуды принципов,
учитывающих территорию будущих съемок , сюжетную линию , актерский состав,
различные технические параметры и так далее. Бывает очень интересная идея, но получить
средства невозможно . Например , с точки зрения поддержки государственных и фондовых
структур, другой наш проект , Fuga Mortis, - очень сложный из-за своей конфигурации: это
испаноязычный проект режиссера , который жил в России , уехал в Америку , имеет
грузинское гражданство , продюсеров из Украины и России , а съемки будут на Кубе . То
есть корней как таковых у проекта нет . В этом случае можно попробовать получить
финансирование под актера , под режиссера либо под условие , что проект снимается на
какой-то определенной территории . Опытный продюсер знает и учитывает все эти
особенности функционирования фондов . И это лишь один из сотни вопросов , которые
нужно решить. Задача продюсера - собрать для проекта жизнеспособную конфигурацию.
- В случае с Сергеем Лозницей вам дают финансирование под его имя , которое
благодаря в том числе фестивалям приобрело известность?
- Там целая совокупность факторов . Если бы давали исключительно под его имя, было бы
слишком просто . На самом деле - и под его имя , и под имя продюсера, и под гарантии, и
под сюжетную историю . Я думаю , что в первую очередь под сценарий. Могу сказать, что
если тот или иной кинофонд берет сценарий и оценивает его как стоящий , то это и
открывает возможности сформировать весь бюджет проекта , включая привлечение
международных партнеров.
- Хотела бы также расспросить о ваших отношениях с украинским Минкультом.

Насколько я поняла , многие фильмы , которые вы продюсировали , получали
Page 6 of 12
государственную поддержку. Вы наблюдали работу Минкульта на протяжении энного

количества лет . Это правда , что интенсивность господдержки отечественных
кинопроектов очень зависит от того, кто возглавляет министерство?
- Безусловно.
- Кто больший киноман - господин Вовкун или его предшественник?
- Да все публично признаются в любви к кинематографу , но другой вопрос - как теперь

вместе с ними создать условия , приняв , например , соответствующие законы . Если бы
киноман возглавил Министерство культуры , это была бы большая радость , это было бы
залогом успеха . А еще лучше , если киноманом был бы Президент нашей страны или
премьер-министр.
- Правильно ли я понимаю , что пока говорить о такой большой любви на высоком

государственном уровне оснований нет?
- Я бы сказал , что позитивная динамика есть . Тем более что такая страна , как Украина, и
ее 45-миллионная аудитория заслуживают своего кинематографа . Это факт . Вокруг нас
десятки примеров - в России, Польше, Британии создают условия для развития кино. И это
оказывает влияние на нас : инициативы проявляются , и идет , может , не столь бурный , как
хотелось бы , но процесс . Но постепенно происходит главное , что нам поможет , - это
понимание и переворот в сознании.
- Переворот в сознании работников министерства?
- Да, у работников министерства и, что немаловажно, у самих кинематографистов: авторов,

продюсеров, прокатчиков . То есть , накапливается понимание того , что нужно , чтобы
индустрия заработала . Люди выезжают на фестивали и кинорынки , там обмениваются
контактами, мнениями, опытом, ищут модели сотрудничества и ответы на свои вопросы.
- Вам не кажется , что переворот в сознании чиновников от культуры может длиться

десятилетиями?
- Это правда. Но у нас нет времени ждать.
- Мы существуем в такой системе координат , что человек , с одной стороны, может

ездить на фестивали и там прозревать , а потом возвращаться в свой чиновничий
кабинет и продолжать действовать по-старому, прежде всего в целях самосохранения.
- Безусловно . Нужно отметить , что самим чиновникам, министрам, руководителям службы

кинематографии очень непросто . Одно дело то , что они понимают , знают и хотят . А
Page 7 of 12
другое - как это изменить , потому что все эти изменения нужно проводить на
законодательном уровне.
Необходимо разработать программу реформирования всей индустрии , отобразить

необходимые механизмы в совершенно новом законе о кинематографии и в целом ряде
других законодательных актов . А для того чтобы их написать , нужно провести
колоссальную работу , связанную с анализом и пониманием того , что именно нужно в
каждом сегменте . Я отдаю себе отчет , что это огромный объем исследовательской работы.
Поэтому здесь , повторюсь , нужна воля государственного аппарата относительно того,
чтобы кино в этой стране было. Частными инициативами это решить невозможно.
- Расскажите , что собой представляет сообщество , или , если можно так сказать, цех
украинских кинопродюсеров сегодня?
- На мой взгляд , сегодня сообщество украинских кинопродюсеров еще не образовалось -

это разрозненные инициативные люди со своим багажом удач или неудач . Которые , к
тому же , еще даже не организовались . Несмотря на то что существует Ассоциация
продюсеров в Украине (АПУ), возглавляемая Алексеем Серковым , продуктивного
результата как такового мы не видим . Чтобы такое профессиональное сообщество
появилось, надо , чтобы таких продюсеров , которые реализовались как минимум на этой
территории, а как максимум - на европейском, на мировом рынке, было не менее десяти.
Украинские продюсеры должны встречаться , общаться и договариваться . И совершенно

однозначно понимать : не договорившись , не отвоевав какие-то свои территории , свои
условия игры , не пролоббировав интересы , они не будут иметь никаких перспектив.
Потому что вместо нас никто не подумает о наших проблемах, о наших задачах, нюансах.
- Одна из видных фигур отечественного кинопроцесса (в каком бы состоянии он ни

пребывал) - Андрей Халпахчи , являющийся директором кинофундации, призванной
продвигать украинское кино . Между вами есть какое-то сотрудничество, вы полезны
друг другу как представители одного сообщества?
- Во всех странах есть организации, подобные той, которую возглавляет Андрей Халпахчи.
Кинофундация делает только первые шаги : состоялось несколько смотров национального
кино в других странах , ряд фильмов подготовлено к международному показу . Но этих
усилий для реального продвижения национальной киноиндустрии недостаточно . Можно
говорить лишь об отдельных островках достижений каждого из нас . Но синергию может
дать только объединение самодостаточных и очень успешных людей.
- Вот как? Обязательно очень успешных?
- Ну , а как иначе? Это тоже тонкий вопрос . Существует грань , когда доброе начинание
Page 8 of 12
может стать спекуляцией , когда несамодостаточные , нереализовавшиеся люди берут на

флаг идею ассоциации или гильдии , но не преследуют цель решить проблемы индустрии.
Решают проблему реализации собственных интересов , что не обязательно приводит к
качественным и глобальным изменениям в киносреде.
- Вы уже неоднократно заявляли , что телеканалы должны стать заказчиками и

соинвесторами в киноиндустрии.
- Да, я бы это вынес даже в заголовок.
- Идея понятна , благородна и в такой же степени утопична . Мне интересно узнать,

какова степень вашей погруженности в украинское медиапространство? Смотрите ли
вы телевизор , видите ли вы среди вещающих ныне каналов своих потенциальных
партнеров?
- Здесь не нужно изобретать велосипед , нужно посмотреть на соседние территории,

изучить, какие решения они для себя нашли , как ведут себя в кинопроцессе Canal+, Arte,
ZDF, телеканал «Россия», НТВ , какую роль играют телеканалы в формировании
кинорынка. Я думаю , что к нашим телеканалам , к их инвесторам и менеджерам, должна
прийти определенная зрелость и видение перспектив краткосрочных и долгосрочных
стратегий. Они должны научиться оценивать все выгоды киноиндустрии а ) лично
продюсерам, б ) самому каналу в ) инвесторам . Получив три ответа , я думаю , каналы
примут решение . Сегодня они рассматривают только модель собственного производства:
«Телеканал такой-то представляет ...». Но еще не склонны реализовывать копродюсерские
модели. Однако, я думаю, мы к этому неотвратимо (смеется) придем.
Page 9 of 12
- Ваша компания уже предпринимала попытки привлечь в партнеры украинские

телеканалы?
- Безусловно . Думаю , что мы будем продолжать это делать и докажем взаимовыгодность

такого сотрудничества.
- Влад Троицкий в своем блоге на сайте ТК недавно написал достаточно отчаянный

текст о том , что шкала ценностей в нашем обществе разрушена и мы уже сами не
понимаем, в какой патогенной среде живем. Владу, как человеку, который вынужден
снова в этом году думать о том , чтобы самостоятельно брать кредит для проведения
ГОГОЛЬFESTа, тяжело принять такое положение вещей в стране , смириться с ним.
Я так понимаю , что у него несколько иная интонация рассуждения о том , о чем
говорите и вы , но с большим позитивом . На ваш взгляд , есть ли какой-то позитив в
жизни, когда шкала ценностей разрушена?
- Я подписался бы под словами Влада по поводу напрочь разрушенной системы

ценностей. Однако для меня намного важнее , что Влад не только констатирует
удручающий характер сложившейся ситуации , но и делает все , чтобы создать другой
тренд - оптимистический . Для меня тоже не свойственно поддаваться панике и
пессимизму.
- А как вы оцениваете уровень украинской кинокритики? Какого автора вы с

интересом читаете? Как выглядит украинская кинокритика в контексте
европейской?
Page 10 of 12
- У нас есть профессиональные кинокритики - Сергей Трымбач , Владимир Войтенко,

Александр Рудковский , а среди молодых - Аксинья Курина и Дмитрий Десятерик. Есть
Олег Вергелис , Светлана Агрест-Короткова и Ирина Гордейчук, которые пишут не только
о кино , но и о культуре вообще со знанием дела и являются для меня авторитетами. И им
внутри Украины , для украинской аудитории удается создавать представление о мировом
кинопроцессе. Говорить же об их реализации в мировом контексте сложнее. Прежде всего
потому, что Украина не является активным участником киносообщества . Плюс
неразвитость информационного обмена - нет интеграции в медийную среду . У нас нет
рейтинговых изданий , подобных Cahiers du cinema, Hollywood Reporter или Screen
International, и материалы о наших фильмах в них встретишь нечасто.
- Еще один наш экс-соотечественник, который неплохо резонирует с мировыми

контекстами, Александр Роднянский , недавно в интервью «Левому берегу » сказал,
что, по его мнению , самая главная продюсерская загадка - узнать , почувствовать,
чего хочет зритель . У вас есть ответ на вопрос , чего хочет украинский зритель
сегодня?
- Готов поспорить с Александром Ефимовичем . Да , существует мнение , что продюсер

должен угадывать предпочтения зрителя . Однако я сторонник другого подхода - это
действительность подражает создаваемым культурным мифам - как хорошим , так и
плохим. Вкусы , взгляды , мировоззрение публики формируются тем , что они посмотрели
накануне. Основной вызов продюсера и состоит в том , чтоб оказать влияние такой силы,
чтобы это стало важным событием - даже не локальным (хотя и это хорошо для страны), а
мировым. Или вы думаете , что автор романа «Крестный отец » Марио Пьюзо , а затем
режиссер Френсис Коппола , которые впервые выступили бытописателями мафии , перед
воплощением изучали отношения внутри преступных семейств и исследовали механизмы
гангстерских разборок?
И что бы ни говорили продюсеры о деньгах, обретение такой значимости в обществе часто

оказывается более приоритетным . Эта невидимая энергия , которая толкает тебя на риск,
заставляет что-то делать , не лежит в плоскости материальных выгод, а находится намного
глубже.
- Давайте поговорим о ваших взаимоотношениях с известными режиссерами , с

которыми вы сотрудничали . Среди них - настоящие звезды вроде Киры Муратовой
или Кшиштофа Занусси . Я так поняла , что формат вашего общения с ними - это
ученичество. Чему именно и от кого вы научились?
- Общение с любым человеком - это ценный опыт , а с такими мастерами - и весов нет,
чтобы оценить. Полусерьезно-полушутя я говорю, мол, кто первый заметит, что я перестал
учиться, перестал хотеть этого - пусть сообщит мне , как-то подтолкнет , и тогда я
постараюсь покинуть профессию . Это не общие, не формальные слова по поводу того, что
продюсер - человек , который должен все за всех всегда знать . И учусь я параллельно с
общением с режиссерами , наблюдением за ними , параллельно с анализом их работы на
площадке и вне ее, обсуждением с ними производства и взаимоотношений в группе.
Page 11 of 12
- Украинский ренессанс начнется с того момента , когда возникнет мода на

литературу, на кино и так далее - далеко не новая идея , которую вы неоднократно
озвучивали в своих интервью . У вас лично есть понимание , каким должно быть
украинское кино, достойное быть модным?
- Кино - тот локомотив , способный вывести сегодняшнее состояние украинской культуры

на качественно другой уровень , модный и современный . И даже потянуть за собой
литературу, музыку и другие виды искусств . Кинокартина объединяет их все и доступна
самой широкой аудитории . Главное - чтобы это было актуальное , мастерское и честное
высказывание.
Фото Яны Новосёловой
Page 12 of 12
Профиль - Кино и Европа http://profil-ua.com/index.phtml?action=view&art_id=1355
№ 26 (95), 04.07.2009
Архив Поиск:
номеров
Главное Профиль культуры Читайте в рубрике:

Профиль политики
Профиль личности
Профиль денег №26 (95), 04.07.2009
Профиль мира №23 (92) 13.06.2009 Gogol был замечен в Bordello
Профиль общества
Профиль культуры Кино и Европа
Профиль истории
Украинский профиль
Работа над ошибками №25 (94), 27.06.2009
Профиль спорта "Сорочинская ярмарка"
Профиль науки вновь прописалась в Киеве
Профиль медиа
Елена ЧЕРЕДНИЧЕНКО, специально для «Профиля»
О журнале
№25 (94), 27.06.2009
С 3 по 9 июня в двух столичных кинотеатрах полный актив своих
RSS Эммануил Виторган: "Если
кинодостижений демонстрировали страны-члены Евросоюза и
кто на меня замахнется,
кандидаты на вступление: Франция, Швеция, Голландия, Греция,
скажу: только не по лицу!"
Португалия, Кипр, Чехия, Эстония, Румыния, Турция, Болгария, Венгрия,
а также и примкнувшая в качестве пока безуспешного, но оптимистично
настроенного кандидата в вышеупомянутые члены Украина.
№24 (93), 20.06.2009
Архив
Почему эти кинопоказы, ранее проводившиеся в обветшалых недрах Владимир Ешкилев:
номеров:
Дома кино, теперь решили именовать фестивалем, не совсем понятно. "Пытаюсь привлечь
Фестиваль, как известно, подразумевает творческое соревнование, внимание людей к фактам
Июль «ночной власти» колдовских
вердикт в котором выносит жюри, состоящее из кинопрофессионалов, и
Июнь кланов в Западной Украине"
физическое присутствие кинозвезд – если не на красной дорожке, то
Май
хотя бы перед началом просмотров. Фестиваль европейского кино
Апрель
состоял из обычных киносеансов и нескольких пресс-конференций.
Март
Впрочем, назвать эти сеансы обычными – значит полить елеем душу №22 (91), 06.06.2009
Февраль
отечественных кинодистрибьюторов, чего делать не хотелось бы. Гринуэй и киевская эволюция
Январь
Потому что отечественный дистрибьютор в большинстве своем
придерживается логики издателя классического таблоида, согласно
2007
которой нашего медиапотребителя интересует нехитрый спектр эмоций:
2008
посмеяться, испугаться, эротически возбудиться – одним словом, все, Все материалы "Профиль культуры"
2009
что не требует затрат умственной энергии. Считается, что именно такой
набор человеческих потребностей времен раннего неолита гарантирует
наполняемость кассы. По этой причине в нашем прокате идут
бесконечные «Ночи в музее», «Терминаторы» и крайне
интеллектуальные на таком фоне «Гарри Поттеры» и «Коды да Винчи».
Европейское кино требует от зрителя умственных инвестиций, поэтому

его так не любит отечественный кинопрокатчик и очень уважает сам
зритель. Что лишний раз засвидетельствовал нынешний фестиваль, на
показах которого кинозалы были переполнены, а на некоторые фильмы
все желающие не смогли попасть из-за нехватки билетов.
Зрительский интерес подогревало и то, что большинство картин не

только демонстрировались, но и получили признание на крупных
международных кинофестивалях (греческая «Константинопольская
кухня», венгерская «Икота», эстонская «Класс», французская «Сердца»,
шведская «Ты, живущий!», португальская «Целуй меня», болгарская
«Дзифт», украинская Las Meninas). Кстати, критерием отбора для
организаторов послужила не «свежесть»,то есть дата производства Новости ГлавПорт
фильмов, а их признание кинопрофессионалами и публикой. «Летучий
голландец» Йоса Стеллинга (1995 год) вошел в сотню лучших фильмов
мирового кино, «Икота» Журжа Палфи (2002 год) возглавляет десятку Авторынок скорее жив
лучших картин восточно-европейского кино последнего десятилетия, «Я
кричу «Мороженое!» (2005 год) представителя турецкой новой волны
Юксела Аксу был номинирован на премию «Оскар» и так далее.
Vauxhall выпустил ролики Corsa
Достоинство этих фильмов также в том, что все они в равной степени
предъявляют и национальную самоидентичность, и интегрированность в
общеевропейский киноконтекст. По-турецки колоритно показанные в
Черновецкому вручили «троянского»
картине «Я кричу «Мороженое!» страдания маленького человека,
слона (ФОТО)
зарабатывающего на жизнь мелким и скучным бизнесом, лишившегося
своего основного кормильца – мопеда, на котором он развозил по городу
мороженое (мопед угнали местные мальчишки), навевает воспоминания Регионалы угрожают снова
о «Похитителях велосипедов» Витторио Де Сика. «Икота», начавшая заблокировать Раду
свое триумфальное шествие по мировым кинофестивалям на киевской
«Молодости», – жесткое напоминание человечеству о том, что зря оно
вот так, без тени сомнения, считает себя человечеством, потому как Воронин попал в немилость к
если приглядеться внимательно, недалеко ушло оно от животного мира: наставнику «Ливерпуля»
руководствуется в повседневной жизни исключительно базовыми
инстинктами, истребляет своих ближних, утративших способность
приносить пользу для дальнейшей жизнедеятельности. Эти
неутешительные выводы сопровождаются параллелями из жизни
фауны: крот, роющий подземный ход, съедает червяка, старуха,
вскапывающая огород, убивает крота, жабу, бултыхающуюся в пруду,
Стр. 1 из 4 7/6/09 12:22 PM

Профиль - Кино и Европа http://profil-ua.com/index.phtml?action=view&art_id=1355
съедает рыба, проплывающая мимо трупа мужчины, которого отравила

жена, рыбак, вылавливающий рыбу, несет ее жене, она готовит из рыбы
обед, после которого ее муж наверняка умрет. Все происходит в
затерянной во времени и пространстве убогой венгерской деревушке – и
нечто подобное когда-то происходило в бессмертной «Легенде о
Нараяме» Иммамуры.
Фильм-галлюцинация, страшный и завораживающий сон – черно-белый

нуар «Дзифт», объявленный, тем не менее, соцреализмом,
действительно являет реализм, который лучше бы оказался страшным
сном: коммунистическую Болгарию периода 1940 – 1960-х сценарист-
культуролог Владислав Тодоров и театральный режиссер-авангардист
Явор Гырдев решили показать в призрачно-символичном контексте
тюремной жизни, как это сделал раньше Алексей Герман в своем,
пожалуй, наиболее жутком фильме «Хрусталев, машину!». Тему якобы
немотивированной агрессии с последующей огнестрельной пальбой
среди школьников, неоднократно поднимавшуюся в современном кино
(включая последний фильм Вадима Перельмана «Вся жизнь перед ее
глазами» с Умой Турман в главной роли) режиссер Ильмар Рааг в
картине «Класс», кажется, доводит до совершенства, филигранно и
безжалостно (чего стоит только сцена публичного насилия на пляже!)
показывая причины этой агрессии, адресуя фильм прежде всего
взрослым, слишком увлекшимся своими глобальными проблемами, с
высот которых они спускаются в детский мир лишь для того, чтобы
проверить оценки в дневниках своих чад и раз в год сходить на
родительское собрание.
Из каких детей и почему вырастают тираны, манипулирующие на первый

взгляд только своей семьей, а на самом деле – всеми, кто оказывается в
сфере их жизненных интересов, пытается выяснить Игорь Подольчак в
своей загадочной кинодраме Las Meninas. Загадочной потому, что
фильму уже почти два года, но в Украине его до сих пор не показывали
и, судя по всему, еще подумают, показать ли простым смертным массам.
Именно такой вывод напрашивается после того, как демонстрация Las
Meninas на Фестивале европейского кино сопровождалась грозным
предупреждением со скрытыми пиаровскими интонациями –
«единственный показ в рамках фестиваля!». Учитывая, что Подольчак,
ко всем своим талантам еще и политтехнолог, а главную роль в его
режиссерском дебюте исполнил Мыкола Вересень, все рассчитано
правильно.
Самый светлый, самый пронзительный и, на мой взгляд (простите меня,

все кинокритики мира), самый сильный фильм фестиваля –
«Константинопольская кухня» Тассоса Булметиса. Фильм о верности –
своей первой любви, своему детству, своему Богу, своему Городу, где
живут самые прекрасные люди на этой земле (городу, щемящую память
о котором ты пронесешь через всю жизнь, и люди, которых ты не
встретишь больше нигде и никогда, даже на своей исторической
Родине). Фильм, потрясающий образец политкорректности, – деликатное
греко-турецкое полотно, которое впервые в мировом кинематографе
рассказывает о трагических событиях, происходивших в 1955 году в
Константинополе, – насильственной депортации местных греков-
христиан турками. Особый, чарующий компонент картины – невероятная
по красоте музыка Евантии Ребутсика, которая будто договаривает то,
что человек не в силах выразить словами
Комментарии
Комментарии отсутствуют
Добавить комментарий:
Имя:
Защитный код:
Комментарий:
Добавить
Стр. 2 из 4 7/6/09 12:22 PM

Фильм Las Meninas 9/2/09 4:49 PM
Кино
Главная Афиша Кинотеатры Фильмы Конкурс Настройки
Фильм
Las Meninas
В прокате с 5 октября
Год: 2008
Производство: Украина
Режиссер: Игорь Подольчак
Длительность: 99 мин
http://kino.i.ua/film/345/ Page 2 of 5
Фильм Las Meninas 9/2/09 4:49 PM
Описание:
«Удивительный фильм! Это настоящий эксперимент, в то же время глубоко закорененный в
традицию живописи... Фильм совмещает эту традицию с современным видео-искусством и
культурой клипа. Вследствие этого образуется эксперимент на грани игры...»
Рутгер Вольфсон, директор Международного Кинофестиваля в Роттердаме
«Сюжет картины взят из психиатрической практики: больной сын терроризирует отца с

матерью и сестру, а в целом это визуально музыкальная реминисценция на тему LAS
MENINAS Веласкеса и многих других мотивов западной культуры... Игорь Подольчак
строит свою систему живописных ассоциаций не в русле выродившихся традиций
фольклорно поэтического кино, а вписывает галицкую культуру в европейский контекст...»
Андрей Плахов, президент Международной федерации кинокритиков (FIPRESCI)
«LAS MENINAS - фильм, который не рассказывает историю, а отсылает к чувствам. Вы их

видите, слышите, почти касаетесь их, чувствуете всю силу их течения. Фильм напоминает
фрагменты пазла, которые зритель должен собрать вместе. Именно поэтому это редкий
образец кино, которое приглашает вас к интерактивному соучастию. Это смелый,
современный, авангардный эксперимент на пересечении кино и визуального искусства...»
Людмила Цвикова, координатор программ Международного Кинофестиваля в Роттердаме
Рецензий:00 Идут на фильм: 0
Рейтинг:
Рецензии
Кадры
Трейлеры
Обои
Афиша
Идут на фильм
Добавить комментарий | RSS | Читать в RSS-ридере

Ник (имя) aвторизироваться

Email адрес
Введите другую картинку
символы на
картинке
Все смайлы
Комментарий
http://kino.i.ua/film/345/ Page 3 of 5
News - AJA Video - Serial Digital Video Interface and Conversion 9/2/09 4:53 PM
TOP STORIES EVENTS USER STORIES
LATEST AJA NEWS RELATED PRODUCTS
KONA
AJA KONA 3 Enables Post Production for 'Las
Meninas'
September 04, 2008
Video Capture and Playback Card Boosts All-Digital Workflow.

AJA Video Systems, a leading manufacturer of professional video interface and conversion
solutions, announced today that the KONA 3 video capture and playback card was used on “Las
Meninas,” the first full-length feature film from the Ukraine to employ an all-digital workflow. KONA
3 is AJA’s top-of-the-line uncompressed capture card for SD, HD, Dual Link HD and 2K for PCI
Express (PCIe) Apple Mac Pro systems, and was an integral part of the Final Cut Pro editing
pipeline for the film, which premiered in Tiger Awards Competition at the 37th Rotterdam
International Film Festival on January 25, 2008.
Written, directed and produced by Ukrainian painter and performance artist Ihor Podolchak, and
shot by cinematographer Serhiy Mykhalchuk, “Las Meninas” is the first feature-length film from the
Ukraine to contend for first prize in the Rotterdam International Film Festival, the main international
forum for avant-garde and art-house cinema. The film has been widely exhibited since its
premiere, also appearing at these international film festivals:
goEast Film Festival (Wiesbaden, Germany)

Transylvania International Film Festival (Romania)
Seoul International Film Festival (South Korea)
Moscow International Film Festival (Russia)
Artfilm International Film Festival (Slovakia)
La Rochelle International Film Festival (France)
Karlovy Vary International Film Festival (Czech Republic)
International “Era New Horizons” Film Festival (Wroclaw, Poland)
Athens International Film Festival (Greece)
Brisbane International Film Festival (Australia)
“Las Meninas” will be exh bited again this month at the Split International Film Festival in Croatia
(September 13-20, 2008) and the and the UK’s Cambridge International Film Festival (September
18-28), and later this year at the Festival de Cine de Bogotá (October 1-9) and the Sao Paulo
International Film Festival (October 17-30).
Shot with the Thomson Viper Filmstream and recorded to HD CAM SR tape, footage for “Las
http://www.aja.com/news/index_article.php?id=33 Page 1 of 2
News - AJA Video - Serial Digital Video Interface and Conversion 9/2/09 4:53 PM
Meninas” was captured with AJA’s KONA 3 video capture and playback card at 4:4:4 Log RGB.
The film was edited on an Apple Mac Pro using Final Cut Pro, and color corrected with Color, all
of which was processed using the KONA 3.
“The KONA 3 was the backbone of our editing pipeline,” commented Podolchak. “It did everything
we needed. Not only was the KONA 3 extremely stable and easy to use, it also allowed us to
develop the first fully digital production and post production workflow ever for a feature film in the
Ukraine. We couldn’t have done that without it.”
About KONA 3
KONA 3 is the ultimate uncompressed capture card for seamless operation with PCI Express
(PCIe) Mac Pro systems and Apple Final Cut Pro. Supporting any uncompressed SD or HD
format, including Dual Link HD and 2K, KONA 3 captures and plays back uncompressed 10-bit
and 8-bit digital video and 24-bit digital audio, providing unparalleled power and workflow
efficiency. KONA 3 also includes a variety of 10-bit broadcast-quality features, such as hardware-
based up-, down-, and cross-conversion to and from HD, and adds a live hardware HD/SD keyer
for compositing bugs, live clips, and other elements over video.
Back to News
Site Map | About Us | News | Events | Contact Us

Telephone: +1-530-274-2048 | Request more information
© 2009 AJA Video Systems.
http://www.aja.com/news/index_article.php?id=33 Page 2 of 2
Газета «Бульвар Гордона» | Оборона Севастополя 9/10/09 1:47 PM
Поиск по сайту
№ 35 (227)
Письмо в редакцию
Свежий номер Архив Рейтинг Авторы Об издании Подписка Контакты
№ 30 (222) 28 июля 2009
Лето - это маленькая жизнь

Оборона Севастополя
В Крыму прошел V Севастопольский
Вдова Михаила КРУГА Ирина: "Я
международный кинофестиваль похоронила любимого мужа, и мне
же пришлось проходить проверку на
Я уезжала из Севастополя, когда детекторе лжи, чтобы доказать: в его
начинались репетиции парада Военно- смерти я не виновата!"
морских сил России. Пляж возле
гостиницы с утра был закрыт, корабли Вахтанг КИКАБИДЗЕ: "С возрастом
выстроились во всей своей красе и секс улучшается, и вообще, пока
мощи, светило солнце, плескалось море, мужчина по этой земле ходит, он
гремели взрывы. Вспомнилась песенка постоянно должен хотеть Ларису
"Мелодия для шарманки" Киры Муратовой - Александра Городницкого, которую Ивановну"
это приговор современному обществу поэт и композитор сочинил в 2007 году
потребления. Лена Костюк (в центре) уже на волне острых переживаний за судьбу
получила приз за лучшую женскую роль на Крыма.
Московском кинофестивале, ее сводного
брата сыграл Роман Бурлака (справа) Пахнет дымом от павших знамен,
Мало проку от битвы жестокой.
Сдан последний вчера бастион,
И вступают враги в Севастополь.
И израненный молвит солдат,
Спотыкаясь на каменном спуске:
"Этот город вернется назад!
Севастополь останется русским!".
Вообще-то, возвращаться - плохая примета. Тем более назад... Об этом когда-

то еще один популярный советский поэт-шестидесятник тоже стихи написал.
Хотя за судьбу Крыма сегодня действительно переживают все, кому не лень.
Юлия ПЯТЕЦКАЯ Сын за отца

"Бульвар Гордона" Сын экс-первого секретаря ЦК КПСС
и председателя Совета Министров
СССР Никиты Сергеевича Хрущева
Сергей ХРУЩЕВ: "Сталин проспал
"ЭТОЙ ПЛАНЕТЕ Я ПОСТАВИЛА БЫ НОЛЬ" революцию - исчез, потому что не
верил в успех. Революцию сделал
Незадолго до начала международного Севастопольского кинофеста в Балаклаве
Троцкий - даже не Ленин"
проходило байк-шоу — главное событие российского мотоциклетного мира с ярко
выраженным патриотическим уклоном. В последние годы байкеры собирались в Играй, музыкант!
Калининградской области, но сейчас патриотический уклон стал еще круче, и Ян ТАБАЧНИК: "Я обалдел, когда
место встречи решено было изменить. На ветру трепетали российские флаги, увидел на 70-летии Леонида Кучмы
царила праздничная атмосфера, милиционеры следили за порядком. Шоу тех, кто хаял его на Майдане"
посвящалось Черноморскому флоту. "Чья это земля?!" — без передышки кричали Звезда и смерть Хоакина Мурьеты
крепкие мускулистые ребята, ставящие своей главной целью, как следует из их Андрей ХАРИТОНОВ: "Если бы все,
программы, "возрождение героического образа защитника Отечества в сознании что сделано мною до 30 лет, было бы
молодежи". соответственно оплачено, я бы уже
никому не мозолил глаза и не портил
"Эх, война бы скорее началась..." — мечтательно вздыхал один из героев жизнь"
картины Михаила Калатозишвили "Дикое поле", получившей на Севастопольском
международном кинофестивале главный приз "Народное признание". "С кем?". — Чудеса в решете
"Да все равно, с кем. Все ж веселее жить". Гарри Поттер и смертная тоска
Удивительное – рядом
"Оборона Севастополя" назывался первый полнометражный фильм в истории Медицинский прибор Золотая
российского кино, снятый Александром Ханжонковым в 1911 году. Фильм частично пирамида Ю ШИНСЕ: лечение
финансировался из царской казны, с высочайшего соизволения императора практически всех заболеваний
Николая II, включал множество постановочных батальных сцен, документальных
кадров и, естественно, снимался в Севастополе. Очевидное-невероятное
Легендарная гадалка, ясновидящая и
прорицательница НАИНА
Об этой картине вспоминали на открытии Севастопольского кинофеста, который в
нынешнем году отмечал маленький юбилей. Фестиваль проходил уже в пятый
раз, как обычно, в середине июля, и по сравнению с прошлыми годами, когда
президентом был Владимир Коренев, затем Богдан Ступка, а жюри возглавлял
Василий Аксенов, удивил скромностью, сдержанностью и почти полным отсутствием пафоса. Хотя, мне кажется, пафоса могло
быть и побольше. Не столько, конечно, сколько у Черноморского флота, но ровно столько, чтобы жители и гости Севастополя
периодически вспоминали о том, что в одном из самых красивых крымских городов в данный момент проходит международный
праздник кино.
О крупном культурном событии сообщали лишь две афиши на двух

кинотеатрах, вход в которые, кстати, на все фестивальные показы
для всех желающих был бесплатным. Зато о благополучном
возвращении Партии регионов в Крым я прочла на биллбордах раз
150.
Программа открывалась новой картиной Киры Муратовой "Мелодия

для шарманки". Забегая вперед, скажу, что по итогам фестиваля
http://www.bulvar.com.ua/arch/2009/30/4a701f5ca9c6b/ Page 1 of 4
фильм был удостоен приза Севастопольской горадминистрации.

Забавная награда как для Киры Георгиевны...
Сводные брат и сестра бегут из провинциального сиротского

приюта, куда попали после смерти матери и где в какой-то момент
их решили развезти по разным интернатам. Чтобы никогда в жизни
не разлучаться, Алена и Никита отправляются на поиски своих
отцов. По имеющейся информации, папы живут в большом
незнакомом городе: один работает на вокзале, второй играет на
скрипке в Успенском переулке.
В принципе, от Муратовой всегда ждешь какого-нибудь потрясения.

То ли эстетического, то ли душевного. То ли оплеухи, то ли
затрещины. Кира Георгиевна — неисправимый мизантроп и давно
относится к современному обществу потребления с нескрываемым
презрением. Но в отличие от большинства интеллектуальных
спекулянтов и культурных провокаторов вроде Питера Гринуэя и
Ларса фон Триера ее презрение совершенно искреннее,
рафинированное, идущее от чистого сердца. Муратова не
кокетничает и не поигрывает с человеком в бирюльки. Она просто в
него не верит. Совсем. "Этой планете я поставила бы ноль", —
говорила циничная медсестра Рената Литвинова в еще одном
бесчеловечном киномуратовском триллере. Доктор Дмитрий Васильевич Морозов (дебютная работа Олега
Долина) в "Диком поле" для местных жителей как Бог
Дети так и не нашли своих пап. Хотя для того, чтобы выжить и согреться, им на двоих хватило бы одного не очень равнодушного
взрослого. Алену взяли в супермаркете за кражу хлеба, а Никита, которого дядя-охранник выставил из магазина на мороз, забрел
в полуразрушенное здание неподалеку от Успенского переулка, укрылся целлофановым мусором и крепко навсегда заснул, зажав
в руке связку разноцветных шариков, подаренную ему по дороге жизнерадостной компанией. Наступало Рождество, все ждали
подарков судьбы. Ярко-красный шарик, на котором трогательной вязью было выведено: "С любовью!", снился мне потом всю ночь.
ГРУЗИН О РОССИИ В КАЗАХСКОЙ СТЕПИ
Надо сказать, на этот раз фестивальная подборка украинских фильмов поразила своим многообразием. Кроме "Мелодии для
шарманки", в Севастополь привезли "Райских птиц" Романа Балаяна, "Las Meninas" Игоря Подольчака, свежую картину Саши
Кириенко "Прощение", "День побежденных" Валерия Ямбурского, "Однажды я проснусь" Марины Кондратьевой, короткометражное
и документальное кино. Романа Гургеновича одарили очередной премией, на этот раз — "За верность традициям отечественного
кино" от Национального союза украинских кинематографистов.
Честно говоря, премировать самый неудачный фильм отечественного киноклассика с формулировкой "За верность традициям"
как-то чересчур концептуально даже для Национального союза кинематографистов.
Надо сказать, премия Национального союза была

единственной фестивальной наградой,
присужденной специалистами. Дело в том, что на
Севастопольском кинофесте вот уже второй год
конкурсную программу оценивает народное жюри,
состоящее из представителей местной
интеллигенции: юристов, врачей, журналистов,
"просто пенсионеров" (всего 12 человек).
Прецедент необычный, хотя с главным
фестивальным фаворитом все понятно было с
самого начала.
Одинокий молодой доктор зачем-то переехал из

Москвы в Казахстан и поселился в степи. По
округе гуляют упорные слухи, будто доктор
Морозов умеет оживлять мертвых, но для
местных жителей мягкий интеллигентный
Дмитрий Васильич не просто врач и
единственный цивилизованный человек. К нему
обращаются не только когда нужно
реанимировать отца, 40 дней без продыху
Новый фильм Оксаны Бычковой рассказывает о том, как важно сохранить в себе пившего, или дочь, которую жених из ревности
внутреннего ребенка. Для этого кукольник Том (Джетро Скиннер) учит людей застрелил, или корову, которая скатерть сожрала.
дурачиться. Поначалу это раздражает переводчицу Машу (Мадлен Джабраилова — По большому счету, у Дмитрия Васильевича ни
слева) серьезного опыта, ни особых профессиональных
навыков, ни лекарств. Туго с лекарствами в степи, и в этой степи к доктору ходят, как к Богу. Поговорить, посоветоваться,
облегчить душу.
"А у меня, значит, собака померла. Весной. Мерзкая была собака... Но под гармонь выла хорошо... Потом жена померла. Тоже
дура. Я сразу на новой женился... Еще хуже дуру взял. Теперь вот корова помирает... Масть не та пошла!".
Сценарий "Дикого поля", которое уже собрало ряд крупных фестивальных наград, был написан в 1991 году гениальными Петром
Луциком и Алексеем Саморядовым, к огромному сожалению, ныне покойными. Остается лишь порадоваться, что сценарий не
только уцелел, дождался своего часа, но и был адекватно перенесен на широкий экран внуком знаменитого советского режиссера
Михаила Калатозова. По моему глубокому убеждению, Михаил Калатозишвили снял один из лучших российских фильмов
последнего десятилетия. Грузин о России в казахской степи. Ниоткуда с любовью.
Не оставил без внимания фестиваль и 200-летие Николая Гоголя, подготовив специальную программу, состоящую из игрового и
документального кино. Награда фестивального оргкомитета досталась Наталье Бондарчук за картину "Гоголь. Ближайший". Фильм
создавался совместными усилиями России и Украины и рассказывает о последних годах жизни классика.
Как известно, незадолго до кончины Николай Васильевич занялся усиленными духовными поисками, с головой уйдя в православие
и полагая, что лишь оно, церковь да монархия способны окончательно гармонизировать мироздание. Кто-то из современников
писателя назвал этот гоголевский период "самой грустной эпохой его жизни".
Я не знаю, каким получился "Гоголь. Ближайший" (название, вероятно, подразумевает "ближайший к Богу"), так как посмотреть
мне его не удалось, поскольку любая фестивальная программа составлена таким образом, что одни картины перекрывают другие,
и приходится выбирать. Недавно в одном из интервью актер Николай Бурляев, сыгравший в картине Бондарчук близкого
гоголевского друга Александра Толстого, назвал свою работу подвижничеством, а заодно сообщил, что картина исчерпывающе
отвечает на вопрос, кем был Гоголь: русским или украинцем. По мнению народного артиста России, писатель "обожал свою малую
родину Украину, но только как неразрывную часть Великой Русской Земли". Ответ действительно исчерпывающий, и остается
лишь добавить, что подругу Гоголя Настасью Осиповну Россет в этой наверняка трагической киноленте исполнила великая
актриса Великой Русской Земли Анастасия Заворотнюк.
Свежий украинский фильм Валерия Ямбурского "День побежденных", снятый по заказу Министерства культуры Украины, был
премирован Севастопольским горсоветом (не путать с горадминистрацией). Этот фильм я смотрела задолго до фестиваля,
назывался он тогда "Кризис", как и роман Владимира Яворивского, по которому написан сценарий. Единственное, что могу сказать
точно: Валерию Ямбурскому очень нравится Эмир Кустурица. В чем нет ничего необычного и предосудительного, потому что
Кустурица нравится всем. Но то, что у бывшего югославского, а ныне сербского режиссера выходит иронично, легко, свободно,
колоритно, очень смешно и душещипательно, у украинского получается на редкость натужно, однообразно и тоскливо. Даже не
знаю, в чем тут дело. Может, в климате? А может, просто масть не та пошла.
Странно, но удачный климат абсолютно не вдохновил севастопольца Клима Шипенко, чье депрессивное и мрачное кино
("Непрощенные") тоже принимало участие в конкурсе. Сам Шипенко настаивает, что его фильм на самом деле комедия, просто не
все это поняли. Черные комедии, безусловно, особый и весьма специфический жанр, и продуктивно работать в нем пока
удавалось лишь Алексею Балабанову и Квентину Тарантино. К тому же этот жанр нынче уже не моден. Как поет группа "Ундервуд":
"Сегодня модно быть ди-джеем".
Наверное, о фильме Марины Кондратьевой "Однажды я проснусь", тоже снятом на средства украинского госбюджета, зато на
русском языке, можно было бы даже не упоминать, тем более что он не был отмечен ни горсоветом, ни горадминистрацией. Но тут
есть два момента. Во-первых, кино совершенно дилетантское, местами откровенно детское в худшем смысле этого слова. А во-
вторых, почему-то именно Марина Кондратьева в последнее время представляет Украину в киномире, в частности, на
фестивалях. Мне кажется, фестивали все-таки предполагают некоторую селекцию, и нашей "будущей Кире Муратовой" пока еще
рано хранить верность традициям украинского кинематографа. Марина пока еще не совсем проснулась как художник, и ей вполне
можно было бы поучиться некоторым элементарным вещам, вместо того чтобы презентовать отечественное кино в Каннах. Лучше
учиться. Это никогда не поздно.
А вот то, что потрясающий фильм Игоря Подольчака "Las Meninas" пусть изредка, но начал попадать на отечественные экраны, —
настоящий прогресс. Картина, выпущенная два года назад, уже успела принять участие в 22 международных кинофорумах, в том
числе в конкурсной программе, ее успели посмотреть жители Северной Кореи, Австралии, Бразилии и Колумбии, не говоря уже о
США, Франции, Швеции и Германии, и лишь украинский зритель, как всегда, не успел. Я просто не представляю, в чем тут еще
дело, если не в климате.
"Las Meninas" (вольные ассоциации с шедевром Диего Веласкеса) — однозначный артхаус, современное авангардное кино, очень
талантливо сделанное технически, и лично мне ужасно приятно, что сейчас в Украине кто-то способен заниматься подобным.
Подольчак — художник по образованию, и его первый киноэксперимент тоже в какой-то степени живопись, головокружительный
визуальный гипноз. К слову, оператором у Подольчака был наш всемирно признанный "камерный" гений Сергей Михальчук, а
главную роль в этом жутковатом и красивом фильме-натюрморте сыграл украинский тележурналист Мыкола Вересень.
"ДОЧЬ СОВЕТСКОЙ КИРГИЗИИ"
Одним из центральных фестивальных событий была заявлена кинолента Александра Прошкина "Чудо" с Сергеем Маковецким,
Константином Хабенским и Полиной Кутеповой. Новый фильм автора культового "Холодного лета пятьдесят третьего" вызвал
настоящий ажиотаж — в зале набилось столько народу, что многим пришлось стоять вдоль стен.
В основу сценария "Чуда" положена якобы достоверная история о девушке-комсомолке из российской деревеньки, которая,
разрезвившись на танцах и вздумав потанцевать с иконой Николая Чудотворца, так с этой иконой и окаменела. Причем аж на
целых 158 дней. На медицинском языке подобное чудо называется "сенсорный ступор", но злобные критики уже окрестили
позицию девушки Зои "позой "Дочери Советской Киргизии" — была такая картина советского художника-реалиста Чуйкова. По
народному поверью и сценарию Юрия Арабова, из ступора комсомолка должна была разговеться аккурат на Пасху.
Пасхи я так и не дождалась, уйдя из душного зала в тот момент, когда Хрущев пытался вырвать из рук оцепеневшей комсомолки
Николая Чудотворца. "Не получится у вас, — скорбно поведал Никите Сергеичу батюшка. — Тут инок-девственник нужен". — "Ну
так приведите его!". — "Да где ж мы его возьмем, когда вы все монастыри разрушили?".
Похоже, "Остров" Павла Лунгина в свое время получился настолько удачным, что до сих пор не дает спокойно спать мэтрам
российского кинематографа. Всевозможные жития святых постепенно становятся приоритетным направлением в искусстве, а
навязчивое обрелигивание и перманентная пропаганда христианских ценностей сбивают с толку даже приличных людей,
принимающихся охмурять публику, словно ксендзы Козлевича. Не говоря уже о том, что в этих новомодных апокрифах слишком
много угадывается советской рекламной техники. Чего-то вроде: "Летайте самолетами "Аэрофлота"!".
"Мир велик, и спасение ждет за углом" — талантливый болгарский фильм дебютанта Стефана Командарева, отмеченный за
лучшую мужскую роль (Мики Манойлович). Приз за лучшую женскую роль достался Мадлен Джабраиловой, ведущей актрисе
театральной Мастерской Петра Фоменко. В картине Оксаны Бычковой "Плюс один" Мадлен сыграла переводчицу Машу.
Бычкова, сразу же обратившая на себя внимание своей первой работой "Питер FM", пожалуй, делает в российском кино то, что
больше никто делать не хочет и не умеет. Как режиссер она занимает довольно просторную нишу, и в этой нише Оксане, судя по
всему, еще долго будет просторно. Больше всего Бычкову интересуют обыкновенные чудеса, которые каждую минуту могут
случиться с обыкновенными людьми, а в качестве эпиграфа к ее кинотворчеству лучше всего подойдет строчка из старой песни о
главном, звучащей в фильме "Плюс один": "Но мир устроен так, что все возможно в нем"...
Экстравагантный кукольник Том приезжает из туманной Британии в промозглую Москву, чтобы научить молодых людей
дурачиться, отобрав самых способных для увлекательного шоу. "Почему у вас никто не улыбается?" — спрашивает он
переводчицу Машу в первые дни своего пребывания в Москве. В ответ Маша пожимает плечами. Она тоже почти никогда не
улыбается, часто пожимает плечами, ежится, втягивает голову в плечи, постоянно читает учебники по английскому и носит
скучные серые свитерки. Но мир устроен так, что все возможно в нем, и под чутким руководством ну совсем нечопорного
англичанина Маша научилась придуриваться, улыбаться, плакать, пить крепкие алкогольные коктейли и носить соблазнительные
платья на тонких бретельках. Чудесное кино, нежное, ласковое. Про любовь!
Я уезжала из Севастополя на день раньше, и мне было немного обидно, что придется пропустить парад Военно-морских сил
России и закрытие фестиваля в античном театре исторического заповедника Херсонес. Когда в гостинице послышалась
репетиционная канонада, самый почетный гость фестиваля Кшиштоф Занусси игриво поинтересовался: "Это в мою честь?".
Прекрасный пан Кшиштоф прилетел всего на пару дней, вручил Гран-при победителю конкурса короткометражных фильмов
"Город у моря" (Валерий Сикорский, "Арест-площадка"), дал мастер-класс и получил премию "Гори, гори, моя звезда" за вклад в
мировое киноискусство. Кроме того, в честь Занусси фестиваль отстрелялся ретроспективными показами его фильмов. По-моему,
это замечательно. Корабли приходят и уходят, искусство вечно.
P. S. "Бульвар Гордона" выражает признательность оргкомитету V Севастопольского международного кинофестиваля, его

директору Ирине Константиновой и председателю Владимиру Казарину, а также начальнику городского Управления
культуры и туризма Татьяне Зениной.
Киев — Севастополь — Киев
Версия для печати

Напишите комментарий к этому материалу, нам интересно знать Ваше мнение!
Рейтинг публикаций "Бульвара Гордона"
АКТУАЛЬНЕ УКРАЇНСЬКЕ КІНОДЕСЯТИЛІТТЯ - Ст... http://www.kinokolo.ua/articles/668/
"Вічне світло незаплямованого розуму" "Богдан Ступка, актор" Кино на пьедестале.

Rambler's Top100 Народився - с. Куликів,
Львівська обл. 1961 -
«Оскар» и другие награды
Америки
Закінчив студію при Алєксєй Дунаєвський. Кино на
Львівському театрі. пьедестале. «Оскар» и другие
награды Америки. – ГЛОБУС-
ПРЕСС, 2006. – 864 с. –
Російською мовою.
Новини | Кіноклуби | Арґумент-Кіно

25.09.2009 19:25
05.02.2009 00:00
Статті | Інтерв'ю | Сценарії | Зйомки «МАМА ПОМЕРЛА В СУБОТУ НА
АКТУАЛЬНЕ УКРАЇНСЬКЕ КІНОДЕСЯТИЛІТТЯ КУХНІ…»
Документальний фільм Максима Васяновича,
Кінопрем'єри | Кінотеатри
Володимир дипломна його робота в Університеті ім.
Карпенка-Карого, «Мама померла в суботу
Конференції | Форум Войтенко на кухні…» (55 хв.), що він створений на
студії «Гармата-фільм», з кількох оглядів є
Шукати Пропонуємо текст принциповим як для режисера-початківця.
статті з каталогу Він є принциповим як для молодої людини,
Кіноколо Фотобанк Енциклопедія
що обрала мистецтво справою життя й
Української
утверджується зі світоглядними цінностями.
кінофундації, Зрештою, він є принциповим як для
підготовленого для режисера-документаліста у сенсі
фаховому... Прем'єра картини відбулася в
презентації
рамцях "Гоголь-фесту" 20 вересня і має бути
української представлена в Українській панорамі 39
кінематографії та Київського МКФ "Молодість"...
низки 21.09.2009 21:08
найостанніших Дніпро, Шапіро та гриби
У гірському селищі Ворохта, що на Івано-
вітчизняних Франківщині, від 11 до 13 вересня
фільмів на 59 проходило «Свято грибів», де український
Берлінському МКФ... кінорежисер Олександр Шапіро представив
сценарій свого нового фільму «Дніпро».
Власне, й Шапіро з’явився ще тим «грибом»:
Від початку 1990 років, після здобуття Україною державної на голові мав червону кепку з білими
незалежності, закономірно і бурхливо – через руйнування зношеної колами, чим, можливо, хотів натякнути, що
соціалістичної системи економіки й наступу «дикого капіталізму» – він «головний мухомор цього свята»...
25.09.2009 19:58
відбулися кардинальні зміни в українському кінематографі. На перших 21.09.2009 19:33
Харків може втратити культурний
МОЛОДІСТЬ: 39-й Київський МКФ порах національне фільмовиробництво різко зросло через прихід до
осередок національного значення –
розпочнеться 24 жовтня бізнесу приватного капіталу. Та ще від кінця 1980-х, коли зменшився кінотеатр «БОММЕР»
За місяць до старту «Молодости» відбулася
прес-конференція, на якій оприлюднено
ідеологічний і політичний прес на суспільне життя, змінилася Наприкінці червня 2009 року Харківська
обласна рада прийняла рішення про
плани цьогорічного форуму й короткий глядацька парадигма – недоступне за тоталітарних часів західне кіно
конкурсний продаж приміщення кінотеатру
список відібраних фільмів… склало основний репертуар приватних відеозалів та, згодом, і перших «БОММЕР». У відповідь на це рішення на
23.09.2009 01:30 приватних телеканалів. Заборонений солодкий кіноплід, що накрив початку вересня стартувала громадянська
«Мелодія для катеринки» – перемога на кампанія «Врятувати «БОММЕР», яка
українського глядача піратською хвилею, дуже швидко збив інтерес
«Кіношоку» ставить за мету зберегти кінотеатр у
На 18 Відкритому фестивалі країн СНД, Латвії, до місцевого кінопродукту. Цей інтерес ніби був залишений «на власності громади...
Литви та Естонії «Кіношок» головну нагороду завтра». 15.09.2009 17:33
– Ґран-прі конкурсу повнометражних фільмів
Українське кіно презентує себе в
– удостоєна українська стрічка «Мелодія для Але прихід «завтра» відтермінувався на невизначений час. Аж до Мюнхені
катеринки» /"Мелодия для шарманки"
режисера Кіри Муратової. А ще...
початку нового тисячоліття говорити не тільки про ознаки з’яви У вересні проходить фестиваль «Дні
українського кіна у Мюнхені. Панорама
21.09.2009 22:03
нового українського кінофеномену, яким було, скажімо, українське українського кіна». Його організувала
НАЦIОНАЛЬНА СПIЛКА поетичне кіно 1960-х – початку 1970-х років, але й про якісь Українська кінофундація (УКФ). У столиці
КІНЕМАТОГРАФІСТІВ УКРАЇНИ. більш-менш перспективні порухи не випадало. Кіно як бізнес протягом Баварії 8-16 вересня публіці представляють
ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ 14 фільмів з України. «У ретроспективі – не
Надзвичайний вечір "Національна спілка
1990-х було неможливе через, не останньою чергою, відсутність лише кінокласика, а якщо й класика, то
кінематографістів України. мережі сучасних кінозалів. А осмисленої й системної державної досить жива. Найстаріший фільм – «Тіні
Перезавантаження" розпочнеться 26 вересня кінополітики на підтримку національної кінематографії також не забутих предків», а є роботи й досить
2009 року о 18:00. Вхід вільний!.. молодих режисерів»...
спостерігалося. Щороку винятково за державний кошт вироблялося
07.09.2009 20:22
3-4 повнометражні ігрові фільми та з десяток короткометражок. Про
ІДЕНТИФІКАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
21.09.2009 20:40
певні зрушення на всіх напрямках – як індустріальних, так і Фестиваль «Дні українського кіна у Мюнхені.
«Залягти на дно у Брюґе», Мартін мистецьких – випадає говорити, поглянувши лишень на останнє Панорама українського кіна» пройде 8-16
вересня 2009 року. На ньому буде
Макдонаг десятиліття.
У програмі 27 вересня о 23:15 кримінальна представлено найбільшу програму фільмів,
трагікомедія – стрічка ірландця Мартіна досі презентованих Українською
Але 1990-х років утворився фатальний розрив між кіноґенераціями. І кінофундацією: вісім повнометражних
Макдонага з тутешнім прокатним назвиськом
«Залягти на дно у Брюґе»... згодом «декласоване» втрачене покоління так і не змогло повернутися стрічок і шість короткометражних.
16.09.2009 16:49 до професії. Окремі спроби виглядали болісними. Але, в кожнім разі, в Фестивальні покази пройдуть у
Мюнхенському кіномузеї...
СВІТ КІНЕМАТОГРАФІЧНОЇ УЯВИ сучасній кінопрактиці, де виступають як гонорові корифеї, так і нові
Уява та кінематограф багато в чому синоніми. 16.08.2009 16:23
яскраві імена, спостерігається – не обов’язково по естетичній прямій – Бруно. Записки з підпілля
Власне, одразу після свого народження кіно
поділилося на два великі потоки – фільми сув’язь ґенерацій. 23 липня на українські екрани мав вийти
реалістичного плану та картини, де, сказати фільм "Бруно", де головну роль зіграв
б, знайшла притулок і розвинулася людська Так, Олесь Санін, що навчався кінорежисурі в Леоніда Осики, автора британський комік Саша Барон Коен. За
уява... «Камінного хреста» (1968) – одного зі знакових фільмів поетичної тиждень, що передував прем’єрі картини,
"Бруно" встигли заборонити дві державні
15.09.2009 18:29 школи, – зняв документальну картину «Гріх» (1999), де осмислює інстанції: Міністерство культури та
„Позамежжя”, Тарсем Сінґг
колізії фільмування згаданої стрічки Осики, торкаючись етичних Національна комісія з питань моралі. Слава
У програмі 20 вересня о 00:15 – надзвичайна,
проблем кінотворення. Незабаром Санін дебютує ігровим «Мамаєм» Богу, є інтернет.
майже потойбічна, фантазійна стрічка
індійського кінорежисера Тарсема Сінґга (2002), у якому візуалізує свій варіант поетичного кінобачення. Цей 18.05.2009 15:34
«Позамежжя». Її створено у співдружності Ніби за сценарієм Міхалкова
режисер повсякчас працює з оператором нової ґенерації Сергієм Ситуація в Національній спілці
індійських, британських та американських
кінематографістів... Михальчуком, продовжувачем найкращих традицій української кінематографістів України нагадує
операторської школи, уславленої незабутніми роботами Данила нещодавній скандал у російській кіноспілці...
28-29 квітня відбувся черговий V (XI) з'їзд
Демуцького, Олексія Калюжного, Міхаіла Кауфмана, Миколи Топчія, НСКУ, на якому новим головою було обрано
Вілена Калюти. Михальчук час від часу працює і в Росії, й за роботу Сергія Тримбача. Напередодні події
над фільмом Валерія Тодоровського «Коханець» (2002) отримує приз колишній голова Борис Савченко намагався
скасувати з'їзд, проте це йому не вдалося.
на МКФ у Сан-Себастьяні як найкращий оператор. Тепер він не визнає легітимність з'їзду й
повноважень нового голови. Водночас 14
Найостанніший його візуальний шедевр – це «Las Meninas» (2008), травня відбувся другий пленум нового
робота з кінопочатківцем Ігорем Подольчаком. Останній є правління, яке обрало Олега Фіалка
заступником голови...
натхненником Фонду Мазоха, талановитим художником-графіком,
одним із лідерів українського актуального мистецтва, що вдатливо 07.05.2009 00 51
Олівці страху
перейшов до творення рухомих картинок. «Las Мeninas» – один з Страх – це субстанція, безпосередньо
найцікавіших арт-експериментів у вітчизняному кіно нової доби – пов’язана з живописом… Я думаю, вся річ у
першим з українських фільмів став конкурсантом Роттердамського тому, що Девід Лінч займався живописом і
захоплювався Кокошкою. Ясно, що нічим
МКФ і ще виблискував на кількох десятках інших. добрим це закінчитися не могло. Зрозуміло,
що людина, яка любить Оскара Кокошку,
Cергій Михальчук (після низки документальних фільмів) продовжує
Стр. 1 из 4 27.09.09 18:00

співпрацю зі ще одним дебютантом в ігровому кіно, Сергієм Лозницею, починає ставитися до страху як до застуди,
випробовуючи різні засоби боротьби з ним...
– над апокаліптичною драмою «Щастя моє». Лозниця, видатний
29.04.2009 23:26
вітчизняний документаліст, що все життя фільмував по світах, але не ТРАЙБЕКА: У Нью-Йорку проходить
в Україні, повертається на Батьківщину. Він творить вишукані й восьмий міжнародний кінофест
витончені неігрові картини, кожна з яких увінчана нагородами Восьма «Трайбека» стартувала 22 квітня.
Цей міжнародний кінофестиваль триватиме
престижних міжнародних кінофестів. Цього року український до 3 травня. Це один із наймолодших і
виробничий слід з’явився у його монтажному фільмі «Вистава» (2008). водночас найважливіших міжнародних
Повнометражний ігровий дебют «Щастя моє» Лозниця створює в кінофестивалів, які відбуваються у США. В
атмосфері економічної кризи, якій поки що
українсько-німецькій копродукції. не видно кінця, фестиваль має більш
робочу, ніж парадну тональність.
Копродукційна тенденція останніх років стає очевидною. Особливо ж
19.02.2009 21:36
вона характерна для компанії Sota Cinema Group, яку очолює БЕРЛІНАЛЕ: Магії й месиджі. Як
продюсер найновішого покоління Олег Кохан і яка зорієнтована на збалансувати мистецькі фантазії і грубу
мистецьке кіно. Саме ця компанія – за державної підтримки – має реальність
Що таке великий кінофестиваль? Навіщо
стосунок до виробництва вже згаданих дебютів Подольчака й Лозниці їздити на нього? Фільмів і так багато —
(останній спільно з колеґами з Ma.Ja.De Filmproduction GmbH знаного дивись донесхочу. Та це все одно, що
продюсера Гайно Декерта). З діяльністю цієї компанії також пов’язане запитати, навіщо ходити в музей... А тому,
що колекція, а тому, що пропонується
виробництво трьох фільмів живого класика українського кіно Кіри певний кут зору — і на саме мистецтво, і на
Муратової – короткометражної «Кукли» (2006) та повнометражних реальність як таку. Берлінський
«Двох в одному» (2007) і «Мелодії для катеринки» (2009). Муратова, кінофестиваль, який закінчив свою роботу
минулої суботи, є одним із найбільших
що дебютувала на Одеській кіностудії 1964-го року, продовжує музеїв сучасного світового кіно...
творити у своєму непідробному трагікомічному стилі «соціального 17.02.2009 11:01
сюрреалізму». Якщо за часів СРСР її позбавляли права на роботу за БЕРЛІНАЛЕ: Змагатися з реальністю. У
фахом з ідеологічних причин, то в незалежній Україні вона є чи не столиці Німеччини кінопокоління
30–річних переграло класиків
найпліднішим кінопостановником – за останнє десятиріччя в доробку Чи не вперше за останні роки головний приз
режисерки три короткометражні й п’ять повнометражних Берлінале не став абсолютною
непроминальних картин, що удостоєні нац ональних та міжнародних несподіванкою. Фільм «Згіркле молоко»
молодої перуанської режисерки Клаудії
кінонагород, зокрема – «Другорядні люди» (2001), «Чеховські Льоси (їй 33 роки) отримав «Золотого
мотиви» (2002) й «Настроювач» (2004). ведмедя», і це виглядає загалом
справедливо...
У Муратової у «Двох в одному», як зазвичай блискуче, зіграв 14.02.2009 12 53
український топ-актор Богдан Ступка, який свого часу дебютував в БЕРЛІНАЛЕ: Ведмежі пристрасті
одному із знакових фільмів поетичного кіно «Білий птах із чорною Сьогодні, суботнього вечора 14 лютого,
Берлінський кінофестиваль урочисто
ознакою» (1970) Юрія Іллєнка. Ступка (як і згаданий Юрій Іллєнко, відзначить завершення своєї роботи. У
режисер Роман Балаян та письменник і сценарист Андрій Курков) є Берлінале-палаці (у ньому п’ять поверхів
дійсним членом Європепейської кіноакадемії та знаковим обличчям для глядачів з усіма можливими зручностями
і величезним екраном) вручать один
українського кінематографа новітньої доби. Цих років актор віддав Золотий і кілька Срібних «Ведмедів» (цей
екранові одне з типових уособлень нац онального характеру, яке звір, як відомо, є символом німецької
виявилося запитаним не лише на Батьківщині, але й у Росії та Польщі, столиці). Прогнози тут роблять украй
обережно — у цього фестивалю є мало не
де Ступка успішно фільмується. Серед найостанніших ролей – олігарх ментальна особливість їх спростовувати...
Костянтин у польсько-українській (та ж компанія Sota) картині «Серце 13.02.2009 13:13
на длоні» (2008) Кшиштофа Зануссі; нагорода – «Срібний Марк Фінішний поспіх. На Берлінале продано
Аврелій» за найкращу чоловічу роль на Римському МКФ. Також у 270 тисяч квитків. Це місцевий рекорд!
Кінофестиваль уже й при фініші. Сьогодні у
Ступки – заголовна роль в екранізації повісті Миколи Гоголя «Тарас великому конкурсі показують фільм
Бульба» (2009), яку в Росії здійснив режисер Володимир Бортко, «Татарак / Tatarak» невтомного польського
вроджений українець, що в середині 1970-х розпочинав свою кар’єру класика Анджея Вайди. Уже за вісімдесят, а
от не вичахає енергія. Можливо, й тому, що
на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка. Вайда не дає собі відпочивати — ні на
лаврах, ні на усвідомленні прожитих літ. Ти
Два фільми у притаманному для нього стилі «кіно моральної тривоги» працюй — і вік не нагадуватиме про себе...
створив один із корифеїв Роман Балаян – «Ніч світла» (2004) та 12.02.2009 18:39
«Райські птахи» (2008). Далеко не у всьому переконливі, вони Коктейль за компанію. Фестиваль у
продовжують одну з важливих і принципових для національної Берліні означив претендентів на головні
призи та спровокував дискусію про
кінематографії традицій, що веде про відповідальність інтеліґенції у політкоректність
складну добу суспільних трансформацій, які Україна переживає Головною подією сьогодні на Берлінале буде
тривалий час. «Райські птахи» також є громадянським вчинком показ фільму «Пил часу / I skoni tou
chronou» знаменитого грецького режисера
майстра, вироком злочинним комуністичним часам, які трагічно Тео Ангелопулоса. Це друга частина
пережила українська нація – з великими людськими, моральними й замисленої ним історичної трилогії...
інтелектуальними втратами. Його учень Сергій Маслобойщиков, який 11.02.2009 19:33
яскраво дебютував 1994 року екранізацією прози Франца Кафки БЕРЛІНАЛЕ: Ще раз про любов. Вічні
сюжети, невічні герої
«Співачка Жозефіна і мишачий народ», тримаючи тривожну ноту свого Наш Алік Шпилюк (кіножурналіст і феномен,
навчителя, фільмом «Шум вітру» (2002) вчинив принципову, але який про кіно знає все) не пошкодував
недостатньо переконливу, спробу повернутися до кінотворення. здоров’я і часу й увечері попрошкував на
вручення «Камери Берлінале»/ Berlinale
Camera (одна з престижних нагород
Із царини актуального мистецтва, як і згаданий Ігор Подольчак, до
фестивалю) класику французького кіно
кінематографа – через характерні відеоексперименти – від кінця Клоду Шабролю. А той схопив камеру і
1990-х рухається Оксана Чепелик. У своєму доробку вона, зокрема, почав нею «зйомку» — аж поки не навів
фокус на Аліка...
має короткометражні ігрові «Хроніки від Фортінбраса» (2001), де
химерно візуалізувала деякі мотиви однойменної книги есеїв
української письменниці Оксани Забужко. Замислюючи екранізацію
резонансного роману тієї ж авторки «Польові дослідження з
українського сексу», Оксана Чепелик тим часом зафільмувала
Переглянути
документальний «Реальний майстер-клас» (2008), у якому зазирає до
творчої майстерні трьох стовпів сучасної вітчизняної культури – тієї ж
Оксани Забужко, а також кінорежисера Романа Балаяна й
театрального постановника Андрія Жолдака, що він сам наразі
виношує ідею кіноекранізації оповідання російського письменника
Віктора Єрофєєва «Життя з ідіотом».
Поряд з одеситкою Кірою Муратовою, що відома своєю

безкомпромісною художньою позицією, найпліднішим режисером
актуального десятиліття є нонконформіст молодшого покоління киянин
Олександ Шапіро, який зафільмував шість повнометражних
арт-гаузних картин, зокрема «Путівник» (2004) та «Нappypeople»
(2006), що брали участь у програмі «Форум нового кіно» на
Берлінському МКФ. Частина стрічок цього режисера є фатично
позабюджетними, як найостанніші «Кастинґ» і «Зйом» (обидві – 2008).
І, певне, саме Муратовій та Шапіро вдається в сучасному українському
кінематографі – часом через радикальний формотворчий та змістовий
Стр. 2 из 4 27.09.09 18:00

експеримент, через мистецьке занурення в соціальні чи персональні

марґіналії – піймати пульс адекватної нашій добі модерної кіномови.
На Одеській же кіностудії фільмом «Біля річки» (2007), що мав
успішну фестивальну долю, дебютувала одна з неформальних учениць
Кіри Муратової Єва Нейман.
Ще один досвідчений режисер неігрового кіно Роман Ширман саме

цього десятиліття зняв свій чи не найкращий фільм – «Небезпечно
вільна людина» (2004), про життєву й творчу парадигму лідера
української поетичної кіношколи Сергія Параджанова. Після чого
також дебютував в ігровому кінематографі музичною «Прикольною
казкою» (2008), створеною в копродукції з Естонією.
Цього ж десятиліття розпочалося й набуло надзвичайного розвитку

телевізійне серіальне й фільмове виробництво, переважно
розраховане для первинного російського ринку, через що зазвичай
позбавлене української ідентифікації. Значна кількість
кінематографістів як старшого й середнього покоління, так і
молодшого задіяна у цій індустрії, котра переважно цурається
мистецьких пошуків. Та все ж і тут молоді таланти знаходять певні
можливості проявити себе. Серед них, зокрема, Сергій Крутін,
Олександр Стеколенко, Максим Мехеда, Ахтем Сейтаблаєв, Тетяна
Ходаківська, Іван Сауткін і Володимир Тихий, що він раніше
дебютував у великому кіно соціальною драмою «Мийники автомобілів»
(2000), а нині, «на виході» з телекіно, спробував освоїти жанр
трилера – «Таємничий острів» (2008).
Саме в телевиробничій системі зробив невдалу – через творчий

конфлікт із продюсерами – спробу дебютувати з ігровим фільмом
майстер української документалістики середнього покоління Сергій
Буковський. Тим часом, саме в новому тисячолітті він зафільмував три
великі непересічні документальні проекти: телесеріал «Війна.
Український рахунок» (2002) – про український фактор у Другій
світовій; «Назви своє ім’я» (2006) – про Голокост на українських
землях (продюсери Стівен Спілберґ і Віктор Пінчук); «Живі» (2008) –
про Голодомор-геноцид українського народу в СРСР 1932-1933-го
років.
Учень Буковського Ігор Стрембіцький 2005-го року тріумфував на

Каннському фестивалі, отримавши «Золоту пальму» за
короткометражну філософічну документальну роботу «Подорожні»
(2005), яка по тому отримала низку інших найпочесніших кінонагород.
Гучний фестивальний успіх також випав на короткометражний
неігровий фільм Валентина Васяновича «Проти сонця» (2004),
удостоєний Спеціального призу журі на МКФ у Клермон-Феррані.
Васянович 2009-го закінчує повнометражний ігровий дебют –
соціальну трагікомедію «Звичайна справа». Серед дебютів цього року
ще одна міграція з документальної до ігрової царин, що набуває для
вітчизняного кіно ознак тотальності, – стрічка Марини Кондратьєвої
«Одного ранку я прокинусь» – спроба українського наслідування
«Амелі».
В роботі також дебютна повнометражна ігрова «Зона» Тараса

Томенка, де автор повертається до Чорнобильської трагедії 1986-го
року. Томенко у своїх ігрових та документальних короткометражках
виявив хист до соціального кінематографа; зокрема, його «Тир»
(2001) був свого часу визнаний найкращою короткометражкою
програми «Панорама світового кіно» Берлінале. Також серед
потенційних дебютантів на професійній кінониві низка перспективних
режисерів, які заявили про себе цікавими короткометражками: Роман
Бондарчук, Віталій Потрух, Тарас Ткаченко, Олексій Росич, Марина
Врода, Алла Пасікова, Надія Кошман, Валерій Ямбурський та інші.
Протягом десятиліття час від часу успішно поверталися до

режисерської практики знані документалісти Олександр Коваль, Мурат
Мамедов, Віктор Шкурін. Середнє ж покоління неігровиків також
плідно представляє Юрій Терещенко, найостанніша робота якого
«Пейзаж після мору» (2008), як і фільм Буковського, торкається
трагедії Голодомору та її фатальних наслідків. Ніби повертаючись із
подвійної еміграції – з України та кінематографа – тієї ж ґенерації
Олександр Балгура створив примхливі й поетичні «Крила метелика»
(2007), в яких, користаючи старі аматорські плівки, намагається
по-своєму осмислити суспільний український злам початку 1990-х і
його наслідки; стрічка визана найкращою в Панорамі українського
кіно на останньому Київському МКФ «Молодість».
Низку престижних фестивальних нагород завоювало анімаційне кіно

на чолі, без перебільшення, з навчителем чи не всіх режисерів-
аніматорів, що прийшли у професію за часів незалежної України, –
Євгеном Сивоконем. Зокрема, його ж авторський лірико-філософський
фільм «Засипле сніг дороги» 2006 року визнаний найкращою
анімаційною стрічкою в Клермон-Феррані. Очевидно, через засади
навчання, учні Сивоконя не є сліпими апологетами його естетики і
працюють у найрізноманітніших жанрах і стилях, застосовуючи
строкаті анімаційні техніки. Так, серед інших, Степан Коваль 2003-го
був удостоєний «Срібного ведмедя» Берлінале за короткометражну
пластилінову комедію «Йшов трамвай №9» (2002). Натхнений успіхом
російського багатосерійного проекту «Гора самоцвітів», для якого сам
Стр. 3 из 4 27.09.09 18:00

екранізував українську народну казку «Злидні» (2006), Коваль нині,

за державного фінансування, продюсує анімаційний серіал «Моя
країна – Україна», що складатиметься з 26 коротких, 3-4 хвилинних,
фільмів про різні українські міста й села.
Природно, що кіно цього пер оду не обійшлося й без екранізації

історичних сюжетів. Переважно, тут біографічні фільми або ж
адаптації літературної класики, що зазвичай хибують на схематизм, а
тому не зажили особливої слави у критики й популярності у глядача.
Зокрема, це «Чорна рада» (2002) й «Запорожець за Дунаєм» (2006)
Миколи Засєєва-Руденка, «Нескорений» (2000) та «Владика Андрей»
(2008) Олеся Янчука, «Богдан-Зіновій Хмельницький» (2007) Миколи
Мащенка. Окремо ж стоїть зухвало експериментальна й виклична
«Молитва за гетьмана Мазепу» (2001) Юрія Іллєнка, що також не
переконує мистецькими результатами.
Після Помаранчевої революції вийшло три ігрові дебютні стрічки,

автори яких так чи так реагували на безпрецедентні події
українського громадянського спротиву осені-зими 2004 року; на жаль,
зі скромними художніми результатами: «Помаранчеве небо»
Олександра Кирієнка (2008-го його «Ілюзія страху» (2008) від України
висувалася на здобуття «Оскара»), «Прорвемось» Івана Кравчишина
та «Orangelove» Алана Бадоєва (всі – 2006). Зате саме 2006-й став
знаковим для кінотеатрального прокату, в якому почали з’являтися
власне українські картини належною кількістю фільмокопій. Cеред них
– «Штольня» Любомира Кобильчука, перша несмілива й нетривка
спроба прищепити на українському кінодереві жанр фільму жахів.
Також «Аврора» Оксани Байрак – схематична мелодрама про хвору
внаслідок Чорнобильської катастрофи дівчинку. А 2008 року до
кінотеатрів потрапило вдвічі більше, ніж минулого, – десять
вітчизняних картин. Одна із них, еротична мелодрама «Сафо» Роберта
Кромбі, зібрала нечувану, як для новочасних стрічок українського
виробництва, суму – один мільйон американських доларів, що також
вочевидь засвідчує перспективи вітчизняної масової кінокультури.
Разом із тим, більшість зразків жанрового кіно незалежних студій, на
жаль, є досить невибагливими у мистецькому сенсі.
Але, в кожнім разі, попри відсутність належних системних і

послідовних реформ у кіногалузі, останнє десятиліття виявило
потенціал – за належних умов – різнобічного розвитку нац ональної
кінематографії.
Cвітлина до фільму Сергія Буковського "Живі"
Новос и кино ukrfilm com
Стр. 4 из 4 27.09.09 18:00

DataLife Engine > Версия для печати > Які фільми д... http://www.protv.net.ua/cinema/print:page,1,13376-yaki-...
DataLife Engine > Кино, Украина, На украинском языке > Які фільми дивитися в кінотеатрах
у жовтні
Які фільми дивитися в кінотеатрах у жовтні
Вчера, 18:01. Разместил: Алексей Мазур
На жовтень маємо лише одну неприємну новину: довгоочікуваний "Геймер" вилетів з

українського прокату, подейкують, що через провал в Америці. Що стосується інших
фільмів місяця, то тут навпаки - прокатчики запропонували нам надзвичайно різноманітні
чотири кінотижні, в яких потроху бонусів отримають всі глядачі.
Перші ж дні подарують відразу два проекти поціновувачам артхауза. З 1 жовтня стартує
стрічка від майстра французького еротичного кіно Жана Клода Бріссо, еротомана і
скандального режисера "Таємних пристрастей" і "Ангелів відплати". Його останній фільм
"Інтимні пригоди" став офіційним учасником багатьох європейських кінофестивалів 2009
років. Бріссо на цей раз подарував нам не просто еротику, а вибухову суміш сексу,
психоаналізу і філософії. Як і в попередній роботі, режисер досліджує жіночу
сексуальність, свободу стосунків і варіанти здобуття максимального сексуального
задоволення, але цього разу шляхом психоаналізу, зокрема — гіпнозу, і, як стверджує
європейська кінокритика, таки докопався до чогось життєво важливого. Поза тим оглядачі
консерваторам радять на "Інтимні пригоди" не ходити. Любителям легкого еротичного
задоволення а-ля Тінто Брасс втім також, хоч фільм і наповнений під зав'язку неймовірно
красивими сексуальними сценами, все одно першою чергою вимагає вдумливого
аналітичного перегляду.
З 5 жовтня стартує ще один артхаузний проект, український. Глядач нарешті зможе

побачити на широкому екрані стрічку "Меніни", яка в світовому артхаузному прокаті
більше відома як Las MENINAS. Це робота українського художника Ігоря Подольчака, що
стала учасником величезної кількості престижних кінофестивалів 2008-го і в 2009 році (у
Трієсті, Роттердамі, Сан-Пауло, Санта фе і інших) і назбирала досить таки різнопланову
критику від хвали до хули. Стрічка не є фільмом в традиційному розумінні цього слова - це
своєрідний авангардний експеримент, який запрошує глядача до інтерактивної співучасті.
Тема теж не з найпростіших: Подольчак — художник-концептуаліст, один із засновників
львівського Фонду Мазоха - у своєму кінодебюті за сюжетний привід використав життя
дивної сімейки, що нібито в реальному житті дошкуляла його знайомому психіатрові
скаргами на хворого сина, котрий затероризував усю родину. Самі художники та автори
свій власний фільм трактують як “елітарний” фільм, “чистий” артхауз, що передбачає
смислову багатошаровість, низку алюзій, перегукувань із різними мистецькими стилями,
епохами. У ньому багато асоціацій із бароковим живописом, зокрема з Веласкесом, звідси
й назва фільму. Власне сюжетного зв’язку з Веласкесом тут нібито немає, тільки в одному
кадрі на якусь мить ми побачимо репродукцію картини “Меніни”, але назва фільму
підказує глядачеві спосіб його сприйняття. Як відомо, цю картину вважають своєрідним
ребусом, який глядач може розв’язати, якщо уважно придивлятиметься до дрібних
деталей. Саме на таке сприйняття фільму варто орієнтуватися й глядачу.
Всім, хто від кіна хоче простих розваг і відпочинку, перший кінотиждень запропонує дві
комедії - російсько-українську молодіжну "О, щасливчик" і американську романтичну з
Кетрін Зетою Джонс "Нянька за викликом" (обидві з 1 жовтня).
Перший фільм рясніє зоряними обличчями: Армен Джігарханян, Володимир Меншов, Сергій
Шакуров, та інші. А також має досить цікавий російський саундтрек ("Уматурман",
"Ленінград" тощо). Сюжет, власне, невитіюватий: одного чудового дня рядовому молодому
хлопцю раптом здається, що його життя банальна й непримітна штука, і сенсу в ній - нуль,
тому лишається тільки один вихід - стрибнути з мосту. Але раптом на його дорозі
Стр. 1 из 4 30.09.09 11:46

з'являються двоє екстравагантних джентельменів, які пропонують юнакові змінити

біографію і розпочати все з нуля. Чим саме закінчиться чергова кіноспроба втекти від долі
- побачимо в театрах. Прогнози втім досить непогані, автори фільму обіцяють, що буде
весело.
Друга комедія "Няня за викликом" розповість нам про життя іншого молодого хлопця,
однак це буде більшою мірою романтична історія для слабкої статі: молодий 25-річний
юнак, аби заробити трохи грошенят, няньчить двох сусідських дітей. Поступово у нього
зав'язується роман з наймачкою - матір'ю двох його підопічних. І, не зважаючи на те, що
жінка значно старша за нього, для справжнього кохання немає жодних перешкод! Режисер
Барт Фрейндліх зняв добрий і смішний фільм про роман між дорослою жінкою і молодим
хлопцем. Цю історію кохання спостерігаєш з посмішкою, а вельми логічний гепіенд
сприймається як належне.
Також з жовтня виходить у прокат довгоочікувана французька стрічка з Одрі Тоту "Коко
до Шанель" - екранізована біографія легендарної жінки, провідної французької кутюрьє,
найважливішої фігури в історії моди XX-го сторіччя. Шанель принесла в жіночу моду
поняття дорога простота, приталений жакет, маленька чорна сукня, вперше вдягнула
жінок у чоловічий костюм. Вплив Коко на високу моду був настільки сильним, що її єдину
в історії моди журнал «Тайм» вніс до списку ста найвпливовіших людей XX століття. Фільм
розповість про шлях Шанель з її темного минулого в сліпуче світське життя Парижу, однак
більше сфокусується на домодельєрному житті жінки, на тому періоді, коли Шанель ще не
була знаменитою.
Прихильникам 3D варто зауважити, що з 1 жовтня на українські екрани у тривимірному

форматі виходить культовий мультфільм від "Picsar" - перша "Історія іграшок".
Другий кінотиждень (з 8 жовтня) розпочнеться нашумілим проектом Стівена Содерберга

"Че", екранізацією біографії Че Гевари, що мало не коштувала режисеру кар'єри. Цього
разу глядач побачить першу частину мегафільму "Аргентина". Загальна ж тривалість
стрічки до того, як її розрізали й порізали, становила майже 5 годин екранного часу. Фільм
вийшов ще минулого року, але дуже довго не міг знайти прокатчиків.
На радість поціновувачам фантастики з восьмого жовтня на широкі українські екрани вийде

російський фантастичний екшн "Заборонена реальність", екранізація популярного
роману фантаста Василя Головачова «СМЕРШ-2» - про екс-суперагента військової
контррозвідки Матвія Соболева, який встряв у не дуже людські ігри, в битву між вищими
силами Добра і Зла. Багато пригод чекає на Матвія в потойбічних світах, де доведеться не
тільки стати Воїном Кола, а й зустріти жінку, яку він часто бачив у снах...
Також з 8 жовтня на нас чекає шпіонська ретро-комедія "Агент 117: Місія в Ріо" - друга
частина пригод смішного французького суперагента Юбера Боніссера де Ла Бата, чи то
ідіота, чи то генія-екцентрика, чия одіссея розпочалася три роки тому, коли французи
зняли перший фільм серії – про походеньки Агента 117 в Каїрі у 1957 році. Цього разу в
кадрі Ріо-де-Жанейро та 1967 рік. Одне з найголовніших достоїнств цього фільму – повне
занурення в стилістику старого доброго кіно. Акуратно постарений на панорамних планах
кодак, поїздки на авто уздовж проекції, що біжить по білій стіні, і французький комік
Дюжарден, який повсякчас корчить "рожі" молодого Коннері. І не випадково, оскільки
Юбер Боніссер де ля Бат — це гламур, пістолет, надзвичайно скромний IQ і звичка
волочитися за кожною спідницею. Себто ранній Джеймс Бонд, тільки з точністю до
навпаки, де переваги перетворилися у недоліки. Любите кіно 60-х, обов'язково сходіть на
цей фільм.
"Юлія и Джулія" - кулінарна стрічка з Меріл Стріп, стратує на екранах теж з 8 жовтня.
Всім хто любить фільми типу "Смак життя" чи "Їсти, пити, чоловік, жінка" де готують
багато смачної їжі - бігом у кінотеатри. Біографічна комедійна драма розповість нам чудову
Стр. 2 из 4 30.09.09 11:46

і неймовірно зворушливу історію кохання помножену на любов до французької кухні.
Ну й на завершення кінотижня - згадуване нами "Телешоу", яке мало йти в кіно ще у

вересні, і бонус для поціновувачів жахів - Дитя пітьми, історія на вічну тематику -
дівчинка-вбивця, взята з притулку у велику щасливу сім'ю.
Жовтень надзвичайно щедрий на еротику. З 15-го стартує збірник еротичних

короткометражок Франсуа Озона. Визнаний французький майстер «нової хвилі» відверто
говорить з глядачем про людську сексуальність, про пошук і свободу вибору в стосунках.
Коротеньких фільмів буде небагато, зате нагород ці кілька історій мають просто уйму.
З 15 жовтня український глядач зможе подивится ще один артхаузний французький проект

- детективну драму "Пророк" від регулярного номінанта премії "Сезар" Жака Одіара. Фільм
розповість про 18-річного араба, який потрапив у французьку в'язницю. Молодий хлопець,
щуплий і непомітний на перший погляд, витримує жорстке протистояння з корсіканськими
братками і, після виходу з ув'язнення, сам стає ватажком мафії. "Пророк" отримав гран-прі
Каннського фестивалю і направду вартий того, аби сходити на нього у кіно. Загалом
французька кримінальна драма — це особливий, майже окремий жанр кінематографу, що
вимагає до себе пошани. Такі назви як "Леон" або й цілком культовий вже "Професіонал" з
Бельмондо говорять самі за себе. До речі до останньої назви Жак Одіар має безпосередній
стосунок, оскільки він був сценаристом стрічки.
Також цього тижня в українському прокаті чергова американська стрічка про сімейні
цінності - "Тільки для закоханих" (інші назви "формула кохання для бранців шлюбу" та
"Курорт для одружених"). Цього разу йдеться про те, як чотири подружні пари вирушають
на екзотичний остів по програмі зміцнення шлюбу. Та лише одне подружжя ставиться до
цього серйозно, в той час як решта вирішили просто розважитися. Але з часом обставини
змушують їх замислитися та змінити своє відношення до сеансів групової терапії. Америка
добряче взялася за сім'ю як "ячейку суспільства" і кіна на цю тематику падуть на нас
просто таки градом. Будемо сподіватися, що цього разу таки буде смішно.
Ну й на завершення кінотижня - очікуваний фантастичний екшн-хоррор "Пандорум". Не

таке вже і часте явище на екрані – фільми жахів про космос. Після "Чужих" щось навіть
нічого путнього й не пригадується. А саме до цієї тематики й звернувся німецький режисер
Крістіан Алверт в своєму германо-американскому фільмі. Алверт – не новачок у кіно,
поціновувачі хоррору добре знають його по фільму "Антитіла". Та й продюсерство Пола
Андерсона теж про щось та говорить. "Пандорум" має досить інтригуючу зав'язку.
Опритомнівши від анабіозу, два космонавти не можуть нічого пригадати. Крім того вони
стикаються з досить неприємною в космосі, за 500 мільйонів миль від Землі, проблемою.
Прилади й інше устаткування космічного корабля несправне. А на кораблі повно чужих
гостей...
Третій кінотиждень жовтня (22-28) багатий на кілька дуже очікуваних прем'єр. По-перше, в
Україні нарешті стартують "Сурогати" - фантастичний екшн з "міцним горішком" Брюсом
Віллісом - про роботів і людей. По-друге, виходять у прокат одразу три (!) хороші
мультфільми: справжній ляльковий "Фантастичний мистер Фокс" - адаптація класичного
дитячого оповідання Роальда Даля, історія про розумну лисицю, яка обдурує трьох
недалеких фермерів. "Перемінна хмарність, часом фрикадельки" - неймовірно
смачний мультфільм про вченого, який у намаганні позбавити людство від голоду, вигадав
прилад, що перетворював воду на іжу. І японсько-американський футуристичний
"Астробой" - рімейк надзвичайно популярного в 60-х роках мультфільма про хлопчика-
андроїда, якого створив учений, аби якось полегшити свою тугу за загиблим сином.
Аніматори трьох країн – Японії, США і Гонконга стоврили спільний проект з
сорокамільйонним бюджетом. Природно, були використані нойновітніші 3d, звукові
технології і це все разом з з повністю переробленим сюжетом і чудовою режисурою Девіда
Стр. 3 из 4 30.09.09 11:46

Бауерса, на рахунку якого "Змивайся" 2006 року.
Останній тиждень жовтня продовжує традицію попереднього і несе бонуси дітям. з 29-го
стартують дві фентезійні казкові фільми для сімейного перегляду - "Чарівний камінь"
("Камінь бажань") Роберта Родрігеса, автора "Дітей шпіонів" та "Шаркбоя". Це буде
пригодницька комедія про те, як одного разу 11-річний хлопчик-невдаха знайшов чарівний
камінь, котрий виконує бажання. Звісно в містечку одразу счинився хаос, школа мало не
розвалися, одним словом - повно щастя для всіх 11-річних дітей. Тому не забудьте їх
зводити в кіно, їм обов'язково сподобається.
І друга казка - російська "Книга майстрів" зроблена при підтримці студії Disney - історія, в
основу якої лягли знайом і з дитинства словянські казки. Побачимо тут і Бабу Ягу, і Кощія і
Русалоньку і багато інших.
Завершиться місяць жовтень на дещо кривавій ноті. З 29-го стартує екранізація японської
манги "Останній вампір" - американо-франко-японський бойовик про вампіршу Сайю, яка
працює на уряд і рубає інших вампірів на капусту у вагонах метро. Несподівано Сайю
відправляють на завдання під прикриттям. Це прикриття — школа. І як і в будь-якій школі
головна проблема для новоприбулої дівчини старших класів — це взаєморозуміння з
ровесниками, здебільшого з дівчатами, тим більше, що вони майже всі не азійського
походження, на відміну від самої Сайї. Але які можуть бути з цим проблеми у майстра
катани? Атож, про них і буде кіно - а в ньому повно красивих бійок на мечах, похмура
атмосфера, красиві героїні, ну й звісно, кров, без неї яке ж вампірське кіно?
І, на радість фанм гри Конструктора Смерті на українські екрани виходить "Пила 6" -
частина, що завершує другу трилогію бренду.
Приємного вам перегляду у жовтні!
Стр. 4 из 4 30.09.09 11:46

Ъ - "Менины" 02.10.09 18:43
100 $ 800 9000 UAH Киев 9...15

100 € 1164.4285 UAH Москва 6...8
10 RUR 2.6642 UAH С.-Петербург 4...7
УКРАИНА № 167 от 02.10.2009, ПТ
ВЕСЬ НОМЕР Ъ В РОССИИ ВЛАСТЬ ДЕНЬГИ АВТОПИЛОТ PDA RSS
ПОДПИСКА
РЕКЛАМА Ъ-Финансы // Курсовая работа
АРХИВ С начала года Нацбанк провел реформу правил работы на валютном рынке и,
ПОИСК ПО СЕРВЕРУ
исключив из него спекулятивные инструменты, добился стабилизации курса гривны.
Однако жесткие административные меры регулятора могут привести...
ЛИЧНЫЙ РАЗДЕЛ
НА ГЛАВНУЮ
Weekend (Украина) №167(988) от 02.10.09 Содержание
"Менины" Ладно скроенная любовь

Патетическая симфониетта
"Менины"
"Менины" Игоря Подольчака, возможно, самая дискуссионная и "Интимные приключения"
магнетически изящная по визуальному и звуковому ряду
украинская картина последнего десятилетия. За два года,
минувшие со дня окончания съемок, этот фильм побывал
более чем на двух десятках фестивалей, боролся за главный
приз в конкурсе Роттердама, Москвы и Карловых Вар. И, хотя
не снискал наград, удостоился многих лестных отзывов
критиков и коллег, по достоинству оценивших
бескомпромиссную смелость и рафинированность его
киноязыка. Сам режиссер – автор ряда виртуозных социально-
эстетических провокаций, осуществленных им совместно с
другом, единомышленником и соучредителем Фонда Мазоха
Игорем Дюричем (среди самых памятных из них стоит назвать
"Мавзолей для президента", с законсервированным в банке со смальцем портретом лидера государства,
"Беспредел гуманизма", с розыгрышем гробов в лотерею, "Лучшие художники ХХ века", где таковыми были
объявлены ученые и политики от Фрейда и Эйнштейна до Гитлера и Мао Цзэдуна), остается в "Менинах"
прежде всего незаурядным концептуальным художником. Если искать аналогии тому, как строит экранное
повествование Игорь Подольчак, то первым вспоминается Питер Гринуэй. Как и британского киноклассика,
его младшего украинского коллегу ничуть не заботит, насколько комфортным для публики будет восприятие "О, счастливчик!"
его художественного мира. Он даже нарочно раздражает слух зрителя додекафонической звуковой
партитурой, вплетая в нее жужжание мух, скрежет мельхиоровой вилки по фарфоровой тарелке или
навязчивое шуршание куска канифоли о жилы смычка. Но красота кадра, творимого Игорем Подольчаком,
словно возрождает в нашем обезображенном мире палитру Ван Дейка, Вермеера или Веласкеса, с чьими
"Менинами", к слову, ведет диалог современный художник, выстраивая на экране целые лабиринты
зеркальных отражений. Фильм этот непривычен по форме, его нелегко смотреть, но терпение и доверие
зрителя вознаграждаются хотя бы чувством причастности к явлению искусства, безусловно, побеждающего
время.
Обсуждение Поместить в LiveJournal Поместить в другой блог
Помощь ?
Большой антикварный салон в

Украинском доме
The Prodigy в Международном
! выставочном центре
Произошла ошибка авторизации в LiveJournal.com. Пожалуйста, проверьте,
включена ли поддержка cookies у вашего браузера, и поддерживает ли ваш DJ Krush в клубе Cinema
proxy-сервер передачу cookies и попробуйте обновить страницу. "Алиса" в ЦКИ НАУ
"Сирано де Бержерак" в
Международном центре культуры и
искусств
Оставить комментарий * Литературный вечер Романа Кофмана
* Для комментирования, пожалуйста, авторизуйтесь в Национальной филармонии
Авторский вечер Александра Костина в
Национальной филармонии
Петр и Константин Товстухи в
... текущие материалы в открытом доступе Национальной филармонии
Drum Kolo в Украинском доме
Еда высокого полета
Мясная пора
"Чили уместен даже с десертами"
В земноводной компании
Сделано вручную
http://www.kommersant.ua/Doc.html?docId=1248335 Page 1 of 2
Рамка для інцесту - Статьи - Культура - Левый Берег - Новости, аналитика, политика, экономика 10/3/09 7:06 PM
Реклама
Добавить в избранное Сделать стартовой
Левый берег
http://lb.com.ua/article/culture/2009/10/03/10003_ramka_intsestu.html
Поиск
Расширенный поиск
Главная
Публикации
Фото
Популярное
Авторы
Досье
Форум
Газета
Архив
PDA
RSS
Все
Аналитика
Статьи
Новости
Янукович теряет Крым 15
ОПЗ. Послесловие: Чиновники сдали химию 2
Архив
Рамка для інцесту

09:00, 03 октября 2009 добавить комментарий
Це відчайдушна сміливість - пустити арт-кіно на широкий екран. 5 жовтня експериментаторська

стрічка українського художника Ігоря Подольчака Las Meninas пройде випробування масовістю в
кінотеатрах України. Випробування фахівцями та любителями мистецтва вона вже пройшла і,
судячи з медіакритики, успішно. Її також позитивно оцінили на Роттердамському та Московському
кінофестивалях.
Фото: Дмитрий Стойков
Фільм рекомендовано дивитися художникам та мистецтвознавцям: він наповнений алюзіями на

відомі полотна (і Веласкес, і Боттічеллієва Венера, що постає з піни морської, і натюрморти
http://lb.com.ua/article/culture/2009/10/03/10003_ramka_intsestu.html Page 1 of 4
майстрів старої голландської школи - здається, використано й товсте біле стегно якоїсь із
рубенсівських жінок). А заодно й усім, хто вважає себе поціновувачем високого мистецтва.
У перших же кадрах режисер Подольчак галантно знімає шляпу перед Веласкесом, в якого він
запозичив назву для свого дебюту в довгому метрі - Las Meninas. Микола Вересень (він грає
батька) та Любов Тимошевська (мати), сиві й погано впізнавані, сидять на галявинці перед
візерунчастим будинком в якомусь умовному Пєрєдєлкіно і, спроквола гортаючи художній альбом,
на хвилину спиняються на картині Веласкеса. Із золотавими хворобливими інфантами мусить бути
пов´язана канва сюжету. Це начебто натяк. Двоє сидять собі і нудно буркочуть спільний потік
підсвідомого: якби мали доньку, то вона, коли виросла, може й пішла би до чоловіка, але про
батьків би дбала, а от син - той точно покинув би батьків, чи ні, не покинув, але не доглядав би
їхню старість, а може би...
Та з´ясовується, що і син, і донька у них є, вже дорослі, і родина досі живе гуртом, у важких,
охряно-зеленавих декораціях декадентського дому, куди майже не пробивається денне світло, де не
ворушиться повітря. З екрану вам в обличчя дихає цвілість старих вишуканих речей, дорогих, але
важких, як неволя. Роялі, ковані ліжка, потьмянілі дзеркала, срібні столові прибори, конусоподібні
келихи з товстого скла, ножі для риби (а пареного коропа, та ще брюссельську капусту в цій
темній родині їдять так часто, що відраза хапає навіть глядача). Увесь фільм дзижчить муха,
підвиваючи нудьзі, виделка шкребе по тарілці, тремтливі пальці вибивають дріб по столу. По ходу
справи стає зрозуміло, що печерні напівсутінки тут царюють тому, що в сина екзема і батьки
бояться, аби сонце не потрапило на його хвору шкіру.
Вони ліниво перекидаються малозначущими репліками, наче спльовують вбік. Образи вже давно
нікого не зачіпають. Вони миролюбно ненавидять одне одного. Вони так живуть. Донька (Ганна
Яровенко) намагається згадати недовчену французьку мову, мати - намагається забути, як колись
грала на віолончелі й гастролювала.
І ось нарешті на сцену виходить він - син (Дмитро Чернявський), худий, симпатичний, голий,
безсловесний. І стає зрозуміло, що хоч один актор тут грає трохи краще за Миколу Вересня. Бо
самовдовольнятися з таким почуттям, наче він видобуває музику з клавіш рояля, - це треба вміти.
Музика перверзії лунає, немов відкриваючи сороміцькі підвалини цієї дивної родини. Недарма Ігор
Подольчак очолює «Фонд Мазоха»!
Мати гасить свою невтілену сексуальність, до нестями пестячи смичок улюбленої віолончелі,
батько грає на доньчиних стегнах, як на контрабасі, привиди з дитинства їхніх дітей приходять,
щоб торкнутися там, де не можна. Все це - в уяві. Нафантазовані фрікції - єдиний рух у застиглій
рясці всієї картини.
Знову дзижчить муха. Знов мати защипує застібку пояса на драній панчосі. Бубнить щось сам до
себе батько. Камера наїжджає йому на вухо, щоб глядач побачив, що Вересень не зрадив своєму
кульчику в лівому вусі навіть на період зйомок. Донька бряжчить виделкою по фарфору. По
«Діскавері» знов передають про секс у комах. Хтось питає: «Що там надворі?». І чує відповідь: «Та
як завжди»... У них все лишатиметься незмінним.
Яка мораль цієї байки? Ніякої. Люди стоять десятиліттями по вуха в болоті й можуть розганяти
навколо себе багно тільки на двадцять хвилин - завдяки енергійним мастурбаційним зусиллям.
У вузькому просторі Ігор Подольчак створив об´ємну картину, сповнивши її малярськими

ремінісценціями, витонченими декадентськими штучками, осколками битого скла та почорнілих
дзеркал. Гурмани «кіна не для всіх» відзначать гармонію влучно підібраних кольорів і тонів,
єдиний, бездоганно витриманий ритм голосів і звуків. Тому що Подольчак - хороший художник,
тож і свою першу велику стрічку знімав, наче картину писав; це не так режисура, як перформанс.
ПРЯМА МОВА
Las Meninas, перший повнометражний фільм Ігоря Подольчака, де той виступив автором
сценарію, режисером і продюсером, з понеділка з´являється в кінотеатрах. «Лівий берег»
поцікавився у режисера його очікуваннями від прокату
На якого глядача ви розраховуєте, випускаючи артхаусне кіно в прокат?

На розумного, цікавого, подібного до мене - з широкими художніми інтересами.
Де в Києві можна подивитися Las Meninas?

Це буде кінотеатр «Жовтень», де фільм будуть показувати з 5 жовтня протягом двох тижнів. Вся
інформація про прокат з´являється на сайті www.mf-films.com. Коли будуть нові міста -
інформація оновлюватиметься.
Які ваші комерційні очікування?

Навряд чи я на цьому щось зароблю, навряд чи поверну щось із вкладеного в проект. У даному разі
мене більше цікавить, щоб фільм дивилися. Я вважаю, що зроблене кіно повинно жити своїм
життям, перш за все, прокатним. Потім ми, можливо, випустимо DVD чи Blue-ray. Тобто фільм
має функціонувати в глядацькому середовищі.
Хіба він не планувався як комерційний проект?

Ні. Від початку ми були свідомі того, що фільм навряд чи матиме значущу комерційну
компоненту. Я почав знімати кіно, бо мені так цікаво жити.
Тобто глядачам уже варто чекати на ваші другий і наступні кінофільми?

Зараз я працюю над другим фільмом. Ми майже відзняли весь матеріал, можливо, ще будуть
невеличкі дозйомки, але я вже працюю над його монтажем. Зараз робоча назва Delirium. У моєму
випадку важко анонсувати, про що той фільм буде, бо я не працюю з сюжетом. Сама назва
говорить за себе - «Маячня». Це фільм про дивні стани людської свідомості, про те, що мене зараз
цікавить.
Тобто після фільму про нудьгу життя з´явиться фільм про маячню?
Так точно. Дилогія! (Сміється)
Особливістю Las Meninas, як відзначають критики, є вибудуваність кожного кадру.

Фактично це ланцюжок художніх фотослайдів, кінокартин, близьких до живопису. Новий
фільм знятий у такому ж стилі чи стилістику змінено?
Навряд чи можна змінити себе. Така стилістика, такий підхід до побудови зображення, кадру
притаманні мені. Але цей фільм буде відрізнятись. Сподіваюся, вийде щось новеньке.
Олена ЗВАРИЧ, спеціально для «Лівого берега»
Прямая ссылка
В блог
Версия для печати
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об
этом редакции.
Реклама
Обсуждение 0 комментариев
Оставить комментарий
Коментувати
Оставить комментарий
Имя Добавить комментарий
Новости
У Луценко больше нет вопросов к регионалу Тедееву 14:04
"Нафтогаз" находится на стадии технического дефолта 14:32
МВФ не даст Украине денег без повышения цен на газ 14:45
Убиство прокурора Таращи раскрыто 14:54
Тимошенко: Бюджет будет принят сразу после выборов 15:36
Реклама
Другие материалы раздела

Що ксьондзи бережуть, священики палять
8 найцінніших дерев’яних церков України
Михаил Сирохман: «На Закарпатье храм сожгли из-за межконфессионального
противостояния»
Лесь Сердюк: У каждого мужика, например, бывает такая ситуация, когда он чувствует, что
Художник і режисер Ігор Подольчак: «Свій новий фільм знімаю ли…асні гроші». Ярослав ПІДГОРА-ГВЯЗДОВСЬКИЙ | Культура | Людина 10/3/09 7:06 PM
/ Людина
№ 37 (765) 3 — 9 жовтня 2009
Художник та режисер Ігор

Подольчак
Художник і режисер Ігор Подольчак: «Свій новий

фільм знімаю лише за власні гроші»
Автор: Ярослав ПІДГОРА-ГВЯЗДОВСЬКИЙ
На екрани країни несподівано виходить український фільм із несподівано не

україномовною назвою Las Meninas. Але — що більш несподівано —
українською мовою. Притому фільм був знятий ще 2007 року. І не на гроші
Мінкульту. І без широкої реклами. Більше того — його режисер, львівський
художник із київською пропискою Ігор Подольчак, уже знімає новий фільм –
«Деліріум». А фільм Las Meninas вже встиг презентувати нашу країну більш ніж
на двадцяти кінофестивалях (хоча нагород там і не здобув…).
— Ваш фільм виходить у прокат саме зараз із загадково не

україномовною і не російськомовною назвою — Las Meninas. Чому без
перекладу? Це — черговий перформанс від Подольчака?
— По-перше, назва — оригінальна, така, як і у Веласкеса, — іспанською. І

вона, якщо зазирнемо в каталоги, не перекладається. А по-друге, ми (Ігор
Подольчак і продюсер Ігор Дюрич. — Прим. автора) залишили назву без змін,
оскільки у фільмі є алюзії до самої картини Веласкеса. Я не розумію одного:
невже ви гадаєте, що якби картина, скажімо, називалася «Фрейліни» (так
переклали фільм на деяких інтернет-сайтах. — Прим. автора), то це істотно
змінило б прокатну долю фільму?
— Гадаю, що мало хто з пересічних глядачів зрозуміє як назву, так і

ваші праведні наміри…
— Чесно кажучи, мене це мало цікавить.
— Гроші вас теж не цікавлять? Адже ви вклали у фільм купу грошей, і
http://www.dt.ua/3000/3680/67325/ Page 1 of 6
грошей переважно ваших власних…
— Гроші цікавлять, але цей фільм ми робили, розуміючи, що він — не

глядацький і навряд чи принесе якісь прибутки. Дай Боже щоб на пошту
заробили…
— То для чого тоді фільм робився? Для себе? Для майбутнього?
— В першу чергу — для себе, у другу — для майбутнього. Прокатна доля

фільму тоді нас не дуже цікавила, тепер цікавить більше, але фільм все одно
вже такий, який є. Ми розраховували і розраховуємо на фестивальне життя й
світовий кінопрокат. І український ринок у ньому не особливо важить. А ось
іспаномовний (а Las Meninas — іспанська назва) — дуже важливий: якщо не
брати до уваги китайської й хінді, іспанська — друга за вживаністю мова у
світі.
— Ви кажете про фестивальне життя. Ваш

фільм, у такому разі, непогано живе — він
уже побував у програмі більше двох
десятків фестивалів…
— …22-х, якщо не помиляюся…
— … і ніде нічого не отримав…
— Так. Але він був у десяти конкурсних

програмах. А сама участь у конкурсі — це
вже нагорода. Наприклад: на
Роттердамському фестивалі представлено
понад 600 фільмів, але в конкурсі — тільки
15. Нагороди ж на фестивалях — найчастіше
Кадр із фільму Las Meninas політичний аспект. Тому я вважаю вже
участь у фестивалях класу «А» — фестивалі
в Карлових Варах і Москві — відзнакою. Грінуей теж не отримав на жодному
фестивалі жодної нагороди (за 29 років участі у фестивалях фільми Грінуея
отримали 12 призів, але жоден із них не є важливим. — Прим. автора). І
таких режисерів багато. А є фільми, які отримували призи, проте не мали
серйозного прокату. Є фільми, що, як і мій, живуть у фестивалях, у клубах, —
це їхня специфіка.
— Вибір прокатної компанії — теж «специфічний» вибір. Ваш фільм

прокатуватиме компанія TimeLine, і лише двома копіями, тобто на двох
DVD. Досі TimeLine прокатувала лише один фільм — «Зелений театр у
Земфірі», і звук на прем’єрі був такий, що присутня Рената Літвінова,
обматюкавши організаторів, демонстративно вийшла із зали…
— Річ у тому, що про ВИБІР компанії не йдеться — до мене не стояли черги: я

відповідаю на певні пропозиції. Це єдина компанія, яка пропонувала нам
прокат. Ми й погодилися. До того ж у цієї компанії є один цікавий проект, у
якому мені цікаво було б узяти участь: вони прокатуватимуть українське кіно,
якого ще ніхто не катав. Але мене цей проект цікавить підходом: погодьтеся,
компанія, котра хоче проказати український фільм українцям, — це цікаво. Бо
досі такого ніхто не робив. Одне слово, це можливість потрапити в процес. І
мене це цікавить із погляду режисера, який ще й сам зніматиме нове кіно.
— Знаю, ви саме зараз знімаєте нове кіно. Що це буде? Las Meninas-2?
— Фільм поки що має назву «Деліріум». Це психологічна драма про стани

людини. Стани бувають різні, у тому числі й Delirium tremens (буквально —
«трясущееся помрачение», біла гарячка, психічне захворювання, що

розвивається на ґрунті тривалого зловживання алкоголем — wikipedia.org. —
Прим. автора). Тобто «марення», «маячня».
— Сюжет є?
— Дуже вільний. Оскільки всі оперують сюжетом, про кіно важко говорити —
кіно потрібно дивитися. Та й який сенс говорити про те, чого ще не існує?
Говорити про ідеї? Але вони весь час змінюються. За місяць ідеї й концепції
модифікуються, а ви мені потім, через півроку, скажете: «Ви мені казали
інше!» До того ж це складний творчий процес.
— Давайте тоді про конкретне — про гроші. Де художникові брати гроші

на свої художні пошуки?
— Можу сказати, що гроші на другий фільм — це гроші мої, мого продюсера та

моїх друзів. Ми не беремо грошей у держави чи у приватних інвесторів, бо в
моєму типі виробництва так легше — не зумовлює додаткових зобов’язань. Я
— художник. Коли маю натхнення — малюю картину. А машинерію з
документами, термінами й таке інше переношу важко.
— Є теорія, з якою погоджуються багато режисерів: має бути певний

контроль, певний тиск, що породжував би й підтримував стимул до
праці. Кажуть, саме тиск у радянські часи створював геніїв, а тепер
тиску немає, і геніїв — теж…
— Я не прихильник такої теорії. Вважаю, що художник повинен бути вільним.

І в цьому сенсі виникає тільки тиск фінансовий. Усе залежить від пропозицій.
З протягнутою рукою мені не дуже хочеться ходити, та й не дуже вмію. Треба
мати певний талант, щоб отримувати гроші з різних джерел. Я цим умінням не
володію.
— Отже, ним володіє ваш колега, Ігор Дюрич, із яким ви працюєте в

тандемі?
— Він у цьому сенсі теж не професіонал. Він вкладає власні кошти.
— ?.. Я гадав, що, як правило, продюсери вкладають у проект гроші

інвесторів. Принаймні так за голлівудською системою.
— Ну, ми живемо не в Америці. У нас своя специфіка особистих, творчих і

виробничих відносин. До того ж і в Голлівуді, наприклад, Коппола як
продюсер вклав власні гроші у свій «Апокаліпсис сьогодні» — і прогорів. Тобто
існує багато продюсерських систем, і продюсер у Сполучених Штатах виконує
не тільки функції «фандрайзингу» (пошук потенційних джерел фінансування.
— Прим. автора).
— У такому разі йдеться не про бізнес. Якщо Коппола вклав гроші і

прогорів — який же це бізнес?
— Це бізнес, який закінчився його банкрутством. Ми ж не можемо казати, що

банк Lehman Brothers не займався бізнесом, бо збанкрутував? Чи що бізнесом
не займався General Motors? Вони займалися бізнесом, але збанкрутували.
Таке буває.
— Зважаючи на ваші 24 персональні виставки, кураторські проекти і

наявність у музеях ваших (куплених цими закладами) робіт — вам це не
загрожує.
— Я сподіваюся.
— А на чому ваші сподівання ґрунтуються? На художній концепції

провокаторства? Las Meninas був викликом — суспільству й собі?
— Навряд чи викликом середовищу. Я ж казав: мене не дуже цікавить глядач,

не дуже цікавить суспільство. Це перш за все виклик собі. Задовольнивши
власну цікавість, я спробував показати на фестивалях те, що зробив.
— Перший ваш фільм — велике кіно — це було відкриттям нового жанру.

Чи другий фільм не є повторенням уже відкритого?
— Мені цікаво створювати річ, яка могла б називатися новою чи іншою

кіномовою. Принаймні я намагаюся створити саме це. Новий фільм не може
принципово відрізнятися від Las Meninas, хоча б тому, що я такий, який є.
Буде трохи інакшим. Але в засобах вираження обох стрічок, безумовно,
знайдете схожість. Оператором цього разу буде не Сергій Михальчук — він
зайнятий, здається знімає десь у Казахстані, — а його асистент Микола
Єфименко. Актори гратимуть, як і раніше, — і аматори, і професіонали: дві
акторки, наприклад, із львівського театру ім. Курбаса. Кастинг ми робили,
проте такий, який уже вийшов… Одне слово, марудна повсякденна праця, що
вимагає максимального занурення.
— Цифровий спосіб зйомки вам допомагає в роботі? Бо на торішній

кінофестиваль «Молодість» ви не потрапили саме через те, що фільм
існує тільки в цифровому варіанті, а фестиваль вимагає лише плівку.
Казали, що Las Meninas може потрапити до конкурсу нинішнього року…
— Якщо вони змінять технічні умови. Бо для «Молодості» як для фестивалю,

що орієнтується на молодь, вимога плівки — досить дивна. Все змінюється.
Плівка — носій, що відмирає. І всі фестивалі давно перейшли на «цифру». У
Венеції приймають і плівку, і DCP Degital Cinema Packig — сучасний формат
кінопроекції. У світі відбувається масовий перехід на цей формат. Ірландія, до
речі, повністю відмовилася від плівки. Все, що тепер знімається і в Голлівуді, з
майданчика, — все знімається на «цифру». Бо це набагато зручніше, якісніше і
дає не менше можливостей, ніж кіноплівка. Це доконаний факт, ось тільки щоб
дійти й усвідомити його — знадобиться певний час, плюс повне технічне
переоснащення кінотеатрів.
— Крім часу, потрібні гроші. Ми знову до них повернулися.
— Ще одна перевага «цифри» в тому, що вона недорога. Камера з лінійкою

об’єктивів коштує 50 тисяч доларів. А вживана кінокамера — півмільйона.
Технологія ж самого виробництва і постпродакшну ще разючіше відрізняється
у ціні. Ось моя кіностудія (обводить рукою два спарених монітори і блоки).
Професійна студія мені знадобиться тільки тоді, коли я переозвучуватиму
акторів. І все. Тому новий фільм буде дешевший за попередній.
— Як вдалося його зробити дешевшим? У наші скрутні часи підказка

про це — на вагу золота.
— Один режисер якось сказав: «Ви, звичайно, можете зняти фільм за 10 тисяч
доларів. Але в такому разі вам потрібно переконати всіх працювати
безкоштовно». Я працюю безкоштовно, моя дружина і ще кілька людей — так
само. А я — і режисер, і сценарист. Відніміть ще продюсера, виконавчого
продюсера...
— То чого ж ви хочете досягти? Las Meninas — уже був досягненням.

«Деліріум» — це куди крок? Можливо, до Каннського кінофестивалю?
— Можна спробувати, але ми хочемо Венеційський фестиваль. Хочемо в

конкурс і хочемо Золотого лева! (Сміється.) Наскільки я знаю сучасне кіно, це
тренд такий: сучасне кіно рухається до сучасного мистецтва, а сучасне
мистецтво рухається до сучасного кіно. І мені видається, що я — в тренді.
Las Meninas: симбіоз живопису, фотографії, кіно та музики

Створений на гроші приватних інвесторів, висловлюючись мовою бізнесу, а
простіше кажучи — на гроші самого режисера і його друзів, фільм Las Meninas
повною мірою виражає за формою і за духом свободу кіно. Не скутий ні
ідейністю держзамовлення, ні вимогами продюсерів, режисер Подольчак
дозволив собі... все: робити, що хоче, як він того хоче і скільки хоче. Тому
фільм позбавлений лінійності в розвитку сюжету, як позбавлений він і чіткої
сюжетності. Розповідь про літню пару (у виконанні дебютанта в художньому
кіно теле- і радіоведучого журналіста Миколи Вересня та театральної акторки
Любові Тимошевської), яка на початку нібито мріє про дітей, а потім нібито
проживає життя батьків, настільки плутана й навмисно невиразна, що
мимоволі перестаєш звертати на це увагу. Очевидно, що й було метою
художника Подольчака: не дивитися, але відчувати, не слухати, а чути. Кіно
це складне, рідкісно складне за втіленням і за сприйняттям. Але безумно гарне
й оригінальне, і тим цікаве: побачити те, чого не показують, що не масово-
попсове, що не стандартне.
У деяких інформаційних матеріалах стосовно фільму кілька разів промайнуло

слово «скандальний». Приваблива перспектива — угледіти полуничку. Але яка
в наш час полуничка у сценах, де Тимошевська негліже грає на віолончелі, де
голий Дмитро Чернявський імпровізує на фортепіано, де двоє рудоволосих
близнючків сидять перед дзеркалом і де багато візуалізованих фрейдистських
моментів на кшталт син—мати і дочка—батько? Скандальність — ні.
Сексуальність — так. Але безпрецедентна — збуджує не так плоть, як розум.
Нестандартність фільму Ігоря Подольчака пояснюється художньою освітою і
художніми ж завданнями режисера. Цей фільм — витвір мистецтва в
дослівному, не панегіричному розумінні, симбіоз живопису, фотографії, кіно та
музики, зобов’язаний своїм виникненням похвально витіюватому задуму
Подольчака, надзвичайно винахідливому погляду дивовижного оператора
Сергія Михальчука і сучасній музиці композитора Олександра Щетинського.
Тому Las Meninas є, радше, кінематографічною інсталяцією в дусі пінчуківських
виставок, аніж повноцінним кінофільмом у розумінні Ейзенштейна.
Las Meninas — ні на що не схоже кіно, це точно. Воно викликає подив і

замилування — нарешті й у нас створили щось, здатне породити суперечки, а
не плювки. Візуальний шторм, колірний потік, звуковий безкрай... Гадаю,
Бунюель зняв би капелюх перед Подольчаком.
Реклама
13:17 26.09.2009
Янукович: пока не пришло время для
публичной дискуссии с Тимошенко
Copyright © 1994-2009. «Дзеркало тижня»

Всi права захищенi.
Художній фільм - Сумно?Ком 07.10.09 20:09
Інші публікації автора

сьогодні 11:12
Лас Менінас
18 серпня 10:10
Чоловік з Будапешту
18 серпня 09:52
Бела
20 травня 21:17
Ступка в «Серці на долоні»: українське обличчя польської олігархії
20 травня 13:52
Серце
дизайн:
Парвулеско
сьогодні 11:04 tux
категорії: кіно кінорецензія
розробка та підтримка:
pleso.net
Художній фільм
мітки: Молодість, молодість без молодості, художники
Назва фільму: Las Meninas Персональний блог на Сумно?
Режисер: Ігор Подольчак
Актори: Ганна Яровенко, Дмитро Чернявський, Любов
Тимошевська, Микола Вересень
Студія: MF Films
Прем'єра: 25.01.2008
В український прокат нарешті вийшла стрічка Las Meninas
Ігора Подольчака, про яку я сподіваюсь ви вже чули
достатньо. Зрештою, що такий фільм показують в прокаті
вже приємна аномалія. Las Meninas – візуальна ораторія
класного художника Подольчака, яка просто зобов’язана
розділити свою аудиторію на палких прихильників та
ненависників. Та і сам режисер не стомлюється повторювати,
що зробив цю стрічку скоріше для себе ніж для глядачів.
Кінотеатральний синопсис до фільму повідомить, що, крім

іншого, фільм розповідає нам історію сім’ї, яка важко
переживає хворобу свого сина. Однак багатоповерховість Las
Meninas узаконюють й інші здавалося б неймовірні
трактовки. Так, особисто я розгледів найперше історію пари
літніх людей (Микола Вересень, Любов Тимошевська), таких
інтелігентних, можна сказати, аристократичних повадок та
охайної, попри вік, зовнішності, що проводить літо, можливо
останнє, в будиночку дачного типу. Сам будиночок, такий же
старий і показово вбраний, як і його господарі. Весь час ці
http://parvulesco.sumno.com/film-review/hudozhnij-film/ Page 2 of 4
літні герої віддаються розмовам і спогадам. При цьому їх

спогади передані прийомом, коли і герої, і їх згадування
одночасно фізично присутні в кадрі. Від того і молодість і
старість паралельно існує в картинці. До того ж за одну
сцену у героїні, наприклад, можуть змінитися декілька
вбрань, немов картинка, що ми її бачимо, відбувається в
підсвідомості чи фантазії когось з героїв. До того ж
Подольчак робить дивний еліпс: в першій сцені під час сієсти
герої, розглядаючи альбом репродукцій того самого
Веласкеса в честь роботи якого названо фільм, жалкують,
що у них немає дітей, а в кінці картини ми побачимо тих же
акторів, що зображають щасливу родину з трьох пар: старих,
молодих і дітей. Так легітимізуються і версія великої сім’ї, і
версія літньої пари з привидами її минулого. Неоднозначність
читання картини додає їй балів.
Герої фільму багато розмовляють, однак їх теревені показово

обірвані, приглушені радіопередачами і позбавлені змісту, з
них мало про що дізнаєшся, скоріше вони виконують роль
елемента звукової партитури фільму. Так і у всьому фільмі,
Подольчак відміняє або ж підміняє всякий конкретний зміст
формою, при цьому інколи здається прагне зануритися до
повної "чистоти форми", або ж довести неможливість її
досягнення. Тому не випадковим здається відсутність дітей у
пари – діти наповнили б форму їх життя змістом. Власне і
молодість, яка через спогади не полишає голови персонажів
може бути нехай і оптимальною, але лиш формою буття, як і
старість – лиш формою її зради.
Звернемо увагу і на те, як часто героїня картини

параноїдально розставляє прибори по столу, мов фігури по
шаховій дошці, таким чином, шукаючи певної гармонії,
певного абсолюту форми. Тут старі руки, що розкладають
свіжі молоді фрукти – ще один образний місток між
старістю і молодістю. При цьому задовольнитися
натюрмортною комбінацією з розкладених "молодих"
фруктів господарці весь час не вдається, зате в неї успішно
виходить приготувати вже "мертву" рибу.
І мабуть не дарма таку увагу Подольчак уділяє звуковим

образам, зокрема музиці. Інколи не цураючись відверто
неспортивних методів, як то дзвінкий звук битого скла, що
розрізає тишу, або дражливе шкрябання виделкою по
фарфоровій тарілці. До того ж в фільмі не перестає
замовкати інструментальна музика, що грає в такт настрою.
Пророблений так детально саунд (композитором у фільмі був
Олександр Щетинський, а звуковим редактором – Мирослав
Кувалдін), намов, також є частиною експерименту
Подольчака по розчепленні картини на форму і зміст і
доведення домінуючої ролі форми. Адже ще Кант називав
музику чистою формою, відмовляючи їй у змісті.
І все ж, якщо основну частину картини Подольчак не досягає

чистоти форми, знаходячись в її прикордонній зоні, то є в Las
Meninas і вставна, зроблена під кліп або відеоарт, частина
зрежисована запрошеним кліп-мейкером з Лос-Анжелеса
Діном Карром. Хтось назве цю частину мареннями хворого,
хтось колективним сном героїв. Ця частина може здатися
менш талановитою, ніж частина Подольчака, однак її
присутність цілком логічна. Якраз вона і являється тією
позбавленою змісту формою, якраз вона і не потребує
осмислення а лише відчуття, якраз вона не потребує роботи
мозку, а лише серця.
І як ще не згадати роботу в фільмі найкращого, як кажуть,

оператора нової генерації в Україні Сергія Михальчука
(фільм “Мамай”), котрий змушує камеру літати траєкторією
мухи, пильно розглядати аксесуари будинку і натюрморти на
столі, при цьому ігнорувати все тускле і безбарвне. Картинка
Михальчука наближється в тонах до художників ренесансу,
вгадувати яких, як і вгадувати присутні в фільмі кіноцитати,
ще одна цікава сумісна перегляду гра.
Всілякі такі спроби довільно переказувати подібні твори

справа невдячна, безкорисна і десь навіть бюрократична.
Всякий намір вербалізувати Las Meninas розкласти його на
суму прийомів передасть магію цього фільму не більше, ніж
нотний стан може передати чари симфонії. Скажу лиш ще
раз, що фільм вкрай незвичний і привітаю всіх з тим, що у
нашому кіно відтепер є свій Вонг Кар Вай.
Постійна адреса сторінки:

http://parvulesco.sumno.com/film-review/hudozhnij-film/
Коментарів ще немає. Ви можете залишити перший!
Українська "Las meninas": кілька мотивів Веласкеса | Українська правда _Життя 07.10.09 19:38
Постійна адреса публікації: http://life.pravda.com.ua/cinema/4acba28adb3d9/
07.10.2009 _ Анна Купінська
// Наше кіно
Українська "Las
meninas": кілька
мотивів Веласкеса
З 5 жовтня на екранах демонструється // Усі фотокадри взято з www.imdb.com
стрічка українця Ігора Подольчака "Las
meninas". Цей фільм є непересічним для вітчизняного кінематографа: він
був першим, що представляв Україну на престижному Роттердамському
кінофестивалі 2008 року, де і відбулася його світова прем’єра. Стрічка
також взяла участь у більш ніж 20 різноманітних кінофестивалях.
"L
as meninas" є дебютом Ігоря Подольчака у кіно, причому одразу в кількох
іпостасях: як сценариста, режисера та продюсера. І фільм є його власною
фантазією стосовно однієї з найбільш загадкових картин Дієґо Веласкеса.
Зрештою, стрічку можна вважати чи не першим, суто українським кінопродуктом, який
пориває із привнесеної з колишньої метрополії традицією так званого "українського
радянського кіно".
Сюжет і поетика
"Las meninas" розповідає про матір (Любов Томашевська), батька (Микола Вересень) та
їхню дочку (Ганна Яровенко), що підпорядкували своє життя вдоволенню забаганок
хворого на екзему сина (Дмитро Чернявський), який користується своєю хворобою, аби
маніпулювати рідними. Втім, без ознайомлення із синопсисом, цю історію важко вгледіти у
самій картині. Ми бачимо лише літніх батьків та дочку, що неквапно переміщуються в
інтер’єрі будинку.
Інтер’єр є грає вирішальну роль у "Las meninas": сповнені буржуазної розкоші меблі, срібні
вази із яблуками та виноградом, немов із полотен голландських живописців, домінують над
персонажами, перетворюючи їх на прості функції витончених та естетично досконалих
декорацій.
Люди почувають себе вкрай незатишно у цьому світі: вони весь час переставляють
предмети, намагаються здобути кілька музичних фраз із давно замовклого піаніно, готують
щоразу нові страви, але їхні спроби здобути гармонію із матеріальним світом марні. Люди
зображені підкреслено плотськими: вони старіють, видають огидне чавкання, шкрябають
тарілки і столи, а також страждають від власного запаху. Єдиний порятунок для них –
перетворитися на річ. Тому мати грає на собі, немов на віолончелі, маструбуючи смичком,
а батько уявляє віолончеллю доньку, коли пестить її стегна.
Діалоги персонажів майже нічого не означають: їхнє бурмотіння та скарги не мають сенсу,
губляться на фоні візуального зображення.
Веласкес і Подольчак
http://life.pravda.com.ua/cinema/4acba28adb3d9/view_print/ Page 1 of 4
Ця відчуженість людей і ріднить фільм Подольчака із картиною Веласкеса "Las meninas".

На думку мистецтвознавця М.Алпатова, саме тло є головним предметом зображення
Веласекса, тоді як дійові особи витіснені за його межі. І хоча маленька інфанта стоїть у
центрі полотна "Las meninas", увага зосереджена не на ній, а на другорядних персонажах –
карликах, гофмаршалі у дверях, самих менінах (фрейлінах інфанти).
Мати, батько та дочка стають ніби менінами хворого хлопця, який з’являється у фільмі
лише кілька разів. Цей самий принцип приховування головного присутній і у картині "Нічна
варта" Рембранта, екранізованої іншим художником – Пітером Ґрінвеєм.
Іншим, власне веласкісівським мотивом, який має вирішальну роль у фільмі Подольчака, є
дзеркала. Присутність дзеркала, з якого на нас дивляться король Філіп IV та королева
Маріанна у картині Веласкеса (самих їх на полотні немає) створює незвичне для
тогочасного портретного живопису розпорошення погляду глядача: він ніби стоїть на місці
королівського подружжя, ототожнюючись із ним, і водночас ловлячи їхній (чи свій власний)
погляд із намальованого люстра.
Подольчак іде ще далі: замість одного, в його декорації з’являється аж три різних
дзеркала, у яких відбувається дія. Глядач не встигає спостерігати за подіями у люстрах, на
віконних шибках та у кімнаті, де таємничим чином з’являються речі та люди. Веласкес за
допомогою дзеркала зобразив приховане життя іспанського двору, а Подольчак, знімаючи
більшість епізодів фільму саме як віддзеркалення у люстрах, висвітлив приховані сторони
однієї родини, де присутня і маніпуляція, і ненависть, і хвороблива інцестуальна
пристрасть.
Ці потаємні сторони, що стоять за дзеркальним склом, розкриваються у музичному епізоді,

поставленому Подольчаком у співавторстві із відомим кліпмейкером Діном Карром. Під
музику, виконувану хворим сином, ми бачимо іншу сторону чудових натюрмортів, а також
родинних стосунків: зняті крупним планом яблука виглядають зморшкуватими та
непривабливими, мертва птаха, що прикрашає вазу, перетворюється на звичайний
непристойний та огидний труп, а любов найближчих людей обертається на збочені
фантазії.
Зрештою, фрукти гниють, а дзеркало розбивається тією ж віолончеллю.
Якщо у Веласкеса рама картини існує лише як уявна межа, що вихоплює частину
реальності, то і в Подольчака перші та фінальні епізоди фільму слугують тільки

обрамленням для життя персонажів, яке сповнене страждань та мук, і це зачакловане коло
вони нездатні розірвати.
Совок, прощавай!
Зрештою, фільм "Las meninas" пориває із традиційним для радянського кінематографу

зображенням інтелігентів. Виховані на романах Толстого і Достоєвського, радянські
кіноінтеліґенти вели мову про духовність, культуру та народ, сподіваючись на покращення
людського роду та на перемогу гуманістичних ідеалів.
Подольчак рішуче пориває і з наративністю та запозиченою російською

літературоцентричністю (перші подібні спроби в українському кіно здійснив Юрій Іллєнко у
"Молитві за гетьмана Мазепу"), зображаючи інтелігенцію не лише розгубленою, але й
позбавленою будь-яких орієнтирів соціальною стратою.
Стрічку "Las meninas" міг зняти лише галичанин, настільки відчутною там є присутність
європейської матеріальної культури, яка ніби "живе" разом зі своїми господарями. Саме ця
культура була знищена у Львові із приходом радянської влади. Вона й досі залишається
об’єктом фетишистської ностальгії багатьох жителів пост-радянського простору. Для
львів’янина Подольчака буржуазні інтер’єри є буденною річчю, та водночас вони здатні
перетворюватись на засоби для тортур.
У одному зі своїх інтерв’ю Ігор Подольчак зізнався, що не розраховує на великий

глядацький інтерес, оскільки робив цей фільм для себе та для майбутнього.
І хоча прокатна доля "Las meninas" в Україні непевна, стрічка безперечно знайде своїх
шанувальників завдяки бездоганному режисерському, акторському та операторському
втіленню. Це велика удача для Подольчака і для українського кіно загалом.
Оцінка фільму 5 з 5
© 2007-2009, Українська правда. Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-
видань - гіперпосиланням) на Українську правду.Життя.
Loveblind - "Las Meninas": після перегляду 10/8/09 1:13 PM
Ви дивитеся журнал koshatosha

Search n eres Перейти
Увійти Створити рахунок у LiveJournal Дізнайтеся бі ьше
РЕКЛАМА Налаштувати
Реклама Киев Арена 2000 Наружная реклама

Реклама Не Приносит Результатов? Мы наружная реклама, брандмауэры Собственные щиты 3х6, ситилайты База
Поможем Вам. Убедись! световые вывески (044) 537-2206 по всем городам Украины
www.uct.ua arena2000.com.ua/ mediahouse.com.ua
Останні записи Архів Друзі Дані користувача

Memories
Loveblind
Stories to tell
Profile Previous Entry Next Entry
"Las Meninas": після перегляду

08 жовтень 2009 at 10:12 AM
Це як: "Oxamyth" у БК "КП " Таке враження було за п ять хвилин до початку сеансу У зал
koshatosha "Гегемон" як м н мум на 270 м сць сид ла лише одна пара Я ж був впевенений що покази
koshatosha будуть у найменш й зал де ми нещодавно дивились "Вальс з Баширом" Вт м за перш хвилин
15 ще людей 10-15 з явилось "Спод ваюсь вони мають хоч якесь уявлення куди прийшли" -- з
Latest Month певним сп вчуттям подумав я Треба в ддати належне: до к нця показу п шли двоє З якими
враженнями вийшли п сля сеансу решта?
жовтень 2009
S M T W T F S Здається це перший випадок у моєму житт коли спочатку я подивився стр чку вдома а пот м -- на великому
1 2 3 екран не пошкодував Те що здавалось вдома недопрацьованим виявилось головною складовою авторської
4 5 6 7 8 9 10 техн ки з йомки яку на своєму не супер як сному 19 мон тор я аж н як не м г оц нити належним чином Маю на
11 12 13 14 15 16 17 уваз з йомку через в дображення у дзеркалах -- у к нотеатр це справляє неймов рне враження
18 19 20 21 22 23 24 Взагал з штовхнувся з певним парадоксом: вдома я був впевнений що ф льм не мають показувати на
25 26 27 28 29 30 31 великому екран що в н абсолютно камерний Подивившись його у к нотеатр зрозум в що "Las Meninas" просто
View All Archives необх дно дивитись на великому екран з гарним звуком В деал цей ф льм треба дивитись самому у велик й
зал Адже в н не те що не вимагає якоїсь сп льної реакц ї при сп льному перегляд : т глядач що прийшли
Tags вчора на сеанс п дтримували таку пронизливу тишу Так цей ф льм вимагає повної зосередженост Я за
cars musique tender watch
звичкою взяв маленький поп-корн с к як так простояли б ля мене до завершення сеансу
this watch this! куль ура work? Винни Весь час вживаючи слова "ф льм" "стр чка" я дещо спрощую Коли повернувся додому Коша спитала: "Ну
Пух forever Відпочинок Геополи ика було ц каво?" "Ц каво " -- в дпов в я -- "це не та категор я щоб оц нити враження в д перегляду "Las Meninas""
Здоровая кри ика Поли ика відпочинок
геополи ика классика пот м коли намагався розпов сти про що "ф льм" я перепов в те що можна описати словами Але ж це у
кращому випадку третина в д сприйняття Решта -- ауд о-в зуальна складова яку я перепов сти не в змоз Це
культура ирика о
треба бачити Як написано в останньому числ часопису "ШО": "Las Meninas -- это модерн, это Веберн, это
жизни и смерти поли ика пісеньки
Веласкес современности. Надо смотреть. Но не всем."
трёп Незносна марудн сть буття -- ось головний лейтмотив Це реал т -шоу без шоу це програма "В кна" без
View my Tags page ведучого аудитор ї Це родина як добров льне усв домлене ув язннення буття в як й з самого початку з
народження формує=деформує кожного Це др бниц як в уяв розростаються до величезних химер "велик
Розроб ено LiveJournal com
вчинки" велич яких нема кому оц нити Це вимушене сп лкування як реакц я на страх перед мовчанням-
забуттям-смертю
Designed by Taichi
Kaminogoya
Щось мене понесло :-) Скажу таке: панове див ться цей "ф льм" якщо для вас Ларс фон Тр єр -- це не "той
мудак який " а К ра Муратова -- це не "а хто це?!?" буде вам саспенс! :-)
А в д себе хочу подякувани людин яка створила "Las Meninas" -- горю Подольчаку А також Март ну
Рейхстаговичу Борману який сам доклав чимало зусиль мене трохи долучив
Тут ще один майже парадокс: так званий "арт-хауз" "фестивальне к но" (як там ще є ст кери?) -- це щось що
йде паралельно "мейнстр му" " гровому к но" "Las Meninas" -- це перфектний проект "арт-хаузу" який одразу
можна зарахувати до класики українського пост-радянського к но Але де воно те "українське "? Тож
виходить що є "альтернатива" дуже високої якост (насправд особисто у мене нема зауважень до "Las
Meninas" я вважаю цей витв р мистецтва довершеним) а "мейнстр му" нема взагал
Location:Work
http://koshatosha.livejournal.com/86431.html Page 1 of 2
kultura enter miesięcznik wymiany idei http://www.kulturaenter.pl/12dw01.html#sdfootnote7anc
kultura enter
Janina Prudenko miesięcznik wymiany idei
Współczesna sztuka ukraińska i nowe technologie sierpień/wrzesień 2009
Najbardziej aktualnym tematem współczesnej teorii sztuki jest zagadnienie: sztuka współczesna a
nowoczesna technologia. Dzisiejszy Ukrainiec, a tym bardziej Europejczyk, odczuwa ogromny brak
informacji odnośnie genealogii ukraińskiej sztuki mediów. Przyczyn zaistnienia takiej sytuacji jest kilka: po
pierwsze jest ona spowodowana chaotycznym i niejednorodnym rozwojem owej gałęzi sztuki w warunkach
postradzieckich. Ponadto stan ten jest wynikiem zadziwiająco małej aktywności młodych artystów
zajmujących się sztuką mediów, ponieważ na Ukrainie nie ma takich ośrodków jak Centrum Sztuki
Współczesnej i Technologii Medialnych w Karlsruhe czy Instytutu Nowych Mediów we Frankfurcie. Z drugiej
strony – współczesny odbiorca ukraiński zupełnie nie jest przygotowany na taki rodzaj sztuki, co również
ma swoje przyczyny: pod pojęciem sztuki nowoczesnej rozumie on jedynie sztukę drugiej połowy XX wieku.
Sztuka mediów często w ogóle nie jest traktowana tutaj jak sztuka, podczas gdy w Europie czy USA
utworzono już specjalne muzea i galerie skierowane wyłącznie na te nowoczesne formy sztuki.
Chociaż należy zaznaczyć, że sztuka mediów na Ukrainie ma dość ugruntowaną historię, powiązaną z
działalnością ”Instytutu Goethego” w Kijowie. W 1997 r. dzięki wsparciu Info Media Banku, Centrum Sztuki
Współczesnej oraz Instytutu Goethego1 zaproszony został dyrektor Festiwalu Sztuki Mediów w Osnabrück'u –
Стр. 1 из 8 25.10.09 15:45

Herman Nöring – który zapoznał ukraińskich artystów oraz wszystkich zainteresowanych z zagadnieniami z
dziedziny zarówno teorii jak i praktyki sztuki mediów. Celem owego spotkania była nauka zastosowania
nowoczesnych technologii w sztuce. W ramach tego przedsięwzięcia odbywały się seminaria z animacji
komputerowej, prezentacja dzieł sztuki mediów, oraz wystawa «Rzeźba-video w Niemczech»2.
Rezultatem tych wykładów, seminariów i wystaw stał się festiwal «KIMAF»3, odbywający się przez trzy lata z
rzędu (2000-2002). Festiwal wypromował artystów sztuki mediów takich jak: Natalia Holibroda, Iwan Ciupka,
Illa Isupow, Olga Kaszymbekowa, Gleb Katczuk, Anna Artemenko, Oleksandr Wereszczak, Margaryta Zinec,
Kyrył Procenko4 i innych. Z czasem utworzyła się grupa artystów ściśle zajmujących się tą dziedziną -
«Instytucja niestabilnych myśli»5. W 2005 r. PinchukArtCentr zorganizowało wystawę «Sprawdzian
rzeczywistości»6, której tematem stały się «post medialne» (O.Sołowiow) dzieła ukraińskiej sztuki.
Jednak za datę narodzin ukraińskiej sztuki mediów nie można przyjąć roku 1997, ponieważ epoka rodzimych
artystów medialnych sięga swoją genezą do początku lat 90-tych XX wieku. Pierwsi artyści sztuki mediów to
najczęściej malarze eksperymentujący z nowym materiałem, czyli nowoczesnymi technologiami. Pracują oni
nad obrazami, wideo, instalacjami, performancami, rzeźbą, fotografią – często łącząc ze sobą ich różne
elementy. Lwowscy artyści Igor Podolczak i Igor Diurycz7, członkowie Fundacji Mazocha8, według
poświadczeń ukraińskiego kuratora i znawcy sztuki Oleksandra Sołowiowa – są uznani za pierwszych twórców
ukraińskiego video-artu. Artyści na początku lat 90-tych jako pierwsi zaczęli nagrywać na wideo swoje
performance i happeningi.
Z początkiem lat 90-tych związany jest również początek działalności jednego z najbardziej znanych oraz bez
wątpienia najbardziej utalentowanych artystów ukraińskich. Będąc prawdziwym artystą-wynalazcą, swoistym
człowiekiem renesansu, który nie eksploatuje «modnych trendów», Aleksander Hnilicki9 jako jeden z
pierwszych zaczyna świadomie pracować z nowoczesnymi technologiami. Ważne jest to, że artysta od
początku lat 90-tych nie zaprzestawał pracy ze sztuką, która łamie ramy malarstwa, czy jakichkolwiek innych
klasycznych dziedzin sztuki.
W 1992 roku, po podróży do Monachium, zmienił się styl twórcy. Zaczyna on szukać nowych środków
artystycznego wyrazu. Był to czas kiedy malarze odchodzili od malarstwa, pracowali nad nietypowymi stylami,
stosowali nowe techniki. W marcu owego roku Hnilicki tworzy trwający 25 minut video-art, w trakcie trwania
którego dziewczyna zamknięta w przeszklonej trumnie leżała i masturbowała się. Paralelnie do emisji obrazu
czytany był tekst poematu «Śpiąca królewna w szklanej trumnie»10 autorstwa Hnilickiego. Tekst był ironiczną
parafrazą poematu Puszkina «Śpiąca królewna»11.
Tego też roku artysta wraz z Maksymem Mamsikowem i Natalią Filonenko12 nakręcił wideo «Krzywe
zwierciadła – żywe obrazy»13. W pracowni powiesili pięć krzywych zwierciadeł, kupionych za grosze od
byłego dozorcy gabinetu luster. Hnilicki nakręcił ujęcia stosunków płciowych, w trakcie których w krzywych
zwierciadłach ukazywały się męskie i kobiece ciała. Przenikały się one surrealistycznie jedno w drugie, a organy
płciowe zwiększały się do absurdalnych rozmiarów. Oglądając poszczególne kadry tego filmu można by
odnieść wrażenie, że były zrobione w Photoshopie. To dzieło ukazuje, że ukraińscy artyści nie posiadając
potrzebnej technologii i narzędzi dla tworzenia «poważnej» sztuki mediów, eksperymentowali z nowymi
artystycznymi metodami korzystając z tego co mieli pod ręką.
Po podróży do Monachium Hnilicki poznaje się z Lesią Zajac i współpracując z nią rozpoczyna swoją
działalność jako artysta medialny. Ich twórczy tandem zrodził i wciąż rodzi projekty multimedialne. Na przykład
ich projekt POKÓJ (2007)14 przedstawiony na 52-im Biennale w Wenecji. Złożony był z 4 projekcji
przedstawiających wnętrze pokoju. Obserwatorzy znajdujący się wewnątrz tego pokoju, mogą dostrzec
postępującą zmianę wyglądu wnętrza. Temat przedstawiania rzeczy płynnych, które istnieją wokół nas, staje
się temat przewodnim u artystów. Tak też ich wspólny projekt MEDIA-KOMFORT (2007)15 złożony jest z
kanapy, lampy stojącej i ozdobnego talerza wiszącego na ścianie. Kanapa dla artystów nie jest jedynie
wygodnym miejscem do spędzania czasu, ale również powierzchnią dla projekcji na niej abstrakcyjnych
obrazów. Lampa tak naprawdę jest jakby zjawą, tak jak właściwie wszystkie rzeczy, którymi siebie otaczamy –
jest świetlnym obiektem, na który składa się płótno przedstawiające wizerunek lampy i źródło realnego światła,
które przebija się przez powierzchnię rysunku do świata zewnętrznego. Ozdobny talerz na ścianie jest tak
naprawdę tabula rasa dla «talerzowych» projekcji wideo nieskończonego zbioru wzorów ozdób ze wszystkich
epok i stylów.
W kanonie problematyki materializmu w społeczeństwie konsumpcyjnym, stworzona została instalacja wideo

MEDIA-TŁUSZCZ (2007)16 - projekcja wideo przedstawiająca burżujski kominek, w którym zamiast drewna
palone są markowe rzeczy.
Стр. 2 из 8 25.10.09 15:45

Hnilicki i Zajec zostali jednymi z założycieli grupy twórców pracujących z multimediami - «Instytucji
niestabilnych myśli». Podczas gdy Hnilicki jako artysta medialny pracuje przeważnie z Lesią Zajec, to sama
artystka współpracuje również z innymi twórcami sztuki mediów. W ramach «Instytucji niestabilnych myśli»
wraz z Oleksandrem Wereszczakiem i Margarytą Zinec tworzy instalację audiowizualną chernichivska →
bahnhof zoo (2001), prezentowaną w Kijowskiej galerii RA. Audialna część instalacji prezentuje dźwięk pociągu
metra, który jedzie i zatrzymuje się, głosy pasażerów, którzy wchodzą i wychodzą z wagonów, głosy
sprzedawców gazet, czy żebraków oraz znane w kijowskim metro: «Uwaga! Drzwi się zamykają, następna
stacja...17». Wizualna część prezentuje imitację widoku z okna wagonu metro, która porusza się, ale w
przeciwieństwie do normalnych widoków znanych z ukraińskiego metra, widz podziwia krajobrazy berlińskie.
Wracając do genealogii sztuki mediów na Ukrainie, nie można nie wspomnieć o roli jaką odegrały pierwsze
festiwale. Na przykład festiwal Dreamcatcher stworzony został w 1998 roku jako pierwsze forum dla
prezentacji nowych dzieł sztuki współczesnych artystów ukraińskich, zajmujących się ruchomym obrazem.
Głównie poświęcony był eksperymentom wideo i kinowym. Na festiwalu prezentowane były tak znakomite
dzieła jak: «Milies-2000» i «Apokalipso» Gleba Katczuka, «Pragnienie»18 Illi Isupowa i inne.
Ważnym wydarzeniem, które stworzyło kontekst kulturalny dookoła sztuki mediów w Kijowie stał się Kijowski
Międzynarodowy Festiwal Sztuki Multimedialnej – KIMAF19, dzięki któremu ukraińscy twórcy mogli zaistnieć
jako artyści medialni. Idea festiwalu dojrzewała przez trzy lata po znamienitej wizycie dyrektora Festiwalu Sztuk
Mediów Hermana Nöringa, która umożliwiła artystom zaznajomienie się z podstawami tworzenia dzieła
medialnego. Już w dniach 4-28 października 2000 r. odbyła się pierwsza edycja festiwalu. Początkowo wraz z
projektami zagranicznymi, na dość ważnym stopniu były prezentowane ukraińskie projekty stworzone przy
użyciu nowoczesnych technologii. Interaktywna instalacja CHODŹ DO MNIE20 Natalii Golibrody i Iwana Ciupki
demonstrowała iluzoryczny obraz, pod którego wpływ wpadali widzowie. Stworzony przez artystów obraz
wydawał się w zasięgu ręki, ale znikał przy każdej próbie zbliżenia się do niego. W multimedialnych pracach
WIDEO MEBLE i DZIURY21 autor – Illa Isupow zwrócił się do tworzenia trójwymiarowych obiektów będących
środowiskiem, w których kluczową rolę odgrywają projekcje wideo.
Olga Kaszymbekowa i Gleb Katczuk przedstawili multimedialną instalację CIEMNA STRONA ŚWIATŁA22 która
złożona była z dwufazowego hologramu przedstawiającego zapalającą się i gasnącą żarówkę, na którą
nałożona była projekcja wideo ukazująca ćmy latające wokół żarówki i kierujące się na jej światło. Instalacja
naśladowała realny świat – kiedy żarówka zapalała się owady «od razu zlatywały się» do światła.
Na festiwalu projektem najciekawszym, odznaczającym się największą wirtuozerią wykonania bezsprzecznie

był projekt DOŚWIADCZENIE LUDZKIEGO SERCA23 Iwana Ciupki. Praca dotyczyła reakcji ludzkiego serca na
impulsy z zewnątrz – jest to reakcja wirtualnego serca na ludzi przechodzących obok niego. Żyjąc w epoce
kultury wizualnej, która wizualizuje dowolne procesy wcześniej podlegające jedynie możliwościom wyobrażania
ich sobie w myślach, widz za pośrednictwem wirtualnego świata był w stanie obejrzeć przybliżony wygląd
swojego serca, które reaguje na świat zewnętrzny.
Drugi festiwal KIMAF odbył się w dniach 1-28 października 2001r., a najciekawszymi projektami na nim okazały
się prace Olgi Kaszymbekowej i Gleba Katczuka. W interaktywnej instalacji ANTY-KARAOKE24 Olgi
Kaszymbekowej widzowi znajdującemu się obok pustej kabiny prysznicowej proponuje się zaśpiewanie
karaoke do mikrofonu. Kiedy widz zaczyna śpiewać, opada półprzezroczysta firanka i widzi on myjącą się
osobę – mężczyźni widzą kobietę, a kobiety mężczyznę. Do akompaniamentu muzyki dołącza się dźwięk wody
płynącej z kranu. Kiedy widz przestaje śpiewać, woda przestaje płynąć, a człowiek pod prysznicem zaczyna
zamarzać szczękając przy tym zębami. Jeśli widz po chwili znowu zaczyna śpiewać proces mycia się
powtarza, jeśli nie – oburzona osoba biorąca kąpiel opuszcza kabinę.
Projekt KARMAGEDDON-KARAOKE25 Gleba Katchuka bazuje na kultowej grze «Carmageddon», która

oskarżana była o nadmierną brutalność, a w niektórych krajach została nawet zakazana. Gracz bierze udział w
wyścigu po wirtualnym mieście. Jego celem jest uzyskanie jak największej ilości punktów niszcząc swoich
przeciwników - niewinnych przechodniów. W zaproponowanej, «złamanej» przez artystę wersji gry, do
normalnych reguł został dodany element karaoke. Na początku każdej misji zaczyna grać jakaś popularna
piosenka, na ekranie pojawiają się wersy jej tekstu jak w zwyczajnym karaoke. Prędkość odtwarzania słów i
muzyki jest zależna od prędkości jaką rozwija samochód gracza. W związku z tym musi on równocześnie
starać się utrzymywać potrzebną mu wysoką prędkość i nadążać ze śpiewaniem piosenki.
Trzeci i ostatni festiwal KIMAF odbył się w dniach 9-15 listopada 2002 r. i prezentował projekty znanych już
artystów medialnych, ale dawał także możliwość zaistnienia nowym nazwiskom. Świeżymi dla festiwalu stały
się imiona twórców: Oleksandra Wereszczaka i Margaryty Zinec, którzy na starcie zaprezentowali mocny
Стр. 3 из 8 25.10.09 15:45

artystycznie projekt. Ich interaktywna instalacja BEZ NAZWY26 daje możliwość kontaktu z wirtualnymi
W
postaciami. Widz obserwuje solidnie zbudowanych mężczyzn w garniturach, stojących plecami do
publiczności. Ale jeśli ktoś z publiki powie cokolwiek, jeden z mężczyzn odwraca się i zaczyna przedrzeźniać tą
osobę.
Znani już na festiwalu autorzy – Gleb Katczuk i Olga Kaszymbekowa – zaprezentowali instalację interaktywną,
która kontynuowała tematykę karaoke – ANTYKARAOKE-327. Żeby uczestniczyć w tym interaktywnym
wydarzeniu wystarczy widzowi wypowiedzieć jakiekolwiek słowo do mikrofonu. Rolę mikrofonu pełni zwyczajna
żarówka elektryczna umocowana na statywie. Siła głosu widza jest wielokrotnie zwiększana, a jego twarz
zostaje od dołu podświetlona przez żarówkę – daje to efekt przypominający kadry starych horrorów albo
ekspresjonistycznych niemych filmów, który był wykorzystywany do ukazywania bohaterów negatywnych.
Jeszcze jeden projekt, jaki zaprezentował twórczy duet – KASETA SZCZĘŚCIA28. Kasetę, na której nagrane
były wizerunki talizmanów szczęścia różnych kultur, należało skopiować (w tym wypadku 7 razy) i rozesłać
siedmiu osobom. Według autorów, oryginał kasety został poświęcony w Jerozolimie na Grobie Pańskim 25
grudnia i dotarł pocztą na Ukrainę 7 stycznia. Jak zaznaczali sami twórcy, projekt ten miał na celu – wbrew
popularnej opinii, że współczesna sztuka jest nośnikiem negatywnych myśli, energii czy świadomości –
przynieść ludziom szczęście za pośrednictwem wideoartu. Jednak nie jest to jedyny cel tego projektu – autorzy
posługując się nie nachalną postmodernistyczną ironią demonstrują proces mitotwórczy, który codziennie
odbywa się w realiach kultury mass mediów.
Iwan Ciupka tym razem łączy swoje działania artystyczne z Anną Artemenko, tworząc projekt SZUM29.
Wszystkim wiadomo, że kiedy na ekranie telewizora kończy się transmisja, pojawia się charakterystyczny szum
i śnieżenie. Autorzy zapewniają, że jeśli się przyjrzeć, w tym chaotycznym, monotonnym obrazie można
dostrzec wizje sfer nadprzyrodzonych.
Multimedialna instalacja 3D POWIADOMIENIA30, stworzona przez duet Kyrył Procenko i DJ Derbastler,

zbudowana jest ze zwyczajnych fotografii i ich stereoskopowych odzwierciedleń, które oddziałują na widza
jedynie wtedy, gdy znajduje się on w ciągłym ruchu. Pomaga mu w tym muzyka, która jest trzecim elementem
tego dzieła.
Po festiwalu KIMAF, następnym ważnym wydarzeniem w dziedzinie sztuki mediów była wystawa Sprawdzian
rzeczywistości (2005) która odbyła się w Artystycznym Arsenale31 (Kijów). Kurator wystawy, Oleksandr
Sołowiow, jako główny temat ekspozycji określił «post medialne» dzieła, przedstawione w całej swojej
różnorodności – od wideoartu do instalacji multimedialnych. Autorka wideo HIPODROM32 Wiktoria
Begalska33 przedstawiła codzienność hipodromu, gdzie na wyścigi przychodzą ludzie na skraju nędzy i
zostawiają tam swoje ostatnie pieniądze. Realistyczny obraz zakończony jest chimerycznymi snami bohaterki,
która zasnęła na jednej z ławek na obszarze hipodromu.
NIEWIDOCZNY ARSENAŁ34 Illi Cziczkana35 i Kyryła Procenko jest przykładem ewolucji współczesnej sztuki
ukraińskiej od wideoartu do instalacji multimedialnej. Projekt stanowi próbę nadania nowego sensu
dziedzictwu kinematograficznemu Ołeksandra Dowżenko36, jego niememu filmowi «Arsenał», przy użyciu
technologii cyfrowej. Oleksandr Rojtburd37 za pomocą sprzętu VJ'a przerabia telewizyjne wywiady z
politykami, gdzie obraz albo zastyga, albo powtarza się w głupi sposób.
Multimedialna instalacja KIBERNAIV38Ihora Gusieva39 pokazana na wystawie, składała się z wideo

zmontowanego z psychotycznych ciągów skojarzeń połączonych z wydrukami cyfrowych obrazów. W ramach
Instytucji Niestabilnych Myśli został zaprezentowany projekt POKÓJ40Oleksandra Wereszczaka i Margaryty
Zinec – czterokanałowa instalacja medialna, «animacja eksperymentalna». Zaciemniony boks reagował na
widzów fosforyzującymi kołami, które rozchodziły się po podłodze od nóg osoby która tam weszła i mogła się
ona poczuć jak kamień rzucony w wodę.
Wpływ nowoczesnych technologii na klasyczne dziedziny sztuki przedstawiła Oleha Tistoła41 «Telerealizm»42
- «pikselizowana» faktura obrazu imituje w swojej stylistyce mechaniczny wygląd obrazów wideo.
Hermafrodytyczne tandemy artystyczne Hnilicki-Zajec, Wereszczak-Zinec, Katchuk-Kaszymbekowa, Ciupka-

Artemenko – stanowią udany schemat ukraińskiej sztuki mediów: Jurij Kruczak43 i Julia Kostieriewa44
rozpoczynają swoją działalność w1996 r. w Charkowie. Cechą wyróżniającą owych artystów od samego
początku ich twórczości było to, że uważają oni siebie w pierwszej kolejności za naukowców, badaczy.
Ich pierwszy projekt O.T.S.E., zrealizowany we wrześniu 1999 r. - to dwumiesięczne «śledztwo artystyczne»
procesu przeciw seryjnemu mordercy Anatolijowi Onoprijenko45. Autorzy projektu stanęli przed pytaniem: skąd
Стр. 4 из 8 25.10.09 15:45

wzięło się tak wielkie zainteresowanie mass mediów postacią seryjnego mordercy? Twórcy snują wniosek, że
jest to gra mediów, by przetworzyć sprawę kryminalną w operę mydlaną, spekulując na temat brutalności we
współczesnym społeczeństwie. Od policjanta nabyli materiały wideo, które bardzo nimi wstrząsnęły, w związku
z czym artyści wybierają niezwykłą formę wyrażenia swoich przeżyć: organizując «stypy» po osobach zabitych
przez mordercę. Według nich, działanie nie mogło przyjąć formy performancu czy happeningu, ponieważ
materiał artystyczny był zbyt poważny i zbyt trudny w odbiorze. Pod czas «styp» cztery projektory wyświetlały
zakupione materiały wideo. Widzowie - uczestnicy «styp», zgadzali się, że był to najbardziej stosowny sposób
poruszenia tego problemu. Jednak dalsza reakcja społeczeństwa nie była już tak adekwatna – artystów
zaczęto przyrównywać do samego mordercy.
Projekt BABY (2002r.) jest pierwszym poważnym, multimedialnym dziełem artystycznym w którym artystom
udało się ziścić marzenia o połączeniu sztuki i nowoczesnych technologii. Celem twórców było danie ludziom
możliwości by sami mogli tworzyć sztukę, w tym wypadku sami mogli tworzyć swoje własne dzieci. W czasie
trwania projektu na Ukrainie współczynnik zgonów był znacznie wyższy niż narodzin, dlatego autorzy
postanowili stworzyć projekt internetowy, dla którego przygotowana była specjalna strona www, gdzie każdy
mógł stworzyć sobie swoje własne dziecko i rozwijać je przez 9 miesięcy. Pod uwagę wzięto nawet kwestię
podobieństwa wirtualnego dziecka do rodziców – specjalnie w tym celu transponowano aurę człowieka na
wirtualne dziecko. Kilka prezentacji tego projektu miało miejsce w Charkowie. Podczas nich przeprowadzone
zostały badania i okazało się, że 90% ankietowanych nie chciałaby, żeby ich dzieci żyły w prawdziwym świecie.
Projekt wywołał ogromną dyskusję, szczególnie po zaproszeniu jego autorów do talk show, w którym udział
brali również przedstawiciele Instytutu Sztucznego Zapłodnienia, przedstawiciele struktur religijnych i matki
zastępcze. Projekt artystyczny Kruczaka i Kostieriewej uznano za jeden z możliwych sposobów na poruszenie
problemu demograficznego na Ukrainie, padła nawet propozycja by uczynić go komercyjnym, ale artyści
odmówili.
Projekt COCA-COLA I ŚWIĘTA WOJNA46 dział się w latach 2000-2004, na terenach galerii «Arsenał» (Poznań,
Polska) i galerii «Majsternia»47 (Kijów, Ukraina). Od początku lat 90tych reklama wkracza w naszą codzienność
w coraz bardziej agresywny sposób, artyści twierdzą, że pochłonęła ona całą wolną przestrzeń. Ulotka
Lufthansy, która trafiła w ich ręce wydała im się w swojej istocie podobna do faszystowskich plakatów
agitacyjnych. Z owych plakatów wycięli oni zatem faszystowskie slogany i na ich miejsce wstawili tekst z
reklamówki linii lotniczych. W Polsce, w przestrzeni publicznej, projekt realizowany był w formie wirtualnych
banerów, na Ukrainie przyjął formę plakatów reklamowych.
W 2002 r. J.Kruczak i J.Kostieriewa stworzyli w Centrum Sztuki Współczesnej «NAUKMA»48 (Kijów)

interaktywną instalację medialną SIEĆ MARZENIA49. Tym razem przedmiotem badań stał się współczesny
człowiek i jego zdolność do przezwyciężania sprzeczności współczesnej kultury – projekt realizuje nową
strategię współistnienia społeczeństwa z nowoczesnymi technologiami elektronicznymi. Stosując nowe media,
artyści w swojej pracy tworzą kompletne miejsce dla dialogu widza z dziełem, gdzie autor jest nie tylko twórcą
ale i uczestnikiem komunikacji. Sedno projektu tkwi w tym, że autorzy badali media elektroniczne i to jak
człowiek może się w nich zatracić. Kamera w ciemnym boksie nagrywała człowieka, a komputer zachowywał
na ekranie jego wygląd, nawet wtedy, kiedy dana osoba stamtąd wyszła. Następny uczestnik wchodząc do
boksu widział na ekranie zarówno wizerunek osoby, która dopiero co wyszła jak i swój własny.
Młoda generacja artystów, którzy z łatwością opanowują nowoczesne technologie posuwa się dalej w swoich
eksperymentach medialnych. Masza Szubina50 w 2007 r. realizuje projekt CYFROWY NARCYZM51
(PinchukArtCenter; Generetion UsA). W tym przedsięwzięciu młoda ukraińska artystka, która za pole swojej
pracy twórczej obrała Internet, a szczególnie portale społecznościowe, postawiła sobie za cel poznanie się z
kuratorami, właścicielami galerii, dyrektorami muzeów. Wedle słów Maszy, odpowiedź otrzymała wyłącznie od
jakiegoś kuratora z Australii, w większości zaś na jej propozycje reagowali mężczyźni, składając jej intymne
propozycje.
Równoległym celem projektu było popularyzowanie własnej sztuki na różnych krańcach kuli ziemskiej,
nawiązanie kontaktu z widzami poprzez stałą korespondencję – później rozwieszała te listy wokół swoich
obrazów w galeriach, gdzie był prezentowany jej projekt. Masza podkreśla, że jej zamierzeniem było
«połączenie tradycyjnego malarstwa z multimediami». Oprócz Ukrainy projekt prezentowany był również w
Rosji, Niemczech, Włoszech i Wielkiej Brytanii.
Niezwykle ciekawym przedsięwzięciem, stworzonym na granicy sztuki klasycznej i nowoczesnej (teatru i sztuki
mediów) jest projekt SŁOWNIK CHOZARSKI albo Requiem dla teatru52 (reż.:Anna Saminina53) zrealizowany
w grudniu 2007r. w Państwowym Centrum Teatralnym im. Łesia Kurbasa.
Стр. 5 из 8 25.10.09 15:45

Spektakl teatralny «Słownika chozarskiego» Milorda Pawycza54, który jako pierwszy na Ukrainie był
transmitowany na żywo online na stronie www.hazary.com.ua został zrealizowany nie tylko w formie
przedstawienia, ale również jako projekt medialny. Hipertekst Pawycza był uzupełniany podczas widowiska
komentarzami widzów, które były wyświetlane na frontowej ścianie sali teatralnej. Jedna osoba przyszła nawet
na spektakl ze swoim własnym laptopem i w związku z tym była jednocześnie widzem realnym i wirtualnym.
Oprócz tego sami aktorzy siadali przy komputerze ustawionym na scenie i mogli kontaktować się z widzami
online, co również ukazywało się na ścianie.
Ta ciekawa forma artystyczna, nawiązująca do współczesnej zagranicznej sztuki mediów, ma swoją historię.
Reżyser Anna Saminina korespondowała z autorem chcąc umówić się na konsultacje odnośnie takiego
złożonego dzieła literackiego, ale Pawycz odpisał jej, że nie ciekawi go historia jakiegoś kolejnego spektaklu
opartego na jego utworze. Właśnie wtedy pojawiła się idea by zrealizować sztukę teatralną połączoną z
multimediami, szczególnie biorąc pod uwagę fakt, że teksty Pawycza same w sobie są wielowarstwowe.
Początkowo pomysł polegał na tym, by zrobić spektakl, który częściowo działby się na scenie, a częściowo
byłoby to nagrane wcześniej wideo – za plecami aktorów odbywałaby się część przedstawienia. Później
pojawiła się idea stworzenia strony internetowej i transmisji spektaklu online, aby wirtualni widzowie mogli brać
bezpośredni udział w spektaklu, komunikując się z aktorami i publiką na widowni.
Obecność młodej sztuki mediów na Ukrainie wymaga również istnienia współczesnych festiwali sztuki
medialnej, które artystom dałyby możliwość prezentowania swoich prac. NON STOP MEDIA –
Międzynarodowy Festiwal Projektów Młodzieżowych jest organizowany przez Charkowską Komunalną Galerię
Artystyczną. W dniach 12 maja – 7 czerwca 2008 r. odbyła się już czwarta edycja tego festiwalu. Gatunki i
dziedziny sztuki prezentowane na imprezie były bardzo zróżnicowane: malarstwo, grafika, rzeźba, plakat, teatr,
literatura, muzyka, body art, fotografia, kino, animacje flash, instalacje, SMS Art, wideoart itp. Jednak osnową
festiwalu jest bezapelacyjnie sztuka wizualna. Projekty wizualne prezentowali ukraińscy twórcy z Charkowa
(grupa SOSka), Kijowa (grupa REP) 55, Odessy, Lwowa, Chersonia, Dniepropetrowska, ale również z Samary,
Nalczyka (Rosja) i Poznania (Polska). W projekcie wideo «Obywatele ukraińscy, sąsiedzi i nieznajomi» wzięli
udział artyści z USA, Białorusi, Mołdawii i Ukrainy (ich prace skompilował Jurij Kruczak).
W tym roku w programie przewidziane było spotkanie ze sztuką SMS Art. Przedstawiona ona została w ramach
pracy «Mobilna samotność» autorstwa dwóch charkowskich artystów – Hamleta Zinkiwskiego56 i Romana
Minina57. Hamlet przygotował na festiwal 15 obrazów, na których przedstawieni są ludzie rozmawiający przez
telefony komórkowe. Prace Minina, wykonane w technice SMS Artu - dowodzą, że nawet posługując się
«komórką» można tworzyć współczesną sztukę.
Festiwal Tydzień sztuki aktualnej 7 58, który odbył się we Lwowie w dniach 14-21 września 2008 r.
przewidywał specjalny program medialny: MediaDEPO. Wiktor Ławny59 zaprezentował w Centrum Historii
Sztuki projekt medialny łączący malarstwo z wideo: na ścianach powieszone były płótna z trochę
surrealistycznymi wizerunkami pseudo ukrzyżowań (dokładniej przedstawiały zawisłych w powietrzu ludzi z
rozpiętymi rękoma), a na laptopach prezentowane było wideo. W Centrum Historii Miasta Jewhen Rawski60
stworzył wystawę fotograficzną, gdzie metodą fotomontażu na zdjęciach Lwowa umieścił «obce» obiekty
architektoniczne: operę z Sydney , piramidę sprzed Luwru itp.
Hlib Wyszesławski61 razem z DJ-ami: Markianem Wysockim62, Mykołą Pipko63, LAWrin, INSANE, stworzył
projekt wideoart CINEMUZYKA64 – podczas występu DJ-ów muzyka towarzyszyła emisji filmu archiwalnego
(«Metropolis», reż. Fritz Lang).
Nie będzie bezpodstawnym stwierdzenie, że sztuka mediów nie istnieje jedynie w sferze współczesnej kultury
Ukrainy, ale ma również całkiem poważną historię oraz wyjątkowe festiwale medialne. Co do stworzenia
muzeum – jest to następny ważny krok, który będzie musiał zostać zrealizowany.
Tłumaczenie: Dariusz Figura
1W oryginale: Інфо Медіа Банк, Центр сучасного мистецтва, Гете-інститут – przyp.tłum.
2W oryginale: Відеоскулптура у Німеччині - przyp.tłum.
3Kijowski Międzynarodowy Festiwal Sztuki Multimedialnej - przyp.tłum.
4W oryginale: Наталя Голіброда, Іван Цюпка (Ivan Tsiupka), Ілля Ісупов (Illa Isupov), Ольга Кашимбекова
(Olga Kashymbekova), Гліб Катчук (Hlib Katchuk) , Анна Артеменко, Олександр Верещак (Alexander
Стр. 6 из 8 25.10.09 15:45

Vereshchak), Маргарита Зінець (Margarita Zinets), Кирилл Проценко (Kyryl Protsenko) – obok niektórych
nazwisk w języku ukraińskim w nawiasie podane są warianty pisowni w języku angielskim – w wypadku gdy ich
pisownia różni się od polskiej - przyp.tłum.
5W oryginale: Інституція нестабільних думок - przyp.tłum.
6W oryginale: Перевірка реальності - przyp.tłum.
7W oryginale: Ігор Подольчак (Ihor Podolchak) Ігор Дюріч (Igor Diurich) - przyp.tłum.
8W oryginale: Фонд Мозоха - przyp.tłum.
9W oryginale: Олександр Гнилицький (Oleksandr Gnylytsky) - przyp.tłum.
10W oryginale: «Спляча красуня у скляній труні» - przyp.tłum.
11W oryginale: «Спляча царівна» - przyp.tłum.
12W oryginale: Максім Мамсіков (Maxim Mamsikov), Наталя Філоненко - przyp.tłum.
13W oryginale: «Криві дзеркала – живі картини» - przyp.tłum.
14W oryginale: КІМНАТА (2007) - przyp.tłum.
15W oryginale: МЕДІА-КОМФОРТ (2007) - przyp.tłum.
16W oryginale: МЕДІА-ЖИР (2007) - przyp.tłum.
17W oryginale: Обережно! Двері зачиняються наступна зупинка… - przyp.tłum.
18W oryginale: Жага - przyp.tłum.
19W oryginale: Київський міжнародний фестиваль медіа-мистецтва – KIMAF - przyp.tłum.
20W oryginale: ЙДИ ДО МЕНЕ - przyp.tłum.
21W oryginale: ВІДЕО МЕБЛІ; ДІРИ - przyp.tłum.
22W oryginale: ТЕМНА СТОРОНА СВІТЛА - przyp.tłum.
23W oryginale: ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЮДСЬКОГО СЕРЦЯ - przyp.tłum.
24W oryginale: АНТИ-КАРАОКЕ - przyp.tłum.
25W oryginale: КАРМАГЕДДОН-КАРАОКЕ - przyp.tłum.
26W oryginale: БЕЗ НАЗВИ - przyp.tłum.
27W oryginale: АНТИКАРАОКЕ-3 - przyp.tłum.
28W oryginale: КАСЕТА ЩАСТЯ - przyp.tłum.
29W oryginale: ШУМ - przyp.tłum.
30W oryginale: 3D ПОВІДОМЛЕННЯ - przyp.tłum.
31W oryginale: Мистецький Арсенал - przyp.tłum.
32W oryginale: ІПОДРОМ - przyp.tłum.
33W oryginale: Вікторія Бегальська - przyp.tłum.
34W oryginale: НЕВИДИМИЙ АРСЕНАЛ - przyp.tłum.
35 W oryginale: Ілля Чічкан - przyp.tłum.
Стр. 7 из 8 25.10.09 15:45

36 Ołeksandr Dowżenko – ukraiński reżyser, scenarzysta i producent filmowy, jeden z pionierów kina
ukraińskiego, pisarz - przyp.tłum.
37W oryginale: Олександр Ройтбурд - przyp.tłum.
38W oryginale: НАЇВКІБЕРНАЇВ - przyp.tłum.
39W oryginale: Ігор Гусєв - przyp.tłum.
40W oryginale: КІМНАТА - przyp.tłum.
41W oryginale: Олег Тістол (Oleg Tistol) - przyp.tłum.
42W oryginale: Телереалізм - przyp.tłum.
43W oryginale: Юрій Кручак (Jurij Kruchak ) - przyp.tłum.
44W oryginale: Юлія Костєрєва (Julija Kostereva ) - przyp.tłum.
45Anatolij Onoprijenko - ukraiński seryjny morderca, zwany Ukraińskim zwierzęciem, Bestią z Żytomierza, oraz
Obywatelem O.Został skazany za 52 morderstwa popełnione w latach 1989-1996 - przyp.tłum.
46W oryginale: COCA-COLA І СВЯТА ВІЙНА - przyp.tłum.
47W oryginale: Майстерня - przyp.tłum.
48W oryginale: ЦСМ «НАУКМА» - przyp.tłum.
49W oryginale: МЕРЕЖА МРІЇ - przyp.tłum.
50W oryginale: Маша Шубіна - przyp.tłum.
51 W oryginale: ЦИФРОВИЙ НАРЦИСИЗМ - przyp.tłum.
52W oryginale: ХОЗАРСЬКИЙ СЛОВНИК або Реквієм за театром - przyp.tłum.
53W oryginale: Анна Самініна - przyp.tłum.
54W oryginale: Мілорд Павич - przyp.tłum.
55W oryginale: РЕП - przyp.tłum.
56W oryginale: Гамлет Зіньківський - przyp.tłum.
57W oryginale: Романа Мінін - przyp.tłum.
58W oryginale: Тиждень актуального мистецтва 7 - przyp.tłum.
59W oryginale: Віктор Лавний - przyp.tłum.
60W oryginale: Євген Равський - przyp.tłum.
61W oryginale: Гліб Вишеславський - przyp.tłum.
62W oryginale: Маркіян Висоцький - przyp.tłum.
63W oryginale: Микола Піпко - przyp.tłum.
64W oryginale: СІНЕМУЗИКА - przyp.tłum.
Стр. 8 из 8 25.10.09 15:45

В украинский прокат вышли четыре новых фильма » Афиша – Корреспондент 10/10/09 11:38 AM
Сде ать стартовой Текстовая версия Выбрать язык: рус укр Почта Вход
Найти
Главная Популярные Мнение Блоги Видео Фото Досье Я - Корреспондент Расследования Интервью Журнал Книги
Форумы
Украина Бизнес Киев Мир Россия Мир о нас Наука и здоровье Шоу-биз и культура Спорт Евро-2012 Странности
Полезное
Афиша
В украинский прокат вышли четыре новых фильма

Вчера, 17:21 Корреспондент ne Украина Версия д я печати Размер текста:
В украинский прокат вышли четыре новых

фильма: Коко до Шанель, Ласковый май,
Юлия и Джулия, Запрещенная реальность, а
также в ограниченный прокат вышли фильм
Че о Че Геваре и украинский фильм Las
Meninas.
Коко до Шанель - био рафическая

мелодрама французско о режиссера Анны
Фон ен (Девушка из Монако, На али) о
ле ендарном дизайнере Коко Шанель.
Фильм рассказывае о юной Шанель, о
периоде жизни созда ельницы маленько о
1 из 6 черно о пла ья еще до о о, как она с ала
kino-teatr.ua знамени ой. В возрас е деся и ле Габриель
Кадр из фильма Коко до Шанель Шанель оказалась вмес е с сес рой
Адрианой в прию е Обазин. По окончании
учебы девушки ус роились рабо а ь швеями, а вечерами выс упали в кабаре...
Трейлер к фильму Коко до Шанель
Ак еры: Одри То у, Бенуа Пульворд, Алессандро Нивола, Мари Жиллен, Эммануэль Дево,
Режис Руайе.
Ласковый май - российский био рафический фильм

Владимира Вино радова о популярной в конце 80-х одов
поп- руппе Ласковый май. На их концер ах были олько
аншла и, о неразделенной любви к ним совершались
самоубийс ва. Фи ура Михаила Горбачева меркла в лучах
славы созда еля Ласкового мая - Андрея Разина. Разин
ездил по всем де ским домам Сове ско о Союза в
поисках одаренных де ей для своих рупп-двойников.
film.ru Ласковый май ас ролировал одновременно в нескольких
Кадр из фильма Ласковый май ородах, давая в день по 5-6 концер ов. За все деся ь ле
сущес вования руппы не было ни одно о не проданно о
или сданно о биле а, каждый пя ый жи ель СССР побывал на их концер ах...
Трейлер к фильму Ласковый май
Ак еры: Вячеслав Манучаров, Сер ей Романович, Максим Кос ромыкин, Дми рий Блохин,
Вик ор Вержбицкий, Ин а С релкова-Оболдина.
Юлия и Джулия - комедия Норы Эфрон (Вам письмо,

Неспящие в Сиэтле), сня ая по одноименной кни е
американской писа ельницы Джули Пауэлл.
Трейлер к фильму Юлия и Джулия
http://korrespondent.net/showbiz/afisha/993739 Page 1 of 5
В украинский прокат вышли четыре новых фильма » Афиша – Корреспондент 10/10/09 11:38 AM
По сюже у, секре арь Джули Пауэлл пос авила перед

собой цель: за 365 дней при о ови ь 524 блюда,
kino-teatr.ua описанных в знамени ой кулинарной кни е Джулии Чайлд
Юлия и Джулия Как овладеть искусством французской кухни. Все свои
победы и поражения на кулинарном фрон е девушка
описывала в бло е. Очень скоро жизнь Джули изменилась
- она с ала нас оящей знамени ос ью.
Ак еры: Мерил Стрип , Эми Адамс, С енли Туччи, Линда Эмонд.
Запрещенная реальность - российский фан ас ический

боевик режиссера Конс ан ина Максимова, сня ый по
роману СМЕРШ-2 Василия Головачева.
А ен военной разведки Ма вей Соболев счи ае ся

по ибшим при ранспор ировке новейше о психо ронно о
оружия, превращающе о людей в зомби, но на самом деле
коро ае дни за ородом.
film.ru
Запрещенная реальность Его спокойную жизнь вдали от больших дел нарушает
известие о том, что оружие похищено его бывшим
напарником, а теперь влиятельным человеком, Георгием
Курыло. Курыло планирует с помощью этого оружия захватить власть в стране. Матвей
понимает, что он - единственный, кто может остановить Курыло.
Ак еры: И орь Пе ренко, Владимир Вдовиченков, Александр Балуев, Любовь Толкалина.
Las Meninas (кино еа р Жов ень) - режиссерский дебю

украинско о художника и фо о рафа И оря Подольчака, в
ко ором он выс упил ав ором сценария, режиссером и
продюсером. Фильм сня на украинском языке. Э о
фильм впервые в ис ории Украины в 2008 оду боролся
за ран-при Ро ердамско о международно о
кинофес иваля. Однако лен а не смо ла завоева ь
лавный приз.
wikipedia.org
Las Meninas Над музыкальным фра мен ом фильма рабо ал
извес ный американский клипмейкер и фо о раф Дин
Карр, снявший клипы для Мерилина Менсона, Джона Леннона, Оззи Осборна, рупп Duran
Duran, The Dave Matthews Band.
Las Men nas - психоло ическая драма, рассказывае о семье, ко орая живе на окраине
орода в с ранной вилле, напоминающей скорее инс алляцию, чем помещение. Главный
ерой, мужчина ле ридца и, болен ас мой и экземой и используе э и болезни как
инс румен еррора и подчинения своих роди елей и сес ры.
В фильме сы рали Мыкола Вересень, Любовь Тимошевская, Дми рий Чернявский, Ганна
Яровенко.
Че (Жов ень, Ме аплекс, Муль иплекс в ТРК Комод) -

био рафическая дило ия С ивена Содербер а о
ла иноамериканском революционере Че Геваре. Фильм
основан на недавно рассекреченных ма ериалах ЦРУ, в
нем показана час ь жизни Эрнес о Че Гевары, мало
извес ная широкой публике. Первая час ь под названием
Аргентинец (E Argent no) рассказывае о революции на
ос рове Свободы, свер шей режим Ба ис ы. А в орая
kino-teatr.ua кар ина - Партизан (Guerr a) - о знамени ом выс уплении
Кадр из фильма Че
Эрнес о Че Гевары на конференции ООН в 1964 оду.
Ак еры: Бенисио Дель Торо, Демиан Бичир, Родри о Сан оро, Ка алина Сандино Морено,
Хоаким Де Альмейда.
Напомним акже о ом, ч о 8 ок ября в киевском кино еа ре Украина стартовал

еже одный фес иваль АЗИЯ-КИНО, в рамках ко оро о зри ели увидя лучшие из
новейших образцов азиа ской киноиндус рии, о меченные призами ведущих
кинофес ивалей мира.
http://korrespondent.net/showbiz/afisha/993739 Page 2 of 5
Las Meninas: еда, секс, семья, смерть 10/17/09 2:06 PM
Суббота, 17 Октября 2009 v·2
главная
кино и тв папарацци поп-арт музыка гаджеты&креатив секс+эротика мода и стиль Искать:
Войти Регистрация
Видео КИНОАФИША Фильмы Досье Карикатуры Глаз народа Пресс-релизы Информеры Форум Реклама на сайте
Кино и ТВ | 06 Октябрь 2009, 21:47 | фото: 9 Шуша Премьеры недели

Las Meninas: еда, секс, семья, смерть Наши звезды Кино
Рецензии
В ограниченный прокат вышел фильм Las Meninas известного
мазохиста Игоря Подольчака: в определенной степени - шедевр, Фото
посмотреть и треть которого - подвиг.
Реклама на сайте
СМОТРИТЕ ДРУГИЕ ГАЛЕРЕИ
Пандорум: мордобой в космосе

Анджелина Джоли заменила
Рейтинг материала: 4 Отдать голос + Шарлиз Терон
Влюбленным вход разрешен
Режиссерский дебют пиарщика, Мел Гибсон и Джоди Фостер вывели
Бобра в люди
художника, фотографа Подольчака
крайне необычен. Условно фильм Терпение и труд Анну Винтур
перетрут
можно разделить на две части. В Эротические фотосесии
первой семейство сидит за столом Формула паранормальности
Отличное качестно
собственного дома; главными фотографий смотрим Ольга Куриленко откроет
бесплатно Молодость
героинями кадра становятся вилки,
постукивающие о тарелки с разной
most.ua Че Гевара за 79 дней
наполненностью едой. Все остальное - Шиа ЛаБеф и Майкл Дуглас
незримо: отношения стареющей штурмуют Уолл Стрит
супружеской пары между с собой и с Амели не хочет замуж
дочерью, прошлые обиды и актуальные Кино и ТВ
во все времена паранойи.
Вторая часть - более эскпрессивная, и посвящена не еде, а сексу,

причем главным эротическим фетишем становится не сама виолончель, Создайте семейное дерево
а канифоль, смычок и т.д. Несмотря на то, что с первого взгляда Las Бесплатная программа для
Meninas (назван фильм так в честь картины Веласкеса) кажется создания родословной
www.myheritage.com
бессмысленным набором видеоарта, густая атмосфера происходящего
завораживает.
ПОДПИШИСЬ НА НОВОСТИ
Режиссер использует обычные и необычные методы с целью ее
Приворожить мужчину
подчеркнуть, заговорить собственным, пусть и экзотическим E-mail:
Новое открытие психологов:
киноязыком, - освещение, отражения, тени, громкость причмокиваний. подписаться Секрет Приворотных Слов!
Звук в Менинах значит не меньше, чем изображение, но, к сожалению, www.pohvala.manipulyatsiya.ru
по качеству не дотягивает до западного артхауса.
К слову, команда над фильм трудилась уникальная - оператор Сергей СВЕЖИЕ КОММЕНТАРИИ
Михальчук, звукорежиссер Мирослав Кувалдин, актеры Николай
Elvis: "А что, отличные
Вересень, Анна Яровенко, Любовь Тимошевская. мышцы!" А В ЭТО ВРЕМЯ
Серена Уильямс шокировала
http://shkandal.ru/view_news.php?id=588235 Page 1 of 3
Las Meninas: еда, секс, семья, смерть 10/17/09 2:06 PM
Серена Уильямс шокировала

По синопсису, Las Meninas рассказывают о семье, подстраивающейся пляжников Пандорум: мордобой в космосе
под капризы больного экземой сына, а история основана на практике Сергей: "Кошка драная, Джордж Майкл воссоединился с
страхотка-Скарлетт!!!" любимым
львовского невролога. Сказать честно - фильм ни разу не опускается
Скарлетт Йоханссон совершила Анджелина Джоли заменила
до конкретики. Хорошо хоть - ясно, что он о семье. Размытость головокружительное падение
Шарлиз Терон
трактовок добавляет картине дополнительного очарования. Основное
Сергей: "Кошка драная,
же обеспечивает невероятная физиологичность действа. Модоубийство на крыше Лондона
страхотка-Скарлетт!!!"
Скарлетт Йоханссон совершила Юбилей обнаженных моделей
В целом, Las Meninas оставляет в равной мере радостные и гнетущие головокружительное падение
Дэвид Бекхэм экспериментирует с
впечатления. Впрочем, размышляя о том, что это украинский фильм, Геля: "Не соглашусь), лицом
нормальная роль) и Кире
все же преобладают первые. Киану Ривз провалил тест на
кмк..."
Герцогиня: Девонширская Барби отцовство
Шуша Протестантка))): "Я ЕГО НЕ Мардж Симпсон разделась для

НАВИЖУ!!!!!! оН УРОД, Playboy
ПОДОНок, ДИБИЛ,..."
Памела Андерсон развращает
Мэрлин Мэнсон без грима
отправить другу печатная версия обсудить в форуме девочку
sasho: "самоне смешное,что Привидение Джима Моррисона не
4-ре часа это мелочи в..."
дает покоя
Ваш комментарий Че Гевара за 79 дней
Нарциссы из NARS'а
Ваше имя: sasho: "самоне смешное,что
4-ре часа это мелочи в..." Кролик-гигант обосновался в
Ваш E-mail: Че Гевара за 79 дней Италии
sasho: "самоне смешное,что Мышь играет в Quake 2
4-ре часа это мелочи в..."
Вперед в прошлое
Че Гевара за 79 дней
Паттинсон целует Кристен в шею
M@T9I: "ебать меня бесят ети
сплетники она показала..." Показать всю ленту
Эмма Уотсон показала сиську
M@T9I: "ебать меня бесят ети ВИДЕО КЛИПЫ

Подписаться на коментарии к этой статье сплетники она показала..."
Эмма Уотсон показала сиську
Введите код подтверждения:
Отправить
Смешнючая со... На Прикарпат...
Украинцам оп... Мусор в городе

Секс и эротика Смешно Наши звезды Дети знаменитостей Страх и ужас Премьеры недели Вирту@л и
игры Видео Жертвы моды Кино Музыка Я люблю подглядывать Интервью Спорт Быстрый поиск работы
Гаджеты Любовь-морковь ART-штучки Слухи Знаменитости топлесс и в бикини Деньги$$$ TV
Голливудская тусовка Авто Скандалы Boxoffice Алко/нарко Угадай, кто??? События в городе Золотой
глобус-2008 Фото-эксклюзив звезд ОСКАР РОБОТЫ Бритни Спирс Пэрис Хилтон Sundance Топ-модели Fashion
Week Анджелина Джоли Berlinale Grammy Шуша Рыжая Rита Gотье Тим Баллиста Ігристый Попугайчик Бонд, Джеймс
Бонд Канны-2009 Евровидение Секс Папарацци-видео Мода&Стиль Топ-видео Видеоприколы Части тела
Трейлеры Реклама Культ-Арт MTV Awards Дома знаменитостей Паша Лужецкий Гей&Лесби Ретро Животные
Рецензии Indie Вперед в будущее! Кибер Венецианский кинофестиваль Космос Старость не в радость Назар Шешуряк
Кинофестиваль в Торонто Очевидное/невероятное Шоппинг Игорь Пляшка Путешествия Важная новость Комиксы
МАДОННА Еж Дойстик БЕЗ ТРУСОВ!!! МАЙКЛ ДЖЕКСОН Смачно Дизайн Федор Груша
И напоследок, но не последнее...
http://shkandal.ru/view_news.php?id=588235 Page 2 of 3
Фильм: Las Meninas - лучшие фильмы на e-movie.com.ua http://e-movie.com.ua/film/47263.html
Добавить в избранное Сделать стартовой Авторизация | Регистрация
Новости Фильмы Трейлеры Актеры VIP-обзоры Режиссеры Кинотеатры Искать: Поиск
Фильмы 01 октября 2009 | 11:40 | Просмотров: 18
Las Meninas
Год: 2008 г.
Страна: Украина
Жанр: драма
Режиссёр: Игорь Подольчак
Длительность: 99
Премьера мир: 25.01.2008
Премьера Украина: 05.10.2009
Сценарист: Игорь Подольчак
Оцени
Рейтинг: 10/10 (1 голосов)
Семья из четырех человек живет в странном доме,

напоминающем инсталляцию из зеркальных предметов.
Главный герой фильма – тридцатилетний сын семейства с
детства страдает от астмы. Свои болезни он активно
использует для манипуляции всеми членами семьи. Жизнь
всего семейства превратилась в непрекращающееся процесс
удовлетворения малейших капризов сына, и ожидание нового
астматического приступа.
Режиссер Игорь Подольчак снял гротескный фильм, полный
образов. История молодого человека, это своеобразное
кривое зеркало общества, в котором мы живем, со всеми его
отражениями и двойными стандартами. Неудивительно, что
даже декорации фильма выстроены в виде зеркального
лабиринта.
Фильм понравится ценителям авторского кино. 0
Новости E-motion
Отправить на E-Mail Печатная версия Обсудить на

16 октября 2009 | 12:58
форуме
Ани Лорак не беременна
Музыка
Данный материал является собственностью портала 16 октября 2009 | 11:08

E-motion.com.ua. Использование без согласия редакции запрещено! Наталья Могилевская объявила
По всем вопросам обращайтесь в редакцию: editor@e- розыск
motion.com.ua Музыка
Видео
16 октября 2009 | 10:31
Звезды Голливуда приедут
посмотреть на украинскую моду
Стиль
Рената Литвинова с Явление Джоли Машина Федора 15 октября 2009 | 13:45

личными перьями и народу - актриса Бондарчука
ходулями на улице первый раз вышла в пострадала от рук Светлану Лободу приняли за гея
свет после родов вандалов Музыка
Изменились правила комментирования на сайте e-movie

Зарегистрируйся! | Залогинься
15 октября 2009 | 12:57
Брыльска назвала живот Бронюка
несексуальным!
Музыка
Форум | Пользовательское соглашение | Информация о проекте | RSS | Информер |
© 2009 Digital Ventures. Все права защищены. Полное или частичное копирование материалов запрещено. | Правила использования материалов
Стр. 1 из 1 17.10.09 13:50

Кинодайджест — все о кино в одном журнале Кин... http://kinodigest.com.ua/?page=afisha&afisha_cinema...
НОВОСТИ КИНО АНОНСЫ ФИЛЬМОВ КИНОАФИША КИНОТЕАТРЫ АНОНС НОМЕРА ФОРУМ МАГАЗИН
Главная С 1 мая 2009 года можно оформить подписку на журнал "Кино Дайджест" на сайте
www.portmone.com
Новости кино Новый номер
Анонсы фильмов
Киноафиша
Кинотеатры
Мир актеров
Анонс номера
Архив номеров
Где купить?
Подписка Менины
Контакты Жанр: Драма
Галерея Страна: Украина (2007)
Форум Режиссер: Игорь Подольчак, Дин Карр
Актеры: Мыкола Вересень, Любовь Тимошевская, Ганна Яровенко, Дмитрий
Чернявский, Илона Арсентьева, Стас Арсентьев, Виктория Ульянченко, Валерия
Ульянченко
Производство:
Длительность: 99 минут
Сайт:
Описание: Этот фильм о том, как рутина повседневной жизни может изменить
человека, его сознание и душу. Это также попытка осмысления выбора, который
каждый из нас делает и который формирует нашу жизнь. Семья из четырех человек
живет в странной пригородной вилле, которая больше похожа на инсталляцию из
зеркальных предметов, чем на реальный дом. Главный герой – 30-ти летний сын почти
не появляется на экране, но его присутствие тотально. Сын, который с детства
болеет астмой и экземой, использует свои болезни для манипуляций сестрой и
родителями. Жизнь семьи - бесконечный ритуал удовлетворения его прихотей и
тревожного ожидания очередного астматического приступа.
Жовтень
19:35; 21:30
Интернет
Менины (картина) — Википедия
В 1957 году Пабло Пикассо написал 58
вариаций на тему «Менин», которые
находятся в музее Пикассо ... М. В.
Алпатов. О композиции картины
«Менины» Веласкеса ...
ru.wikipedia.org
Видео
Como Um Menino - Ls Jack
Para quem tem saudades de ouvir
uma boa música do Ls Jack e
18 июн 2008
www.youtube.com
Стр. 1 из 2 30.10.09 11:46

http://telekritika.ua/daidzhest/print/48901 30.10.09 11:39
http://telekritika.ua/daidzhest/2009-10-29/48901
Олег Коцарев, ZaUA 29-10-2009
Нарешті, більш ніж через рік після офіційної прем’єри, український артхаусний фільм Las
Meninas, що взяв участь у 24 міжнародних фествалях, іде в кінотеатрах на батьківщині
Las Meninasзняв Ігор Подольчак (за участі американського кліпмейкера Діна Карра), це
його перше повноформатне кіно. Цікаво, що часом Подольчака звинувачують, начебто він
був серед тих діячів, які у 2004 році вигадували та втілювали пропагаднистський вірус
«Три сорти українців». А втім за руку його, здається, не ловив ніхто, та й нинішнє кіно до
геополітичних терактів відношення не має.
Звідки така назва фільму? Взагалі Las Meninas- це картина іспанського художника часів
бароко Дієго Веласкеса, її назва перекладається як «фрейліни». Цей малюнок із доволі
багатозначним сюжетом та символікою, можливо, є «спадкоємцем» «Портрету подружжя
Арнольфіні» голландця Яна ван Ейка і також сам породив чимало переспівів та алюзій.
У фільмі від Веласкесового твору - і колористика, й статичність, і особлива роль дзеркал, у

які час від часу переміщується вся дія, і підкреслення не головних, на перший погляд,
деталей та персонажів.
З дітьми веселіше, або Микола Вересень - кінозірка
Виразного зовнішнього сюжету в Las Meninasнемає за визначенням. Отож тим, хто мріє
про українські блокбастери, на це кіно відразу можна не йти. Але за підсумком перегляду
певна сюжетна лінія таки утворюється, дуже, щоправда, відкрита для різних трактувань.
Наприклад, для наступного. Усе починається з того, що літнє подружжя в заміському

будинку обговорює, що було би, якби вони свого часу завели дітей. «Було б якось
веселіш». Увесь фільм надалі і є тією варіацією їхньої долі, в якій у них є діти. З котрими
й справді виходить значно веселіше - син і дочка стають об'єктами і суб'єктами
інцестуальних пристрастей, паралельно в матері розвиваються майже зюскіндівські
пристрасті з віолончеллю, а в сина починається екзема.
Page 1 of 4
Навколо хвороби сина, любові та прихованої злості до нього й крутиться подальше життя
родини. А в кінці фільму сюжет повертається до початку: родина виявляється лише
сусідами літнього подружжя, котре знову, тими самими словами, що й напочатку,
обговорює, що було би, якби вони колись завели дітей.
Та про все це у фільмі треба ще здогадатися, воно ховається, ніби у Веласкесовому

дзеркалі. А на першому плані - чарівно скомпоновані й зафіксовані предмети, звуки та
люди.
Одне з помітних відкриттів Las Meninas - Микола Вересень як кіноактор, що може тепер
претендувати на звання зірки артхаусу. Абсолютно переконливо й доречно він грає відразу
двох малосхожих між собою людей - літнього батька, спокійного й невеселого, і ще
молодого життєрадісного «пофігіста». Ці двоє постійно змінюють одне одного в кадрі,
постмодерно продовжуючи розпочату іншим дію чи мову. Можна вважати їх або різними
втіленнями батька, або чоловіками, відповідно, матері й доньки.
До речі, мати (Любов Томашевська) й дочка (Ганна Яровенко) тут теж цілком
взаємозамінні - вони обидві сублімують свої думки і пристрасті в істеричний господарчо-
«берегинний» клопіт (заради цього клопоту мати, здається, пожертвувала своїми
музичними здібностями й амбіціями - надто вже промовисто столові прибори лежать на
роялі замість столу, а вона час від часу за нього сідає і не наважується заграти), і якщо
спочатку дочка якось намагається проти цього повставати, у кінці фільму вона вже навіть
сварить власних дітей материними словами.
Що ж до самого сина (Дмитро Чернявський) - він з'являється в картині зовсім епізодично,

переважно в сцені мастурбації. Взагалі, сексуальні сцени у Las Meninasзображені без
надмірної вульгарності чи незграбного натуралізму, а проте якось надто концентровано і
перевантажено. Після них лишається відчуття невеселої надмірності.
Page 2 of 4
Синтез мистецтв як чергове поодиноке досягнення українського кіно
Надзвичайно важлива в цьому фільмі музика. Автор більшої її частини - сучасний

український поставангардний композитор Олександр Щетинський. Чотири прикметники,
що найкраще характеризують музичну складову Las Meninas: атональна, тривожна,
шляхетна, різноманітна.
Las Meninas можна навіть назвати музичним фільмом, хай і не в найбільш традиційному
розумінні цього словосполучення. Ба більше, звук (у тому числі й звуки не з музичних
інструментів) тут набагато динамічніший, діяльніший за людей чи за інші зображення, він
живе своїм життям, що його можна потрактувати, наприклад, як приховані емоції
персонажів, що часто не знаходять виходу на зовні, особливо у незначущих розмовах про
рибу, вегетаріанців, у болючних уривчастих словах про хворого сина, у постійному
пересуванні посуду та інших побутових предметів чи навіть у напівненавмисному побитті
цих предметів.
До означення «музичний фільм» цілком вільно додати щось на зразок «фільм-малюнок».

Чи не кожен кадр тут - маленький натюрморт. Або в крайньому разі портрет. У будь-
якому випадку Las Meninasдуже «малярський» фільм, і кадри в ньому вибудовано просто
чудово, часто з веселими натяками на знамениті голландські натюрморти.
Живописність ця, крім очевидних переваг, дала фільмові й такий недолік, як надмірну
статичність. Не скрізь і не завжди, але картина, здається, виразно потребує в окремих
місцях трохи більше динамізму і пружності.
Навіть з уже написаного очевидно, наскільки Las Meninas інтертекстуальний твір. Свідомі
й несівдомі, помітні й малопомітні натяки або діалоги з Веласкесом та багатьма іншими
художниками, з різними музичними пластами й епохами, згадується в контексті Las
Meninasі, наприклад, Пітер Грінвей. А я би додав і Кіру Муратову, не без впливів якої
побудовано то сонні, то істеричні діалоги, в яких жодна сторона не розуміє й не чує
співрозмовця.
По-своєму Подольчак долучився й до нескінченної у світовому мистецтві дискусії про

інтелігенцію. Фільм став черговим свідченням того, що і сьогодні з мільйона цитат,
загальних місць і вічних мотивів можна спокійно зробити талановиту й оригінальну
мистецьку річ.
А українське кіно продовжує працювати в попередньому режимі - фільмів майже немає,

але серед них шалений відсоток естетично вартісних, яскравих речей. І важко визначитися,
чи маєш радіти цьому як любитель авторського, а не масового кіно, чи сумувати,
Page 3 of 4
розуміючи неприйнятність такого мистецтва для більшості глядачів та індустрії.
Дуже символічно: на сеансі у кінотетарі «Жовтень» було п'ять глядачів, через якісь
технічні проблеми зображення вкрилося дивним синюватим туманом, а коли фільм
закінчився, співробітники забули його вимкнути - і Las Meninasвідразу після титрів
розпочався наново, на втіху тим трьом глядачам, які спізнились і пропустили початок...
Олег Коцарев, Громадський портал ZaUA
Фото - ZaUA
Page 4 of 4
).4%2.!4)/.!, &),- '5)$% UKRAINE | 309
5KRAINE 6OLODYMYR 6OYTENKO
4
HE LAST YEAR SAW SOME INTERESTING
MOVEMENT IN THE 5KRAINIAN üLM INDUSTRY
4EN FEATURE üLMS WERE RELEASED
THEATRICALLY TWICE AS MANY AS LAST YEAR !ND
FOR THE üRST TIME SINCE THE COUNTRY GAINED
ITS INDEPENDENCE A 5KRAINIAN üLM 2OBERT
#ROMBIElS 3APPHO EARNED OVER 53 MILLION
AT THE LOCAL BOX OFüCE !NOTHER SIGNIüCANT
MOMENT WAS THE GOVERNMENTlS DECISION
REGARDING COMPULSORY DUBBING OR SUBTITLING
OF FOREIGN üLMS INTO THE COUNTRYlS OFüCIAL
Kira Muratova’s Melody for a Barrel Organ
LANGUAGE 4HIS HAS LED TO A RELATIVE DECREASE
IN CINEMA ATTENDANCE BUT FURTHER CONTRIBUTED 5KRAINIAN GRAPHIC ARTIST MADE HIS FEATURE
TO THE 5KRAINE MARKETlS INDEPENDENCE FROM DEBUT WITH ,AS -ENINAS A POSTMODERN TAKE
2USSIA 4HE -ULTIPLEX (OLDING #OMPANY WHO ON THE FAMOUS CANVAS BY 6EL¸SQUEZ )T RECEIVED
DOMINATE THE EXHIBITION MARKET IN THE 5KRAINE ITS WORLD PREMIERE AT THE 2OTTERDAM &ILM
OPENED ITS LARGEST CINEMA TO DATE THE TWELVE &ESTIVAL 0RESENTLY THE DIRECTOR IS EDITING HIS
SCREEN MEGAPLEX IN +IEV NEXT üLM 3PACE +OSMOS INSPIRED BY 7ITOLD
'OMBROWICZlS WORK
!S FOR THE MOST PROLIüC 5KRAINIAN DIRECTOR
/LEKSANDR 3HAPIRO MANAGED TO COMPLETE THREE )N TERMS OF PRODUCTION -ELODY FOR A "ARREL
FEATURES WITHIN THE LAST YEAR "ES 0ORNO IS /RGAN AND ,AS -ENINAS ARE RELATED TO /LEH
ABOUT A GROUP OF SCHOOL CHILDREN WHO ENTER THE +OKHAN THE CHIEF OF 3OTA #INEMA 'ROUP
SHADY WORLD OF PORNOGRAPHIC üLMMAKING WHILE 4OGETHER WITH 0OLISH CO PRODUCERS +OKHAN
#ASTING AND 0ICK 5P ARE TWO LOW BUDGET ART ALSO PRODUCED THE EXISTENTIAL DRAMA 7ITH A
HOUSE üLMS /F THESE TWO #ASTING WAS ONE OF 7ARM (EART 3ERCE NA DLONI BY +RZYSZTOF
A NUMBER OF üLMS FEATURED AT THE #ANNES &ILM :ANUSSI )T STARRED ONE OF 5KRAINElS TOP ACTORS
-ARKET 4HE PREMISE INVOLVES THIRTY SIX ACTORS "OHDAN 3TUPKA WHOSE PERFORMANCE WAS
WHO APPEAR AT A CASTING SESSION UNAWARE THAT AWARDED A PRIZE AT THE 2OME &ILM &ESTIVAL
MATERIAL SHOT IN EACH SESSION WILL BECOME PART 3OTA ALSO PRODUCED 2OMAN "ALAYANlS "IRDS OF
OF A SINGLE THIRTY SIX SCENE FEATURE 4HE AIM OF
THE üLM IS TO PRESENT A MOSAIC OF +YIV LIFE
5KRAINIAN ART HOUSE CINEMA BOASTED A NUMBER

OF üLMS FROM DIFFERENT GENERATIONS +IRA
-URATOVA WHO üLMS UNDER HER SELF DESCRIBED
STYLE KNOWN AS kCRITICAL SURREALISMl COMPLETED
THE #HRISTMAS SOCIAL TRAGIC COMEDY -ELODY
FOR A "ARREL /RGAN -ELODIYA DLYA SHARMANKI
ABOUT TWO ORPHANS WANDERING THROUGH AN
IMMENSE CITY )HOR 0ODOLCHAK THE POPULAR Serhiy Bukovskiy’s The Living
IFG_2009_pages.indb 309 22/12/08 17:41:04

310 | UKRAINE ).4%2.!4)/.!, &),- '5)$%
0ARADISE 2AYSKI PTAKHY A TRAGIC REČECTION ON

THE PERIOD OF TOTALITARIAN RULE WHEN 5KRAINIAN
WRITERS IN THEIR SEARCH FOR FREEDOM DESIRED TO
ČY LIKE BIRDS TO ESCAPE THE 3OVIET 5NION
4HE HISTORY OF THE (OLODOMOR GENOCIDE OF

p IS PIERCINGLY TOLD BY 3ERHIY "UKOVSKIY IN
HIS DOCUMENTARY 4HE ,IVING :HYVI $URING THIS
PERIOD THE COMMUNIST REGIME EXTERMINATED
APPROXIMATELY SEVEN MILLION PEASANTS THE
LARGEST CLASS OF THE 5KRAINIAN NATION
Ihor Podol’chak’s Las Meninas
SOCIETY THAT APPEARS TO BE EDGING TOWARDS AN

ACUTE ECOMNOMIC AND IDEOLOGICAL CRISIS
4HE YEARlS BEST üLMS

4HE ,IVING 3ERHIY "UKOVSKIY
-ELODY FOR A "ARREL /RGAN +IRA -URATOVA
,AS -ENINAS )HOR 0ODOLlCHAK
0ICK 5P /LEKSANDR 3HAPIRO
"IRDS OF 0ARADISE 2OMAN "ALAYAN
Oles Yanchuk’s Metropolitan Andrey
/LES 9ANCHUK WHO ON THE DAWN OF 5KRAINIAN 1UOTE OF THE YEAR

INDEPENDENCY üLMED (OLOD COMPLETED ‘The crisis can hardly influence the Ukrainian
A BIO PIC ON THE LIFE OF !NDREY 3HEPTYCKY film industry, which is in its embryonic state.
THE -ETROPOLITAN OF THE 5KRAINIAN "YZANTINE One fact is obvious: the one who would find
DENOMINATION OF THE #ATHOLIC #HURCH FORBIDDEN now resources and ideas for creation of high-
AT THE TIMES OF THE 5332 5NFORTUNATELY THE quality film product and would overcome
SKETCHINESS OF -ETROPOLITAN !NDREY 6LADYKA crisis difficulties, in two years will lay a claim
!NDREY REDUCED THE IMPACT OF THE üLM ON THIS to leadership in the whole domestic film
EXTRAORDINARY CHARACTER industry and will be able to easily enter the
international market.’ Producer OLEH KOKHAN
4HE WORLD ECONOMIC CRISIS WILL CERTAINLY discussing the world economic crisis.
INČUENCE üLM PRODUCTION !LREADY THE
PROPOSED INCREASE BY OF THE BUDGET FOR $IRECTORY
üLM PRODUCTION HAS BEEN SHELVED LEAVING THE !LL 4EL&AX NUMBERS BEGIN
BUDGET THE SAME AS (OWEVER #ENTRAL 3TATE !RCHIVES OF &ILM 0HOTO 3OUND
INDEPENDENT PRODUCERS ARE SHOWING NO SIGNS $OCUMENTS 3OLOMYANSKA 3T +IEV 4EL
OF SLOWING DOWN &AX
-INISTRY OF #ULTURE !RT &RANKA 3T +IEV
%ARLY WILL SEE THE COMPLETION OF A 4EL &AX
NUMBER OF üLMS BY NEW DIRECTORS )N PARTICULAR
6ALENTYN 6ASYANOVYCH THE PRIZE WINNER OF
6/,/$/-92 6/94%.+/ IS A üLM CRITIC
#LERMONT &ERRAND &ILM &ESTIVAL WITH HIS SOCIAL
EDITOR IN CHIEF OF THE ANALYTICAL QUARTERLY
TRAGICOMEDY -ATTER OF #OURSE :VYCHAYNA
+)./ +/,/ AND PRESENTER OF THE WEEKLY PRO
SPRAVA ABOUT AN INTELLECTUAL COPING WITH THE
GRAMME ABOUT ART CINEMA ON NATIONAL 46
REALITIES OF 5KRAINElS CONSUMER SOCIETY A
IFG_2009_pages.indb 310 22/12/08 17:41:06

Лариса Денисенко - Документ, 19.10.09 http://larysa.com.ua/content/view/180/1/
Офіційний сайт Лариси Денисенко
Домашня
Біографія
Посилання
Преса
Галерея
Контакт
Документ, 19.10.09
Опитування
ВАШ вибір
Забавки з плоті
та крові
Кавовий присмак
кориці
Корпорація
ід отів
Дуже цікавий, як на мене, буде сьогодні, в ніч з Понеділка на Вівторок, ефір Танці в масках
«Документу». Але цього тижня нас посунули ще глибше, якщо можна так 24:33:42
Пошук...
висловитися, отже Помилкові
переймання
Книжки Понеділок, 19 жовтня, 01:55 (повтор 05:10) Добре
Сарабанда банди Сари
Тема № 1 : Фільм Ігоря Подольчака „Las Meninas” Результати
Помилкові переймання
24:33:42
Танці в масках Гості: Олександр Щетинський, композитор та Микола Вересень, Зі мною
Корпорація ідіотів виконавець головної ролі Зараз на сайті: 1 гість
Кавовий присмак кориці
Відео: 2 уривки з фільму
Забавки з плоті та крові
http://www.dt.ua/3000/3680/67325/
Світлинки
Тема № 2: „КГБ та інші” Ігоря Померанцева.
Гості: Ігор Померанцев – письменник, поет, радіожурналіст „ВВС” і
„Радіо Свобода” та Діана Клочко, шеф-редактор видавництва „Грані-Т”,
перекладач книжки.
http://www.grani-t.com.ua/ukr/authors/84/
< Попередня Наступна >
Створено завдяки
& Богдан Логвиненко
Лічильник
Стр. 1 из 1 25.10.09 13:38

КІНОМІЛЬЙОН - Статті - KINOKOLO.UA http://www.kinokolo.ua/articles/687/

Rambler's Top100 Народився - с. Куликів,
Львівська обл. 1961 -
«Оскар» и другие награды
Америки
ПРЕСС, 2006. – 864 с. –

16.10.2009 19:25
17.10.2009 18:01
Статті | Інтерв'ю | Сценарії | Зйомки Кіно до хліба
КІНОМІЛЬЙОН У період кризи українці прагнуть не лише
хліба, а й видовищ, забезпечуючи кінотеатри
стабільною відвідуваністю… Криза не
вплинула на бажання українців ходити в
Конференції | Форум кіно, констатують вітчизняні прокатники.
Навіть навпаки...
Шукати
25.09.2009 19:25
Кіноколо Фотобанк Енциклопедія «МАМА ПОМЕРЛА В СУБОТУ НА
КУХНІ…»
Документальний фільм Максима Васяновича,
дипломна його робота в Університеті ім.
Карпенка-Карого, «Мама померла в суботу
на кухні…» (55 хв.), що він створений на
студії «Гармата-фільм», з кількох оглядів є
принциповим як для режисера-початківця.
Він є принциповим як для молодої людини,
що обрала мистецтво справою життя й
утверджується зі світоглядними цінностями.
Зрештою, він є принциповим як для
режисера-документаліста у сенсі фаховому...
21.09.2009 21:08
Дніпро, Шапіро та гриби
У гірському селищі Ворохта, що на Івано-
Франківщині, від 11 до 13 вересня проходило
«Свято грибів», де український кінорежисер
Олександр Шапіро представив сценарій
свого нового фільму «Дніпро». Власне, й
Володимир Войтенко, "ukraЇnext" Шапіро з’явився ще тим «грибом»: на голові
16.10.2009 18:48
мав червону кепку з білими колами, чим,
ДНІ ІСПАНСЬКОГО КІНА’2009 Кіно вже майже 100 років як перебуває в культурно- можливо, хотів натякнути, що він «головний
Від 20 до 23 жовтня 2009 року в столичному
Домі кіна пройдуть Дні іспанського кіна. У
мистецькому аванґарді. Його вплив на людство колосальний мухомор цього свята»...
програмі фестивалю – 8 фільмів, різних за щодня – вчора, сьогодні, завтра. Кіно – найвитратніше з 21.09.2009 19:33
жанрами, темами й часом виробництва… Харків може втратити культурний
мистецтв. Кожна притомна національна кінематографія оперує
осередок національного значення –
16.10.2009 17:41 шаленими мільйонами. Ця сила грошей відповідно ж акумулює кінотеатр «БОММЕР»
МОЛОДІСТЬ’39: Готовність перед стартом
15 жовтня 2009 року в залі «Сінематека»
енергію мільйонів людей, причетних до створення знаменитої Наприкінці червня 2009 року Харківська
обласна рада прийняла рішення про
культурного центру «Кінотеатр «Київ» додаткової вартості. Своєю чергою, ця енергія дивовижним
конкурсний продаж приміщення кінотеатру
відбулась третя прес-конференція 39 МКФ чином еманує з екрана, коли ми навіть дивимося найдурнішу «БОММЕР». У відповідь на це рішення на
«Молодість» за 9 днів до початку фестивалю…
комедію чи найсльозоточивішу мелодраму. Лишень чий образ початку вересня стартувала громадянська
16.10.2009 16:35 кампанія «Врятувати «БОММЕР», яка ставить
світу приходить з ними до нас щодня?!.
Голлівудські мультгерої забалакають за мету зберегти кінотеатр у власності
голосами українських дітей громади...
Перед виходом у світовий прокат нової
Сумнозвісна істина «народ, який не хоче годувати свою армію,
15.09.2009 17:33
анімаційної стрічки для родинного перегляду годуватиме чужу» універсально корелюється з нашою
Українське кіно презентує себе в
«Планета 51» проходить дитячий конкурс на кінематографічною проблемою. Мюнхені
озвучування головної ролі в цьому фільмі…
У вересні проходить фестиваль «Дні
В незалежній Україні своєму, вітчизняному, кіно, яке природно українського кіна у Мюнхені. Панорама
ідентифікувало б та ретранслювало всередині країни й поза її межі українського кіна». Його організувала
13.10.2009 15:03 Українська кінофундація (УКФ). У столиці
нац ональний образ світу у всіх можливих вимірах, не дають належно Баварії 8-16 вересня публіці представляють
Екранні чоловіки Вуді Аллена
У багатьох своїх картинах Вуді Аллен залишав вкорінитися, прорости, розквітнути etc. 14 фільмів з України. «У ретроспективі – не
головну чоловічу роль для самого себе. Вона лише кінокласика, а якщо й класика, то
цілком уписувалася до його сценічної маски, Cамосійне кінонасіння протягом 18 років сходило і сходить, бо маємо досить жива. Найстаріший фільм – «Тіні
яка є доволі традиційною для американської забутих предків», а є роботи й досить
незгіршу у світі кінотрадицію – нехай у совєтській тіні, але вона
комедії... молодих режисерів»...
дарувала низку надпотужних, світового звучання, явищ. Хоча
12.10.2009 20:17 07.09.2009 20:22
«Мрія Кассандри», Вуді Аллен
першопричини, звісно, значно глибші – в давній, надзвичайній у своїй ІДЕНТИФІКАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
У програмі 18 жовтня о 23:05 пластичній різноманітності й тривкості, народній зображальній культурі. Фестиваль «Дні українського кіна у Мюнхені.
Панорама українського кіна» пройде 8-16
демонструватиметься стрічка одного з Зерня українських «рухомих картинок» завше падає на вдячний
найориґінальніших і найплідніших вересня 2009 року. На ньому буде
американських мистецьких режисерів – 42-га
культурний ґрунт. (Закономірно, саме українська кінооператорська представлено найбільшу програму фільмів,
екранна робота знаменитого Вуді Аллена, школа, іманентно позаідеологічна, була й лишається у вимірах відомого досі презентованих Українською
кінофундацією: вісім повнометражних
«Мрія Кассандри»... фахового абсолюту – від Демуцького й до Михальчука). Але, сказати б,
стрічок і шість короткометражних.
07.10.2009 23:51 Довженкова «Земля» як український кіносимвол наразі втратила Фестивальні покази пройдуть у
Мотиви позбавлення свободи однієї
родючість. Бо кіноземлю, кому належиться, не плекають. Мюнхенському кіномузеї...
людини іншою
Кіно приводить безліч мотивів позбавлення 16.08.2009 16:23
свободи однієї людини іншою. Діапазон тут Зрештою, проблема постання повноцінної національної кінематографії Бруно. Записки з підпілля
надзвичайно широкий: від побутових криється у філософсько-світоглядних підвалинах українського 23 липня на українські екрани мав вийти
причини – до політичних міркувань. Проте фільм "Бруно", де головну роль зіграв
державотворення. Сенс існування тієї чи тієї держави, її вселюдське
найчастіше - через пристрасть... британський комік Саша Барон Коен. За
виправдання, хіба що в збереженні й модерному розвої певної культури. тиждень, що передував прем’єрі картини,
В нашому випадку мало би бути – української, за умовчанням – з усіма "Бруно" встигли заборонити дві державні
інстанції: Міністерство культури та
нюансами поліетнічної країни. Вочевидь, світогляд і філософія наших
Національна комісія з питань моралі. Слава
державців химерно не такі. Богу, є інтернет.
18.05.2009 15:34
Принагідно: Ющенко – перший український президент, який взагалі Ніби за сценарієм Міхалкова
виявив бажання отримати «кілька резонансних нац ональних фільмів», Ситуація в Національній спілці
але й досі, певне, не зрозумів, звідки вони беруться; Піскун, депутат- кінематографістів України нагадує
нещодавній скандал у російській кіноспілці...
реґіонал, - обурився законотворчим кіноініціативам, мовляв, «то ще й 28-29 квітня відбувся черговий V (XI) з'їзд
закон про макраме накажете приймати?!»; «помаранчевий» депутат НСКУ, на якому новим головою було обрано
Каськів на засіданні колегії Мінкульту запропонував запрошувати робити Сергія Тримбача. Напередодні події колишній
голова Борис Савченко намагався скасувати
українське кіно тих, «у кого це краще виходить, з Голлівуду»; ну а Юлія з'їзд, проте це йому не вдалося. Тепер він не
Тимошенко, не забуваймо, заробила свій «перший мільйон» в якості визнає легітимність з'їзду й повноважень
«кіномеханіка» ери т.зв. «комсомольських відеосалонів»… нового голови. Водночас 14 травня відбувся
другий пленум нового правління, яке обрало
Олега Фіалка заступником голови...
Отже, чого не маємо, але повинні домогтися? Одного – системної
держкінополітики. Річ універсальна, що для Франції, США чи Росії, що й 07.05.2009 00 51
Олівці страху
для України; звісно, у своєму виданні. Бо повноцінна кінематографія – Страх – це субстанція, безпосередньо
попри решту складових, з десятками національних фільмів, які з пов’язана з живописом… Я думаю, вся річ у
цікавістю дивиться свій глядач, - може постати тільки в такому разі. Це тому, що Девід Лінч займався живописом і
захоплювався Кокошкою. Ясно, що нічим
низка підтримчих законів і фундування та діяльність незалежної добрим це закінчитися не могло. Зрозуміло,
Стр. 1 из 2 19.10.09 15:07

КІНОМІЛЬЙОН - Статті - KINOKOLO.UA http://www.kinokolo.ua/articles/687/
кіноінституції, яка була б уповноважена від держави на часткове що людина, яка любить Оскара Кокошку,
починає ставитися до страху як до застуди,
фінансування різноманітних, не тільки фільмових, проектів; це пільгові випробовуючи різні засоби боротьби з ним...
умови будівництва нових кінотеатрів, без критичної маси яких 29.04.2009 23:26
вітчизняний фільм навіть теоретично не спроможний повернути ТРАЙБЕКА: У Нью-Йорку проходить
витрачені на його виробництво кошти; це вивчення історії кіномистецтва восьмий міжнародний кінофест
Восьма «Трайбека» стартувала 22 квітня.
в середній та вищій школі, а також фундування Вищих режисерських Цей міжнародний кінофестиваль триватиме
курсів, які б привели в укр.кіно світоглядно й мистецьки сформованих до 3 травня. Це один із наймолодших і
людей. водночас найважливіших міжнародних
кінофестивалів, які відбуваються у США. В
атмосфері економічної кризи, якій поки що
Власне, процес оновлення кінокрові повільно, нехай не надто помітно,
не видно кінця, фестиваль має більш робочу,
та вже відбувається. Так, ориґінальний художник, натхненник Фонду ніж парадну тональність.
Мазоха Ігор Подольчак, рішуче перейшов до творення «рухомих 19.02.2009 21:36
картинок». Його дебют «Las Мeninas» – один з найцікавіших БЕРЛІНАЛЕ: Магії й месиджі. Як
арт-експериментів в українському кіно нової доби – першим з наших збалансувати мистецькі фантазії і грубу
реальність
фільмів став конкурсантом мистецького Роттердамського МКФ; і ще Що таке великий кінофестиваль? Навіщо
виблискував на кількох десятках інших. Прикметно, що левову частку їздити на нього? Фільмів і так багато —
виробничих витрат Подольчак взяв на себе. Тим самим робом він нині дивись донесхочу. Та це все одно, що
запитати, навіщо ходити в музей... А тому,
закінчує й другу свою кінострічку. А й так: не можеш не робити кіно, що колекція, а тому, що пропонується
роби його! – великі справи рухають одержимі. певний кут зору — і на саме мистецтво, і на
реальність як таку. Берлінський
Інша бажана тенденція – повернення до вітчизняного кінопростору кінофестиваль, який закінчив свою роботу
минулої суботи, є одним із найбільших музеїв
талановитих митців, розпорощених по світах. Перша ластівка – Сергій сучасного світового кіно...
Лозниця, видатний кінодокументаліст, що все життя фільмував деінде,
17.02.2009 11:01
але не в Україні. Він творить вишукані й витончені художні неігрові БЕРЛІНАЛЕ: Змагатися з реальністю. У
картини, кожна з яких усипана нагородами престижних міжнародних столиці Німеччини кінопокоління
30–річних переграло класиків
кінофестів. Минулого року український виробничий слід з’явився у його
Чи не вперше за останні роки головний приз
монтажному фільмі «Вистава». Повнометражний ігровий дебют «Щастя Берлінале не став абсолютною
моє» Лозниця створює в українсько-німецькій копродукції. До речі, несподіванкою. Фільм «Згіркле молоко»
молодої перуанської режисерки Клаудії
виробнича й творча інтеграція до європейського кінопростору також є
Льоси (їй 33 роки) отримав «Золотого
однією зі стежок, що виводять на перспективний шлях. ведмедя», і це виглядає загалом
справедливо...
Взагалі, наше мистецьке кіно, за всієї виробничої мізерії, зауважує 14.02.2009 12 53
надзвичайний потенціал усієї справи. Особливо ж короткометражні БЕРЛІНАЛЕ: Ведмежі пристрасті
твори – чи то ігрові, чи документальні, а чи ж анімаційні. Останні п’ять Сьогодні, суботнього вечора 14 лютого,
Берлінський кінофестиваль урочисто
років це підтверджено десятками щонайпрестижніших фестивальних відзначить завершення своєї роботи. У
нагород. Та це, сказати б, лишень один (і вже видимий!) бік того нового Берлінале-палаці (у ньому п’ять поверхів для
українського кіно, на яке чекаємо. глядачів з усіма можливими зручностями і
величезним екраном) вручать один Золотий і
Разом із тим, доки українські кінематографісти не помітять реального кілька Срібних «Ведмедів» (цей звір, як
відомо, є символом німецької столиці).
українського життя у всій його драматичній повноті, чи й трагікомічності, Прогнози тут роблять украй обережно — у
й не зможуть про нього розповісти своїм потенційним глядачам цього фестивалю є мало не ментальна
зрозумілою, але й ориґінальною та адекватною жанровою мовою, доки особливість їх спростовувати...
не зможуть відчути себе залежними від тих самих глядачів як морально, 13.02.2009 13:13
Фінішний поспіх. На Берлінале продано
так і матеріально (мільйон кінотеатральної публіки зробить окупним 270 тисяч квитків. Це місцевий рекорд!
малобюджетний вітчизняний фільм), доти також нічого кардинального Кінофестиваль уже й при фініші. Сьогодні у
не відбудеться. Головне ж – не відбудеться тієї держави, яка матиме великому конкурсі показують фільм «Татарак
/ Tatarak» невтомного польського класика
історичне виправдання. А лиш так – «тіні забутих предків»… Анджея Вайди. Уже за вісімдесят, а от не
вичахає енергія. Можливо, й тому, що Вайда
Як колись казали селяни, котрі протягом бездержавницьких століть не дає собі відпочивати — ні на лаврах, ні на
лишалися формотвірним станом української нації, – «буде хліб, буде й усвідомленні прожитих літ. Ти працюй — і вік
не нагадуватиме про себе...
пісня»? За новітніх часів я б запропонував іншу світоглядну формулу –
«буде українське кіно, буде й українська держава». Звісно, й за решти 12.02.2009 18:39
Коктейль за компанію. Фестиваль у
належних складових… Берліні означив претендентів на головні
призи та спровокував дискусію про
політкоректність
Головною подією сьогодні на Берлінале буде
показ фільму «Пил часу / I skoni tou
chronou» знаменитого грецького режисера
Тео Ангелопулоса. Це друга частина
замисленої ним історичної трилогії...
Переглянути
Новос и кино ukrfilm com
Стр. 2 из 2 19.10.09 15:07

Kinoart.ru : Журнал : № 4 за 2009 год : Разборы : Сергей Тримбач: Летать охота... - Кино стран СНГ 30.10.09 11:54
По старинке. Материалы Вим Вендерс: о городах

предыдущего сайта. и их обитателях.
Содержание
№ 4 за 2009 год
Сергей Тримбач
Летать охота...
Когда-то мы знали о фильмах Украины, Казахстана, Эстонии или Белоруссии

не меньше, чем о том, что снималось на «Мосфильме». Сегодня мы имеем самое
смутное представление о кинопроцессе в бывших советских республиках. Статья
киевского кинокритика Сергея Тримбача о картинах, которые собрал прошлогодний
фестиваль в Анапе, отчасти восполняет этот пробел.
Как правило,
многие
Иствуд готов и дальше разрушать
по привычке
клише и превосходить все
считают, что
зрительские ожиданияю
украинцам
практически нечего
показывать.
А уж если
учитывать контекст
странной
ЂРайские птицыї, режиссер Роман Балаян

межгосударственной вражды... Но, слава богу, кинематографистам удается быть
выше предрассудков. Из Киева в Анапу прибыл не один, а несколько украинских
фильмов. Было о чем поговорить.
Изготовился я к язвительной критике нового фильма Олеся Янчука «Владыка

Андрей». Помнится, его картина «Непокоренный» вызвала на Московском
международном фестивале целую бурю эмоций — ее прочитали как едва
ли не апологию фашизма. На сей раз все обошлось гораздо спокойнее. Фильм,
правда, исполнен в лучших традициях соцреалистического толкования недавней
истории, когда в судьбе выдающегося человека выбирается самое достойное,
а конфликтное выводится за скобки.
На пресс-конференции и режиссер Олесь Янчук, и сценарист Михаил Шаевич

откровенно об этом говорили: хотелось толерантности, а «дразнить гусей» — совсем
другое кино. И опыт предыдущих фильмов наверняка решили учесть... Хотя все
же жаль. Личность митрополита Андрея Шептицкого, многолетнего главы
Украинской греко-католической церкви, слишком неоднозначна и сложна, в нем
преломилась украинская история, которую необходимо не только
«фотографировать», но и осмыслять. Конечно, куда проще перевести все в русло
эпической величавой саги — якобы для того, чтобы не потерять масштаб
исторического деятеля, не утонуть в мелочах и подробностях. Да ведь в них, как
известно, и прячется бес истории. Смотреть на нее словно бы из уютного кресла
современного самолета — занятие полезное, безусловно. Но как-то так получается
в нашем кино, что иной ракурс и не предполагается. Историей своего народа нужно
гордиться — да! А делать выводы из этой самой истории, чтобы на приснопамятные
грабли не наступать? С этим большие проблемы. Еще как-то посмеяться над
собой — тут мы справляемся. Но проанализировать — упаси бог. Вдруг
обнаружится, что мы сами во многом виноваты. Что история наша такова именно
потому, что очень похожа на нас, драгоценных.
Впрочем, картина
«Райские птицы»
Романа Балаяна
(она представляла
Украину в большом
конкурсе) вроде
бы как именно
http://www.kinoart.ru/magazine/04-2009/review/tr0904/ Page 1 of 4
об этом. 1981 год,

тот самый, когда
снимались
классические уже
«Полеты во сне
и наяву». Молодой
писатель
Голобородько
(Андрей Кузичев)
написал роман,
у которого нет ЂВладыка Андрейї, режиссер Олесь Янчук
ни малейших
шансов увидеть свет в СССР брежневских времен. Судьба сводит его с писателем
старшего поколения (Олег Янковский). Такой себе Макаров, постаревший
и научившийся летать. В натуре и на натуре. Это получается особенно хорошо,
когда он занимается любовью со своей юной женой (Оксана Акиньшина). Этакие
семидесятнические представления о свободе, которая немыслима без свободы
сексуальной. Но в те времена ощущение свободы было чем-то экстремальным — все
равно, что без парашюта прыгнуть или из окна многоэтажки нырнуть.
Балаяновские «Полеты...» 81-го года были во сне, а наяву не хватало воздуха,

чтобы дышать нормально. Нынче другие ощущения про то далекое время —
и у сценариста картины Рустама Ибрагимбекова, и у Балаяна: надо только выучиться
летать по-настоящему, на самом деле.
Мир здесь эфирен, воздушен, полуразмыт, не сфокусирован на чем-то конкретном —

словно бы на полотнах импрессионистов. Социума как такового нет — как чего-то
отвердевшего, нет и поведенческих правил, и кодексов чести. Потому импровизируй,
созидай хоть что-нибудь методом тыка. Таков авторский взгляд на тогдашнюю
советскую действительность — из сегодняшней тупой буржуазной системы
координат.
Неудивительно, что
единственной
«твердой»
реальностью
в фильме является
КГБ. Это стена,
через которую
можно перелететь,
перескочить...
Но разбить,
разрушить даже
не пытайтесь.
Соответственно
единственный
реальный персонаж
в картине — ЂВдвоем с отцомї, режиссер Данияр Саламат
кагэбэшный
полковник в исполнении Сергея Романюка (он-то и получил приз жюри за лучшее
исполнение мужской роли)... Что-то достоевское сквозит в нем, что-то
от незабвенного Порфирия Петровича. Так и ждешь, что спросит, чем это
отличаются продвинутые люди от консервативной растительной людности и почему
одним можно летать, а другим нельзя? Но нет, советские следователи были все
же попроще...
Перелетев в Париж, Голобородько обнаруживает, что воздух свободы обманчив —

попросту он попадает в мир взрослых прямиком из детства, где все мечта
и сладостный эфир, который портит разве что Карабас Барабас из органов.
Грохнулся он о парижскую землю, да так, что творческий мотор отказал. Почва
не дышит, судьба не складывается. Не потому ли, что при взлете в балласт записали
саму жизнь?
Другой украинский фильм, «Фрейлины», вошедший в программу «Кино без

кинопленки», — дебют в режиссуре художника Игоря Подольчака, который вместе
с оператором Сергеем Михальчуком снял визуалистскую барочную композицию про
то, что все в мире тлен, кроме насыщенного бытового раствора семейной жизни.
Собственно, отношения родственников не столь важны. Сладостны мелочи,
подробности, образующие бытийный узор. Люди лишь бледные тени, не слишком
заметные на ярком фоне. И никакого социума.
Отторжение ткани
Отторжение ткани
самой жизни, как
чего-то
ЂСваныї, режиссеры Сосо и Бадри Джачвлиани

нежизнеспособного, — вот что просматривается в новейших украинских фильмах.
Вот такой вотум недоверия ей.
Храбрость и нищета рефлексий
Название латышского фильма «Свободные птицы» напрямую корреспондирует

картине Балаяна. Четыре новеллы четырех молодых режиссеров — Анны Видулеи,
Яниса Калейса, Гатиса Шмитса, Яниса Путиньша. Детство, юность, зрелость,
старость — четыре поры человеческой жизни. И всё не слава богу, везде темно
и вяло, и некому руку пожать, и некого к груди прижать. Страшно жить, волком
завыть хочется... Так что герой последней новеллы уходит в леса... Хотя по-
настоящему ему хочется взлететь — как орел парящий, к примеру. Да не судьба.
Ее узор сквозь такую темень никак не раз-глядеть, куда там.
Все последние годы было заметно, что фестивальные картины прибалтийских

режиссеров уже привычно депрессивны. Не стала исключением и литовская
дебютная лента Кристины Буожюте «Коллекционерша», получившая Главный приз
за режиссуру. Это работа кинематографически насмотренного человека, но полное
впечатление, что о самой жизни молодой кинематографист знает понаслышке. Как
и ее героиня, доктор, которая моделирует разные ситуации с собственным участием.
Участие есть, а эмоциональной, чувственной связи нет. Не дышит ткань этой жизни,
она омертвела. А человек здесь — подобие автомата. Честность авторской
констатации подкупает, но только и всего.
Наиболее живыми,
реальными
выглядят в этом
ряду персонажи
эстонского фильма
«Осенний бал» еще
одного дебютанта,
ЂКипятокї, режиссер Татьяна Фирсова

тридцатишестилетнего эстонца Вейко Ыунпуу. Многофигурная композиция,
в которой задействованы шестеро жителей таллинского спального района. Язык
эдакого Антониони, говорящего на эстонском. Люди сознательно прячутся от жизни,
видя в ней нечто имперсональное, им неинтересное, невдохновляющее. Городской
мир поделен на квартиры-клетушки, между ними бездонные провалы пространства
и времени. Довольно внятный образ, осмысленная режиссура, объясняющая, что
отторжение жизненных реалий на экране имеет свои причины — мы в этой жизни
себя как-то в упор не видим. Лучше пристроиться в какой-нибудь иллюзийной зоне,
и оттуда защищать свою неприкосновенность, свою самость. За храбрость рефлексии
жюри наградило фильм Главным призом.
В азиатских картинах от жизни не прячутся, смиряясь с ее жестокостью. Казахский

режиссер Данияр Саламат в картине «Вдвоем с отцом» работает в режиме
неореалистической стилистики — минимализм выразительных средств, скупая
очерченность характеров... Одинокий учитель, живущий с сыном в общежитии,
неустроенный быт, негромкие печали, тихие радости. Но нет пронзительности, нет
ощущения авторского присутствия — режиссер остался в другом мире, из которого
запечатленное им выглядит сочинением на заданную тему.
Киргизский
режиссер Эрнест
Абдыжапаров
(автор хорошей,
сочной картины
«Сельская управа»)
на этот раз
в фильме «Светлая
прохлада» призвал
народ смиряться
перед судьбой.
Народ
по преимуществу
женский...
А в народных
обычаях спрессован
громадный опыт,
в коем много
ЂФрейлиныї, режиссер Игорь Подольчак при участии
здравого смысла.
Дина Каррае
Ты любила одного,
а выкрал тебя другой — ну, так получилось, и хорошо: могла бы и в девках
остаться... Только здесь у Абдыжапарова с юмором не сложилось. Какая-никакая,
а дистанция с материалом тут была необходима. В итоге — пресновато
и морализаторски. Хотя по отношению к большей части конкурсной программы
почти оппозиционно: приемли жизнь, ее нормы и ценности — и люди к тебе
потянутся, свет воссияет, рутинный труд обернется красотой и нежностью. В
вербальном виде это, согласитесь, симпатично.
Но только в вербальном.
Зато грузинские «Сваны» Сосо и Бадри Джачвлиани категорически против

традиций — в том случае, если они уничтожают самое жизнь. Речь о кровной мести,
которая имеет место быть. Герой женится на русской девушке, у них рождается
дитя. Только его убьют — по законам той самой мести. Ребенку предстоит стать
очередной жертвой... Грузинский вскрик: одумайтесь, зачем опять братоубийство,
зачем снова война людей и законов, не ими придуманными?
В кипятке будней
Российская часть конкурсной программы была облачена по преимуществу

в жанровые одежды. Разве что «Сезон туманов» Анны Чернаковой несколько
выбивался из строя. Он про то, как молодая московская писательница Марина
(Марина Блэйк) приземлилась на британскую землю, выйдя замуж за тамошнего
простоватого владельца автомастерской... Еще одна ассоциация с «Райскими
птицами». И здесь не пишется, и здесь чувства творческие глохнут в чужой почве.
Их пробуждает нежданная встреча с музыкантом Сашей (Сергей Чонишвили)
и последовавший затем визит героини в Москву... Да только что ж — сложившуюся
жизнь ломать боязно, а мужик из музыканта оказался ненадежным. Не то что
серенький с виду английский муженек... Мастеровито, все четко артикулировано.
Но получилось моралите: нечего про творческого журавля мечтать, ежели
жирненькая синица уже в руках. Эдакий буржуазный вывод просквозил — и истаял
в глубине экранных зеркал.
Татьяна Фирсова в «Кипятке» более решительна — женщина в возрасте получает

шанс выбраться из серости, «падая в любовь» с младым юношей. Однако
драматургия картины обескураживающе простодушна: когда после скандальных
разборок героиня продолжает романизировать уже с его отцом, он ошпарит
их кипятком. Такой итог наверняка устроил бы зрительниц мыльных сериалов (они,
правда, потребовали бы и дальнейшего развития столь роскошного мотива).
Но критики и журналисты, аккредитованные в Анапе, устроили режиссеру
форменную «головомойку». Для фестиваля подобное кино уж слишком примитивно.
Зато премией своего жюри они поддержали другого россиянина — Владимира

Зайкина и его картину «Пятница, 12». Им показалась достаточно убедительной
«стремная» история маньяка-убийцы, который повергает в оцепенение город —
каждую пятницу он обещает новую жертву. Эдакое «тарантинное», вполне
профессиональное кино — и снова об ужасе жить в сегодняшнем мире. Так
и норовят ошпарить тебя — то ли новостью жуткой, то ли ударом кастета,
то ли еще какой гадостью.
Получается, что кино нас тем самым к кризису готовило, к тому, что надо уходить
в себя и грести свой челн по лихим волнам, не полагаясь ни на кого.
Да, предупреждало: ветра не будет, нужно грести руками. Ну, предупреждало.
А дальше что?..
Copyright © 1999 — 2009 Искусство Кино

Электронная почта: filmart@yandex.ru. (редакция) IK cinema info@mail.ru (web-
редакция)
Телефон: 614-23-02
«Таблетки» з Європи /ДЕНЬ/ 31.10.09 00:25
Українці, читайте! Фоторепортаж Приєднуйтесь
Редакція
Реклама
Ланcелот Лoутон. «Арт-Київ Підтримайте
contemporary» звернення Передплата
«Українське
питання» в Українському донецьких Контакти
домі студентів
Вакансії
ЩОДЕННА
ВСЕУКРАЇНСЬКА №97, четвер, 11 червня 2009
ГАЗЕТА
субота, 31 жовтня 2009 року.
Користувачам Російською
Зареєструватися English
Вхід
Поточний номер КУЛЬТУРА

1-а ШПАЛЬТА версія для друку
ДЕНЬ УКРАЇНИ
ДЕНЬ ПЛАНЕТИ
«Таблетки» з Європи
ТЕМА «Дня» Кіно проти нудьги та самотності
Вадим ДИШКАНТ, спеціально для «Дня»
ЕКОНОМIКА
СУСПIЛЬСТВО У Києві завершився фестиваль
КУЛЬТУРА Європейського кіно. Цей кінофорум
ТАЙМ-АУТ був організований представництвом
Європейської комісії в Україні за
Сторінка головного
підтримки посольств, що надали
редактора фільми своїх країн, а також компанії
«Артхаус-трафік».
Фоторепортаж «Дня» Наче задля нагадування про те, що ми також
Європа (про що, до речі, майже половина наших
співвітчизників знати не бажає), до афіші, яка
Бібліотека «Дня» складалася з дванадцяти стрічок із Болгарії,
Угорщини, Греції, Португалії, Франції, Швеції,
Фотоконкурс «Дня» Естонії та інших країн, було включено й
КЛАСИК ФРАНЦУЗЬКОГО
українську стрічку. За відсутності гідних фільмів,
КІНЕМАТОГРАФУ АЛЕН РЕНЕ У ФІЛЬМІ
у яких виразність і глибина змісту поєднувалася б
Тop-net «СЕРЦЯ» СТВОРИВ КІЛЬКА
із виразністю, простотою й талановитістю його
ПЕРЕПЛЕТЕНИХ ОДНА З ОДНОЮ
художнього вираження, до програми фестивалю
КІНОНОВЕЛ ПРО ЖИТТЯ ПРОСТИХ
від України ввійшов фільм Ігоря Подольчака
Премія ім. Джеймса ПАРИЖАН
«Меніни». Щоб до кінця додивитися цю «складну
Мейса психологічну головоломку», як представили стрічку в фестивальній програмці, слід не просто
любити кіно. Потрібно бути на ньому геть схибленим. Меланхолійні, до неможливості затягнуті
Головні теми «Меніни», на наш погляд, є крайнім виявом буддистської «філософії пустоти» в кінематографі.
Згідно з нею, все єдине, все примарне й відносне, бо позбавлене сенсу. Здається, що якби кадр
не вимагав бодай якоїсь предметності, Подольчак зняв би цю саму «пустоту» буквально:
Острозький клуб повернув би камеру об’єктивом до сонця і засвічував би плівку його променями (ефект був би
той самий). Коли значення сущого розмивається або зовсім втрачається, приходить бажання
Потрібна допомога небуття, нірвани, розчинення в божественному світлі. Або, щонайменше, бажання не бути
виразним і зрозумілим, бо виразність, яка йде від особистості, що себе усвідомлює, з точки зору
«філософії пустоти» асоціюється з «обмеженістю», з утратою свободи.
Українці, читайте!
Наскільки складний для сприйняття фільм Подольчака, настільки прості «Серця» класика
французького кінематографу Алена Рене (інших критиків невигадливість його останнього фільму
Пошук
навіть образила, вони вважають його нудним і примітивним). «Серцями», таким самим легким,
ніжним і сумним, як знаменитий французький шансон, відкрилася фестивальна програма.
Протягом усієї дії фільму над Парижем падає сніг, який припорошує голови та плечі (й почуття?
Архів "Дня" з 1 06 1997 р ) героїв, так що здається — ось-ось зазвучить знаменита пісня Адамо «Падає сніг», яка
http://www.day.kiev.ua/275282/ Page 1 of 3
«Таблетки» з Європи /ДЕНЬ/ 31.10.09 00:25
Архів Дня з 1.06.1997 р.

пробуджувала ностальгію за Парижем навіть у тих, хто в ньому ніколи не бував. Ален Рене,
червень 2009 котрий увійшов у історію світового кінематографу як один із представників «нової хвилі»,
Пн 1 8 15 22 29 завдяки притаманній майстрам мудрості, передусім хоче бути простим і виразним у своєму
Вт 2 9 16 23 30 висловлюванні. Відмовившись від лінійної сюжетної оповіді, він створює на екрані кілька
Ср 3 10 17 24 переплетених одна з одною кіноновел про життя простих парижан, що якимсь чином
виявляються пов’язаними між собою, але не завжди це усвідомлюють.
Чт 4 11 18 25
Пт 5 12 19 26 Герої улюблених акторів Рене — П’єра Ардіті, Сабін Азема, Андре Дюссольє, Ламберта Вілсона
Сб 6 13 20 27 — нещасні кожен по-своєму: хтось змушений через небажання мінятися розлучитися з коханою
Нд 7 14 21 28 (з любимим; хтось знаходить свою половинку, але відразу її втрачає; хтось має няньчитися з
прикованим до ліжка комизливим, сварливим батьком, якому важко знайти сиділку; хтось у
Попередні місяці
похилому віці закохується у свою колегу, але не знаходить у ній почуття у відповідь тощо. Долі
Рік: Місяць: героїв кружляють на екрані, мов сніг над дахами їхніх будинків, які стають для них тісними
2009 червень одиночними камерами. Роблячи героїню Сабін Азема ревною християнкою, що, втім, не
заважає їй дарувати чоловікам відеокасету з записом свого стриптизу, режисер її вустами
Перейти нагадує глядачеві стару біблійну істину: пекло, в яке ми можемо вірити, а можемо й не вірити,
вже знаходиться у нашій думці, в наших бажаннях. І найбільшим пеклом, у чому пересвідчився
Опитування вісімдесятисемирічний Ален Рене, є людська самотність.
Про самотність своїх співвітчизників розповідає і Рой Андерсон у своїй «сюрреалістичній
Якою мірою вас турбує комедії» «Ти — живий», або «Ти — той, хто живе» — так по-різному перекладають її назву («Du
ситуація з грипом в levande»). Шведський режисер, котрий відмовився від складного монтажу, немов повертає
Україні? кінематографу його первинну природу та призначення: показувати глядачеві нехитрі картинки з
життя людей, а не маніпулювати їхніми емоціями. Андерсон встановлює перед акторами камеру
не турбує
і статично знімає епізод за епізодом, не дбаючи про те, як зовні вони будуть пов’язані на екрані.
викликає занепокоєння Йому достатньо зв’язку внутрішнього — всі коротенькі історії, які через відсутність у житті героїв
викликає панічний страх якихось подій, навіть важко переказати, об’єднує в одну розповідь очевидна абсурдність
людського буття, якщо з нього вилучений який-небудь вищий сенс. Андерсон, показуючи
мені про це нічого не
існування таким, яким воно складається у більшості людей (істерики, безплідні мрії про любов і
відомо заміжжя, позбавлений глибоких почуттів секс тощо), наче намагається нагадати втомленим
обивателям Старого Світу, що жити — значить усвідомлювати своє буття, а не просто
результати архів опитувань рефлексувати, як це відбувається з героями його похмурої комедії. «Намагатися зробити злих
проголосувати людей щасливими — марнування часу» — ця сентенція одного з героїв, лікаря-психіатра, що
відмовився лікувати своїх пацієнтів, яким він тепер дає лише сильні таблетки, цілком заслуговує
Прогноз погоди на право стати філософським афоризмом.
Чого гріха крити, саме кіно також стало однією з тих сильних «таблеток», тим обов’язковим
допінгом, за допомогою якого сучасний глядач знімає стреси й надихається на пошуки бодай
якогось сенсу. Афіша Фестивалю Європейського кіно, до якої ввійшли як старі фільми
(наприклад, «Летючий голландець» Йоса Стеллінга, що розповідає про незламне прагнення
людини до свободи, її бажання піднятися з гумозу та здійнятися в піднебесну височінь), так і
нові, блискучі стилізації старих жанрів (соціалістичний нуар «Дзіфт» Явора Гирдєва), свідчить
про те, що в арсеналі сучасного кінематографа є багато найрізноманітніших пігулок, які знімають
синдроми нудьги й самотності.
Курси валют №97, четвер, 11 червня 2009 версія для друку
Офіційний курс гривні щодо Інші матеріали цієї шпальти:
іноземних валют на 30.10.09
У пошуках молодості...
100 доларів США 800.0000 Коротко / КУЛЬТУРА
100 євро 1183.0400
10 рублів Росії 2.7263 Коментарі читачів:
Ви не авторизовані!
На сайті публікуються коментарі тільки від зареєстрованих користувачів. Будь ласка,

введіть свої реєстраційні дані.
Якщо Ви ще не є зареєстрованим користувачем, будь, ласка, зареєструйтеся тут.
Логін:
Пароль:
Авторизуватися
http://www.day.kiev.ua/275282/ Page 2 of 3
European Film Festival Main Selection 01.02.10 17:29
This is the html version of the file http://www.lyff.org.uk/EFF2009.doc.

Google automatically generates html versions of documents as we crawl the web.
European Film Festival Main Selection
Feature Films
Las Meninas (99m, Ukraine)
Dir. by Ihor Podolchak
A family of four live in the suburbs in a strange villa that appears, through a complex game of mirrors, to be more like a piece of installation
art than a real house. The son, a man in his thirties. suffering from asthma and eczema since childhood, uses his condition to manipulate his
parents and his sister. Thus the existence of the terrorized family turns into an endless ritual of attempting to satisfy his whims, and always on
the alert for yet another one of his “health crises”.
The Rat Thing (99m, U S A)

Dir. by Kevin Keresey
Two down and out friends living in Venice, California, struggle in social and economic deprivation. They reach the point where they can’t go
on. Escalating pressures force them to hatch a wild, get-rich-quick scheme in a last ditch attempt to solve “all of their problems”. The far-
fetched scheme involves one of them being bitten by a rat in a major supermarket with the fantastical hopes of winning an outrageously huge
settlement. What transpires is a perfect example of “the best laid plans of mice and men” where reality trumps delusion and, in one comic
turn after another, depravity gives way to humanity.
The Vicious Kind (92m, U S A)

Dir. by Lee Krieger
Meet Caleb Sinclaire, a wry malcontent of a construction worker who uses his world-weary wit as a protective shield. Estranged from his
family and living alone after his girlfriend cheated on him, Caleb's droll contempt of others is tested when he meets Emma, his younger
brother Peter’s new girlfriend who comes home for Thanksgiving. Drawn to her but distrustful of women, Caleb warns Peter that Emma will
end up hurting him. Over the next few days, however, Caleb and Emma keeping running into each other in his small hometown, and despite
his best attempts, Caleb's attraction to Emma grows, as does his desire to see her. Eventually seduced by Emma's effect on him, Caleb’s
unexpected feelings force him to confront the heartbreak he has long struggled to conceal.
The Burial (91m, France)

Dir. by David Mills and Danielle Boucher
When three estranged brothers gather for their mother’s funeral the last thing they expected was a family road trip. Mother’s final wish was
clear: “Take me to the river and bury me with your Father”. The reluctant sons, a girlfriend and a coffin squash into a vintage hearse, bumble
their way from France to England, and realise that to bury the past there’s some digging up to do.
Seven Sisters (82m, Denmark)

Dir. by Asa Tillanger
A mockumentary. From over two hundred applicants, Fredde need to select seven that will become the new faces of Gambro products.
Through the courses of the interviews Fredde gets to know each of them, their lives, their dreams, and fears. But at the end of the day, is it
really Fredde’s life which is being laid bare?
Paul Foote (87m, Greece)

Dir. by Aristo Papadeio
http://209.85.135.132/search?q=cache:hk4F27Bt2doJ:www.lyff.org.uk/EFF2009.doc+podolchak&cd=7&hl=en&ct=clnk&client=safari Page 1 of 6
A clash of cultures wreaks havoc when an American military man decides to establish a boot camp for overweight desk jockeys on a remote
Greek Island. Sergeant Foote bumblingly attempts to head off the the anger of the local community, fired up by Aletia, an anti-globalisation
activist fresh from university.
Feature Documentaries
Al Hansen - The Matchstick Traveller (55m, Germany)
Dir. by Mareike Wegener
Al Hansen – The Matchstick Traveller' portrays an artist who was everything at once: beat poet, pop artist, performer, Fluxus artist, author, porn
editor, actor, composer, punk band manager - an axis for all post war movements, and still an outcast. The film looks back at his chaotic life,
and examines the notion of failure.
Bigfoot: A Beast On The Run (54m, Switzerland, U S A)

Dir. by David Thayer
Late at night, deep in the woods of Washington State, Todd Limberg made an audio recording of some eerie howling. He thinks it might be
Bigfoot. Is it? Let's ask the experts.
Blue Gold: World Water Wars (90m, U S A)

Dir. by Sam Bozzo
Wars of the future will be fought over water, as they today over oil, as the source of all life enters the global marketplace and political arena.
Corporate giants, private investors, and corrupt governments vie for control of our dwindling fresh water supply, prompting protests, lawsuits,
and revolutions from citizens fighting for the right to survive. Past civilizations have collapsed from poor water management. Can the human
race survive?
Garbage Dreams (79m, Egypt)

Dir. by Mai Iskander
Garbage Dreams follows three teenage boys born into the trash trade and growing up in the world's largest garbage village, on the outskirts of
Cairo. It is the home to 60,000 Zaballeen, Arabic for 'garbage people.' Far ahead of any modern 'Green' initiatives, the Zaballeen survive by
recycling 80 percent of the garbage they collect. When their community is suddenly faced with the globalization of its trade, each of the
teenage boys is forced to make choices that will impact his future and the survival of his community.
The Day After Peace (81m, United Kingdom)

Dir. by Jeremy Gilley
The Day After Peace charts the remarkable 10-year journey taken by award winning filmmaker Jeremy Gilley to establish a day of Peace on
September 21st. During the course of his mission the camera follows Gilley as he galvanizes the countries of the world to recognize this as an
official day of ceasefire and non-violence.
The Last Days Of Shishmaref (93m, Netherlands)

Dir. by Jan Louter
Shishmaref is a community of about 600 Inupiat Eskimo's, located on an island just off the west coast of Alaska. The effects of global warming
threaten the very existence of these people- so much that the entire population needs to be relocated off the island within 10 years. They have
become the first tangible victims of the worldwide climate changes.
Short Films
Drumhead (4m, UK)
Dir by Alan Coltman
An anti-war poem using archived footage from WWII
Larry And Roz (4m, Italy)
Dir. by Kristen Palana
Larry, a 93 year-old widower confined to a Nursing Home, remembers a time when he had more spring
in his step. Based on real audio recordings from 2002, animator Kristen Palana uses individually painted
digital images to imagine and recreate her grandfather's first attempts to woo his beloved Roz.
Milbe (6m, Germany)
Dir. by Karl Tebbe
A short animation film about a grandmother, Oma Grete, and gigantic house dust mites that threaten to
destroy the world.
Shuttle T-42 (3m, U S A)
Dir. by Joon Hyung Kim
Shuttle T42 crash lands on an unknown planet leaving young Jay and his mother stranded. While trying
to help his mother, Jay?s good intentions turn bad and throw the two into further irreversible danger. A
danger that could only be resolved by heroic actions and sacrifice.
Skylight (5m, Canada)
Dir. by David Baas
An animated mock documentary about the ecological plight of penguins in the Antarctic, possibly
foretelling cataclysmic results for the rest of the world.
Hot Afternoons Have Been In Montana (15m, U S A)
Dir. by Ken Kimmelman
Based on the Prize-winning poem by Eli Siegel. Recorded by the poet, 'Hot Afternoons' is a dramatic and
colorful montage combining photographs, computer art, and live-action to show how a hot afternoon in
Montana is related to the whole world. It so deeply honors the earth--its land, its history, its people, as it
takes us on a wonderfully, meaningful odyssey through the world of time and space.
Ikwe (5m, Canada)
Dir. by Caroline Monnet
KWE is an experimental film that weaves the narritive of one woman`s IKWE, intimate thoughts with
the teachings of her grandmother, the Moon, creating a surreal narrtive experience that communicates the
power of thoughts and personal reflection.
Severing The Soul (18m, U S A)
Dir. by Barbara Klutinis
Found footage interweaves an account of Rosemary Kennedy’s lobotomy procedure in 1941 with an
overview of the psychosurgery movement of the 1930’s-1960’s in the US.
Homoworld (17m, United Kingdom)
Dir. by Max Barber
In a 'flip-side' gay world, a straight couple struggle with their relationship and their life in the closet.
James (17m, Ireland, United Kingdom)
Dir. by Connor Clements
When James, played by realises long buried secrets can lead to poor family relations, he feels it's time to
confide with his only friend a secret of his own.
Bijna Blind (6m, Netherlands)
Dir. by Willem Baptist
A man collects images in his head for the day he needs them.
Crossing Midnight (29m, U S A)
Dir. by Kim Snyder
The story of an unparalleled health care crisis in the jungles of Eastern Burma and a community of
refugees from Burma that united against all odds to help their own when few others could.
Finding Home (26m, Belgium)
Dir. by Christopher Daley
A 1st Sergeant in the US Marine Corps, is nearing retirement after 19 years of active duty, which
included three tours in Iraq. He returns to the town where he was born, stopping to visit family and
reflecting upon his troubled youth and his broken marriage along the way. Slowly, the effects of the war
come to the surface.
A Xinecóloga (10m, Spain)
Dir. by Alfonso Camarero
A gynecologist is working at her hospital. But the next patient.... is a boy!
Ciao Tesoro (11m, Italy)
Dir. by Amedeo Procopio
A nightclub with mysterious logos... a belly dancer playing with some golden veils... two acrobatic
barmen...: a man, who looks very nervous, makes a proposal to a woman who’s watching the show with
a girlfriend: she will go to bed with him in an hour...
Leaving (21m, United Kingdom)
Dir. by Richard Penfold
Helen fears for her life. She knows that her husband Jim will kill her if she stays. One night, following
another vicious attack, she finds the courage to leave.
Most (The Bridge) (33m, Czech Republic)
Dir. by Bobby Garabedien
The story of a close relationship between a bridge operator and his young son and the fateful day when
both try to head off an impending rail disaster.
Mannen Med Kulorna (15m, Sweden)
Dir. by Hans Montelius
Two thirty-something brothers play marbles for their inheritance.
O Dia M (15m, Brazil)
Dir. by Paulo Leierer
Almeida, a regular 30-year-old man, is forced to make arrangements for his death.
Pop Foul (20m, U S A)
Dir. by Moon Molson
When a young boy heading home from Little League game sees his father take a “beat down” from a
local thug, the pair enters into a secretive pact designed to hide the disturbing incident from the boy's
mother.
Surprise ! (18m, France)
Dir. by Fabrice Maruca
As an attentive husband, Pierre has prepared a surprise for his wife Brigitte’s birthday. But a series of
harmless incidents (like a draft and a sun beam reflected off a window) brings the young next-door
neighbour into his bed just as Brigitte walks through the door…
True Beauty This Night (10m, U S A)
Dir. by Peter Besson
Last night, Rhett Somers met the love of his life. Now all he has to do is convince her she's the one. Not
an easy feat considering how they met..
Un Café Pour L'amérique (20m, Luxembourg)
Dir. by Jossy Mayor
Pierre is a very shy man in his sixties, with no family or friends and who just retired. What will he do
now?
Voor Een Dubbeltje... (9m, Netherlands)
Dir. by Eric Wobma
Time stops for no one, or does it ? A gentleman tramp, more confused than decayed, tries to find his way
through the streets of Amsterdam ... and time.
Ken: Story Of A Western Drifter (4m, U S A)
Dir. by Laura Stewart
Ken once again has to pack up his few possessions and head out into the vast western range in search of
another temporary home as the police are clearing the runaways, drifters and dropouts out of the area.
Drugs are a daily reprieve for Ken as he contemplates his plans for the future before winter sets in on
Colorado's Front Range.
You're Outa Here (3m, U S A)
Dir. by George Griffin
A spunky descendant of Betty Boop tells her no-good boyfriend to hit the road
Music Videos
Berndsen - Supertime (3m, Iceland)
Dir. by Helgi Johannsson
City Of Noise (4m, Canada)
Dir. by Mitch Barany
Czyste Szaleństwo (3m, Poland)
Dir. by Michal Jaskulski
Disremembering Echo / Barbara De Dominicis (4m, Italy)
Dir. by Davide Lonardi
Hard To Love What You Kill (4m, U S A)
Dir. by Henry Crum
Her Morning Elegance (3m, Israel)
Sub. by Kristen Hrabcsak
Hometown Fantasy (3m, U S A)
Dir. by Leslie Sisson
Inflatable You (2m, Netherlands)
Sub. by Eric Wobma
L1fe (One Life) (4m, U S A)
Dir. by Aarin Burch
Little Heart Attacks (3m, U S A)
Sub. by Laura Evans
Michael Jackson Shining (5m, U S A)
Dir. by Trevor Parham
Mojo's Back (3m, France)
Dir. by Azra Deniz Okyay
Suzie (4m, U S A)
Dir. by Gairo Cuevas
Thaumatrope (4m, U S A)
Dir. by Nicole Triche
GALLERY – New Must-see European Movies | HIJACK HOLLYWOOD 01.02.10 17:30
Posts | Comments | E-mail /
Monday, February 01, 2010
Search in site...
A Resource for Independent Filmmakers
Home
Biographies
Books
Home Videos
Events
Retrospectives
Reviews
Interviews
Top Stories
Gallery
GALLERY – New Must-see European Movies
Posted by Christian Sellers on Jan 1st, 2010 and filed under Gallery. You can follow any responses
to this entry through the RSS 2.0. You can leave a response or trackback to this entry
There is something about European cinema that is so offbeat and unique that often American productions
fail to interest in much the same way. Avoiding the generic Hollywood approach to both visuals and
storytelling, many Euro filmmakers have a distinct and memorable style, which often results in
American studios drafting them in.
http://hijackhollywood.com/gallery/new-must-see-european-movies/ Page 1 of 6
European Film Festival 01.02.10 17:36
OFFICIAL SELECTION 2009
Feature Films
Las Meninas (99m, Ukraine)

Dir. by Ihor Podolchak
A family of four live in the suburbs in a strange villa that appears, through a complex game of mirrors,
to be more like a piece of installation art than a real house. The son, a man in his thirties. suffering from
asthma and eczema since childhood, uses his condition to manipulate his parents and his sister. Thus the
existence of the terrorized family turns into an endless ritual of attempting to satisfy his whims, and
always on the alert for yet another one of his “health crises”.
The Rat Thing (99m, U S A)

Dir. by Kevin Keresey
http://www.film-festival.eu/os2009.htm Page 2 of 12
Two down and out friends living in Venice, California, struggle in social and economic deprivation.
They reach the point where they can’t go on. Escalating pressures force them to hatch a wild, get-rich-
quick scheme in a last ditch attempt to solve “all of their problems”. The far-fetched scheme involves
one of them being bitten by a rat in a major supermarket with the fantastical hopes of winning an
outrageously huge settlement. What transpires is a perfect example of “the best laid plans of mice and
men” where reality trumps delusion and, in one comic turn after another, depravity gives way to
humanity.
The Vicious Kind (92m, U S A)

Dir. by Lee Krieger
Meet Caleb Sinclaire, a wry malcontent of a construction worker who uses his world-weary wit as a
protective shield. Estranged from his family and living alone after his girlfriend cheated on him, Caleb's
droll contempt of others is tested when he meets Emma, his younger brother Peter’s new girlfriend who
comes home for Thanksgiving. Drawn to her but distrustful of women, Caleb warns Peter that Emma will
end up hurting him. Over the next few days, however, Caleb and Emma keeping running into each other
in his small hometown, and despite his best attempts, Caleb's attraction to Emma grows, as does his
desire to see her. Eventually seduced by Emma's effect on him, Caleb’s unexpected feelings force him to
confront the heartbreak he has long struggled to conceal.
The Burial (91m, France)

Dir. by David Mills and Danielle Boucher
When three estranged brothers gather for their mother’s funeral the last thing they expected was a family
road trip. Mother’s final wish was clear: “Take me to the river and bury me with your Father”. The
reluctant sons, a girlfriend and a coffin squash into a vintage hearse, bumble their way from France to
England, and realise that to bury the past there’s some digging up to do.
Seven Sisters (82m, Denmark)

Dir. by Asa Tillanger
A mockumentary. From over two hundred applicants, Fredde need to select seven that will become the
new faces of Gambro products. Through the courses of the interviews Fredde gets to know each of them,
their lives, their dreams, and fears. But at the end of the day, is it really Fredde’s life which is being laid
bare?
Paul Foote (87m, Greece)

Dir. by Aristo Papadeio
A clash of cultures wreaks havoc when an American military man decides to establish a boot camp for
overweight desk jockeys on a remote Greek Island. Sergeant Foote bumblingly attempts to head off the
the anger of the local community, fired up by Aletia, an anti-globalisation activist fresh from university.
Feature Documentaries
Al Hansen - The Matchstick Traveller (55m, Germany)
Dir. by Mareike Wegener
Al Hansen – The Matchstick Traveller' portrays an artist who was everything at once: beat poet, pop
artist, performer, Fluxus artist, author, porn editor, actor, composer, punk band manager - an axis for all
post war movements, and still an outcast. The film looks back at his chaotic life, and examines the
notion of failure.
Bigfoot: A Beast On The Run (54m, Switzerland, U S A)

Dir. by David Thayer
Late at night, deep in the woods of Washington State, Todd Limberg made an audio recording of some
eerie howling. He thinks it might be Bigfoot. Is it? Let's ask the experts.
Blue Gold: World Water Wars (90m, U S A)

Dir. by Sam Bozzo
Wars of the future will be fought over water, as they today over oil, as the source of all life enters the
global marketplace and political arena. Corporate giants, private investors, and corrupt governments vie
for control of our dwindling fresh water supply, prompting protests, lawsuits, and revolutions from
citizens fighting for the right to survive. Past civilizations have collapsed from poor water management.
Can the human race survive?
Garbage Dreams (79m, Egypt)
Dir. by Mai Iskander
Garbage Dreams follows three teenage boys born into the trash trade and growing up in the world's
largest garbage village, on the outskirts of Cairo. It is the home to 60,000 Zaballeen, Arabic for 'garbage
people.' Far ahead of any modern 'Green' initiatives, the Zaballeen survive by recycling 80 percent of the
garbage they collect. When their community is suddenly faced with the globalization of its trade, each of
the teenage boys is forced to make choices that will impact his future and the survival of his community.
The Day After Peace (81m, United Kingdom)

Dir. by Jeremy Gilley
The Day After Peace charts the remarkable 10-year journey taken by award winning filmmaker Jeremy
Gilley to establish a day of Peace on September 21st. During the course of his mission the camera
follows Gilley as he galvanizes the countries of the world to recognize this as an official day of ceasefire
and non-violence.
The Last Days Of Shishmaref (93m, Netherlands)

Dir. by Jan Louter
Shishmaref is a community of about 600 Inupiat Eskimo's, located on an island just off the west coast of
Alaska. The effects of global warming threaten the very existence of these people- so much that the
entire population needs to be relocated off the island within 10 years. They have become the first
tangible victims of the worldwide climate changes.
Short Films
Drumhead (4m, UK)
Dir by Alan Coltman
An anti-war poem using archived footage from WWII
Larry And Roz (4m, Italy)

Dir. by Kristen Palana
Larry, a 93 year-old widower confined to a Nursing Home, remembers a time when he had more spring
in his step. Based on real audio recordings from 2002, animator Kristen Palana uses individually painted
digital images to imagine and recreate her grandfather's first attempts to woo his beloved Roz.
Milbe (6m, Germany)

Dir. by Karl Tebbe
A short animation film about a grandmother, Oma Grete, and gigantic house dust mites that threaten to
destroy the world.
Shuttle T-42 (3m, U S A)

Dir. by Joon Hyung Kim
Shuttle T42 crash lands on an unknown planet leaving young Jay and his mother stranded. While trying
to help his mother, Jay?s good intentions turn bad and throw the two into further irreversible danger. A
danger that could only be resolved by heroic actions and sacrifice.
Skylight (5m, Canada)

Dir. by David Baas
An animated mock documentary about the ecological plight of penguins in the Antarctic, possibly
foretelling cataclysmic results for the rest of the world.
Hot Afternoons Have Been In Montana (15m, U S A)

Dir. by Ken Kimmelman
Based on the Prize-winning poem by Eli Siegel. Recorded by the poet, 'Hot Afternoons' is a dramatic and
colorful montage combining photographs, computer art, and live-action to show how a hot afternoon in
Montana is related to the whole world. It so deeply honors the earth--its land, its history, its people, as it
takes us on a wonderfully, meaningful odyssey through the world of time and space.
Tom of Nevada (5m, USA)

Dir. by Jesse Filkon
Tom lives a very different sort of life.
Ikwe (5m, Canada)

Dir. by Caroline Monnet
KWE is an experimental film that weaves the narritive of one woman`s IKWE, intimate thoughts with
the teachings of her grandmother, the Moon, creating a surreal narrtive experience that communicates the
power of thoughts and personal reflection.
Severing The Soul (18m, U S A)

Dir. by Barbara Klutinis
Found footage interweaves an account of Rosemary Kennedy’s lobotomy procedure in 1941 with an
overview of the psychosurgery movement of the 1930’s-1960’s in the US.
Homoworld (17m, United Kingdom)

Dir. by Max Barber
In a 'flip-side' gay world, a straight couple struggle with their relationship and their life in the closet.
James (17m, Ireland, United Kingdom)

Dir. by Connor Clements
When James, played by realises long buried secrets can lead to poor family relations, he feels it's time to
confide with his only friend a secret of his own.
Bijna Blind (6m, Netherlands)

Dir. by Willem Baptist
A man collects images in his head for the day he needs them.
Crossing Midnight (29m, U S A)

Dir. by Kim Snyder
The story of an unparalleled health care crisis in the jungles of Eastern Burma and a community of
refugees from Burma that united against all odds to help their own when few others could.
Finding Home (26m, Belgium)

Dir. by Christopher Daley
A 1st Sergeant in the US Marine Corps, is nearing retirement after 19 years of active duty, which
included three tours in Iraq. He returns to the town where he was born, stopping to visit family and
reflecting upon his troubled youth and his broken marriage along the way. Slowly, the effects of the war
come to the surface.
A Xinecóloga (10m, Spain)

Dir. by Alfonso Camarero
A gynecologist is working at her hospital. But the next patient.... is a boy!
Ciao Tesoro (11m, Italy)

Dir. by Amedeo Procopio
A nightclub with mysterious logos... a belly dancer playing with some golden veils... two acrobatic
barmen...: a man, who looks very nervous, makes a proposal to a woman who’s watching the show with
a girlfriend: she will go to bed with him in an hour...
Leaving (21m, United Kingdom)

Dir. by Richard Penfold
Helen fears for her life. She knows that her husband Jim will kill her if she stays. One night, following
another vicious attack, she finds the courage to leave.
Most (The Bridge) (33m, Czech Republic)

Dir. by Bobby Garabedien
The story of a close relationship between a bridge operator and his young son and the fateful day when
both try to head off an impending rail disaster.
Mannen Med Kulorna (15m, Sweden)

Dir. by Hans Montelius
Two thirty-something brothers play marbles for their inheritance.
O Dia M (15m, Brazil)

Dir. by Paulo Leierer
Almeida, a regular 30-year-old man, is forced to make arrangements for his death.
Pop Foul (20m, U S A)

Dir. by Moon Molson
When a young boy heading home from Little League game sees his father take a “beat down” from a
local thug, the pair enters into a secretive pact designed to hide the disturbing incident from the boy's
mother.
Surprise ! (18m, France)

Dir. by Fabrice Maruca
As an attentive husband, Pierre has prepared a surprise for his wife Brigitte’s birthday. But a series of
harmless incidents (like a draft and a sun beam reflected off a window) brings the young next-door
neighbour into his bed just as Brigitte walks through the door…
True Beauty This Night (10m, U S A)

Dir. by Peter Besson
Last night, Rhett Somers met the love of his life. Now all he has to do is convince her she's the one. Not
an easy feat considering how they met..
Un Café Pour L'amérique (20m, Luxembourg)

Dir. by Jossy Mayor
Pierre is a very shy man in his sixties, with no family or friends and who just retired. What will he do
now?
Voor Een Dubbeltje... (9m, Netherlands)

Dir. by Eric Wobma
Time stops for no one, or does it ? A gentleman tramp, more confused than decayed, tries to find his way
through the streets of Amsterdam ... and time.
Ken: Story Of A Western Drifter (4m, U S A)

Dir. by Laura Stewart
Ken once again has to pack up his few possessions and head out into the vast western range in search of
another temporary home as the police are clearing the runaways, drifters and dropouts out of the area.
Drugs are a daily reprieve for Ken as he contemplates his plans for the future before winter sets in on
Colorado's Front Range.
You're Outa Here (3m, U S A)

Dir. by George Griffin
A spunky descendant of Betty Boop tells her no-good boyfriend to hit the road
Music Videos
Berndsen - Supertime (3m, Iceland)
Dir. by Helgi Johannsson
City Of Noise (4m, Canada)

Dir. by Mitch Barany
Czyste Szaleństwo (3m, Poland)

Dir. by Michal Jaskulski
Disremembering Echo / Barbara De Dominicis (4m, Italy)

Dir. by Davide Lonardi
Hard To Love What You Kill (4m, U S A)

Dir. by Henry Crum
Her Morning Elegance (3m, Israel)

Sub. by Kristen Hrabcsak
Hometown Fantasy (3m, U S A)

Dir. by Leslie Sisson
Inflatable You (2m, Netherlands)

Sub. by Eric Wobma
L1fe (One Life) (4m, U S A)

Dir. by Aarin Burch
Go Go (4m, Canada)
Dir. by Zip Taylor
Little Heart Attacks (3m, U S A)

Dir. by Rob Hauer
Michael Jackson Shining (5m, U S A)

Dir. by Trevor Parham
Mojo's Back (3m, France)

Dir. by Azra Deniz Okyay
Suzie (4m, U S A)
Dir. by Gairo Cuevas
Thaumatrope (4m, U S A)
Dir. by Nicole Triche
** Individual festival sites will also programme 5-10 local films each. These films will be updated
locally.
GALLERY – New Must-see European Movies | HIJACK HOLLYWOOD 01.02.10 17:30
Here’s a selection of movies from the last few years that showcases an array of underrated European
talent.
Movies featured in this gallery:

- Bloedbroeders/Blood Brothers (dir: Arno Dierickx)
- Intalniri incrucisate/Crossing Dates (dir: Anca Damian)
- Desierto sur/South Desert (dir: Shawn Garry)
- Frantisek je devkar/Frankie, the Womanizer (dir: Jan Prusinovsky)
- Sing for Darfur (dir: Johan Kramer)
- Appuntamento a ora insolitaItaly/An Unusual Time to Meet (dir: Stefano Coletta)
- Las Meninas (dir: Ihor Podolchak)
- The Burial (dir: David Mills, Danielle Boucher)
- Seven Sisters (dir: Asa Tillanger)
Share on Facebook
Tweet This Post
1 Response for “GALLERY – New Must-see European Movies”
http://hijackhollywood.com/gallery/new-must-see-european-movies/ Page 2 of 6
GALLERY – New Must-see European Movies Las Meninas – HIJACK HOLLYWOOD 01.02.10 17:31
Posts | Comments | E-mail /
Monday, February 01, 2010
Search in site...
A Resource for Independent Filmmakers
Home
Biographies
Books
Home Videos
Events
Retrospectives
Reviews
Interviews
Top Stories
Gallery
Las Meninas
Posted by Christian Sellers on Jan 1st, 2010 and filed under Uncategorized. You can follow any
responses to this entry through the RSS 2.0. You can leave a response or trackback to this entry
Share on Facebook
Tweet This Post
Leave a Reply
Name (required)
Mail (will not be published) (required)
Website
http://hijackhollywood.com/gallery/new-must-see-european-movies/attachment/las-meninas/ Page 1 of 5
Inner Worlds / Outer Space 01.02.10 17:03
A filmmaker’s guide to freaking out your audience – Part 1:

sound design
Posted in Cinema, Moving image techniques, sound design on November 23, 2009 by melaniemenardarts
During research, I randomly found out theories concerned with creating a sense of disquiet in the viewer
of moving image.
At Cambridge Film Festival, I saw the film Cuckoo about a young woman, Polly, suffering from
auditory hallucinations (or not ?) in her flat, a film which reminded me a lot of Polanski’s Repulsion.
The director commented on how the sound design was made to cause the viewer to physically experience
the same hallucinations as Polly, and share the ensuing distress. The key to that was to disconnect the
sound from the visual, so as to cause sensory and space confusion in the viewer. In traditional film
sound design, foley effects are made to match what is being shown on the images. The two sources of
information (visual and auditory) are coherent and support each other, so that the viewer can feel
confident about understanding the information. One could almost say that the information is
“surdetermined” since the same concept is presented in several ways (i.e. the image of somebody putting
a glass on a table and the sound the glass makes when it touches the surface). If you drop the
surdetermination, the viewer starts to be confused, feels unable to trust their senses and starts
experimenting anxiety. The Cuckoo team did that in different ways. Polly hears sounds that are coming
from out of the image field and not easily identifiable, for example because they are muffled or
intermittent. Although they come from outside her flat, these sounds are quite loud so as to suggest an
invisible presence in her flat. Comparatively, the sounds from her flat seem low, which cause a feeling
of space distortion: one does not know anymore what is far or near, foreign or familiar. These sounds
have no obvious directionality, so Polly feels lost. Some of the sounds from her flat are also too loud, for
example a dripping tap. The director explained that the idea came from a real life experience of his wife,
who started hearing specific sounds much louder when she was pregnant. Some of these sounds were
imperceptible to other people.
I thought of it and it reminded me of a family dinner scene in “Las Meninas” (Ihor Podolchak, 2008)
where the sound of a fork on a plate gets more and more intrusive as the family atmosphere gets more
and more oppressing. In Stalker, Andrei Tarkovsky also extensively used the disconnection between
sound and images in order to blur the line between reality and illusion. The sound could be either
completely disconnected to the images (one hears things without ever seeing the visual equivalent, like in
Polly’s hallucinations) or, more perversely, the sound could be related to the images but wrongly
synchronised in time (a very slow visual transition accompanied by a harsh sound transition). This last
technique gives the illusion of time-space distortion, which may or may not be due to the mysterious
events that created the Zone.
Leave A Comment »
Project Proposal (final version)

Posted in Research Project on November 8, 2009 by melaniemenardarts
Working title
http://melaniemenardarts.wordpress.com/ Page 9 of 18
Outer space/inner worlds : borders, invasions, warfare tactics.
Aims and objectives
I am interested in exploring the various dynamics, of both creation and aggression, between the outer
world and the individual’s inner world. I will use photography and video, media ironically considered
documentary and objective, to capture and reproduce the way our mind reacts to and reinvents reality
and our surroundings.
The following are different angles under which to explore this problematic:
1) visually document the way imagination reinvents physical space.
2) exploring the possibilities of moving image to make dreams/inner worlds “real” and share them with
others. Especially, immersive video installations may create a more “real” feelings than images projected
on a screen. I hope this may make it possible to engage in a deeper level of communication with the
audience.
3) researching the importance of the house and more generally private space in the development of a
person’s individuality, and how a house may become a physical projection of its occupier’s inner world.
4) researching the way individuals may project their anxieties onto the physical space.
5) researching tactics employed by authorities to control individuals’ thoughts and behaviours by

manipulating the private space available to them. For example, madness as a “political illness” used to
make undesirable people disappear.
6) researching coping tactics developed by individuals in response to this attempted control. This may
take the form of retreating to one’s inner world, or reclaiming public space.
Context
Historical
My main inspiration is Surrealism and its aim to reconcile the accepted reality with the individual’s
imagination, in order to reach a superior reality(“surreality”), encompassing more levels of perception. In
particular: dreamscapes (Dorothea Tanning, Paul Delvaux, Max Ernst), wandering and Aragon’s concept
of “metaphysics of space”, simulation of madness.
Visionary artists (William Blake) and their aim to physically present a self contained imaginary world.
Dada and its critic of the absurdity of modern life.
German expressionist cinema, and its interest in madness.
Urban exploration and psychogeography within situationnism and beyond.
Cinema that blurs the line between a character’s imagined vision and “real events” (Ingmar Bergman’s
“Hour of the Wolf”, “Persona”, “Though a glass darkly” , Polanski’s “Repulsion”, Resnais’ “Last year in
Marienbad” etc …)
Contemporary
Contemporary art aiming to reclaim/subvert public space, such as Simon Poulter’s projections on
government buildings and art galleries (http://www.artcritic.co.uk/).
Modern psychogeographers such as Iain Sinclair.
Filmmakers: David Lynch, Ihor Podolchak.
Video Artist Markus Schinwald.
Urban exploration subculture.
“Outsider” Art, as it offers a representation of the maker’s mind “unfiltered” by the current conventions
of established art.
Critical theory
I want to make Art that can be enjoyed on different levels and is open to interpretation. I hope the
audience will be able to relate my work to their own concerns and experiences, rewrite their own version
it, and make it part of their inner worlds. This attitude is shared, among others, by Paul Valéry who wrote
“Once the work has been published, the author’s interpretation of it is no more valuable than any other
by anyone else” and by David Lynch who consistently refuses to explain his movies and said “one thing
can be different for different people […] depending on where [they] are”. This attitude may be related to
Nicolas Bourriaud’s Relationnal Aesthetics, with the reserve that I do not involve the audience in the
physical production of the actual piece, but rather in the collective elaboration of its meaning. As
Lautréamont once said “Poetry will be made by all, not by one.”
The practical consequence is that I will not provide textual explanation of “what a piece is about”. When
a commentary is required within the context of academia, I will explain how the original idea came to
me and evolved: in fact, I will explain how the piece relates to my own inner world, leaving the audience
free to relate it to their own inner world in any other way they judge appropriate.
This attitude relates to the Surrealists’ view that Art should refer to “Life”, as opposed to Art forming a
self contained world/language where pieces refer to each others via a set of increasingly obscure
references only understandable by the Initiated. In the postmodern era, contemporary art tends to become
increasingly self referential, while in cinema, as pointed out by Michael Richardson, the French
“Nouvelle Vague” “instituted a sensibility that exalted film above life”, a language where films relate
“not [to] lived experience but [to] other films”, an attitude still strong in contemporary cinema via
directors like Tarantino. I am not advocating a dumbing down of Art in the attempt to make it
“artificially accessible” (such as Social realism, or art with an “educational purpose”), nor am I saying
that it is not acceptable to reference others’ artworks within one’s own. Obviously, work made by others
is a very important part of an artist’s world. Rather, I am saying that references to other work should
stem from the desire to share the appreciation of it with the audience. They should be an invitation to
discover it and make it part of their inner world, rather than prerequisite knowledge necessary to the
understanding of one’s own work. To borrow André Breton’s words, references “as a form of love”
rather than as a tool for exclusion.
Parallel theory
Freud (in particular research on dream images and the concept of the Uncanny).
Michel Foucault, especially his concept of “institution disciplinaire” (“disciplinary institution”) and
“normalization”. Antipsychiatry movement.
Interdisplinary Psychology/Architecture research into perception of space by individuals, especially

Anthony Vidler’s research about anxiety, phobias and the Uncanny in the built environment.
Generative Theory
Automatism: use of found unstaged compositions and dream visions without attempting to interpret them
and without modifying them artificially in order to make them fit a predefined concept.
Dérive: exploration of a place guided by strategic reactions to the characteristics of this place.
Methodology
I continuously gather 2 types of raw material:
1) I collect photographs and video footage from derelict places, and more generally strange “uncanny”
places. I try to enter these places without preconceptions, let them tell me their story and react to them
rather then impose a model on them that would taint my perception of them (outer space).
2) I keep a record of my own dreams with a visionary content and/or containing interesting images
(inner world).
I then look for intersections between “outer space” and “inner world” that can be materialised into an
artwork. This is where the theoretical research come into play. By studying theoretical research (in
psychology, philosophy, architecture), I gain better understanding of my own subconscious and am more
able to identify the various ways I relate to the “outer world”. By studying both theoretical research and
artworks by others, I gain better understanding of how other individuals relate to the “outer world”. I can
use this knowledge to make artworks that will “resonate” with the audience and create connections
between their own inner world and mine using images as an interface.
There are various ways in which “outer space” and “inner world” may interplay within an artwork:
1) for some pieces, the collected images (after processing and editing) are the artwork in itself. The final
piece presents the self contained world of the images, that aims to infect the inner world of the viewer.
2) for other pieces, gathered images strike a chord and cause an idea association with a part of my inner
world. I then need to create images from scratch to make a physical representation of my inner world
and mix them in with the outside images. This type of piece shows the ambiguous, fluctuating border
where the outer world invades the inner world as the same time as the inner world reinvents the outer
world, so that the line between dream and reality becomes increasingly blurred and possibly eventually
dissolves.
3) for other pieces, I aim to make real an inner vision (i.e. dream). I either go out and find real things that
fit the vision or, if they don’t exist, I create artificial images from scratch.
The final piece reflects how my inner world invades the outer world, claims to be more real than it, and
possibly aims to invade the audience’s inner world as well.
In all cases, the physical presentation of the images (for example processing, editing, immersive
installations, design of a soundtrack to go with the images) is designed so as to facilitate the viewer’s
entering the world of the images.
Outcome
Photographs (as prints and online).
KinoKultura 01.02.10 17:29
Reviews :: New Films :: KinoNovosti :: Articles :: Guidelines :: Books&Biblio :: KiKu-Kinotavr ::

KinoKultura:Home
Ihor Podol'chak: Las Meninas (2008)
reviewed by Joshua First© 2009
Las Meninas is not really a film, just as its

director, Ihor Podol'chak, is not really a
filmmaker. Rather, it might be described better
as a feature-length piece of video art by a
graphic artist desiring to work with new media.
A native of Lviv, Podol'chak has achieved
fame for his numerous international
exhibitions, and has the distinction of being
the first artist to exhibit his work in space,
although the latter consisted of two postcard-
sized woodcuts that two Russian cosmonauts
brought to the Mir Space Station in 1993. His
various paintings, woodcuts and multi-media
installations generally feature masochistic
scenes, such as tortured and dismembered
female bodies, placed within dark and unrecognizable spaces. Podol'chak’s photographic
work similarly frames nude females twisted, writhing in pain, or otherwise obscuring their
limbs and heads.
While his cinematic debut dispenses with

much of the violence evident in his earlier
work, there are several familiar motifs in Las
Meninas: Most notably, we rarely see whole
bodies in the film, as cinematographer Serhii
Mykhal'chuk shoots most of the scenes in
close-up, moving his camera from hands to
legs to breasts, to a back, and occasionally to
a darkened face. The interior location, in
which most of the action is set, is barely lit,
destabilizing the space that the characters
inhabit. Also unsettling is the limited dialogue,
which is pushed to the background of the
film’s soundscape, with Las Meninas emphasizing instead a fork raking against a plate, the
plop of pureed spinach on the same plate, a buzzing fly, the hum of electricity, scratching
an itch, etc. While such counter-realist use of exaggerated sound has been used—from
http://www.kinokultura.com/specials/9/lasmeninas.shtml Page 1 of 5
an itch, etc. While such counter-realist use of exaggerated sound has been used—from
Jan Švankmajer to Walt Disney—for comedic effect, Podol'chak establishes the ominous
presence of the mundane through this technique.
Podol'chak titled his film after the

seventeenth-century Diego Velázquez
painting of the InfantaMargarita and her
chambermaids, but what exactly constituted
this allusion is rather complex. Rutger
Wolfson, the director of the Rotterdam
International Film Festival, introduced the
association with the painting during the Las
Meninas premier: “The film is rooted in the
traditions of seventeenth-century painting. I
am sure that the director loves and deeply
understands the art of this period. But at the
same time, he combines this tradition with
contemporary video art and [the style of] music videos” (see Beiker). Several other reviews
and press about the film mention the painting, but none can specify what these “traditions”
are and how Podol'chak combines them with “contemporary” means. In fact, as many art
historians have argued, there is little that is “traditional” about Las Meninas, and its unusual
quality stems not from the historical context under which Velázquez painted it or, indeed,
from its very subject matter, but in its thematization of viewing positions. The mirror in the
background of the painting reveals the figures of King Philip IV and Queen Mariana, and
the artist himself stares from his easel in the direction of the viewer. Thus, what we see in
the painting is not simply a scene from Margarita’s court, but the onlookers of a second
painting in production. We, as the viewers of Velázquez’s Las Meninas, are consequently
positioned as the subjects of this second painting. We might interpolate that Podol'chak
employs the title to explore similar problems of representation, especially given the long
history of critical discourse in film studies on scopophilic pleasure and symbolic
identification. Yet, here we have only vague allusions to such themes, such as the
director’s statement that 70-75% of the film was shot through mirrors, and a press release
on the film that emphasized the viewer’s participation in unraveling the complex “puzzle
[rebus]” on screen (see Voropaiev, Mel'nyk).That is, the film becomes an exercise, on the
one hand, in overcoming technical difficulties, and, on the other, in confounding the
audience. In this respect, perhaps Podol'chak’s use of visual style at times approaches the
realm of a gimmick.
And despite the beautiful still-life

compositions of fruit and porcelain that
punctuate Las Meninas, Podol'chak’s film is
no way an enjoyable viewing experience. Few
spectators could make this claim, honestly,
even accepting the truism that taste is
subjective. According to the press release, the
film revolves around an older couple terrorized
by their sick, but manipulative son. While such
a theme appears at times throughout the film,
it is overshadowed by discussions of how to
prepare fish, the lateness of a dinner guest,
and other non-sensical and unfinished
sentences and interactions. Most of the action takes place around the dinner table, with the
sentences and interactions. Most of the action takes place around the dinner table, with the
camera slowly panning over the objects and the miserable humans that surround it.
Podol'chak presents an elaborate mise-en-scène, which perhaps draws influence from
scenes in Tarkovsky’s Stalker and Solaris or Sokurov’s Mother and Son.
The middle of Las Meninas, however, breaks

stylistically from the beginning with a
sequence, appearing in rapid montage, of
mirrors, body parts and cellos, evoking
themes of incest (a boy appears several times
on the verge of unbuckling his mother’s
garter), missed opportunity or squandered
talent (a woman, nude except for a corset,
plays a cello, with the boy appearing in place
of the instrument toward the end of the
sequence), aging and the decline of the
human body (the nude woman views herself
as either older or younger through the
countless mirrors in the shot, with the lighting emphasizing her sagging breasts and
increasingly obese body). This middle sequence, so different from the first and final third of
Las Meninas, was in fact made by American music video director Dean Karr, who had
worked most notably on the intentionally bizarre, but award-winning video for Marilyn
Manson’s cover of “Sweet Dreams (Are Made of This).”
Because this review appears in a journal

issue explicitly on the subject of Ukrainian
cinema, one might justifiably ask how
Podol'chak’s highly unusual, and indeed
international, work fits into a broader canon
outlined herein. For what this reviewer could
tell, there were no explicitly Ukrainian themes
explored in Las Meninas. In interviews,
moreover, Podol'chak constantly reiterated
that he strove toward the “universal” (see
Voropaiev), rather than something based on
local or national material. This fact alone
distinguishes Las Meninas from the most
prominent films made during the two “golden ages” of Ukrainian cinema, the late 1920s-
1930s and the 1960s. Yet, Podol'chak shot the film in his native Galicia, with local, non-
professional actors, and his characters speak Ukrainian, a not insignificant fact considering
that most films made in Ukraine during the 1970s-90s were shot in Russian. Perhaps most
importantly, the Ukrainian press, and in particular the Lviv press, promoted Podol'chak as a
cultural representative of “contemporary” Ukraine to Western Europe and North America.
While there was predictably little attempt to engage with the textuality of Las Meninas in
the mainstream Ukrainian press, its presence at Rotterdam, Trieste, and Karlovy Vary
served to justify Ukraine’s position within a European cultural space (see Kosmolins'ka). As
with Sergei Paradjanov’s Shadows of Forgotten Ancestors (Tini zabutykh predkiv, 1965),
reviewers may not have understood what the film was accomplishing on an aesthetic level,
but they praised it for placing Ukraine on the international stage.
This is not to say I “understood” the aesthetic

principles at work in Podol'chak’s Las
principles at work in Podol'chak’s Las

Meninas. In fact, I found myself frequently
taking the position of a Soviet-era film critic,
who saw the “necessity for youthful
experimentation,” but felt the need to warn the
filmmaker not to “alienate the spectator.” I’m
trying to avoid such clichés in this review.
After all, there is a lot of beauty contained in
the film—the oversaturated colors and its
slight lack of sharpness makes for some truly
exquisite imagery for the most part. Yet, the
infinite and perhaps meaningless abstraction,
masked with the language of “universality,” reduces Podol'chak’s debut film to an aesthetic
exercise. In this respect, we might agree with one Dutch reviewer, who wrote after seeing
its premier in Rotterdam, that the life of Las Meninas began and ended on that screen (see
Sanders).
Joshua First, Miami University (Ohio)
Works Cited
Beiker, Mariia. “Rotterdam smotrit kino iz Ukrainy i Kazakhstana,” BBCRussian.com, 28

January 2008.
Kosmolins'ka, Natalka. “Ihor Podol'chak, Ihor Diurych: U tomu, shcho Ukrainu

predstavliatymut' halychany, ie istorychna spravedlyvist',” Brama: Postup.
Mel'nyk, Lidiia. “Pratsiuiu z klasychnymy elementamy, iak iz vlasnymy,” interview with

Oleksandr Shchetyns'kyi, L'vivs'ka hazeta on-line, 30 January 2008.
Sanders, Ruby. Review of Las Meninas, movie2movie.nl.
Voropaiev, Serhii. “Ukraintsi na Rotterdams'komu festyvali: pochyn dorozhchyi za hroshi,”

interview with Ihor Podol'chak, UNIAN—Kul'tura.
Las Meninas, Ukraine, 2008

Color, 99 minutes
Director: Ihor Podol'chak
Script: Ihor Podol'chak
Cinematography: Serhii Mykhal'chuk
Art Direction: Svitlana Makarenko
Music: Oleksandr Shchetyns'kyi
Cast: Mykola Veresen', Liubov Tymoshevs'ka, Hanna Iarovenko, Dmytro Cherniavs'kyi,
Ilona Arsent'ieva, Stas Arsent'iev
Producers: Ihor Diurych and Ihor Podol'chak
BRAMA Community Calendar Home Page 2/9/10 7:07 PM
NY-NJ-Metro UKRAINIAN FILM CLUB OF COLUMBIA UNIVERSITY

Thursday
Feb 18 2010
FEBRUARY 2010 EVENT ON CAMPUS. NYC & NYS
PREMIERE OF LAS MENINAS.
The Ukrainian Film Club of Columbia University announces the

New York City and New York State premier
of a controversial art house feature by Ihor Podolchak
L A S M E N I N A S, 2008.
One of a handful of independent Ukrainian films made over the last two decades Las
Meninas was funded by the director himself. It was conceived as a step on the way of
revival of Ukrainian national cinema with Ukrainian talent, story, and language. In its
author’s words “it is a film about what the routine of everyday life can do to the human
mind and psyche. It reflects on the importance of the choices we make and how limited
these choices are in the first place. The plot evolves around a family of four. They live
in the suburbs in a strange villa that appears, through a complex game of mirrors, to be
more like a piece of installation art than a real house. … Meninas resembles a puzzle
whose pieces have been scattered. It is up to the viewer to assemble them in order to
form one’s own picture – something that makes the film personal and unique.” Las
Meninas is the directorial debut of Mr. Podolchak who is an accomplished artist,
recognized in his home country and abroad.
When: Thursday, February 18, 2010, at 7:30 PM
Where: Room 702, Hamilton Hall, Columbia Morningside Campus.
The film will be screened in its original Ukrainian language version with English
subtitles. Free and open to the public.
http://ihor-podolchak.livejournal.com/
E-mail SY2165@columbia.edu
URL http://columbia.edu/cu/ufc
[Print this event]
Results 1 - 1 of 1
Go to page:1 Search Again Return to home page
Powered by BRAMA
http://www.brama.com/calendar/ Page 1 of 1
Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина - Анонси 27.02.10 09:23
Про Україну Україна в світі Корисні посилання
Посольство
Головна сторінка
Консульські установи
України у ФРН
Анонси
Консульські питання
10 березня 2010 р.
Договірно-правова
база двостороннього Запрошення на березневий шостий показ
співробітництва з Українського Кіноклубу в Берліні
Німеччиною
Політичні відносини "Las Meninas" або Сучасний український арт-хаус

Торговельно- Український Кіноклуб в Берліні запрошує Вас 10 березня
економічне о 20.00 на свій черговий показ. Цього разу ми вирішили
співробітництво не робити тематичного блоку, не організовувати дискусій
Науково-технічне з експертом та не говорити про історію та сучасність
співробітництво України, а "просто" насолодитися мистецтвом заради
Межрегіональне мистецтва. Адже вибраний нами на березень фільм не
співробітництво лишає жодної іншої альтернативи.
Співробітництво в Ми раді презентувати Вашій увазі фільм Ігоря
культурно-гуманітарній Подольчака "Las Meninas" (2008), який встиг зібрати як
сфері
абсолютно позитивні, так і дуже критичні відгуки
Закордонні українці кінокритиків та любителів кіно. "Las Meninas" (в перекладі
- фрейліни) - це 99 хвилин скоріше рухомих картинок та
Пам'яті жертв
голодомору 1932-33 сюрреалістичних фотографій, ніж якогось чітко
років в Україні вираженого сюжету. За незначними побутовими подіями
ЄВРО - 2012 відкривається клаустрофобічна ситуація в родині, де
хворий син тероризує своїми примхами батька, матір та
ЗМІ ФРН про Україну сестру. Хоча присутність сина є прихованою, його вплив
є тотальним.
Мапа сайту
Для Ігора Подольчака, ориґінального українського
художника, натхненного стилістикою фон Захора-Мазоха
«Las Мeninas» є дебютним фільмом. Український
по сайту по новинах
національний портал Kino-Коло називає фільм "одним з
найцікавіших арт-експериментів в українському кіні нової
Для громадян України, доби". Крім того, цей фільм першим з наших українських
які стали жертвами став конкурсантом мистецького Роттердамського МКФ.
торгівлі людьми або Будемо раді бачити вас!
потрапили у небезпеку Коли? - 10.03 (середа), 20.00?
за кордоном, у Робочому
Де? - Club der polnischen Versager, Ackerstr. 168 10115
апараті НЦБ Інтерпол
встановлено цілодобову Berlin (U8 Rosenthaler Platz),
"гарячу лінію" за http://www.polnischeversager.de/news.html
номером: +38 044-254- Вхід вільний.
http://www.mfa.gov.ua/germany/ua/announce/detail/2704.htm Page 1 of 2
Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина - Анонси 27.02.10 09:23
номером: +38 044-254- Вхід вільний.

98-36 З найкращими вітаннями та побажаннями приємного
перегляду від пана Подольчака,
Український Кіноклуб в Берліні
http://ukkb.wordpress.com/
Альона Каравай (модерація вечора)
Олександра Бінерт
Олеся Гоменюк
Таня Катсберт
Розробник: ЗАТ "Софтлайн"

© МЗС України
http://www.mfa.gov.ua/germany/ua/announce/detail/2704.htm Page 2 of 2
Культура Чехії - UKRGAZETA.cz - Перша Українська газета в Чеській Республіці 16.04.10 17:37
Friday, Apr 16th Останні оновлення: 09:58:37 AM GMT RSS
Пошук
ГОЛОВНА НОВИНИ ЕКОНОМІКА СПОРТ ТЕМА КУЛЬТУРА ЧОЛОВІК ЖІНКА ДОВІДНИК ДІАСПОРА ОГОЛОШЕННЯ ФОРУМ
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КУЛЬТУРА ЧЕХІЇ КУЛЬТУРА СВІТУ
ВИ ТУТ: КУЛЬТУРА КУЛЬТУРА ЧЕХІЇ
Культура Чехії ЛОГІН
Ім'я користувача
Йозеф Лада звинувачується в расизмі

П'ЯТНИЦЯ, 16 КВІТНЯ 2010 12:43 Пароль
Ряд чеських циганських організацій звинувачує в безвідповідальності Міністерство освіти

Чехії, в результаті якої в чеських школах використовуються навчальні посібники, що містять
Запам'ятати мене
у собі расистський підтекст. Обурення циганських активістів викликала книга з серії казок
«Кіт Мікеш» всіма улюбленого в Чехії художника, ілюстратора і письменника Йозефа Лади,
яка в молодших класах загальноосвітніх шкіл часто використовується як навчальний посібник. ВХІД
Забули свій пароль?

Забули своє Ім’я
Користувача?
Зареєструватися
Фото: lh5.ggpht.com
Детальніше... Додати коментар

Теги: Міністерство освіти Чехії циганськi організації Йозеф Лада Кіт Мікеш
Моравський індустріальний фестиваль Стрічка для вимогливого глядача

ЧЕТВЕР, 15 КВІТНЯ 2010 12:22 СЕРЕДА, 14 КВІТНЯ 2010 01:24
Моравський У рамках щомісячних

індустріальний переглядів українського
фестиваль в нинішньому кіно в Празі, у
році відбудеться в столичному кінотеатрі
Оломоуці, а не в Ponrepo (Bartolomějská
Шумперку, як це було в 11) 15 квітня о 19:30
минулому році. Електро- відбудеться показ
ембієнт-індустріальні унікальної кінострічки
групи з Чехії, Німеччини, Las Meninas. Це
Словаччини, Італії, дебютний фільм
Франції, Білорусі режисера Ігоря
виступлять 16 і 17 квітня, Подольчака (Україна,
Емблема Моравського індустріального Кадр з фільму Las Meninas, фото:
фестивалю, фото: myspacecdn.com повідомляє Радіо Прага. wikipedia.org 2008 рік). В цьому проекті
Подольчак виступив як
Додати коментар продюсер, сценарист та режисер-постановник. Фільм був
Теги: Моравський індустріальний фестиваль Оломоуц чеські знятий «MF Films» (підрозділ «Фонду Мазоха»). Перший
команди український фільм, який взяв участь у конкурсі («Tiger Awards
Competition») Міжнародного кінофестивалю у Роттердамі.
Загалом (на кінець 2009 року) фільм взяв участь у 23-х
міжнародних фестивалях, в 10-ти з них у конкурсній програмі.
Додати коментар
Теги: Перегляд українського кіно в Празі кінотеатрі Ponrepo
кінострічка Las Meninas
Scorpions підтримають соціалістів Відродження Віткова

ВІВТОРОК, 13 КВІТНЯ 2010 23:54 ПОНЕДІЛОК, 12 КВІТНЯ 2010 20:32
Німецька рок-група Празький район Вітков

Scorpions, цілком (Vítkov), який знаходиться
ймовірно, стане цвяхом в досить жалюгідному
передвиборчої стані, незабаром повинен
програми Чеської перетворитися на одне з
соціал-демократичної улюблених місць пражан.
партії. Рокери почнуть Після реконструкції
http://www.ukrgazeta.cz/kultura-chechiji/blog Page 1 of 2
Культура Чехії - UKRGAZETA.cz - Перша Українська газета в Чеській Республіці 16.04.10 17:37
партії. Рокери почнуть Після реконструкції

серію своїх концертів на пам'ятника Яну Жижкові
підтримку ЧСДП планується прокласти там
наступного тижня в велосипедні доріжки,
Остраві. Згідно з деякими ігрові майданчики, парки
німецькими джерелами, для пікніків, а також -
Німечька ро-група Scorpions, фото: Пам'ятник Яну Жижкові на празькому
last.fm виступ відомих музикантів Віткові, фото: radio.cz можливо - побудувати
допоміг організувати новий павільйон для
колишній канцлер ФРН Герхард Шредер. «Слов'янської епопеї» Альфонса Мухи.
Додати коментар Додати коментар

Теги: Німецька рок-група Scorpions Чеська соціал-демократична Теги: Празький район Вітков пам'ятник Яну Жижкові Альфонс
партія передвиборча кампанія Мухa
БІЛЬШЕ СТАТТЕЙ...
«Чеська десятка» в Москві

«Отелло» в Національному театрі
Великодній туризм
До музеїв на автобусі
« Початок Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна Кінець » Укргазета
ОГОЛОШЕННЯ ДОВІДНИК КАРТА САЙТУ РЕКЛАМА ЗВОРОТНИЙ ЗВ'ЯЗОК РЕДАКЦІЯ КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
СКИНУТИ НАСТРОЙКИ КОРИСТУВАЧА ВЕРХ
© 2010 UKRGAZETA.cz - Перша Українська газета в Чеській Республіці. Всі права застережено.
© 2009 При будь-якому використанні матеріалів і новин сайту гіперпосилання на UKRGAZETA.cz обов'язкове.
Designed by Webnow.cz.
Joomla! - безкоштовне програмне забеспечення, яке розповсюджється по ліцензії GNU/GPL.
http://www.ukrgazeta.cz/kultura-chechiji/blog Page 2 of 2
УКРАЇНСЬКІ КІНОАРАБЕСКИ - Статті - KINOKOLO.UA 17.03.10 14:28

Народився - с. Куликів, «Оскар» и другие награды
Львівська обл. 1961 - Америки
ПРЕСС, 2006. – 864 с. –

12.03.2010 20:48
12.02.2010 19:29
Статті | Інтерв'ю | Сценарії | Зйомки International Film Guide 2010
УКРАЇНСЬКІ КІНОАРАБЕСКИ На Європейському міжнародному кіноринку
під час 60 Берлінського міжнародного
Володимир кінофестивалю презентували черговий
річник Міжнародного кіноґіда, в якому
Конференції | Форум Войтенко зібрано інформацію про всі світові
кінематографії. Третій рік поспіль у виданні
Шукати Вступна стаття до друкується інформація про стан
«Каталога українського кіна, підготовлена головним
Кіноколо Фотобанк Енциклопедія редактором нашого порталу, зокрема,
українського кіна оглядова стаття…
2009/10», що 04.03.2010 19:17
виданий В чьом сіла, брат?
Українською Сучасний російський кінематограф, що
радо транслює провладну позицію, вперто
кінофундацією, і продовжує радянські традиції у ставленні
який містить до колишніх республік... Скандальна
інформацію як про ситуація з фільмом Алєксандра
Самохвалова «Ми з майбутнього 2»,
українські стрічки, забороненого до прокату в Україні,
що вийшли у 2009 спонукала українців пригадати всі
найбільші національні «кривди», що
році, так і про ті,
заподіяли нам російські кінематографісти.
що перебувають на Відвідувачі інтернет- форумів поставили
фінальній стадії росіянами на карб і «Брата 2», й
«Адмірала», й «Тараса Бульбу» Бортка, й
виробництва і російську новинку «Кандагар» із Богданом
побачать світ у Бенюком у ролі вайлуватого хохла- пілота...
2010-му. Каталог 04.03.2010 18:49
буде вперше Без сурдоперекладу. Мені цікаво
знімати про те, що за вікном
12.03.2010 19:30
презентовано на Мені смішно чути закиди, що я
Фестиваль Docudays UA потребує українському підлаштовуюся під кон'юнктуру Берлінале,
допомоги стенді адже єдиною кон'юнктурою там може бути
кінематографічний талант. Я знімаю, як
06.03.2010 18:13 Європейського кажуть на фестивалі, східноєвропейський
Українська кіноіндустрія в системній
кіноринку під час артхауз...
кризі
3 березня відбувся V пленум правління ювілейного 60 04.03.2010 18:29
НСКУ. На пленумі був обговорений стан Берлінського Медовий збір Берлінале
вітчизняної кінематографії та шляхи виходу з Цьогоріч журі кінофестивалю довелося
кризи… Учасники засідання констатували, що
міжнародного непросто: рівень конкурсу виявився доволі
кіноіндустрія в Україні перебуває в системній кінофестивалю… низьким, однак стрічки були здебільшого
кризі, а відтак потребує розробки та «на потрібну», тобто гостросоціальну
впровадження реформ кінематографічної Українська кінематографія протягом усього 2009 року, й тему...
галузі...
переступивши межу 2010-го, живе під знаком світової фінансово- 03.03.2010 20:54
06.03.2010 18:05 Криза за! Хто проти? Деякі підсумки
Занепад державної студії
економічної кризи, що захопила вітчизняну економіку і суспільство. Берлінського кінофестивалю
"Укркінохроніка" Ювілейний, 60–й за ліком, Берлінський
На засідання секретаріату Національної На тлі цієї кризи не вщухає ідеологічна дискусія поміж кінофестиваль завершив свою роботу. Під
спілки кінематографістів України було прихильниками й супротивниками дерусифікації прокату чужоземних уже звичне буркотіння журналістів: слабка
констатовано, що це ставить під загрозу конкурсна програма, куди фільми
подальше існування студії як суверенної
фільмів, яка час від часу набирає рис питомо політичних. Річ у тім, включають за мало зрозумілими критеріями
інфраструктури. Зокрема, йшлося про що до 2008 року, коли, зважаючи на ухвалу Конституційного суду, (один, утім, прозорий — наявність чітко
великий борг кіностудії та наявність чималої Міністерство культури і туризму України прийняло відповідний артикульованого соціального чи
кількості незавершених фільмових проектів... геополітичного матеріалу), небагато
регулівний документ, левова частка іншомовних фільмів з’являлася в світових кінозірок, а до всього ще й вкриті
кінопрокаті й на ринку домашнього відео винятково в російській кригою, нечищені вулиці, навіть навколо
мовній адаптації. Ігнорування державної мови залишало національну Berlinale Palast... І все це правда: і
15.03.2010 16:03 програма могла бути сильнішою, і вулиці
«Це – вільний світ», Кен Лоуч кіноіндустрію у сфері надпотужного впливу сусідньої російської. Це чистішими. Одначе ж було й таке, що не
У програмі 21 березня о 01:05 стало гальмом для розвитку як суто бізнесових сеґментів забувається, або принаймні викликає
демонструватиметься фільм живого класика повагу...
британського і, без жодного перебільшення,
вітчизняного ринку, так і фактично продовжувало русифікаційну
політику й марґіналізацію культурного українського чинника у 03.03.2010 20:38
світового соціального кіна Кена Лоуча «Це –
Ложка меду. Берлін ствердив зміни на
вільний світ»... власне українській кінематографії. Що, вочевидь, виглядало як кінематографічній карті
10.03.2010 18:32 нонсенс. Сама ж дискусія викликана світоглядно-цивілізаційним 20 лютого ювілейний, 60–й за ліком,
Сільвестр Сталлоне – переміна ролей Берлінський кінофестиваль завершив свою
Американський актор, сценарист,
роздвоєнням суспільства, живиться зовнішніми впливами й кінцево
роботу. Журі, очолюване німцем Вернером
кінорежисер Сільвестр Сталлоне є правдивою фокусується на бізнес-аспекті – різному трактуванні відносних Герцоґом, присудило Золотий та кілька
леґендою голлівудського кінематографа кінця показників кінотеатрального бокс-офісу. А саме, наскільки і чим Срібних призових Золоте звірятко отримав
двадцятого століття... 46–річний турецький режисер Семіг
зумовлене їх коливання – об’єктивними (фінансово-економічна Капланоґлу за фільм «Мед». Гран–прі журі
10.03.2010 18:17
«Поліцейські», Джеймс Менґолд
криза), чи суб’єктивними (дерусифікація) чинниками? «Срібний ведмідь» очікувано дістався
У програмі 14 березня о 01:25 румунській картині «Якщо я хочу свистіти,
демонструватиметься кримінальна драма ** я свищу» Флоріана Сербана. Не менш
очікуваним виявився «Срібний ведмідь» за
американського режисера Джеймса Менґолда Тим часом в умовах кризи спостерігається кардинальне зменшення режисуру — Роману Полянському
«Поліцейські», яка на очах переростає у
правдивий трилер…
державної уваги до національного кінематографа: замість («Письменник–привид»): треба ж було
планованих, як і 2008 року, 50 млн. гривень (що дорівнює заявити про солідарність митцеві, що
перебуває під домашнім арештом за
приблизно $6.25 млн.) бюджетного фінансування, 2009-го галузь справжні чи уявні гріхи давно минулих літ.
отримала у десять разів менше. В результаті чого було призупинене ..
виробництво чи не всіх фільмів з вагомою часткою державного 20.02.2010 10:39
фінансування. (Зокрема, це повнометражний ігровий дебют, Берлін виставляє оцінки
Берлінський кінофестиваль готується
соціальна трагікомедія Валентина Васяновича «Звичайна справа», а закрити завісу грандіозного Berlinale Palast
також романтична фантазія «Тойщопройшовкрізьвогонь» одного з — суботнього вечора на його сцені
ключових кінематографістів старшого покоління Михайла Іллєнка). з’являться члени журі на чолі з Вернером
Герцоґом та переможці великого
повнометражного конкурсу...
Разом із тим, протягом 18 років українського незалежницького
19.02.2010 12:13
державотворення так і не було випрацювано системної кінополітики, Галасу побільшає. На Берлінале
яка б дієво підтримала розвій усіх належних складових національної «Глухота» Мирослава Слабошпицького
http://www.kinokolo.ua/articles/711/ Page 1 of 4
кіноіндустрії. залишилася без «Ведмедя»

Дві новини: погана й хороша. З якої
почати? Почну з гіршої: наш Мирослав
Парадоксально, що на тлі законодавчої анемії та залишкового Слабошпицький у конкурсі
бюджетного фінансування галузі спостерігається суто авторський короткометражних стрічок нічого зі своєю
інтерес до фільмовиробництва з боку окремих державних діячів та «Глухотою» не виграв. Журі лишилось
глухим і не почуло режисерський месидж.
політиків. Так, на «Оскара» в категорії «іншомовний фільм» за Утім засмучуватись не варто: участь у
результатами 2008 року висувалася «Ілюзія страху» режисера Берлінале сама по собі вже є нагородою.
Олександра Кирієнка, знята на основі книжки й за сценарієм віце- Хоча в кулуарах усе частіше чуються
нарікання на відбір фестивальної
прем’єр-міністра України Олександра Турчинова – малопереконлива програми: чи не забагато фільмів про
спроба відрефлексувати соціопсихологію українського «дикого проблеми секс–меншин (іноді вже думаєш
— чи ж меншин насправді, так усього
капіталізму». А 2009-го відбувся повнометражний дебют режисера
цього багато на екрані), про
Валерія Ямбурського «День переможених», створений за сюжетом політкоректність (це коли обов’язково про
книжки депутата парламентської більшості Володимира Яворівського, вихідців із Третього світу і їхнє життя в
Європі), про соціальні проблеми,
– художньо невпевнене дослідження вітчизняної «суспільної відтворювані в суто фактологічній манері,
шизофренії» на трагікомічному шляху від тоталітарного поза художньою аналітикою, і т.д...
комуністичного минулого до нинішніх буднів олігархічного 18.02.2010 12:41
капіталізму, кволого громадянського суспільства і недовикоханої БЕРЛІНАЛЕ’60: Що почім?
Український стенд на Берлінському
демократії. кіноринку надзвичайно скромний, а
азійське кіно в конкурсі — дуже
** суперечливе...
Зрештою, проблема постання повноцінної національної 18.02.2010 12:32
кінематографії криється у філософсько-світоглядних підвалинах БЕРЛІНАЛЕ’60: Запитаймо в дзеркала.
Про розшифровку «Глухоти» і
українського державотворення. Відомо, що сенс існування кожної ковальство свого щастя
держави, її історичне виправдання полягає у збереженні й У вівторок у великому конкурсі
модерному розвої певної культури. В нашому випадку мало би бути Берлінського кінофестивалю показали
«Мед» турка Семіха Капланоґлу та ірано–
– української, з відповідними нюансами поліетнічної держави. Коли німецьку картину «Мисливець» Рафі Пітса.
прийняти цю максиму, то світогляд і філософію більшості українських І ще багато картин у різних програмах.
державців актуальними для модерної України назвати важко. Журналісти переважно скептично оцінюють
рівень передусім конкурсної програми. Утім
це не новина — так буває щороку.
Повертаючись до потреби в системній держкінополітиці, ще і ще Хочеться «чогось такого», а подібне
варто наголосити – йдеться про річ універсальну, що для Франції, трапляється рідко...
США чи Росії, що й для України; звісно, у своєму виданні. Бо 16.02.2010 12:08
повноцінна кінематографія може постати тільки в такому разі. Черги в кіно. Перші очікування і перші
невдачі Берлінського кінофестивалю
Передусім, це низка підтримчих законів і фундування незалежної У понеділок показали у конкурсі
кіноінституції, яка б авторитетно оперувала державними коштами; це короткометражних стрічок фільм українця
пільгові умови будівництва нових кінотеатрів, без критичної маси Мирослава Слабошпицького «Глухота». У
конкурсі великому дивилися німецького
яких вітчизняний фільм не спроможний повернути витрачені на його «Крадія» Бенджаміна Гайзенберґа та
виробництво гроші; це вивчення історії кіномистецтва в середній та норвезький фільм «Якийсь м’який чоловік»
вищій школі, а також фундування Вищих режисерських курсів, які б Ганса Петера Моланда... Вже кілька днів
триває Берлінале — тихо, без скандалів і
привели в українське кіно світоглядно й мистецьки сформованих сенсацій, без розборок, чия хата скраю і
людей. хто украв рибу пана рибалкіна...
11.02.2010 20:24
** БЕРЛІНАЛЕ’60: Конкурсна програма
Тим часом тривають конфлікти навколо колись, за часів УРСР, В офіційній конкурсній програмі 60- ого
Міжнародного берлінського кінофестивалю
потужних державних кіностудій, передусім найбільших – Київської ім. за "Золотих" та "Срібних ведмедів"
Олександра Довженка та Одеської, – які з 1920-х років змагаються 20 фільмів...
спеціалізувалися на виробництві ігрових фільмів. Ці конфлікти носять 11.02.2010 19:43
очевидно майновий характер. Самі ж підприємства, з одного боку, БЕРЛІНАЛЕ’60: Офіційна
позаконкурсна програма
давно вже втратили фактичний статус творчих осередків, а з іншого У цьогорічній офіційній позаконкурсній
– так і не були перебудовані й переобладнані на модернізовані програмі Берлінале представлено шість
кінофабрики. Державний менеджмент зазвичай полягає в наданні фільмів. Це стрічки режисерів Мартіна
Скорсезе, Ніколь Голфсінер, Лізи
знімальних павільйонів та офісних приміщень орендарям, що Холоденко, Карана Йогара, Йоджі Ямади та
переважно пов’язані з телевізійним виробництвом; власне ж Бенксі…
кінопродукування неухильно зводиться до мінімуму. Таким чином, 11.02.2010 19:26
кіноскладова цих закладів поступово розмивається з перспективою їх Історія Берлінале – вітрина вільного
світу
приватизації й остаточного перетворення на підприємства, що мало Берлінський кінофестиваль – це зірки,
пов’язані з фільмовиробництвом. Попри відомий драматизм, жодного зірочки й скандали. Але це також вікно у
світове кіно і дзеркало німецької історії
трагізму ці процеси не крили б у собі, якби приватизацію проводили
після Другої світової війни... Скандал
прозоро, а кошти від неї спрямовували на інші належні кіносправи, розгорівся 1970- го року, і це був
якими має опікуватися уряд. найбільший зі скандалів, які колись
переживав Берлінале. Німецький режисер
Міхаль Фергьовен показав фільм, в якому
Разом із тим, особливий, національний, статус кіностудії ім.
американський солдат зґвалтував
Олександра Довженка, що він стоїть на заваді приватизаційним в’єтнамську дівчинку. Фільм називався
процесам, підштовхує можновладців до створення на розлогому «О.К.»
майданчику майже в центрі столиці багатофункціонального Центру 11.02.2010 18:22
ДУХ БЕРЛІНАЛЕ
національної кінематографії. Щоправда, подібні ідеї, за поганою Один із найбільших світових кінофорумів
традицією, досі не набрали системного планового характеру, а тому досяг пенсійного віку. Одначе молодиться з
наразі мають примарні перспективи. Можна спостерігати лиш окремі усіх сил... І, схоже, ніякі кризи на ньому не
позначаються. Величезна програма фільмів
кроки в цьому напрямку, як от відкриття тут у грудні 2009-го Студії і гарантована увага глядачів, передусім
цифрового відновлення українського кінофонду. німецьких. Так було всі останні роки: яку б
стрічку не показували — зал повний.
** Власне, це і є основною роботою
справжнього фестивалю, його культурною
Зважаючи на такий стан справ, в українському кіно зростає питома місією — творити особливу людську
вага незалежних фільмових проектів, і виникає ситуація, що мала б спільноту, об’єднану певними цінностями,
дати відповідь на питання: наскільки закономірним можна вважати світоглядними передусім. Берлінале, і це
вже є давньою традицією, орієнтований на
той деякий підйом національної кінематографії, який спостерігався контекст політичний і геополітичний, на
попередніх років, коли повнометражне мистецьке кіно й аналітику соціального облаштування життя
короткометражки початківців здобували визнання на провідних у різних його сегментах...
світових фестивалях, а двох сезонів поспіль до кінотеатрального

прокату виходили по 10 вітчизняних фільмів?
** Переглянути
Непевність, світоглядне роздвоєння, марення, в якому перебуває
український соціум та політикум, що належним чином не скористався
моральними та іншими здобутками демократичної Помаранчевої

революції 2004 року, по-своєму продовжує вивчати новонавернений
кінорежисер Ігор Подольчак, витончений художник-графік, котрий,
до речі, має багатий і цікавий політтехнологічний досвід – від
парламентських до президентських виборів. Він завершує свою другу
за ліком, галюцинаційну стрічку «Delirium», яка змальовує чи то
приватну історію божевілля лікаря-присихіатра, а чи всього
навколишнього світу, ставлячи перед собою, героями стрічки та
майбутнім глядачем низку світоглядних, екзистенційних та
метафізичних питань, зокрема: де, зрештою, життя переходить у
смерть, а смерть у життя? Ще 2008 року Подольчакова дебютна
екранна рефлексія з приводу знаменитої картини Дієґо Веласкеса
«Las Meninas» стала повноцінною заявкою на прихід до українського
кінематографа виняткового і вишуканого, з «надміром культури»,
автора-герметика. У творенні ж нового фільму цей режисер тотально
довірився новим технологічним можливостям знімальної і
постпродукційної техніки, завдяки чому до максимуму автономізував
своє авторство.
**
Спробу ідентифікуватися із сучасним українським кінематографом у
сеґменті його пострадянського видання, помноженого на
глобалізаційні мотиви, вирішив еміґрант до США, виучень
американських кіношкіл Владімір Лєрт. Восени 2009 року він
представив у конкурсній програмі 39 Київського МКФ «Молодість»
свій незалежний повнометражний дебют «Відторгнення», антиутопію-
видиво, як і в майбутньому фільмі Ігора Подольчака «Delirium»,
занурену до простору й виміру підкреслено психіатрично-
перверсивного.
Такий мотив цілком може позначити і навіть увиразнити певну

тенденцію. Останні 20 років вона зауважується в ориґінальному
кінематографі українського живого класика Кіри Муратової.
Починаючи з її вікопомного «Астенічного синдрому» («Срібний
ведмідь» Берлінського МКФ) зразка 1989 року, що засвідчив психічне
й моральне нездоров’я радянського суспільства часів його розпаду, й
закінчуючи «Мелодією для катеринки» (низка призів Московського
МКФ) року 2009-го. Останній фільм позиціонований режисеркою
також як своєрідна «антиутопія», антипод із боку авторського кіно до
жанрового, до так званої «різдвяної історії».
**
«Мелодію для катеринки», як і попередню картиню Муратової «Два в
одному», продуковано компанією «Sota Cinema Group» (продюсер
Олег Кохан) за фінансової підтримки держави. Ця молода компанія
вже є успішною в міжнародній копродукції мистецького кіна.
Найостанніший здобуток – участь у виробництві фільму-тріумфатора
торішнього Венеційського МКФ, стрічки «Жінки без чоловіків» Ширін
Нешат. Ця діяльність також є перспективною для 2010 року,
протягом якого у тому ж форматі фільмуватиметься стрічка
грузинського/французького кінокласика Отара Йоселіані
«Шантрапа», повнометражний ігровий дебют знаного документаліста
Сергія Лозниці «Щастя моє» та «Fuga mortis» – друга робота Кірілла
Міхановського, з дещо схожою з Владіміром Лєртом еміґрантською
біографією.
**
Варто зауважити прикметну річ: шляхом незалежного виробництва,
попри всі об’єктивні й суб’єктивні складнощі з пошуком
фінансування, рухаються як творці мистецького кіно, так і жанрових
форм. Ідеться зазвичай про кінематографістів молодшого покоління.
Так, режисер Любомир Кобильчук (для останнього проекту наразі

перебрав псевдо Любо Мир) та оператор Олексій Хорошко 2006 року
створили чи не перший в українській кіноісторії горор «Штольня»;
нині ж завершують кримінальну комедію «Ломбард».
Своєю чергою, один з найбезкомпромісніших вітчизняних

кінематографістів Олександр Шапіро, що практикує малобюджетні
експериментальні екзерсиси (його стрічки «Путівник» та
«Heppypeople» брали участь у Форумі Берлінського МКФ), знімає свій
черговий ориґінальний фільмовий проект «Дніпро». На рівні
сценарію – це модерна кінопоема, своєрідне освідчення в любові до
Великої Ріки й нонконформістське етичне та естетичне
висловлювання.
**
Українська кінодокументалістика, що має вагомі здобутки від другої
половини 1980-х, 2009 року поповнилася надзвичайно
перспективним режисерським ім’ям. Дебютант Максим Васянович
створив 55-хвилинний фільм «Мама померла в суботу на кухні…».
Сюжетно стрічка позиціонується автором, як розповідь про
підготовку до останнього – з нагоди творчого 50-ліття – концерту
батька-дириґента, супутню згадку-роздум батька про минуле життя,
а також сповідь кінематографіста-початківця про свій власний пошук

сенсу творчості й сенсу буття. Подвійна лірична сповідь таким чином
наповнюється непідробними екзистенційними й філософськими
змістами, що виводять її на горішній мистецький щабель.
**
Вітчизняна анімація, традиції якої закладалися від самих початків
1960-х років, коли було створено її окремий виробничий відділок,
творче об’єднання на Київській студії науково-популярних фільмів,
мала чимало творчих успіхів і за старих часів, і вже за доби
української державної незалежності. Останні два десятиліття – це
переважно короткометражні, для дитячої авдиторії та мистецькі,
фільми, що неодноразово преміювалися на міжнародних кінофестах.
За всю ж історію української анімації досі було створено єдиний
повнометражний фільм – екранізовану 1991 року режисером
Володимиром Дахном травестійну «Енеїду» класика української
літератури ХІХ століття Івана Котляревського. Нині ж можемо
говорити одразу про два нові повнометражні фільми – завершені
2009-го «Пригоди бравого вояка Швейка» Ріната Ґазізова й Манука
Депояна та фольклорну фантазію «Микита Кожум’яка» Міши
Кострова й Сергія Гаврилова, яка у виробництві. Тим часом
реалізація анімаційного серіалу «Моя країна – Україна», що має
складатися з 3-4 хвилинних фільмів про українські міста і села,
зупинена через відсутність державного фінансування. Художньою
складовою серіалу опікується один з найцікавіших режисерів-
аніматорів Степан Коваль, короткометражна стрічка якого «Йшов
трамвай №9» 2003 року була удостоєна «Срібного ведмедя»
Берлінале.
**
Знаковою і ключовою, як вона бачиться сьогодні, подією 2009-2010
років є втілення короткометражного позабюджетного проекту
«Мудаки. Арабески», їдкої сатири на ментальні вади українства, які
гальмують його цивілізований поступ. Мудаки, за визначенням, –
люди, неадекватні ситуації, в якій опинилися; вони поза викликами
часу – рухаються хибним шляхом і вперто вкладають свої зусилля в
марноту-марнот.
Одним із надхненників та очільників проекту виступає режисер (і

наразі продюсер) Володимир Тихий, що він та його молоді колеґи
2009-го вже створили дев’ять короткометражок до проекту, котрий
передбачає виробництво кількох десятків фільмів, найталановитіші з
яких будуть сформовані у повнометражний альманах, що
пропонуватиметься на фестивалі й матиме кінопрокатну долю.
Українські ентузіасти фільмують тут, тепер, про себе. Вони

переконані: визначальними – навіть для такого фінансово місткого
мистецтва, як кіно – є не гроші, а світогляд, ідеї, талант і воля до
творення. Саме тому свої короткометражні арабески знімають на
цілком безбюджетній основі – без зарплатні, гонорарів і
визискування за кінотехніку – як друзі, товариші й колеґи, як
громадяни. Це виклик покоління і для покоління – робити не окремі
фільми, а створити нове українське кіно. Створити кіно, якого досі
нема у ґенерації, нема у країни – для себе і світу.
Новости кино ukrfilm.com
Андрій Курков: Шевченко – Далай-лама України | Українська правда _Життя 08.04.10 11:02
Політика | Економіка | Спорт | Життя | Блоги Пошук
Колонки Інтерв'ю Анонси Мультимедіа Архів
Прекрасне Проблемне Шикарне Скандальне Цікаве Особисте Кіношне Модне Food&Wine
Версія для друку Коментарі [ 6] НЕ ЗНАЙДЕТЬСЯ СИГАРЕТИ?

07.04.2010 _ Ірина Славінська,
для УП Ольга Солодуха
Парадокси життя:
// Курков від А до Я українці самі себе
Андрій Курков: Шевченко – вбивають 17
Щорічно від тютюну у світі помирає 5,4
Далай-лама України млн. людей (зазначають, що ця цифра
невдовзі зросте до 8 млн.). 21%
смертей молодих людей 12-20 років
У мене було декілька друзів-бандитів у 90-х. Їх потім спричинено палінням. З більше, ніж 1
убили. Мені більше подобались бандити 80-х. Вони були // Фото з сайту himepa.ru млрд. курців, близько 20% становлять
романтичніші, вони хотіли товаришувати… У мене був сусід на Нивках, він жив у жінки
сусідньому парадному – бандит Коля. Бандит і наркоман. Якось він сказав, що буде
мене захищати, якщо що… І кілька разів я бігав до нього по допомогу.
А
ндрій Курков - український російськомовний письменник. Він - один із найбільш широко
перекладених у Європі українських авторів. Тексти Куркова можна прочитати 22 мовами, а у
1999 його роман "Пікнік на льоду" увійшов до десятки європейських бестселерів.
Українську мову опанував у віці 16 років. Колишній охоронець Одеської в'язниці, успішний кіносценарист,
має досвід роботи експертом НЕК з питань захисту моралі, з 1988 року - член англійського ПЕН-клубу
та ще й поліглот. Одним словом "УП. Життя" знову вирішила пригадати давно знайомі 33 літери.
А
Юрий Стоянов: Да, я
Астенія принадлежу к тем людям,
Я ніколи не хворів на астенію - в мене завжди були бажання. Але у мене були знайомі радянські
которые понимают, что жизнь
дисиденти, які потім захворіли на астенію. Найбільша криза була після розвалу СРСР, коли зник сенс конечна
бути дисидентом.
Американский художник разукрасил
гоночный BMW M3
Чи є бажання, яких таки хотілося б позбутися?
Гарри Поттер получит продолжение
У мене таких немає. Мені б хотілося, що б на добу приходилося 45 годин, щоб можна було додати і
реалізувати більше нових бажань.
Невже не боїтеся перевтоми? 45 годин доби - це ж важко.
Поки що не боюся. Хоча я зараз менше працюю. Тобто бігаю по місту менше, а над текстами працюю БЛОГИ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ"
більше, ніж раніше.
Тарас Возняк
Б Невже Самозванець
Дмитрий-Т?, чи Білий
Бардоліно Орел з Чорним
реверсом
Це назва непоганого вина. Це просто смачне вино. Я вже 2 місяці не п'ю, але післязавтра я відлітаю до 07.04.2010 16:54
Франції, і там доведеться пити гарне вино. Тоді вже я не буду себе стримувати. Андрій Окара
Табак от Табачника
Як це звучить - "доведеться пити гарне вино"... А чому вже 2 місяці не п'єте? 07.04.2010 10:16
Бо пишу роман. Я коли не п'ю взагалі, то пишу вдвічі швидше і легше. І ранок раніше починається. Він
взагалі рано починається, але після того, як відвіз дітей до школи - голова нічим не забита, можна сідати і
працювати. МУЛЬТИМЕДІА
О котрій зазвичай прокидаєтесь?

Японець сфотографував проліт
У Києві - за чверть сьома. В Лондоні - о шостій. крізь північне сяйво
Обливаний понеділок: "жорсткі"
То ви жайворонок? розваги по-львівськи
Колишня сова. Коли був студентом - був совою. Коли почав писати - вставав о 4 ранку, щоб писати. А PostSecret: поделитесь тайной с
"хранителем секретов"
потім - вчитися або на роботу.
Нікіта Міхалков подає до суду на
В блогерів за знущальні колажі
У Львові з’явився клуб для зняття
Віскі
стресів. Там можна бити посуд .
Фото
П'ю із задоволенням, трошки знаюся.
Вибухи у московському метро:
У мене є товариш, із яким ми то в мене вдома, то у нього вдома виставляємо віскі в правильному порядку Свідчення очевидців. Фото,
Відео
http://life.pravda.com.ua/wonderful/4bbc44188af17/ Page 1 of 9
- так, щоб за смаком куштувати. Відео

Класика і мінімалізм від
Я вчора повернувся з Лондона і привіз йому пляшку віскі "Lagavulin", яку він замовив - це один із тих Світлани Бевзи
сортів, що подають до королівського столу. Це - один із двох сортів, які мають запах асфальту.
"Стримана розкіш" Ірини
Мені пощастило - я в аеропорту в магазині віскі побачив цей віскі дистиляції 1992 року і відразу схопив Красильникової і колекція
Володимира Подоляна
пляшку. Поки що вона стоїть вдома, але після Франції вже будемо її відкривати.
Гола правда про СНІД: спільна
Ви п'єте віскі по-американськи з льодом? колекція від українських
дизайнерів
Ні, по-курковськи без льоду.
Гранти
Я від них відмовляюся принципово. Я не беру грантів, бо мені вистачає грошей, які отримую гонораром.
Гранти - це продаж власного часу. Тобто ти маєш за маленькі гроші знаходитись в іншому місті, і там
навіть не обов'язково працювати.
Вам часто пропонують гранти?
Останній грант мені пропонували 2 місяці тому - на цілий рік кликали в Оффенбах. Перед тим мені
пропонували бути штатним письменником міста Грац.
Що таке штатний письменник?
Це означає поїхати на рік чи мінімум на півроку, коли тобі дають квартиру, гроші, а ти там живеш, там
пишеш, там береш участь у культурних програмах і таке інше.
А взагалі, якби вам запропонували на рік поїхати в іншу країну - не на грант, а просто так - то
поїхали б пожити?
Ні, це нереально.
Через родину?
Ні, це просто не мій ритм. Я не можу сидіти на одному місці півроку чи рік.
У середньому 6 місяців на рік я мандрую сам, влітку я мандрую з родиною, кілька разів на рік вилітаю з
родиною або когось із дітей беру з собою.
Вам у розлуці не тяжко, коли подорожуєте самі?
Ні, не дуже, бо я постійно на зв'язку онлайн. Але відчуваю, що треба контролювати дітей, особливо зараз,
коли вони в школі.
В які країни вам найкраще їздиться?
Німеччина, Англія, Ірландія, Франція, Бельгія, Швейцарія, Австрія... В Іспанії менше - там якось погано
почалося.
Чому?
Коли там вийшла моя перша перекладена іспанською книжка, видавництво запросило, почало планувати
мої виступи і попросило вивчити іспанську мову. Я погодився, попросив 5-6 місяців часу на вивчення
мови.
Я почав вчити, але за цей час їхнє видавництво купив німецький концерн "Bergelsman", і новий
менеджмент скасував усі промо-тури письменників. Тоді ж я і припинив вчити іспанську і зник інтерес до
Іспанії.
Хоча я їздив до Іспанії, але вже не як письменник - одного разу був на конгресі ЮНЕСКО від кіноакадемії,
інший раз теж по кіношних справах, і один раз їздив з родиною. Але за всі ці поїздки я не відчув країну,
вона залишилась для мене якась "потустороння".
Я не знаю слів, які на "ґ" починаються.
Дунай
З одного боку, це симпатична річка. З іншого - вона набагато менша за свою назву. Я коли вперше її
побачив, то був розчарований. Адже там стільки музики, стільки вальсів, стільки легенд про мандрівників,
стільки країн вона проходить... а вона виявляється така маленька, така європейська.
Першим побачили український Дунай?
Ні. Вперше побачив його в Австрії, потім у Сербії, потім в Угорщині. І в Вилково був, але це не те, це
дельта.
Емма Томпсон
Це англійська акторка, вже давно її люблю. Хоча я дуже мало акторів знаю по прізвищах, але її я
запам'ятав, ще коли в Англії дивився телевізор. У них, порівняно з нашим, телебачення бідненьке, лише 5
каналів, але фільми вони роблять дуже гарні - теледраматургія у них серйозніша і від нашої відрізняється.
Емма Томпсон завжди на себе там звертала увагу.
Чим же вона привернула вашу увагу?
Якщо порівняти її з голлівудськими зірками, то вона абсолютно анти-голлівудська.
Голлівудські акторки всі штучні, фотошоповані. Там багато хімії, багато фізики, якихось натирань, а вона
справжня, натуральна. Як частина природи, як швейцарські корови, з яких роблять "Мілку". Природна
краса цікавіша від штучної краси.
То нехай буде "є" - і щоб завжди було.
Життя
Це найцікавіше, що є взагалі на світі. Життя і кохання. А потім наслідки життя і кохання.
Зима
Зима затягнулася. Я вже в Лондоні побачив і нарциси, і тюльпани, а тут може коли-небудь ця зима
закінчиться.
Природна зима точно закінчиться, а от соціальна зима...
Що ви називаєте соціальною зимою?
Весна - це коли все посміхається. І природа, і люди.
Соціальна весна у нас почнеться, коли у нас почнуть посміхатися політики, і їхня посмішка буде доброю і
щирою.
Поки що губи ніби замерзли. Але якщо вони відтануть, якщо з того щось вийде - вже буде ознака
соціальної весни.
Тобто якщо Янукович широко і щиро усміхнеться - це буде зараховано за ознаку соціальної
весни?
Це не весна буде... Я навіть боюся сказати, що це таке буде.
Мене посмішки президентів завжди дивували. Я тому і написав роман "Остання любов президента" - хотів
зрозуміти, чому у нас такі нещасні президенти і політики.
Я навіть поки що не бачу потенційно щасливого президента в Україні.
Івасі
От ви знаєте, що таке івасі?
Ні, не знаю. Розкажіть!
Це колишній дефіцит, вид сєльодкі - найпопулярніші в 50-60-ті роки види називалися "івасі", "дунайка",
"астраханская" і "донская".
Я зараз нарешті дописую роман "Садовник из Очакова", і там частина дії відбувається в місті Очаків у
1957 році. Мені допомогли збирати інформацію про побут цього міста, про побут нормального
радянського життя.
Сєльодка там відігравала дуже серйозну роль. Вона стримувала людей від бунту. Думаю, якби вона
зникла, то СРСР розвалився б раніше, тому що народу завжди було потрібно щось солоненьке після
горілки. Або навіть просто з картоплею замість м'яса. І партія це розуміла.
А ви самі зазнали нормального радянського життя?
Зазнав. Згадую з задоволенням.
Що згадуєте?
Багато чого. Наприклад, банки з червоною і чорною ікрою.
Трилітрові?
Так - нам батько їх привозив з Далекого Сходу. Щось передавали родичі з Байкалу... Багато згадую.
Пам'ятаю, на випускний вечір у мене не було костюму, і в магазинах не було. Мама працювала лікарем
при міліцейському шпиталі на Лук'янівці - вона подзвонила комусь зі своїх колишніх пацієнтів-міліціонерів,
і їй дали машину.
Ми поїхали по райцентрах Київської області, щоб по універмагах шукати мені костюм. В універмазі йшли
відразу до директора - 1 чи 2 костюми висіло у нього в кабінеті, а не там, де могли купити покупці.
Костюм ми купили чи то у Бишеві, чи то в Макарові. Потім я його ще 10 років одягав, а потім він якось
перестав на мене налазити...
Їжачки
Їжачок - це антонім бандіта 90-х років. Їжачок - добрий, а бандити носили зачіску "йожик", а потім почали
налисо голитися.
У мене до їжачків гарне ставлення. Це колючий символ добра.
Ичжоу
Я знаю тільки це місто на "и".
Знаю його я тільки тому, що грав із татом в "города", тому знав купу назв міст і містечок. Для того, щоб не
програвати, коли випадає літера "и", я одного разу цілий день провів над картою, з лупою вишукуючи
місто на "и". Тоді в Китаї знайшов місто Ичжоу. Зрадів і запам'ятав на все життя.
Хто перемагав у грі зазвичай - ви чи ваш батько?
У кінці я був більш географічно підкований. Наша вічна спільна проблема - міста, що закінчуються і
починаються на "а". В той момент я таких слів знав багато і програти не міг.
А зараз я граю з дітьми - вони молодці, швидко вчаться.
До речі, якою мовою вони спілкуються?
Більше російською. З мамою - англійською. В школі вчать українську. Я їм заздрю, бо сам виріс
одномовним. Українську вивчив лише у 16 років. Сам вивчив англійську, французьку... Остання моя мова
- німецька, я її вивчив, щоб поїхати в тур Німеччиною.
Хоча взагалі моя перша іноземна мова - це ботанічна латина, бо я розводив кактуси.
Йод
Я багато говорю, тому часто втрачаю голос. Завжди думав, що для поновлення голосу достатньо
прополоскати горло солоною водою з содою, але нещодавно виявилось, що туди треба додавати ще й
крапельку йоду. Я останні 2 місяці полощу горло содою з йодом.
Крим і кактуси
Був у Лондоні, записував там передачу на Бі-Бі-Сі. Крім мене там було ще троє гостей, серед них був
Майк Девіс, американський біолог, автор книжки про агресивну біологію - "Invasive Biology".
Це про рослини-вбивці?
Ні, це про те, як люди привозять екзотичні рослини, висаджують на своїй території, а ті нові рослини
починають змінювати життя інших рослин.
Південні рослини так само - поступово повзуть на північ. За останні 5 років вони піднялися на 500
кілометрів на північ. У нас все це поки що притягує Крим, але щось таке ж, як у Криму, я вже бачив у
Херсонській області.
Тепер я чекаю, коли до Києва доповзуть пальми, бо разом з ними можна буде чекати і бананових дерев і
мавп.
Ви переймаєтесь екологічними проблемами?
Забрудненням переймаюсь, глобальним потеплінням - менше. Після цієї зими я охолов до потепління.
А забрудненням і економією води, електрики переймається моя дружина. Так переймається, що

вистачило б на двох... Вона ще дуже переживає, що я часто літаю літаком, а літаки забруднюють повітря.
Машину ми використовуємо лише для поїздок у село, а ще для того, щоб відвезти дітей у школу. А так
користуємось громадським транспортом.
Часто підходять по автографи?
Ні, але заговорюють часто.
Як ви до цього ставитесь?
Нормально. Чому б не поговорити з нормальною людиною? Але загалом це не так часто буває. Іноді
підходять двічі на день - зранку і ввечері. Але частіше не підходять взагалі.
Львів
Це чудове місто, культурна столиця України. Було б раціонально, щоб зло і добро ділилися порівну та
раціонально. Тобто щоб усе культурне зло переїхало туди.
Я маю на увазі, що треба розділити столиці.
Політична столиця хай буде в Дніпропетровську чи в Донецьку. Ще потрібна юридична столиця, де будуть
усі суди - так легше контролювати, хто скільки взяток узяв. А на культурну столицю, навіть без всякого
зла, реально заслуговує тільки одне місто - Львів.
Там є публіка, яка потребує культури. Бо в Києві публіка потребує шоу-бізнесу і статусних заходів. Тут
немає потягу до культури і до мистецтва. А у Львові цей потяг відчувається. Саме тому у них є найкращий
український книжковий Форум, саме тому кожен новий клуб у них не гламурний, а зі змістом.
У Львові з часів Захера фон Мазоха є почуття міри у провокаціях. От там є Ігор Подольчак...
Ну і потенціал туристичний у Львова більший, ніж у Києва. Туристи просто відразу бачать, що Київ сам
себе не любить. Тобто влада не любить Київ, а кияни з цією владою не борються...
Владу - на схід, культуру - на захід... А Києву яка роль дістанеться?
Інформаційна столиця та якась адміністративно-бізнесова столиця.
Мораль і НЕК з питань захисту суспільної моралі
Був членом НЕК, пішов звідти під час скандалу з Ульяненком. Хоча той скандал просто був останньою
глупотою, яка там виникла. Я втомився коментувати те, що там відбувалось.
Та комісія - штатний державний орган, але члени комісії працюють на громадських засадах. Це такий
абсурд. Тобто 90 людей на зарплатах пишуть листи, приймають рішення, а віддуваються всі інші - люди,
які там на громадських засадах, які голосують, часто не розуміючи, що сталося.
Як вас туди "угораздило"?
Я пішов буди з благою ціллю. До того ж, перед тим, як мене запросили, я саме з'їздив на Петрівку
купувати зошити та щоденники дітям. Я подивився на напівголих Брітні Спірз на обкладинках... З тієї ж
причини дружина слідкує, щоб діти не дивилися телевізор - там навіть зранку на музичних каналах можна
багато цікавого побачити.
Тому я думав, що буду на цю тему свої 5 копійок вставляти. Кілька разів виступав... Хоча я все одно не
так часто там бував, бо багато їжджу.
Ситуація з Ульяненком спровокована видавцем, "Клубом сімейного дозвілля". Напевно, вони хотіли
захистити себе від наслідків того, що видали книжку, не прочитавши її.
Крім картинок на зошитах і щоденниках, від чого ще треба захищати українську мораль?
Мистецтво не підлягає цензурній оцінці. Є мистецтво, яке можна показувати в музеях, а є мистецтво, яке
там не можна показувати. Але це НЕК по моралі не стосується.
Загалом же такі НЕК є в кожній країні. Найрадикальніші вони в Америці. Там вони рахують сцени, де
палять сигарети і п'ють, рахують кількість слів "f*ck" у кадрі. Виходячи з цих даних вони можуть добитися,
щоб під час показу в їхньому штаті ті сцени вирізали.
Фантастика!
У нас той НЕК просто білий і пухнастий...
Нью-Касл
Був там уперше в житті. Виступав в університеті. Це такий колишній Донецьк - шахтарське місто, але
шахти закрили років 30 тому. Тепер це університетське місто, місто студентів. 150 тисяч населення, 50
тисяч студентів. Супер-архітектура, гарні цікаві мости, хороша публіка.
І цікаві таксисти. Один розповів про електричні екологічні автобуси. Інший розповів, що мріє поїхати в
Сталінград, бо прочитав дві книжки про Сталінградську битву. Я порадив йому замість цього почитати
записки військового кореспондента Василя Гроссмана. Її російською не видавали, але англійською є.
Онкологія
Вона постійно нас супроводжує, але не так в реальному житті, а в метро. На всіх лайтбоксах - портрети
хворих дітей, яких чомусь не може вилікувати держава. Я в жодній країні не бачив такої кількості прохань
про допомогу.
Навіть у Росії є квоти на високотехнологічне довготривале лікування - це великі гроші, які дають на
лікування підлітків і дітей.
Мене дивує, що наша Конституція так багато обіцяє, але всі повинні розраховувати тільки на себе чи на
спонсорів, чи на допомогу.
Хвороб боїтеся?
Ні. Я ще ніколи серйозно не хворів.
Паніка
Дружина надіслала смс кілька днів тому - написала, що в Києві всі панікують, що буде землетрус,
розповіла, що наша няня порадила зібрати документи разом, щоб легше можна було їх забрати, якщо
будинок впаде.
Я її заспокоїв: якщо впаде будинок, то документи не гратимуть великої ролі.
Якщо чесно, я думав, що країна вже давно вилікувалась від паніки. Востаннє пам'ятаю загальну паніку в
60-ті роки, коли при Хрущові зник з магазинів білий хліб після впровадження кукурудзи.
А недавня паніка зі свинячим грипом - злякалися?
Ні. Я на такі речі взагалі не звертаю уваги.
Рекет
Була в мене така дуже дивна криша в 1993 році. Я тоді вперше вийшов на Андріївський узвіз продавати
свої книжки. До мене майже відразу підійшов хлопець, сказав, що він з рекету, запитав, що я роблю. Я
сказав, що продаю свої книжки. Він розпитав мене про них, а потім сказав, що якщо будуть проблеми - то
він щодня буває на Узвозі о 12, запропонував звертатись по допомогу.
Сусід
У мене було декілька друзів-бандитів у 90-х. Їх потім убили.
Мені більше подобались бандити 80-х. Вони були романтичніші, вони хотіли товаришувати... У мене був
сусід на Нивках, він жив у сусідньому парадному - бандит Коля. Бандит і наркоман. Якось він сказав, що
буде мене захищати, якщо що... І кілька разів я бігав до нього по допомогу.
Так у вас була "криша"?
Так. Мені було років 13... У нас постійно йшли такі бої стінка на стінку. Бійки між 18 і 16 домами на вулиці
Туполєва... Або 18 і вулицею Щербакова.
Коля помер від наркотиків - його знайшли мертвим в парадному.
Тарас Григорович Шевченко
Далай-лама України, якого ще хлопчиком помітили і "вичислили" російські масони (в усіх сенсах, в тому
числі в історичному і в позитивному) і викупили з кріпацтва, щоб допомогти йому стати Далай-ламою всієї
Росії, а не тільки України.
Тут спрацював синдром "щойно звільненого раба": тобто отримана свобода стала означати відсутність
пана і відсутність обов'язкової тяжкої праці.
Далі ви знаєте, звичайна еволюція міфотворення: нормальна жива людина, після смерті м'ясорубка
історичного імідж-мейкерства, далі - ікона, яка влаштовувала радянську владу так само, як влаштовує
пост-радянську, при цьому значення Шевченка урівнялось зі значенням "Кобзаря" і навпаки, інший
Шевченко, "не-кобзарний", наче і не існує.
Українська література
При всьому намаганні української літератури стати схожою на шоу-бізнес, вона ще не дотягує до шоу-
бізнесу. І слава Богу. У нас з одного боку політика тяжіє до шоу-бізнесу, а з іншого - література.
Це може закінчитись тільки однією катастрофічною ситуацією - коли Андрухович стане президентом. І при
цьому не кине співати. Але цього не станеться, і тому я більш-менш спокійний.
Література, я думаю, залишиться поза шоу-бізнесом. А політика - ні. Вона зараз така популістська...
Напевно, скоро будуть продавати білети на другий ярус парламенту.
Але одночасно є чому радуватись - наше молоде покоління письменниць і письменників - це

"голлівудське" покоління (знову ж в гарному сенсі!). На зустрічі з Оксаною Забужко, Юрком Андруховичем,
Любком Дерешом молодь іде майже колонами.
Наші письменники створюють хвилю, яка ще котиться навіть тоді, коли самі письменники вже й забули,
що цю хвилю пустили. Інколи вона котиться навіть тоді, коли письменники вже й пожалкувати встигли про
неї.
Це я про поради кількох письменників перед президентськими виборами.
Файно
Це слово - європейський прапор в українській мові, бо існує і в німецькій, і в англійській мові. Тобто, коли
нам файно, і ми про це голосно заявляємо - нас чує Європа і сприймає нас як своїх.
Всі антоніми цього слова не є спільними європейськими словами, і коли ми комусь жаліємось на життя чи
на наших політиків - нас не розуміють, і не вважають своїми.
"Хреновуха"
Настойка на хроні, якою пригощають в одному пост-радянському ресторані на Володимирській. Там також
кажуть, що хреновуха - традиційний український напій. За радянських часів я про хреновуху ніколи не чув.
Мабуть, була заборонена комуністами.
Цирк
Найважливішими мистецтвами з самого початку Радянської історії були визнані кіно та цирк.
Про кіно ми пам'ятаємо з цитати Леніна. Довести особливе ставлення радянської влади до цирку теж
легко - в усіх інших країнах світу цирк є мандруючою трупою акробатів і так далі, які возять з собою
шатро, ставлять його на якусь кількість вистав, потім складають, їдуть далі.
Тільки в Радянському Союзі вирішили, що цирк має бути стаціонарним, як театр. Тож наслідки можна
відчути і зараз. Особливо зараз - клоунада давно вийшла за межі цирку, чорна та біла магія теж.
Нещодавно двоє чоловіків, назвемо їх Ю. та Я. розрізали пилою жінку Т. Розрізали, і, як в цирку,

показали, що вона залишилась живою. Але дуже невдоволеною.
Черга
Пам'ятаю, чергу в Катовіце за ковбасою.
Моя друга іноземна мова - польська. Колись я познайомився з пані Крістіною Мостовською. Ми з нею
домовились, що вона мене видасть за свого родича і надішле запрошення. У неї був син - мій одноліток, і
вона мене запросила.
Я поїхав і на ходу вивчав польську - хоча вже трохи знав англійську. 1980-й рік, мій перший закордон. Я
привіз туди дві праски, самовар, продав - і отримав купу грошей! Купив усім подарунків.
Син пані Крістіни радив мені на вулицях розмовляти англійською, а не російською.
Закордоном сподобалось?
Так. Пам'ятаю, ми їздили в Катовіце за ковбасою. Тоді по Польщі вже почалися страйки - "Солідарність"
уже працювала, а в Катовіце продавали ковбасу, і страйків не було.
Пані Крістіна займала чергу, а я ходив і гуляв. Годин через шість вона купила ковбасу... Ввечері ми
повернулись додому і з великим задоволенням ту ковбасу з'їли. День не пройшов зря...
Штайн
Нещодавно мене зазивали в маленьке, але дуже симпатичне містечко на Дунаї в Австрії, недалеко від
Відня - Штайн. Воно відоме тим, що там знаходиться в'язниця для тих, кого посадили на довічне
ув'язнення. А навпроти неї - Музей карикатури і гумору.
Я там виступав - не у в'язниці, а в монастирі Готвайн, там роблять гарний шнапс і вино. Але я не міг не
підійти до в'язниці, щоб подивитися. Там на дошці об'яв для працівників написано, що для співробітників
в'язниці відвідання Музею гумору і карикатур - безкоштовне.
Щастя
Якщо життя і кохання справжні - виникає щастя, наркотик щастя. І ти стаєш від нього залежний. Але, як
багатий наркоман, ти знаєш, що наркотику тобі завжди вистачить.
Ви щасливі?
Так.
Нічого не бракує?
Я реаліст - навіщо мені ще щось? У мене немає часу на все щастя.
Це як у тому єврейському анекдоті: "Що таке нещастя? - Це мати таке щастя". У мене навпаки. От
наприклад, сьогодні перед тим, як сюди прийти, перевіряв пошту - отримав два запрошення. Запросили в
наступному році виступати в Шрі-Ланці, а ще запросили виступати на саміті президентів у вересні. Тепер
думаю, від якого щастя відмовлятись.
Взагалі щастя - це життя щодня дає якусь нову інформацію і їжу для думок, і емоції провокує, і не
залишає синців чи чогось гіршого.
Ви взагалі емоційна людина?
І так, і ні. Радше так, але, коли треба, вмію вмикати "холодну кров".
Вас легше розсмішити чи розсердити?
Мені важко сердитись.
Тоді що може розсердити Андрія Куркова?
Мене дратує глупість, ідіотизм і така шинельна корумпованість, коли тільки подивишся на людину - і
відразу ясно, що воно таке, і чого воно хоче.
З усіма цими речами дуже легко боротися, використовуючи пораду Жванецького: "Не хочешь нюхать то,
что изо рта - отойди".
Ти відходиш, не спілкуєшся - і все нормально.
Тут дозвольте привести слово, яке на цю літеру закінчується - "капость".
Дуже воно перегукується з російським словом "пакость". Мені це перегукування не видається випадковим.
Насправді, думаю, що "пакость" - слово українського походження, яке, разом зі значенням цього слова,
привнесли в російське життя талановиті українці, що робили кар'єри в царській Росії.
"Ювенільне море"
Повість Андрія Платонова, геніального пролетарського письменника, що творив в 20-30 роках, а помер в
п'ятдесятих, працюючи прибиральником території Літературного Інституту імені Горького.
Країна має тільки 19 років, а майже всі в ній наче відчувають себе старими і хочуть омолодитись за
допомогою будь-чого, ботокса, гормональної дієти, всі шукають своє ювенільне (омолоджувальне) море.
Особливо публічні особи, головна якість і головний талант яких - це просто публічність.
"Хлопчик, це ти підірвав оцей міст?"
"Я"
"Але ж це наш міст!"
"Ja, ja", - відповів хлопчик.
Ось такий старенький анекдот про війну і партизанів.
Усі інші асоціації з цією літерою мають не дуже приємний присмак. За виключенням яблука, бо полюбляю
влітку холодний яблуневий сидр.
Додати коментар
ИНТЕРНЕТ МАГАЗИН
Chanel - J12 ЭРОЗИЯ МАТКИ - Clinique Happy Холодильник

Соковыжималка Вы любите
(copy) Фитотампоны Hitachi R-
Джусер Фит готовить или
Clean Point Z270AUK7K
точить ножи?
375 $ 99 Грн. 580 Грн. 2999 Грн.
Льоня-Космос проти Юри-

Термінатора. Шкільні роки
Tabloid.com.ua
ОСТАННІ КОМЕНТАРІ
holly _ 08.04.2010 07:48

Была в Париже у подруги, познакомилась с ее друзьями - французами. Разговорились о литературе. И что вы думаете?
Некоторые из них читали Куркова, я была приятно удивлена.
Гончаривськый _ 07.04.2010 16:42

Бузина, учись у Куркова, а не у Лимонова.
a kind of _ 07.04.2010 14:12

Счастливый человек не может не быть успешным.
Было бы интересно почитать книги, которые он пишет в стол или носит в голове. Наверно, есть такие.
Гена Квакин _ 07.04.2010 13:49

Ніколи не читав цього типа, але інтерв'ю просто вразило.
Щире і просте без усяких там ідіотських образ і розділення людей по критеріям як то у Карпи чи Забужко,
Після інтерв'ю Карпи чи Забужко в голові стояло одне слово "Ригачка"
Побільше було таких як Курков і поменше було б таких "елітних митців" типу Забужко, Капранових та Карпи було набагато
простіше у світі.
Степан _ 07.04.2010 13:36
У Києві «навчатимуть поганому» 14.04.10 01:53
Інформаційна аґенція культурних індустрій

Спеціалізований журнал про звук, світло та музичні інструменти
Головна Проект Журнал Вакансії Контакти Пошук...
Категорії новин Головна Музична індустрія У Києві «навчатимуть поганому» Анонс номера
Музична індустрія
Театральний У Києві «навчатимуть поганому»

анґажемент Завтра, 14 квітня, в Києві «навчатимуть поганому».
14 квітня в «Карась Галереї» відбудеться мистецька акція
Кіноіндустрія
«Навчаємо поганому!», що поєднуватиме в собі живопис,
Концертно- графіку, фотографію, відео та читання. Спеціальною подією
гастрольний бізнес означеного «поганого» заходу, організованого означеною
галереєю й видавництвом «Треант», стане презентація нового
Фестивальний бізнес видання роману Олеся Ульяненка «Жінка його мрії» –
знакового для ситуації із цензурою в Україні. Акція
Видавнича індустрія
розпочнеться о 19 годині.
Галерейно- А акції «Навчаємо поганому» візьмуть участь письменники Лариса Денисенко,
виставкова індустрія Богдан-Олег Горобчук, Дмитро Лазуткін, Павло Коробчук, Олег Коцарев, Світлана
Поваляєва, Ірен Роздобудько, Олесь Ульяненко, Євгенія Чуприна, художники Олексій
Індустрія туризму Аполлонов, Анатолій Бєлов, Володимир Будніков, Артем Волокітін, Стас Волязловскій, #1, 2009
Індустрія авторського Дмитро Корнієнко, Юрій Пікуль, Ігор Подольчак, Віктор Покиданець, Влада Ралко,
та суміжних прав Вінні Реунов, Олександр Ройтбурд, Олександр Шевчук та інші. Матиме місце й
гепенінґ – із підсудним Олександром Володарським. Також у межах означеної акції
Освіта відбудуться віртуальний виступ Олексія Плуцера-Сарно та перформанс від завантажити PDF
TanzLaboratorium.
Новини техніки
Організатори «Навчаємо поганому!» попереджають, що на заході гарантована
Музичні інструменти нецензурна лексика, відверті сцени, незручні ситуації, сумнівні жарти, описи й
зображення насилля та пороку. Натомість криваві жертвопринесення та ритуальні
Авторизація
та аксесуари
злягання в обов’язкову програму не входять.
Рекординг Ім'я користувача
Аналітика Також у цій категорії читайте: Пароль

про все важливе на У «Кабінеті» – Софія Балдига
культурному ринку Презентація аудіокниги Любомира Гузара
Запам'ятати мене
України та за її межами «Українська мілітарна історія» видавництва НАШ ЧАС повертає Україні справжню
історію Вхід
У Києві «навчатимуть поганому» Забули свій пароль?
Світлини «Сліпота» в Росії Забули своє Ім’я
Користувача?
Фото з усіх можливих Пішов із життя Хісасі Іноуе
Зареєструватися
подій та до усіх У Бердичеві – Іван Андрусяк
можливих матеріалів Дмитро Лазуткін – Король поетів
З останнього: Всеукраїнський книжковий фестиваль «Джура-фест» у Тернополі
Мобільна сцена
10 років музичного
барвування
Wenger Showmobile
Оголошення
Безкоштовне
розміщення оголошень Офтоп
http://i-pro.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=8551&Itemid=66 Page 1 of 2
«Та ми всі пришиблені», або як геніталіями рятували свободу слова?! - НЯНЯ. 16.04.10 18:15
RSS архив подписка реклама поиск
тексты видео радио блоги люди новости
РЕПОРТАЖИ РЕПОРТАЖИ
Пока у Алеши конкурентов нет

// МедиаНяня / 16.04.2010
«Та ми всі пришиблені», або

як геніталіями рятували
свободу слова?!
// МедиаНяня / 15.04.2010
Вольнова полностью
разденется в XXL, а
Слободян сольется с
Останкино
// МедиаНяня / 14.04.2010
Как почтила память
президента Польши Наталья
Розинская. ВИДЕО
// МедиаНяня / 14.04.2010
Скандал между Брыльской и

Заворотнюк после эфира
МЕДИАНЯНЯ, 15.04.2010 "Народной звезды-2"
// МедиаНяня / 12.04.2010
ПОДЕЛИТЬСЯ:
НОВОСТИ REDTRAM
«Та ми всі пришиблені», або як геніталіями Ани Лорак не узнает даже муж
рятували свободу слова?! (Фото)
Друзі, якщо вам на пошту приходять листи з написом «Навчаємо поганому» і запрошенням прийти туди,
де «гарантована нецензурна лексика, відверті сцени, сумнівні жарти, зображення насилля та пороку», то Ночная жизнь Киева: Лас-Вегас
не відвідати захід, погодьтеся, якось не по-людськи. От і я, прочитавши, що письменник Олесь отдыхает
Ульяненко презентує друге перевидання свого скандального роману «Жінка його мрії»,вирішила нарешті
перевірити, чи варто було, так званій, українській богемі через цю книжку бити горшки з Комісією з питань
моралі. Нагадаю, що експертною радою цієї комісії роман письменника було визнано продукцією
порнографічного характеру, а весь її попередній наклад видавництво "Клуб сімейного дозвілля" вилучило Приходько после родов нарастила
із продажу. Після цього Ульяненко подав позов до суду про скасування цього рішення і виграв справу. А волосы и сняла кроссовки ФОТО
тепер - увага! На обізнаність розрекламованої книжки я опитала найбільш відомих письменників,
присутніх на заході, плюс самого автора. Результати опитування, м'яко кажучи, вражають. Хоча, давайте
все по порядку.
Паттинсон изменяет Стюарт
http://mediananny.com/reportazhi/12068 Page 1 of 10
Пьяная Линдси Лохан упала на

кактус (фото)
Элитная "клубничка" для киевских

VIP-столов
Презентація ще не почалася, а Ульяненку вже соромно?
Подія почалася досить концептуально. Перед гостями з'явилися три постаті, які мовчки задерли
спідниці, демонструючи відсутність спідньої білизни, і в такій позі завмерли. Публіка, особливо та її
частина, яка вже минула пубертатне дозрівання, швидко звикла до статистів і спокійно слухала промову
галериста Євгена Карася про важливість боротьби з цензурою. Це питання, як ви самі розумієте,
актуальне та животрепетне завжди, а на фоні оголених статевих органів - особливо.
Євген Карась (зліва)
Реакція на геніталії
Тупцюючи місці та протираючи окуляри, які я прихопила на випадок зображення не надто виразних
форм, я все чекала заявленого пороку. Але останній ніяк не з'являвся. Замість нього на сцені поставали
письменники та поети, які зачитували по черзі уривки власних творів. Вгледівши неподалік себе Сергія
Пантюка, я підбігла до нього в надії виправдати свій прихід.
Письменник Сергій Пантюк
Ви не вважаєте, що Комісія з питань моралі зробила велику послугу Олесю Ульяненку, зробивши
його книгу відомою на всю Україну?
Сергій Пантюк: Я ніколи не казав, що Комісія заважає, а казав Олесю, що він має взяти кілька пляшок
коньяку, віднести Костицькому (Голова Національної експертної комісії України з питань захисту
суспільної моралі - ред. прим. МедіаНяня) і подякувати за безкоштовний, дуже якісний і правильний
піар, тому що все ж таки до скандалу з цією книжкою Олесь був відомий в певних середовищах і колах,
а після - став відомим, мабуть, і в дитячому садочку. Тому він має бути вдячним. Але Олесь - людина
така сувора, він гумору не дуже розуміє, але, насправді, це дійсно так.
Ви читали цю книжку?
На жаль, ще ні. Тільки куски окремі читав.
Далі я вирішила поспілкуватися з Дмитром Лазуткіним, який саме закінчив своє читання, і, розпашілий
від жіночої уваги та оплесків, йшов до мене.
Дмитро Лазуткін
Дмитре, Комісія з питань моралі - потрібний орган?
Діма Лазуткін: Мені здається, що в цьому є якісь сенс, тобто можна на цьому трішечки розпіаритися
та стати більш відомим. Звісно, ця відомість тимчасова. І не можна сказати, що Комісія по моралі
відкриває дорогу у вічність. Вона відкриває невеличку стежку до читача, який шукає культурного шоку.
Добре, що вона існує - ця Комісія.
Ти читав Ульяненка:
Ну...трошки...
Зізнаюся, мене важко вибити з рівноваги, але в пошуках того, хто осилив «Жінка його мрії», я серйозно
занервувала. Світлану Поваляєву мені довелося відволікти від куріння і розмов з митцями.
Письменниця Світлана Поваляєва - не заздрісна особа
Світлано, ситуація, яка склалася навколо Ульяненка, не викликає у вас професійну заздрість?
Світлана Поваляєва: Будь-яка заздрість - це одне з найгірших почуттів, і мені поки що пощастило,
що цей вірус мене не торкнувся. Я заздрості ніякої не мала. І якби ви бачили Ульяна, як він все це
переживав, ви б про таке не говорили. Піар - це логічний наслідок будь-якого скандалу в будь-якій
країні, і в будь-якій сфері. В кожному разі він вартий своєї популярності.
А ви читали цю книжку?
Саме цю ще ні. Як її можна було читати, якщо вона не була видана?! Її тільки зараз видали!
Вона була видана вже. Це перевидання.
А! Вони, здається, її вилучили з продажу... Я вже, чесно кажучи, не пам'ятаю.. Але я її не читала.
Вже майже зі спортивним азартом я підійшла до самого автора книжки. Він теж виявився дуже
відвертим.
Олесь Ульяненко "клав" на НЕК
Олесю, вам не хочеться щиро взяти і подякувати Комісії за розкрутку книжки?
Та ні. Ой, за що там дякувати? Мені єдине, що сподобалося, що Костицький заявив Андруховичу, що
він від літератури відчепився і більше нею не займається. Напевно, займатиметься більш
прибутковими речами. Тому що суд їм приніс збитки, і по великому рахунку Костицький признався, що
ми все-таки виграли.
Ви згодні, що саме він дав поштовх для такого розповсюдження вашої книги?
Та не сказав би, що він щось там дав. Книжка і так добре продавалася. Просто шухеру наробив.
Щитай ,що ми наробили тим, що судиться почали. З цією книжкою можна де завгодно наїхать і з'їхати
конкретно.
Ви можете згадати саме ту фразу з книги, через що все почалося?
Взагалі не пам'ятаю.
Я вже кількох людей запитала, чи вони читали вашу книжку, вони сказали, що - ні. В кращому
випадку - тільки скандальні уривки. Вас це не ображає?
У нас взагалі культури читання нема. Чого б я ображався? Слава Богу, що хоч книжки трохи
листають, може, так до літератури підтягнемо. Це тут ще трошки товчуться. Я в провінцію поїхав
на свята, глянув - це убогость така, що бери пістолєт і стріляйся, все. Народ не читає, тільки бухає і
сколюється нафіг потихенько. Я так подивився: планка смертності від 30 до 40.
А де ваша власна межа в описуванні порнографічних сцен? Своя внутрішня комісія з питань
моралі є у вас?
Та, по-моєму, ми всі пришиблені.

І ви в тому числі?
Та, ну ясно, що пришиблені всі. Ми боїмося. Я виріс в іншій системі.

Ви в своїй наступній книжці будете враховувати зауваження Комісії?
Нє, на Комісію я "клав". Але я подивився на молодняк, він тільки й матюкається. Відкриваєш, а там:
«ой, я ї*у», «а я ї*алась»...
То вас не ображає, що вас вважають письменником, який розпіарився, використавши цю

ситуацію?
Розпіаритися - це треба теж голову мати, до речі.

То це ваша заслуга?
Ну, як?! Заслуга це цілої команди. Це не піар був. Це можна було конкретно сісти в тюрму за якихось
пару абзаців, це 9 місяців головомойки.
Гадаєте, вони б наважилися вас посадити?

До того все йшло. Вже вони потирали ручки. Але треба віддати належне, що суддя неупереджено
ставився і просто задовбав цю Комісію. Ще адвокат був у нас класний.
А що ті троє напівголих людей сьогодні означали?
Ну щось символізували.
Що саме? Чи ви так і не розкрили для себе цей секрет?
Чесно сказати, я нічого не зрозумів.
Як виховані люди організатори заздалегідь попередили про правила
Ось так, панове, виходить, що Ульяненко в поті чола писав книгу з відвертими сексуальними сценами, а
її навіть колеги, які не втомлюються боротися з цензурою, не змогли прочитати. Натомість знайшли час і
натхнення, аби це зробити, серйозні мужі з Комісії з питань моралі, з яких потім зробили ледь не
людожерів, що їдять літераторів на сніданок.
P.S. А бідолашні учасники «голої» інсталяції, між іншим, стояли з задертими спідницями досить довго -
хвилин з 20. У них затекли руки і розчервонілися обличчя. Ось така вона - ціна свободи.
Два пухнастика
Офіційне завершення вечора

Фото Сергея Ковалева
Прикрепленные файлы:
Версия для печати * Найдя ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter
Добавить коментарий
Коментарии наших посетителей
Честный // 16.04.2010 12:08

Няня,у тебя есть надежда такое перевоспитать?
Віктуарій // 16.04.2010 13:58
Чого їх та комісія мордує, коли такі розумні? Стільки чув про ту галерея, а виявляється,
що то гімно. Няню, там офіцінтів з наповненими шприцами на тацях не було? Карась
проїхав! ....
Коля // 16.04.2010 14:06

Коли нічого не має в голові, хваляться тим, що під трусами. Гомонулкул, що
посередині, пришив собі фалос, чи воно ще не зібрало грошей, щоби все повідрізати.
Хай зичить Ульнченка - пробухає ж і так.
НЯНЯ // 16.04.2010 14:48
Честный // 16.04.2010 12:08, мы няни, надеемся даже в самых безнадежных случаях.
Работа у нас такая...
Честный // 16.04.2010 15:47

За такую воспитательную работу тебе,Няня,положена надбавка и молоко за
вредность.Раньше давали.Если не дадут,обратись в профсоюз,-в отделение
оперативного управления медиагениталиями.
Все коментарии [ 5 ]
Похожие новости:
главная подписка реклама обратная связь форум архив блоги регистрация войти
��, ��, ��
© ТОВ "Медианяня". Все права защищены. Разработка: "Муренький-Продакшин". Дизайн, креатив: "Savenko-Studio". Пишите мне: МЕДИАНЯНЯ
Далеко не всегда редакция, состоящая из интеллигентных, серьезных и компетентных людей, разделяет мнение своего главного Автора. И поэтому убедительно просит
обращаться со словами негодования или, наоборот, благодарности напрямую к этому бескомпромиссному персонажу по адресу inform@mediananny.com. При перепечатке
материалов активная ссылка на них и сохранение логотипа на фотографиях обязательны.
В детстве примерно в 1946-1949 гг. Нивки назывался хутором и мы пацаны со Сталинки пару раз в неделю ходили туда на
ставки, где бреднем таскали рыбу. А утром успевали на Владимирский рынок, где сейчас Дворец Украина, что бы
побыстрее продать улов. На деньги покупали футбольные мячи, жуткий дефицит и настоящие бутсы. Ведь Сталинка- это
кузница игроков Динамо. Да, так вот о хуторе Нивки. Местные начали нас гонять. Естественно мы пожаловались нашим. В
одно прекрасное утро хуторянам с пристрастием объяснили, что детей обижать негоже. Если Курков местный, сельский -
может быть нравоучение получил его папа. Который посоветовал сынку искать защиту , как он называет, у "бандитов".
Затем круг моих интересов изменился, как это бывает в детстве. О Нивках кроме одного раза не слышал. Примерно в 1952
г. , кто-то брякнул, что Нивки обнаглели. Опять делегация со Сталинки навела прорядок. По-видимому бандиты с Нивок
больше на улицу не выходили, Курков сидел дома учил азбуку и стал писателем.
Подивитися всі коментарі [ 6 ] або додати свій
ОСТАННІ ПУБЛІКАЦІЇ
Что мы едим Курков від А

до Я
Опасные продукты: вафли Андрій Курков: Шевченко Рейтинг безробіття у

с трасжирами и вяленый – Далай-лама України 4 розвинених країнах від
лещ, которым не стоит У мене було декілька друзів-бандитів Forbes
увлекаться у 90-х. Їх потім убили. Мені більше Світ із нетерпінням очікує кінця
подобались бандити 80-х. Вони були економічної кризи. На жаль, на це
Молочные вафли не содержат романтичніші, вони хотіли
молока, зато в них в избытке знадобиться більше часу, аніж
товаришувати… У мене був сусід на очікувалось. І в першу чергу це
трансжиров. У кексов присутствует
Нивках, він жив у сусідньому стосується держав із найвищим
искусственный привкус. Не стоит
парадному – бандит Коля. Бандит і соціоекономічним рівнем.
злоупотреблять вяленым лещом.
наркоман. Якось він сказав, що буде
Зато кукурузное масло на отлично мене захищати, якщо що… І кілька
прошло проверку на качество. разів я бігав до нього по допомогу.
Кільчицька натякнула на свої

• Отели Милана • Отели Вены
• Отели Барселоны • Отели Лондона приховані тату і плани про
Бронирование отелей • Отели Амстердама • Отели Хельсинки дітей
Tabloid.com.ua
Архів RSS-стрічка
© 2007-2010, Українська правда. Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "Українську правду. Життя"
Зворотній зв'язок
Акція «Навчаємо поганому» у «Карась Галереї» » Події » Презентації » Буквоїд 14.04.10 01:52
14 квітня 2010, 01:50

Пошук
Експорт | RSS | Контакти | Архів | Реклама
Події Видавничі новинки Re: цензії Інфотека Форум Чат Бібліотека Кримінальне чтиво BookLand
Re: цензії Для шкіл безкоштовно

13.04.2010 | Василь Карп’юк Головна \ Події \ Презентації Інформатизація. Дізнайтеся як це зробили
Тепер так не пишуть інші. Конференція 23 квітня
www.e-conf.com.ua
12.04.2010 | Богдан Сологуб,
Рівне Події
«Музей покинутих
секретів»: усе тільки
починається…
09.04.2010 | Ірина Надворна

Рецепти солодощів і...
життя 11.04.2010 | 16:15 | Буквоїд
08.04.2010 | Євген Баран Акція «Навчаємо поганому» у «Карась
«І осквернили й
обплювали...» Галереї»
07.04.2010 | Ігор Котик 14 квітня о 19.00
Що сказала і чого не «Карась Галерея»
сказала Зеді Сміт (Київ, Андріївський
узвіз, 22-a) та
06.04.2010 | Василь Карп’юк видавництво
Історія безумства на три «Треант»
голоси представлять акцію
«Навчаємо
01.04.2010 | Євген Проворний поганому!»
Мульки Фу Лі Гана (живопис, графіка,
фотографія, відео,
31.03.2010 | Євген Баран
читання).
Про що мовчить ковзанка?
.. Спеціальна подія -
презентація нового
видання роману
29.03.2010 | Світлана Антонишин
Олеся Ульяненка
Останні події
Туга за повстанням
«Жінка його мрії». 13.04.2010 | 22:44
26.03.2010 | Юлія Починок, Яна Дубинянська стала
Тернопіль Роман «Жінка фіналістом премії імені
«Червоні карети» Стругацьких
його мрії» став
гріховності
знаковим для 13.04.2010 | 19:35
1 000 000 жирафів! Ола!
ситуації з
13.04.2010 | 15:48
цензурою в нашій Моя книгарня: Магазин «Книги»,
Видавничі новинки країні. Висновку Умань
Барбері Мюріель. експерта НЕК про 13.04.2010 | 13:53
«Елегантна їжачиха» порнографічність Премію «Поет» отримав Сергій
Книги | Буквоїд вистачило, щоби Гандлєвський
В Ужгороді вийшла книга видавництво зняло книжку з продажі. Цього виявилося 13.04.2010 | 13:44
про Хустський народний Вручили Пулітцерівську премію-
достатнім, щоби автор, лауреат Шевченківській премії, 2010
театр перетворився в persona non grata в українській літературі.
Історія/Культура | Оксана Чужа, 13.04.2010 | 12:40
Ужгород Суд Ульяненко з НЕК був відчайдушним, юридично Стали відомі фіналісти премії
Наш вибір. Міні-антологія абсурдним кроком, за яким країна спостерігала із IMPAC
вільних віршів зацікавленням, але відсторонено. Мало хто не закидав 13.04.2010 | 12:07
Поезія | Буквоїд письменнику колабораціонізм, коли той підписав мирову «Декамерон» від КСД
Роберт Музіль. «Людина угоду про припинення процесу в обмін на символічну 13.04.2010 | 09:49
без властивостей» (книга Виставка Лесі Ворониної
правку (в новому виданні виправлена фраза надрукована
1) 13.04.2010 | 09:15
Проза | Буквоїд
курсивом). Але «Жінка його мрії» знову з нами! Зустріч із Іваном Андрусяком і
Свен Нордквіст. «Петсон, Світланою Васильченко у Музеї
Фіндус і переполох на Цензура завжди спирається на авторитет моралі. Що, крім книги
городі» іронії, можна протиставити печерному уявленню про 13.04.2010 | 09:05
Дитяча книга | Буквоїд мистецтво як дидактичну маніпуляцію, як гріховну техніку Ірена Карпа народжуватиме у
Ольга Сумська. «Готуємо спокушання? Якщо викреслити з мистецтва етику та Каліфорнії
разом» естетику, що і відбувається за примітивній моралізації, їх
Книги | Буквоїд
місце негайно посядуть непристойні геніталії, ганебне Всі події
Мішель Онфре. «Трактат
атеології. Фізика фіґлярство, огидні екскременти, гнійні рани, соромні
метафізики» таємниці. Отже, що може бути більш цілющим, для
Критика | Буквоїд сприйняття мистецтва, ніж розгнуздана, відчайдушна,
Салман Рушді. безоглядна арт-оргія? Боїтеся поганого? Зараз вас йому
«Флорентійська нарешті навчать визнані професіонали!
чарівниця»
Проза | Буквоїд Художники: Олексій Аполлонов, Анатолій Бєлов,
Алла Сєрова. «Інший Володимир Будніков, Артем Волокітін, Стас Волязловскій,
вид»
Фантастика | Буквоїд Дмитро Корнієнко, Юрій Пікуль, Ігор Подольчак, Віктор
http://www.bukvoid.com.ua/events/pesentation/2010/04/11/161549.html Page 1 of 3
Акція «Навчаємо поганому» у «Карась Галереї» » Події » Презентації » Буквоїд 14.04.10 01:52
Фантастика | Буквоїд
В Ужгороді побачила світ Покиданець, Влада Ралко, Вінні Реунов, Олександр
антологія «Березневі Ройтбурд, Олександр Шевчук та інші.
коти»
Книги | Оксана Чужа, Ужгород Письменники: Лариса Денисенко, Богдан-Олег Горобчук,
Дмитро Лазуткін, Павло Коробчук, Олег Коцарев, Світлана
Всі новинки Поваляєва, Ірен Роздобудько, Олесь Ульяненко, Євгенія
Чуприна.
Хепенінг: підсудний Олександр Володарський.
Віртуальний виступ:Олекcій Плуцер-Сарно.
Перформанс: TanzLaboratorium.
Увага! На заході гарантована нецензурна лексика,

відверті сцени, незручні ситуації, сумнівні жарти, описи та
зображення насилля та пороку. Криваві жертвопринесення
та ритуальні злягання в обов’язкову програму не входять.
Акредитація: karas@artportal.org.ua або за телефоном 044

238-65-31
Представники кожного ЗМІ отримають примірник нового
видання роману «Жінка його мрії»
Додаткові матеріали
09.04.2010 | 21:17 | Події
V Весняний ярмарок «МЕДВІН». День другий. ФОТОРЕПОРТАЖ
21.05.2009 | 11:19 | Події
«Київські лаври» у персонах. ФОТО
письменники
Ульяненко Олесь
13.09.2009 | 21:13 | Літературний дайджест
Олесь Ульяненко: Після «Сталінки» я зрозумів, що книжкою світ не
зміниш
Олесь Ульяненко: «Вкрай не люблю писати, але змушую себе...»
НЕКерована література
Там, де Ульяненко
Олесь Ульяненко: Судячи з того, як усе в Україні складається,
думаю, скоро звідси поїду
Олесь Ульяненко: «Жінкам кажу: «Вродлива». Брехати навчився»
Там, де півень (на дві держави піє)
10.01.2010 | 22:35 | Авторська колонка
Тінь моралі
11.02.2009 | 16:53 | Новинки
Олесь Ульяненко. «Жінка його мрії»
23.03.2009 | 17:22 | Події
Олесь Ульяненко позивається до Комісії з питань захисту суспільної
моралі
17.04.2009 | 08:30 | Події
Розпочинається судовий процес Олеся Ульяненка проти
«моралістів»
14.08.2009 | 15:25 | Події
Олесь Ульяненко проти Нацкомморалі
04.05.2009 | 10:05 | Події
Олесь Ульяненко схрестить мечі з «моралістами» 5 червня
24.02.2010 | 09:48 | Події
Олесь Ульяненко у Чернігові. ФОТО
02.02.2010 | 16:04 | Події
Олесь Ульяненко: З тінями боротися сенсу немає
04.12.2009 | 07:10 | Події
Олесь Ульяненко: Мій роман «Жінка його мрії» ніхто не цензурував
06.01.2010 | 07:30 | Події
Обличчя літературної України-2009 (ФОТО)
02.12.2009 | 23:53 | Події
Олесь Ульяненко презентував «Там, де Південь»
01.03.2010 | 07:42 | Події
Олесь Ульяненко на BookLand
19.06.2009 | 14:54 | Події
Олесь Ульяненко проти Нацкомморалі
02.06.2009 | 16:43 | Події
Олесю Ульяненко потрібні гроші на лікування
http://www.bukvoid.com.ua/events/pesentation/2010/04/11/161549.html Page 2 of 3
Геть псевдомораль – зворотний бік естетської стерильності! - Журнал «Віче» 16.04.10 17:38
УКР Ввійти | Реєстрація RSS

ENG
Головна Журнал Новини Архів Редакція Форум Пошук
Суспільство Політика Економіка
Суспільство
Геть псевдомораль – зворотний бік естетської

Ніла ІВАНЕНКО стерильності!
Ті, хто всіляко опонує ходульному моралізаторству та має незнищенне почуття гумору, відвідали арт-оргію «Навчаємо
поганого!» у столичній Карась Галереї.
Розділи насиченої програми -- живопис, графіка, фотографія, відео, перформанс, читання. А спеціальною подією стала
презентація нового видання роману Олеся Ульяненка "Жінка його мрії".
Нагадаємо, що торішні пристрасті навколо цього твору зробили його знаковим стосовно ситуації з цензурою в нашій
країні. Висновку Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі про нібито порнографічність роману
вистачило, щоб видавництво зняло книжку з продажу. Цього виявилося достатньо, аби автор, лауреат Шевченківської
премії, перетворився на persona non grata в українській літературі. Суд Ульяненка з НЕК був відчайдушним, юридично
абсурдним кроком, за яким країна спостерігала із зацікавленням, але відсторонено. Мало хто не закидав письменнику
колабораціонізму, коли той підписав мирову угоду про припинення процесу в обмін на символічну правку (в новому
виданні виправлена фраза надрукована курсивом). І ось, «Жінка його мрії» знову з нами!
Цензура завжди спирається на авторитет моралі. Що, крім іронії, можна протиставити печерному уявленню про
мистецтво як дидактичну маніпуляцію, як гріховну техніку спокушання? Якщо викреслити з мистецтва етику та естетику,
що і відбувається за примітивної моралізації, їхнє місце негайно посядуть непристойності, огидні екскременти, соромні
таємниці. Отже, що може бути більш цілющим для сприйняття мистецтва, ніж розгнуздана, відчайдушна, безоглядна арт-
оргія?..
Поганого зі знанням справи навчали відомі персонажі культурного життя, з-поміж яких художники Олексій Аполлонов,
Стас Волязловський, Ігор Подольчак, Влада Ралко, Вінні Рєунов, Олександр Ройтбурд, письменники Лариса Денисенко,
Дмитро Лазуткін, Олег Коцарев, Світлана Поваляєва, Ірен Роздобудько, Олесь Ульяненко, Євгенія Чупріна. На
імпровізованій «лаві підсудного» сидів Олександр Володарський, автором ритуального дійства виступив Олекcій Плуцер-
Сарно, а перформансу -- TanzLaboratorium.
Коментарі
Коментарів немає. Ви можете залишити перший коментар!
Коментар:
Шановні читачі!
Заборонено розміщення:
Рекламних оголошень, URL в будь-якій формі та

номерів телефонів.
Нецензурних висловлювань.
Образливих закидів на адресу авторів та інших
Ім'я: E-mail:
читачів.
Аватар:
Повторіть код: →
Додати
Де придбати журнал "Віче"? Лист в редакцію в гору ↑
Рубрики: Новини: Інформація: Партнери: Див. також:

Влада Суспільство Посилання Реферати, лекції Журнал «Освіта регіону.
Наукова бібліотека Політика Реклама Нерухомість України Політологія, психологія,
Самоврядна громада Економіка Передплата Залоговое имущество банков комунікації»
Громадянське суспільство Координати Beaver Group · уборка помещений
Про видання
Авторам
Журнал «Кругозор»
Copyright ©Журнал Верховної Ради України «Віче»

При передруку посилання (прямий текстовий лінк) на «Віче» обов'язкове.
Тел.: (044) 235 79 60
http://www.viche.info/news/976/ Page 1 of 1
top10_kiev - POINT ZERO: Середина 90-х. Диалоги с экраном и рождение грантового сознания 14.04.10 12:50
ihor_podolchak Log out You are viewing top10_kiev's journal

search
Home Post Friends Page Add them as a friend
Recent Entries Archive Friends User Info Memories
Previous Entry | Next Entry
TOP10_KIEV
Новейшая история украинского искусства
top10_kiev
Авторы: Александр Соловьев, Алиса Ложкина
Середина 90-х в отечественном актуальном искусстве обозначена двумя магистральными

тенденциями. Это, во-первых, начало активной деятельности в Украине Центров Сороса,
которые до конца десятилетия будут играть значительную роль в формировании местной
художественной ситуации, а также всплеск интереса к кураторским практикам, новым медиа и, в
особенности, к видеоарту, чье полномасштабное вхождение в обиход украинского искусства начинается
именно с этого периода.
APRIL 2010
S M T W T F S
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
VIEW ALL ARCHIVES
Powered by
LIVEJOURNAL.COM
Designed by TIH_RA
http://top10-kiev.livejournal.com/293622.html Page 1 of 21
Борис Михайлов, Сергей Братков, Сергей Солонский «Если бы я был немцем» 1995, серия фотографий
Разведка боем
«Парижская коммуна» к середине июня 1994 года опустела в связи с начавшимся там капремонтом, остальные
сквоты в прилегающих кварталах тоже жили в ожидании этого. Эпоха живописной украинской Новой волны
незаметно уходила в прошлое. Отныне мы говорим уже не о какой-то общей «волне», а о совокупности
индивидуальных, зачастую далеких от живописных, практик, к которым в середине
90-х активно обращались почти все новые художники. И группировались в эту эпоху уже не вокруг сквотов, а
вокруг институции, ставшей символом нового времени – Центра Сороса, с его новой для Украины практикой
грантового искусства и вытекающей отсюда сменой художественных приоритетов.
Марта Кузьма и Джордж Сорос в Киеве, 1994
Уже в июле 1994-го состоялся очередной этапный проект. Куратор Марта Кузьма, первый директор киевского
Центра Сороса, сделала выставку «Алхимическая капитуляция» в Севастополе, на корабле «Гетман Сагайдачный»,
флагмане Черноморского флота, споры вокруг которого между Россией и Украиной были тогда в эпицентре
общественного внимания.
Валерия Трубина «Голубая кровь» 1995, инсталляция
Выставка на корабле не была самой первой инициативой, связанной с соросовскими проектами в Украине.
Эмиссары Джорджа Сороса, американского бизнесмена восточноевропейского происхождения, сделавшего
огромное состояние на валютных операциях и занявшегося социальными и гуманитарными проектами в
постсоветском регионе, приезжали в Украину еще с 1993-го. Сперва здесь побывал известный московский куратор
Иосиф Бакштейн, затем появилась американка украинского происхождения Марта Кузьма. Главное отличие Марты
Кузьмы от множества других «диаспорян», зачастивших на историческую родину после крушения Советского
Союза, в отсутствии рустикального романтизма. Кузьма получила профессиональное искусствоведческое
образование в США и приехала в Украину как носитель глобальных культурных ценностей и стандартов, которые
и пыталась привить на модернизирующейся украинской ниве. Переехав в Украину в 1993-м году, она начала свою
деятельность с тщательного изучения ситуации – не только киевской, но и региональной – она посещала Одессу,
Харьков, Львов. Летом 1994-го в Киеве состоялась встреча украинских художников с Джорджем Соросом, а уже
вскоре в офисе фонда на ул.Прорезной состоялась выставка Сергея Браткова «Замороженные пейзажи».
Выставленные в рамках проекта фотопейзажи экспонировались в ледяных блоках, которые таяли, создавая
неожиданные эффекты. Помимо оригинального визуального решения проект имел редкую для новейшего
украинского искусства остросоциальную направленность: он был посвящен нескольким дням суперморозной зимы
93-го и тем ландшафтам Харькова, где на улице замерзло 45 бездомных людей.
Эдуард Колодий «Анатомия для художника» 1995, смешанная техника
Еще одной безусловной заслугой Марты Кузьмы на первом этапе деятельности Сороса в Украине стали успешные
переговоры со вновь созданной Могилянской академией, в результате которых под киевский Центр Сороса ею был
предоставлен Староакадемический корпус – старинное барочное здание, но без излишеств, которое после
фундаментального ремонта, сделанного там за соросовские деньги, идеально подходило под современное искусство.
Помимо представления ведущих мировых художников в Украине (а здесь показывались работы Куннелиса, Бойса,
Виолы. Кабакова, Кошута, Херста, Уорхола), Центр Сороса частично взял на себя функцию презентации
отечественного искусства за рубежом. И уже в 1994-м году в одной из ведущих мировых биеннале современного
искусства в Сан-Паулу приняли участие украинские авторы: Олег Тистол, Николай Маценко, Светлана и Игорь
Копыстянские, Фонд Мазоха (Игорь Подольчак и Игорь Дюрич).
Александр Гнилицкий «Без названия» 1995, из проекта «Клерикалос», холст, масло
Алхимическая капитуляция
По приглашению фестиваля «Херсонесские игры», который проходил на территории Севастополя, Марта Кузьма
привезла в Крым когорту украинских художников. Выбор такой необычной площадки для реализации проекта в
середине 90-х отнюдь не казался чем-то неожиданным. Это было время споров о кризисе экспозиционности,
изначальной коррумпированности любого традиционного выставочного пространства, время исканий новых, живых
форм экспонирования искусства. В поиске иных территорий искусство выходило не только в заброшенные
промзоны – заводы, фабрики, терминалы и пр. (процесс, ставший впоследствии известным как «джентрификация»),
но и «социальные» зоны. Из аналогов «Алхимической капитуляции» в этом смысле можно назвать проходивший
приблизительно одновременно кураторский проект упоминавшегося уже Иосифа Бакштейна, который он
реализовал в Бутырской тюрьме.
Командование флагмана пошло навстречу художникам: в рамках проекта было разрешено задействовать
практически весь корабль и даже прилегающие прибрежные зоны – пирсы, причалы и т.п. Практически большая
часть проекта была осуществлена в формате work in progress. Концепция этого проекта предполагала смещение и
снятие нескольких, порой, казалось бы, взаимоисключающих метафор, символов, архетипов. Корабль как
олицетворение войны, силы, смерти, находящийся к тому же в напряженном политическом климате. Корабль как
символ «отхода» и эмблема ограждения одновременно, т.е. корабль как организм для жизни, где можно
оперировать множеством объектов, имея в своем распоряжении абсолютно конечное, замкнутое, а потому понятное
пространство, и корабль как транспортное средство, механизм, открытый непредсказуемости.
Кирилл Проценко «Без названия» 1995, из серии «Выжигание»
Другая важная составляющая концепции – трансмутационные идеи алхимии и спекулятивной философии, которые
трактовались художниками по-разному: от лаконичной, буквальной, редимейдной многозначительности в
«Мутантах в иллюминаторе» Ильи Чичкана до подчеркнуто экспансивной (визуально, идеологически, технически )
комбинаторики в «Голосах любви» Арсена Савадова и Георгия Сенченко. Это видео они отсняли прямо на месте и
его героями стали совершенно реальные матросы. Олег Тистол и Николай Маценко устроили перформанс «Тайная
вечеря», в рамках которого на прилегающем к кораблю причале тринадцать матросов изображали евангельскую
иконографию, только вместо хлеба и вина на столе перед ними стояли граненые стаканы с водкой. В
«Алхимической капитуляции» преобладали не живописные медиа-фото, объекты, реди-мейды, видео, акции, и даже
«живые скульптуры» – матросы охотно соглашались принимать участие в эстетических экспериментах. Так, в
«Алхимической капитуляции» Савадов и Сенченко уже использовали прием абсурдистского переодевания
представителей подчеркнуто маскулинных профессий – там это были моряки, вскоре их место займут шахтеры – в
игривые балетные пачки.
Александр Гнилицкий сделал для проекта кинетическую скульптуру, превратив спасательную лодку в стиральное
корыто, производившее мыльные пузыри, а также объект «Позвони президенту» – телефонную будку, из которой
можно было совершить импровизированный звонок гаранту, и сообщить в никуда свое послание смешным
«детским» голосом, поскольку предварительно предписывалось вдохнуть гелий. Андрей Сагайдаковский,
непредсказуемый львовский художник, на «Алхимической капитуляции» показал свою очередную странную и
тактильную комнату-инсталляцию, в которой пространство одного из корабельных отсеков было наполнено
сладким вяжущим веществом, перьями и пухом из подушек, которые прилипали к одежде и телам посетителей.
Именно на корабле Марта Кузьма открыла для нашего контекста харьковскую «Группу быстрого реагирования».
Для севастопольского проекта ее участники, Борис Михайлов, Сергей Братков и Сергей Солонский, создали
видеоработу «Жертвоприношение богу войны» о том, как сами художники собирали вдоль поездов выброшенные
ватки с менструальной кровью, что должно было отсылать как к древним ритуальным практикам, так и к
традиционному табу на присутствие женщины на корабле. Второй работой, показанной на корабле, стал
буквальный, а оттого очень суггестивный «ящик Пандоры» – инсталляция «Три буквы», представляющая собой
коробку, содержавшую всего три буквы – те, которые отличают украинский алфавит от русского.
Однако помимо современных художников в «Алхимической капитуляции» были использованы архивные

фотографии Георгия Бальтерманца, хроникера Второй мировой, легендарного спецкора газеты «Известия».
фотографии Георгия Бальтерманца, хроникера Второй мировой, легендарного спецкора газеты «Известия».
Увеличенные фото Бальтерманца были распечатаны на огромных белых флагах, которые рамировали выставочную
зону и служили наглядными символами «капитуляции».
Ироничный мазохизм
Неофициально в кураторском проекте Марты Кузьмы на «Гетмане Сагайдачном» приняли участие и представители
акционистского крыла современного искусства – дуэт львовских художников Игоря Подольчака и Игоря Дюрича,
выступавших тогда как группа «Фонд Мазоха». На середину 90-х приходится всплеск деятельности Фонда, основой
которой стали политически заостренные акции и работа с видео. Именно «Мазохи» создали в 1991 году первую в
истории украинского искусства видеоработу – Art in Space, которая иронично запечатлела, как графика Игоря
Подольчака экспонируется в пространстве орбитальной станции «Мир».
На «Алхимической революции» дуэт предстал в привычной уже для публики маске диверсантов,
несанкционированно распространив листовки с выдуманной информацией о том, что корабль «Гетман
Сагайдачный» якобы заминирован. До этого на волне предвыборной кампании 94-го «Фонд Мазоха» приобрел
скандальную известность благодаря проекту «Мавзолей для президента», состоявшемуся на входе в Национальный
художественный музей. На открытии проекта, суть которого художники до конца держали в секрете, приглашенная
публика сперва застала странный объект, накрытый традиционной для скульптурных композиций белой тканью.
Вскоре появились авторы и, сказав пару не теряющих до сих пор актуальности фраз о комплексе вечного
лузерства украинской культуры, сорвали с объекта покрывало. Перед глазами удивленных гостей предстала не
какая-нибудь статуя, а заурядная электрическая плитка на подставке, а на плитке – трехлитровая банка со
смальцем. Когда художники включили плитку, в растопившемся жире стала заметной фигурка на тот момент
действующего президента Украины Леонида Кравчука.
«Фонд Мазоха» «Мавзолей для президента» 1994, фотографии объекта
Вся операция была заснята на видео, и в конце лета 1994-го года эту видеоработу показали в самой активной на
тот момент киевской галерее «Бланка» на Андреевском спуске. В 1995-м на гребне пафосно проходивших
торжеств в честь 50-летия Дня Победы «Фонд Мазоха» провел еще одну резонансную акцию в стиле популярного в
эпоху, еще не знавшую электронного спамминга «корреспондентского искусства». Работа «С Днем Победы, герр
Мюллер» представляла собой открытку, на лицевой стороне которой был изображен, упакованный знаменитым
Христо Явашевым в тканевую тогу, Рейхстаг с дорисованным на нем художниками красным флагом, а на обратной
стороне содержалось поздравление с Днем Победы на немецком языке. Эту открытку, сверившись с немецкими
адресными книгами, дуэт разослал всем Мюллерам Германии.
Фонд Мазоха «С днем рождения, герр Мюллер» 1995, открытка, разосланная в рамках акции
Приморский неохимеризм
В середине 90-х крайне оживилась художественная ситуация в Одессе. Именно здесь откроется второй в Украине
Центр Сороса, который сыграет значительную роль в оживлении местного контекста. В это время при поддержке
Центра в Одессе последовательно проходит целый ряд выставок. Началось все с фестиваля «Свободная зона»,
проходившего почти синхронно с «Алхимической капитуляцией».
Следует отметить, что середина 90-х – это еще и рождение в Украине новой специализации – куратора, человека,
способного придумать целостный художественный проект и вести его не только на концептуальном, но и на
организационном уровне. В основном кураторы приходили из искусствоведческого цеха, но не только. В 90-е на
украинской арт-сцене появляется целая волна кураторов: Наталья Филоненко (особо запомнились на этом отрезке
ее проекты «Рот Медузы» и «Черно-белое»), Михаил Рашковецкий, Елена Михайловская, Андрей Тараненко. Но
границы профессии все еще оставались гибкими, и очень часто за кураторство брались сами художники –
Александр Ройтбурд, Василий Цаголов, который в середине 90-х делает специфический проект «Мазепа», где все
авторские артефакты были отсняты в пространстве киевской крепости «Косой Капонир», а затем показаны
публике там же посредством одного телемонитора.
Фрагменты экспозиции кураторского проекта Наталии Филоненко «Черно-белое» 1995
Начиная с сюрреалистов, провозгласивших психический автоматизм основой своего метода, те или иные
симптомы синдрома Кандинского накапливаются в культурологической проблематике XX века. Кажется, в
сегодняшнем искусстве невозможно аутентичное высказывание. Художественный язык перегружен
«навязанными извне» клише. Эти клише, как «беззастенчивые взятки» (Э. Тронси ) в реди-мейдных
конвертах подсовывает ему бытие, протекающее за пределами культивированной территории культуры, и
опыт предшествующих художественных практик.
«Сделанное вдохновение» художника отказывается задействовать в сфере непосредственного переживания

«внушенные» настроения, «наведенные» страхи, «искусственно вызванное» половое возбуждение. Свежесть
понятия инновации переработано современным художественным сознанием в пищевые полуфабрикаты, где
доведение блюда до готовности – запрограммированный процесс с гарантированным результатом.
Елена Михайловская, Михаил Рашковецкий, Александр Ройтбурд. «Синдром Кандинского. Концепция-

диагноз», 1995
Циничные и одновременно очень личные фотографические слепки подкупают простотой и очевидной

риторичностью вопросов и подписей под фотографиями: «Если бы я был немцем я бы торчал от Вагнера»
– это и симуляционная игра в гротескно-монструозный мир культурно-социальных мифов фашистской
Германии, и интеллектуальные заигрывания с массивом этнических славяно-еврейско-германских
комплексов, и бравада открытостью садо-мазохистским, удручающим своим нормальным набором,
комплексам. Но, кроме всего прочего, это и реконструкция внутреннего мира врага (себя), человека со
сложной, идеологизированной психосексуальной жизнью. Нарциссическая, сыгранная исповедальность, не
только не раздражает своей ненатуральностью, а, наоборот, придает трогательность почти пасторально
мягким порнографическим сценкам.
Надежда Пригодич. «Если бы я был немцем», 1995
А. С. – Вопрос по кураторскому тексту: что значит поместить понятие показа (экспозиции) в «основное
онтологическое место»? Где оно?
В.Ц. – Мне придется сказать, что это телевизор. Обычный телевизор – неотъемлемая часть нашего
быта, как раз и являет собой непонятное, невероятное техническое воплощение некой метафизической
процедуры, посредством которой сознанием априорно утверждается достоверность существования,
просматривается бытие сущего.
Конкретно по «Мазепе»: важно было попробовать заново осмыслить понятие экспозиции, показа не
узкопрофессионально: как выставки произведений смотра талантов, а шире – как основополагающий
принцип искусства. Осмыслить с тем, чтобы попробовать себя в новых не репрезентативных формах
деятельности, т. е. не опосредованно, через произведения, объекты искусства, а непосредственно – то, что
я называю сущей (онто) практикой. Такая возможность появилась только благодаря постановке в
«Мазепе» комплекса художественных, этических и философских проблем.
«Разговор Александра Соловьева с Василием Цаголовым о Мазепе», 1995
Александр Ройтбурд «Гипнотический сеанс Эрика Транси» 1995, инсталляция
Вслед за «Свободной зоной» осенью 1995-го года в Одессе проходит один из таких образцовых кураторских
проектов – «Синдром Кандинского», обыгрывавший биографии двух Кандинских: художника, основателя
абстракционизма, и его родственника, врача-психиатра, изучавшего синдром психического автоматизма,
«внушенного» галлюциноза, получившего впоследствии его имя. Вторая выставка в этом ряду «Кабинет доктора
Франкенштейна», породившая такое направление, как неохимеризм, где на новый лад перепевались традиции
необарокко путем добавления в него мутаций причудливой и избыточной формы, элементы шока и мотивы
кунсткамеры.
Поворот к экрану
Поворот к экрану
Арсен Савадов, Георгий Сенченко «Гербы» 1994, кадр из видео
К середине 90-х традиция видеоарта в мировом современном искусстве уже насчитывала несколько десятилетий и
представляла собой одну из его самых мощных ветвей. Украинское искусство, которое до поры до времени всего
этого было лишено, вдруг догоняющими темпами начало включаться в этот общий процесс. Первые видеопробы
отечественных художников были несколько наивными и зачастую излишне литературными, но интерес к новым
медиа шел по нарастающей.
Василий Цаголов в 1994-м создает видеофильм «Молочные сосиски», где в главной роли психиатра-маньяка снял
критика Олега Сидора-Гибелинду, а во второстепенных ролях – некоторых членов киевского арт-сообщества.
Демоническим обаянием, всесильностью наделен основной персонаж этого фильма, снятого, согласно замыслу, как
бы о зазоре критериев любительского и профессионального кино, – психиатр, душевные комплексы и болезненные
желания которого толкают его на примитивную магическую «режиссуру».
Василий Цаголов «Молочные сосиски» 1994, кадр из видео
В самом фильме она порождает странные и жуткие «мясные видения». Следует подчеркнуть и ту примету времени,
что появление «Молочных сосисок» пришлось на апогей т.н. «периода культового кино», в частности,
тарантиновского «Криминального чтива», отозвавшегося тематическими, настроенческими, языковыми созвучиями.
Василий Цаголов «The End» 1994, кадр из видео
Также в это время Цаголов снимает работу The End, демонстрирующую, как художнику в реанимации вводят
препарат, лишающий его на 10 минут памяти, и фиксирующую весь галлюцинозный бред, произносимый им в это
время, а потом постепенное возвращение сознания.
Мирослав Кульчицкий, Вадим Чикорский «Post mortem» 1995, инсталляция
Знаковыми для этого периода стали и видеоработы одесситов Мирослава Кульчицкого и Вадима Чикорского, в том
числе их видеоинсталляция «Она без ума от театра». В жанре осмысления экранной эстетики работали также
Игорь Ходзинский и Эдуард Колодий, показавшие в киевской галерее «Бланка» в 1995-м году мультимедийную
инсталляцию «Локальное зондирование», где телевизор являлся одновременно и носителем изображения и
самостоятельным элементом целостной скульптурной композиции.
Игорь Ходзинский «Синдром Ходзинского» 1995, обьект
В этом же духе экспериментировал Александр Ройтбурд, а параллельно с ним – Анатолий Ганкевич, Олег Мигас,
Глеб Катчук и многие другие художники, стремившиеся следовать новой экранной эстетике.
Глеб Катчук «Enjoy» 1995, инсталляция
Новое варварство и развенчание мифа о вседозволенности
Одной из магистральных тем середины 90-х как раз и стала смена «гуттенберговского сознания» (книжного) на
«экранное» (визуальное). В Украине этот переход был подчеркнуто маркирован проектом «Barbaros. Новое
варварское видение», который состоялся в марте 1995-го в Центральном доме художника. Основу экспозиции
составили «экранные» работы, а если это все еще была традиционная живопись, то и здесь использовались
нестандартные приемы, как, например, в проекте Татьяны Гершуни «Новое индийское кино», где в картинах была
использована краска, светящаяся под воздействием ультрафиолета так, что изображение также напоминало
киноэкран.
В проекте «Barbaros», который с одной стороны апеллировал к «варварской» сути, фиксировал новый курс –
возврата к себе, «на Восток», ориентацию на новую брутальность, фантасмагоричность и номадическую
идентичность. В то же время название проекта отсылало к «Плану Барбароссы», ассоциация-перевертыш с
которым возникала на волне юбилейной риторики в честь Дня Победы. Савадов и Сенченко (при участии
Александра Харченко) создали в рамках выставки инсталляцию «Бар-бар-ост», в рамках которой выставили целую
серию шоковых работ – от видеофиксации распятия с участием реального киевского фрика до фотодокументации
1-й Чеченской войны, где наиболее шокирующие моменты были сглажены с помощью введения элементов, вроде
детских заячьих костюмов с ушками и т.п. Работа была дополнена гигантскими декоративными ложками из
арсенала театральных декораторов, настоящими коровьими шкурами, в зале работала дым-машина, а сами авторы
инсталляции на открытии расхаживали в масках монстров, выполняя роль барменов-виночерпиев.
Арсен Савадов, Георгий Сенченко, Александр Харченко, «Бар-бар-ост» 1995, фрагмент инсталляции
Еще одним ярким проектом середины 90-х была серия «Группы быстрого реагирования», которую Михайлов,
Братков и Солонский назвали «Если бы я был немцем». Этот проект – выверенная и разыгранная самими
художниками в ролях симуляция противоречивого скопления этносоциальных мифов и комплексов, проблем
самоидентичности. Полемическое заострение – порой на грани напускного цинизма – таких представлений и садо-
мазохистских связок, как оккупационный эрос, репрессивное-желанное, обрамляемое иконографическим
цитированием из некоего, будто бы уже иллюстрированного кем-то, свода истории культуры, нередко
буколического настроя – все это наполняет проект где более ироничным, где более гротескным содержанием и
особым заниженным психоанализом.
Ирония, доходящая до сарказма и откровенная неполиткорректность этих работ не помешали их демонстрации в
Берлине как раз накануне юбилея – открытие выставки состоялось в аккурат 8 мая 1995 года и вызвало
естественный резонанс. Следует отметить, что тема жертвы и насильника вообще в середине 90-х становится
одним из центральных мотивов украинского современного искусства.
В это же время Савадов и Сенченко создают свой последний большой совместный проект – «Преступление и
наказание», показав его в круглом зале Союза художников осенью 1995-го года. Центром экспозиции стала серия
картин, изображающих одетых в балетные пачки натурщиков, которые участвуют в различных инсценировках типа
охоты на зайца. На первый взгляд картины, перекликавшиеся с телесной эстетикой Люсьена Фрейда, выглядели
стандартными студенческими постановками, но целый ряд намеренных искажений намекал о том, что все это
понарошку и подчинено совсем другой теме.
Арсен Савадов, Георгий Сенченко «Без названия» из серии «Преступление и наказание» 1995, холст, масло
Эта серия Савадова и Сенченко, как и многие работы середины 90-х, например, серия «Выжигание» Кирилла
Проценко, зафиксировали «антропологический сдвиг» в искусстве, когда после многолетнего холодноватого
«понятийного» мышления, в искусстве снова наметился отчетливый интерес к телу.
Олег Тистол, Николай Маценко «Проект денег» инсталляция в украинском доме, 1995
Завершением этого этапа стал кураторский проект Валерия Сахарука «Киевская художественная встреча»,
подготовленный для показа в начале декабря 1995-го года в Украинском доме. Проекту была уготована незавидная
судьба. Куратор пригласил в Киев ведущих художников из Польши (Ярос, Либера), самых радикальных
представителей российской арт-сцены (Осмоловский, группа АЕС, Кулик, Беляев) и украинцев (Раевский, Тистол с
Маценко, Цаголов, «Фонд Мазоха»). Тистол и Маценко создали для выставки специальный «Проект денег» –
масштабную пространственную инсталляцию, идеально вписавшуюся в ауру Украинского дома.
Василий Рябченко «Монстрояни» 1995, фрагмент инсталляции с выставки «Кабинет доктора Франкенштейна»
Также на выставке был показан фотофильм Василия Цаголова «Криминальная неделя» и работа «Фонда Мазоха» –
«Последний еврейский погром». Проект был с немалой долей провокативной заряженности, но, казалось, ничто не
предвещало грозу.
Василий Цаголов из цикла «Криминальная неделя» 1994, фотофильм
Однако его вернисаж совпал с торжествами по случаю Национальной гвардии Украины, которые параллельно
проходили в Украинском доме. Уже через несколько часов после открытия и пресс-показа выставка была закрыта
проходили в Украинском доме. Уже через несколько часов после открытия и пресс-показа выставка была закрыта
– гвардейцы при параде, в белоснежных перчатках были так возмущены ее содержанием, что лично снимали
работы со стен. Для художественного сообщества такая реакция была неожиданной – за годы неразберихи и
безразличия, наступивших после распада СССР, все как-то отвыкли от цензуры со стороны представителей
государственной власти. Несмотря на то, что случай с закрытием проекта «Киевская художественная встреча»
носил единичный характер и не повлек за собой серьезных последствий, он продемонстрировал, неприятие
иронично-вседозволенной позиции современного искусства. На следующих этапах отношения властей и
актуального искусства носили стабильный отчужденно-прохладный характер.
Василий Рябченко «Без названия» 1995, фото (с выставки «Кабинет доктора Франкенштейна»)
Leave a comment Add to Memories Share this! Track This Flag Link
«LAS MENINAS»: Что видно в Зазеркалье 7/3/10 11:50 PM
Минск, Беларусь
17°C Дождь Влажность: 94 % Ветер: СЗ, 4 м/с
поиск...
Новости: Концерт ансамбля танца, музыки и песни "ТАЛАКА" » Беларусь, несмотря Saturday, 3 Jul 2010 11:49 PM Войти Register
Главная Репортажи Новости Славянский базар Филармония Театры Клубы Коллективы Культура
Альтернатива
О сайте Контакты Фотогалерея Архив Форум
Главная » Славянский базар » Новости фестиваля » «LAS MENINAS»: Что видно в Зазеркалье Flickr Facebook Twitter RSS
«LAS MENINAS»: Что видно в Зазеркалье НОВОЕ НА САЙТЕ ПОПУЛЯРНОЕ
«Одна война» Веры Конкурс грации и

30.06.2010 15:49 АВТОР: ADMINISTRATOR 0 COMMENTS Глаголевой артистического
«Джаз Коктебель» на мастерства
В кинопрограмме «Славянского базара в Витебске» – украинский «Славянском базаре "Королева весна-
фильм «Las Meninas». в Витебске» 2010". Фоторепортаж
Авторы не случайно заимствовали название у известной картины Сцену Летнего Концертная афиша
Веласкеса. Система зеркал, которую для съемок использует амфитеатра в на январь 2010 года
режиссер Игорь Подольчак, можно сказать, – продолжение Витебске начали Широкая Масленица
небольшого зеркальца на полотне Веласкеса: в них зритель видит готовить к 31.12.09 Энергия
самого себя, со своими страхами и влечениями. Это попытка "Славянскому Концерт группы
бескомпромиссного разговора о проблемах самой жизни, свободы, базару" "Nazareth" в
личностного выбора, счастья. Фильм о том, во что рутина
Алена Ланская Витебске
повседневной жизни может превратить человека, его сознание и
"зажжет" на
душу. Это также попытка осмысления выбора, который каждый из
концерте мастеров
нас совершает и который формирует нашу жизнь.
искусств Беларуси
За основу киноленты взята реальная история одной львовской семьи, Транспорт и общепит
рассказанная известным доктором. Но она могла произойти в любом в Витебске в дни
другом городе, любой стране. Постановщики картины выводят
"Славянского
повествование за рамки стандартного языка кино. Фильм не
базара" меняют
рассказывает историю. Это многоуровневая экспликация-углубление
режим работы
в мир странной семьи, где нет имен, а есть образы – Мать, Отец, Сын
и Дочь. Жизнь этой семьи напоминает навязчивую мелодию шарманки
и все, что происходит, возведено в статус бесконечного ритуала обслуживания хронических заболеваний Сына,
удовлетворения его капризов и боязливого ожидания очередного астматического кризиса. ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ
Семья из четырех человек живет в пригородной вилле, больше похожей на инсталляцию из зеркальных предметов,
Звезды «Евровидения» на площад...
нежели на реальный дом. Главный герой – 30-летний сын едва появляется в кадре, но его присутствие чувствуется
постоянно. С детства он страдает экземой и астмой, и использует свои заболевания, чтобы манипулировать Как я рада, что увижу мальчишек из
родителями и сестрой. Метафора тотальной добровольной человеческой несвободы раскрывается на фоне "Волшебников дв...
абсолютно тошнотворной рутины повседневной жизни. 02.07.10 21:36
Как рассказала сопродюсер киноленты Лилия Млирович, изначально возникла музыка Александра Щетинского и
Юрия Яремчука, а затем уже зрительный ряд. Первый музыкант входит в десятку лучших современных Мисс СНГ 2010 Мария Величко....
симфонических композиторов, а второй – классик авангардного джаза в Украине. Они совместно написали саунд- Что не так,Павел.У девушки неплохая улыбка
трек. А затем режиссер начал создавать образы. Получилась абсолютно джазовая импровизация. 24.06.10 18:17
Игорь Подольчак известен как автор ряда виртуозных социально-эстетических провокаций, осуществленных им
совместно с другом, единомышленником Игорем Дюричем – креативным продюсером. Среди самых памятных из Мисс СНГ 2010 Мария Величко....
них: "Беспредел гуманизма", с розыгрышем гробов в лотерею, "Лучшие художники ХХ века", где таковыми были тебе бы, лучше не улыбаться)))))) )))
объявлены ученые и политики от Фрейда и Эйнштейна до Гитлера и Мао Цзэдуна.
23.06.10 09:39
Фильм участвовал в 23 крупнейших кинофестивалях в Роттердаме, Москве, Карловых Варах, Сеуле и других
городах мира.
Кожарский Леонид Александрович...
retweet 0 Юморной народ собрался.Дорогого стоит такое
Like Be the first of your friends to like this.
костюм...
23.06.10 04:14
Add comment
Билеты на Билана поступили в п...
Name (required) Михайлов и Хворостовский сделали Билана.

Подумайте...
23.06.10 00:39
E-mail (required)
Website Певец Беларуси и России

Правильно-правильно.Хватит статей о
Билане,Валерии...
23.06.10 00:37
http://vmn.by/slavianski-bazar-2010/news-slavianski-bazar-2010/711-las-meninas.html Page 1 of 2
Кiевскiй ТелеграфЪ :: Витебск в предвкушении форума 7/3/10 11:45 PM
2 июля - 8 июля 2010 №27 (529)
электронная версия общественно-политического еженедельника
в номере: Культура
Политика
Экономика Витебск в предвкушении форума
Мир - общество
История Торжественное открытие XVII Международного фестиваля
Культура искусств "Славянский базар в Витебске" запланировано на
Право 11 июля. Во время фестиваля на сцене Летнего амфитеатра
пройдут 18 концертных программ. С сольным концертом
Спорт впервые в Витебске выступит Дмитрий Хворостовский.
лучшие статьи: Второй раз подряд форум посетит Раймонд Паулс. Также
1. Жертва радикала? выступят: Александр Песков, Юрий Антонов, Елена Ваенга,
Александр Серов, Николай Басков, Лариса Долина, Стас
2. Озеро-колыбель Михайлов. По традиции состоятся концерты мастеров
3. Плата за советизм искусств России, Украины и Беларуси.
4. Мы победили и
победим вместе!
5. Дмитрий ТАБАЧНИК:
«Новый виток
конституционного
процесса вписывается в
каденцию Президента»
весь рейтинг...
В этом году Украину на Международном конкурсе эстрадных исполнителей "Витебск-2010",
поиск который традиционно проходит в рамках Международного фестиваля искусств "Славянский базар
Поиск в Витебске", будет представлять молодая украинская певица, победительница восьмого сезона
телепроекта "Шанс" Инна Воронова. После двух отборочных туров ее из более чем 20
MarketGid претендентов выбрало жюри.
На конкурсе в Витебске Инна представит три песни: в день жеребьевки и знакомства с жюри (12
июля) — мировой хит певицы Селин Дион Surrender. В первый конкурсный день (13 июля), когда
по условиям конкурса исполняется хит страны, которую представляет участник, Инна споет
кавер-версию песни Ани Лорак "Не кажи про любов" (слова Марьяны Савки, музыка Риммы
Гоменюк). Во второй конкурсный день (14 июля) в сопровождении Национального концертного
оркестра Беларуси под управлением Михаила Финберга Инна исполнит лирическую песню,
которую молодой автор Римма Гоменюк написала специально для этого события. Для каждого
Невероятное
заявление Тигипко выступления Инна готовит специальные сценические наряды, соответствующие духу и смыслу
ошарашело всю ... каждой песни.
10 июля в Доме кино традиционную кинопрограмму "Славянского базара в Витебске" откроет

художественный фильм "Одна война" Веры Глаголевой (Россия). Эта картина — премьера 2009
года — удостоена Гран-при кинофестиваля "Московская премьера" и II кинофестиваля "Золотой
феникс" в Смоленске.
11 июля 2010 года белорусский кинематограф познакомит фестивальный Витебск с новинкой,

Вводится налог на вышедшей на большой экран в декабре 2009 года. В психологической драме "Волки" Александра
жилье - по 20 грн. Колбышева снялись народный артист Беларуси Владимир Гостюхин и заслуженный артист России
за квадратный ... Андрей Панин. Этот фильм получил высокую оценку кинокритиков.
В рамках фестивального кинопроекта будут представлены и работы украинских

кинематографистов —Las Meninas режиссера Игоря Подольчака и "Отторжение" режиссера
Владимира Лерта (показ 12 июля).
Плдготовила Марта Романова

ФИФА серьезно
накажет Криштиану
удовлетворительно Оценить статью Версия для печати
партнеры
www.bonprix.ua Реклама от Google
http://telegrafua.com/529/culture/11140/ Page 1 of 2
«Las Meninas» - українська кіно-симфонія - Сумно?Ком 20.08.10 22:31
RSS FAQ про нас побажання реклама контакти
Реєстрація | забули як? | Вхід

— спільнота блогів про культуру
Додати публікацію
кіно література музика візуалка театр подорожі фото ятки
категорії: кіно кінорецензія Я шукаю...

8 жовтня 2009
Парвулеско «Las Meninas» - українська кіно-симфонія Архів
теґи: Las Meninas, артхаус, художники Автор
Назва фільму: Las Meninas
поділитися: Парвулеско
Актори: Ганна Яровенко, Дмитро Чернявський, Любов Тимошевська,
Профайл
Микола Вересень
Друзі
Студія: MF Films
Потік зображень
Прем'єра: 25.01.2008
Відправити повідомлення
В український прокат нарешті вийшла стрічка
«Las Meninas» Ігора Подольчака, про яку, я Пов'язані публікації
сподіваюсь, ви вже чули достатньо. Зрештою,
те, що такий фільм показують в прокаті – вже
26 березня 2009 Сергій К кіно, ...
приємна аномалія. «Las Meninas» – візуальна
ораторія класного художника Подольчака, яка Спогади невдахи, або Інше амплуа
Джеймса Бонда +1 новий коментар
просто зобов’язана розділити свою аудиторію на
палких прихильників та ненависників. Та і сам 14 лютого 2008 Богдан Логвиненко кіно, ...
режисер не стомлюється повторювати, що Путін зекономив на кіні про себе
зробив цю стрічку скоріше для себе, ніж для
18 березня 23:12 Юлія Марищук кіно, ...
глядачів.
«Гарнюня»: все заради кохання
Кінотеатральний синопсис до фільму повідомить, що, крім іншого, +20 нових коментарів
фільм розповідає нам історію сім’ї, яка важко переживає хворобу сина.
10 грудня 2008 Максим Черкас кіно, ...
Однак багатоповерховість «Las Meninas» узаконюють й інші, здавалося «Перевізник 3»: Неймовірні пригоди
б – неймовірні, трактовки. Так, особисто я розгледів найперше історію
Стетхема в Україні +58 нових коментарів
пари літніх людей (Микола Вересень, Любов Тимошевська), таких
інтелігентних, можна сказати, аристократичних повадок та охайної, 21 березня 2009 Короткий Метр кіно, ...
попри вік, зовнішності, які проводять літо, можливо останнє, в жорстокість. а кролик пострибав собі
будиночку дачного типу. Сам будиночок – такий же старий і показово далі +9 нових коментарів
вбраний, як і його господарі. Весь час ці літні герої віддаються
розмовам і спогадам. При цьому їх спогади передані прийомом, коли і
Інші публікації автора
герої, і їх спогади одночасно фізично присутні в кадрі. Від того і
молодість, і старість паралельно існує в картинці. До того ж, за одну
сцену у героїні, наприклад, можуть змінитися декілька вбрань, немов 7 жовтня 2009
картинка, що ми її бачимо, відбувається в підсвідомості чи фантазії Лас Менінас
когось з героїв. Подольчак робить дивний еліпс: в першій сцені під час
18 серпня 2009
сієсти герої, розглядаючи альбом репродукцій того самого Веласкеса,
на честь роботи якого названо фільм, жалкують, що у них немає дітей, Чоловік з Будапешту
а в кінці картини ми побачимо тих же акторів, що зображають щасливу 18 серпня 2009
родину з трьох пар: старих, молодих і дітей. Так легітимізуються і Бела
версія великої сім’ї, і версія літньої пари з привидами її минулого. 20 травня 2009
Неоднозначність читання картини додає їй балів. Ступка в «Серці на долоні»: українське
обличчя польської олігархії
Герої фільму багато розмовляють, однак їх теревені показово обірвані,
приглушені радіопередачами і позбавлені змісту, з них мало про що 20 травня 2009
дізнаєшся, скоріше вони виконують роль елемента звукової партитури Серце
фільму. Так і у всьому фільмі, Подольчак підміняє всякий конкретний
зміст формою, при цьому, інколи здається, прагне зануритися до повної
«чистоти форми» або ж довести неможливість її досягнення. Тому
невипадковим здається відсутність дітей у пари – діти наповнили б Страхові Компанії
форму їх життя змістом. Власне, і молодість, яка через спогади не Все про страхування в Україні -
полишає голови персонажів, може бути нехай і оптимальною, але лиш страховки, компанії, тарифи!
формою буття, як і старість – лиш формою її зради. www.prostrakhuvannja.com
Звернемо увагу і на те, як часто героїня

картини параноїдально розставляє прибори по
столу, мов фігури по шаховій дошці, таким Електронні підручники
чином, шукаючи певної гармонії, певного
Електронні підручники-всі
абсолюту форми. Тут старі руки, що
предмети! Засоби навчання,
розкладають свіжі молоді фрукти – ще один
образний місток між старістю і молодістю. При підручники, книги
www.umniki.com.ua
цьому задовольнитися натюрмортною
комбінацією з розкладених «молодих» фруктів
господарці весь час не вдається, зате в неї
успішно виходить приготувати вже «мертву» рибу.
І, мабуть, не дарма таку увагу Подольчак уділяє звуковим образам,

зокрема – музиці. Інколи, не цураючись відверто неспортивних методів,
як то – дзвінкий звук битого скла, що розрізає тишу, або дражливе
шкрябання виделкою по фарфоровій тарілці. До того ж, у фільмі не
перестає замовкати інструментальна музика, що грає в такт настрою.
http://sumno.com/film-review/hudozhnij-film-1/ Page 1 of 2
«Las Meninas» - українська кіно-симфонія - Сумно?Ком 20.08.10 22:31
Пророблений так детально саунд (композитором у фільмі був

Олександр Щетинський, а звуковим редактором – Мирослав Кувалдін),
немов також є частиною експерименту Подольчака з розщеплення
картини на форму і зміст і доведення домінуючої ролі форми. Адже ще
Кант називав музику чистою формою, відмовляючи їй у змісті.
І, все ж, якщо в основній частині картини Подольчак не досягає

чистоти форми, знаходячись в її прикордонній зоні, то є в «Las
Meninas» і вставна, зроблена під кліп або відеоарт, частина,
зрежисована запрошеним кліп-мейкером з Лос-Анжелеса Діном
Карром. Хтось назве цю частину мареннями хворого, хтось –
колективним сном героїв. Ця частина може здатися менш яскравою, ніж
частина Подольчака, однак її присутність цілком логічна. Якраз вона і є
тією позбавленою змісту формою, якраз вона і не потребує осмислення,
а лише відчуття, якраз вона не потребує роботи мозку, а лише серця.
І як ще не згадати роботу в фільмі найкращого, як кажуть, оператора

нової генерації в Україні Сергія Михальчука (фільм «Мамай»), котрий
змушує камеру літати траєкторією мухи, пильно розглядати деталі
будинку і натюрморти на столі, при цьому ігнорувати все поблякле і
безбарвне. Картинка Михальчука наближається в тонах до художників
ренесансу, вгадувати яких, як і вгадувати присутні в фільмі кіноцитати,
– ще одна цікава гра.
Всілякі спроби довільно переказувати подібні твори – справа невдячна,

непотрібна і десь навіть бюрократична. Всякий намір вербалізувати
«Las Meninas», розкласти його на суму прийомів передасть магію цього
фільму не більше, ніж нотний стан може передати чари симфонії. Скажу
лиш ще раз, що фільм вкрай незвичний і привітаю всіх з тим, що у
нашому кіно відтепер є свій Вонг Кар Вай.
Постійна адреса сторінки: http://sumno.com/film-review/hudozhnij-film-1/
Реклама від Google КАРТИНИ ТЕАТР МУЗИКА СКАЧАТИ
Коментарів ще немає. Ви можете залишити перший!
дизайн: кіно література музика візуалка театр подорожі фото ятки

tux Передрук дозволено тільки з посиланням на джерело та автора в друкованому виданні + гіперпосиланням ( «СУМНО?» ) в інтернет-
розробка та підтримка: виданні. Всі публікації захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права».
Редакція може не поділяти думки автора.
http://sumno.com/film-review/hudozhnij-film-1/ Page 2 of 2
Cineuropa - News - Production – Europe - Works in progress pitched at Karlovy Vary 12.07.10 12:03
July 9, 2010 Production – UK

About us
Future uncertain for Bond 23
Production – Europe
News Production – UK
Works in progress pitched at Karlovy Vary Working Title launches Tinker, Tailor
Film Focus and Little Mermaid
Producers presented 17 new projects from Central and Eastern Europe at the traditional East of the West
Interviews
Works in Progress panel, within the framework of the recent Karlovy Vary International Film Festival. Production – France
Europanet Making Of Mihaileanu goes to The Source
Trailers
Production – Italy/France/Ireland
Videos Children of the Green Dragon (working title) tells the story of an unlikely friendship between a Hungarian real Historical bank investment in
Industry Reports estate agent and a Chinese security guard. The film, directed by Bence Miklauzic and produced by Jozsef Sorrentino’s latest film, starring Sean
Penn
Country Focus Berger of Mythberg Films (Hungary), should be released this October.
Production – Hungary
Feature Films and After The Camera Murderer, Pejo
Industry Database (The article continues below - Commercial information) prepares Paw
Online Screenplay
Training Course
Guided course for Festivals – Czech Republic
feature film writing Crystal Globe goes to The Mosquito
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Script analysis Just Temptation looking to lure film
professionals at 2010 Popkomm
Translation service
Case Study Industry – Italy  
RAI Cinema elects new heads  
Calendar Industry – Italy  
Tatò leaves Mikado Film  
Newsletter
Institutions – Germany
Culture budget upheld
Vod: video on demand
Cineuropa's blogs
Links www.bonprix.ua Ads by Google
Advertise on
Cineuropa
Wonderful Summer, a drama-comedy from Ryszard Brylski, recently screened at the 35th Polish Film Festival
Download logos and
banners in Gdynia. Producers Opus Film (Poland) are looking for sales outside Poland, where the film will be released
this fall.
House is a drama about a teenage girl who resist her father's plan to build a house for her. Director Zuzana
Liova's script has already won several international awards. The film is produced by Fog’n’Desire Films
rss feed (Slovakia) with Film Europe (Czech Republic).
Erratum, a drama from director Marek Lechki, follows a man on a emotional journey to his home town. It is
produced by Harmony Film Production (Poland) and will be released in October.
Head - Hands - Heart depicts a woman's relationship with three army officers, set against the backdrop of World
War I. The film is directed David Jarab and producer Viktor Schwarcz of Cineart TV Prague (Czech Republic).
Release is scheduled for November.
Kajinek is a true-crime thriller from director-producer Petr Jakl of J.B.J. Films (Czech Republic) and producer
Igor Konyukov of Hollywood Classic Entertainment (Czech Republic) due to be released in August.
Love.net, a drama from director Ilian Djevelekov, produced by Miramar Film (Bulgaria), is currently in post
production. The film tells several parallel stories about its characters' interactions on line.
Apricot Island, from Slovak director Peter Bebjak, tells the story of a woman who inspires passion and rage in
a pair of brothers. The film is produced by Rasto Sestak and will feature performances by Gyory Cserhalmi,
Attlia Mokos and Szidi Tobias.
The Greatest Czech, from director Robert Sedlacek, follows a crew of frustrated filmmakers as they pursue
various and unusual records. Produced by Radim Prochazka, the film will be released in August.
http://cineuropa.org/newsdetail.aspx?lang=en&documentID=148547 Page 1 of 2
80 Letters (working title), a drama from director-producer Vaclav Kadrnka, is a personal look at a the
correspondence between a Czech emigre to England and the wife he left behind.
Panoptican is a thriller set in a small town where all is not as it seem. Directed by Barbara Kurzaj and
Slawomir Shuty, the film is produced by TVP (Poland) and will be released in September.
The Show Must Go On, a drama-thriller from director Nevio Marasovic, is set in a near future when the
contestants of a reality show are not aware of the war that rages outside the set. Produced by Copycat
(Croatia), the film will be released later this month.
Adalbert's Dream (working title) is a black comedy based on a true story of coincidences that took place in
Romania in 1986. The film is directed by Gabriel Achim and produced by Dan Burlac. Visitors to the panel also
had the chance to see footage from the set of Leaving, a drama from debut director (and former Czech
president) Vaclav Havel, currently in production.
Other works in progress presented at the panel included Balkan Bazaar (working title), a comedy from Albanian
director Edmond Budina; Delirium, a drama from Ukrainian director Ihor Podolchak; and Gulf Stream Under
the Iceberg, a drama from Russian director Yegeny Pashkevich.
Theodore Schwinke

About us
Interviews
Trailers
Penn
Online Screenplay
Training Course
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Translation service
Newsletter
Cineuropa's blogs
Advertise on
Cineuropa
Download logos and
this fall.
Theodore Schwinke

About us
Interviews
Trailers
Penn
Online Screenplay
Training Course
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Translation service
Newsletter
Cineuropa's blogs
Advertise on
Cineuropa
Download logos and
this fall.
Theodore Schwinke

About us
Interviews
Trailers
Penn
Online Screenplay
Training Course
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Translation service
Newsletter
Cineuropa's blogs
Advertise on
Cineuropa
Download logos and
this fall.
Theodore Schwinke

About us
Interviews
Trailers
Penn
Online Screenplay
Training Course
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Translation service
Newsletter
Cineuropa's blogs
Advertise on
Cineuropa
Download logos and
this fall.
Theodore Schwinke

About us
Interviews
Trailers
Penn
Online Screenplay
Training Course
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Translation service
Newsletter
Cineuropa's blogs
Advertise on
Cineuropa
Download logos and
this fall.
Theodore Schwinke
Ігри з відеокамерою. Перший український відео-арт / KORYDOR 20.08.10 22:49
Новини Блоги Огляди Інтерв’ю Лекції Тексти

Тексти
Ігри з відеокамерою. Перший український відео-арт
Яніна Пруденко 24.06.2010
Це дослідження – частина проекту Фундації ЦСМ "Криві дзеркала. Історія українського медіа мистецтва в словах і рухомих картинках", який
складається з циклу лекцій і рефлексій щодо історії українського медіа мистецтва.
На початку 90-х рр. ХХ ст. пострадянська спільнота починає відкривати блага західної цивілізації і долучатися до них. Не оминув цей процес і
художню сферу.
Кадр із відео Олександра Гнилицького "Криві дзеркала"
Різноманітні імпортні «гаджети», за які буквально декілька років тому можна було отримати термін, на початку останнього десятилітті ХХ століття
нарешті стають легальною ознакою добробуту радянської родини і предметом естетичного інтересу з боку художників. Зокрема, в Україні вже з
1991 року художники, беручи відеокамеру у руки, намагаються осягнути специфіку нової палітри, де технічний засіб перетворюється на художній.
Звичайно, що інтерес цей був породжений звістками із західного мистецького життя, де на початок 90-х на зміну відео-арту, що проіснував вже
майже 30 років, вже прийшли інші, «серйозніші» жанри медіамистецтва як net.art, science-арт, мейл-арт, mobile phone арт, sms-арт тощо. І хоча
українські художники й не зналися добре на генеалогії західного медіамистецтва, все ж таки і його вітчизняна історія не може розглядатися
відірваною від світового процесу.
В історії становлення медіамистецтва відео-арт – наймолодший його жанр, який з’являється у 60-70-х рр. ХХ ст. Але найчастіше сучасні теоретики
його протоперіодом називають кінематографічні експерименти європейських художників-авангардистів Фернана Леже, Мена Рея, Марселя
Дюшана, Сальвадора Далі, здійснені у 20-30-х рр. ХХ ст.
На мою думку хибним є те, що дуже часто сучасні теоретики оминають у своєму розгляді історії світового відео-арту тему андеграудного
кіномистецтва, яке було створено як художня критика на бездумний, голлівудський кінематограф.
Та у 60-х відео-арт проривається у цій саморефлесії кінематографу, що переосмислювала всю свою систему художніх цінностей, відмовляючись
від вербальності, наративу, кольору. Прикладом таких робіт є стрічки Енді Воргола «Їжа», «Стрижка», «Поцілунок», «Імпайр», «Сон», Майкла Сноу
«De La», «Центральна ділянка», «Довжина хвилі», Стена Брекгейджа «Пам’ять про Сиріуса». Специфікою цих фільмів стала зачарованість
плинністю буденності, коли протягом 30-40 хвилин глядачеві демонструвалися рот, що жує («Їжа»), зйомки людей, що входять і виходять з будинку
(«Довжина хвилі») або дохлий пес – улюбленець сім’ї, що розкладався протягом тижня на галявині перед будинком («Пам’ять про Сиріуса»).
У 70-х рр. ХХ ст. з появою у вільному продажу відеокамери художники починають рефлексувати над проблемою молодого феномену телебачення.
роботи перших відео-артистів - “Телебачення постачає людей” Ричарда Серра, “Повстяне ТБ” Йозефа Бойса, “Медіа-бум” групи “Мурашина
ферма”, “Global Groove” Нам Джун Пайка, “Останні 9 хвилин” Дугласа Девіса – ставлять питання: ТБ і суспільство споживачів, ТБ і міфотворчість,
проблема однобічної комунікації.
З розвитком електронних носіїв у 70-х рр. ХХ ст. художники починають використовувати цифрові можливості техніки для обробки відео. Отже, ми
можемо визначити відео-арт як жанр медіамистецтва, що використовує в якості художніх засобів кінематографічну, телевізійну та комп’ютерну
техніку.
http://korydor.in.ua/url/Igri-z-videokameroyu-Pershiy-ukrainskiy-video-art--p100.html Page 1 of 3
Як і на Заході, в Україні історія медіамистецтва починається з відео-арту, до якого від початку 90-х рр. звертаються українські живописці у пошуках
нових творчих територій. Український мистецтвознавець і куратор Олександр Соловйов вважає, що назва раннього періоду українського відео-арту
«Ігри з відеокамерою» є дуже влучною, оскільки українські художники, знаючи про те, що на Заході досить давно існує відео-арт як нова художня
мова, не володіли азами роботи з відеокамерою як художнім засобом. Вони не знали історії та теорії світового відео-арту, але саме ця наївність і
пошуки власної «відео-виразності» стали характерною рисою його українського варіанту.
Безумовно, вітчизняному відео-арту притаманні певні художні особливості. По-перше, – це, як і для західного відео-арту, проблема телебачення,
яку піднімали у своїх роботах Василь Цаголов («Тверде ТБ», 1995), Андрій Казанджій («Коли екрани стають тоншими», 1995), Гліб Катчук
(«Апокаліпсо», 1997), Ілля Чічкан (інтерактивна відеоінсталяція «Global TV», 2005). По-друге, – це постмодерністське цитування спадщини німого
кіно в відео Олександра Ройтбурда («Психоделічне вторгнення панцирника “Потьомкін” у тавтологічний галюциноз Сергія Ейзенштейна», 1998,
«Ерос і Танатос пролетаріату, що переміг в психомоторній параної Дзиги Вертова», 2002, «Механічний балет», 2002), Гліба Катчука («Milies-2000»,
1999), Іллі Чічкана та Кирила Проценка («Невидимий Арсенал», 2005).
Тема тілесності також є важливою для українських художників, які опрацювали її у роботах «Спляча красуня» (1992), «Криві дзеркала. Живі
картини» (1993) (Олександр Гнилицький), «Ерос і танатос…» (2002, Олександр Ройтбурд), «Танцюючі дроти» (2003, Анна Артеменко та Іван
Цюпка). Ще одна художня особливість українського відео-арту – тема симулякру, примарності навколишнього світу. Вона постає у відеороботах Іллі
Ісупова («Жага», 1998) та Олександра Гнилицького і Лесі Заяць («Візуальний вініл», 2005). Становище людей з особливими потребами у сучасному
суспільстві є об’єктом дослідження у відеороботах Гліба Катчука та Ольги Кашимбекової («Антикараоке, 2000»), Оксани Чепелик («Хор
глухонімих», 2004), Юрія Кручака та Юлії Костєрєвої («Невидимі шляхи», 2007; «Стар тайм», 2008).
Перші українські медіа-художники (можливо лише за винятком Гліба Катчука) – це, переважно, живописці, що експериментують з новим
матеріалом – новітніми технологіями. Вони працюють з живописом, відео, інсталяцією, перформансом, скульптурою, фотографією, нерідко
сполучаючи ці елементи. Та все ж таки серед першопрохідців українського відео-арту необхідно назвати дві постаті і одну групу художників.
Львівський «Фонд Мазоха» та київські художники Кирило Проценко та Олександр Гнилицький – вони можуть конкурувати за звання першого
українського відео-художника.
Живописець за освітою, Кирило Проценко на початку 90-х рр. знімає дві стрічки короткого метру «Запах» (1991) і «Так» (1992). І хоча ці роботи
були все ще пронизані кінематографічною естетикою, їх можна назвати перехідною ланкою від «кінобачення» до «відеобачення». Їм притаманні
деякі риси відео-арту – динамізм та метафоричність. Ці роботи неодноразово включалися до програми показів українського відео-арту за
кордоном.
Власне першим відео-артом (який себе так і позиціонував) були роботи Олександра Гнилицького – одного з лідерів «Хвилі українського
трансавангарду» та членів мистецького угрупування «Паризька комуна», якого і можна назвати першим українським медіа-художником.
Багато в чому для Гнилицького художня робота з технічним пристроєм була органічним продовженням його роботи як театрального художника,
якому часто треба володіти не лише художнім, але й конструктивним мисленням техніка-винахідника. Про це свідчать і його ранні роботи-інсталяції
«Анаморфози. Танок смерті» (1996), «Покажи своє» (1998) і останні живописні роботи, що досліджували заломлення зображення на різних
дзеркальних поверхнях – «Сантехніка (автопортрет)» (2008), «Сіль/Перець (автопортрет)» (2008), «У куполі» (2008), «Крізь вікно» (2008).
Гнилицький був художником ренесансного типу (безумовно, якби Леонардо да Вінчі переселився у наш час, він би творив у жанрі мультимедіа) –
його роботи спираються не тільки на художній, але й на ремісницький і науковий досвід. Його медіа-роботи, створені разом з Лесею Заяць, –
«Кімната» (2005), «Кімоно» (2007), «Софа» (2007), «Медіажир» (2007), «Арія тарілки» (2008) – свідчать про постійну еволюцію Гнилицького як
медіа-художника.
Його перша відео-робота – «Спляча царівна» – з’явилася 1992 року. На позичену камеру було знято відео тривалістю 25 хвилин, протягом яких
гола дівчина лежала у труні з оргскла і маструбувала. До відеоряду додавався озвучений Наталею Філоненко текст, який за допомогою технічного
пристрою був уповільнений так, що практично не можливо було розібрати слів. В цьому художньому нюансі проявилася основна тема практично
всіх подальших медіа-робіт Гнилицького: його твори завжди намагалися передражнити, викривити реальність, показати її примарність і нестійкість.
Сам текст поеми «Спляча красуня у скляній труні» був іронічним парафразом на поему Олександра Пушкіна, написаною самим Олександром
Гнилицьким.
Наступного року художник разом з Максимом Мамсіковим і Наталею Філоненко знімає відео «Криві дзеркала – живі картини» (1993). Купивши
майже за безцінь дзеркала у колишнього наглядача кімнати сміху, Гнилицький зняв відео, яке знову намагається трансформувати реальність –
зображення нагадувало психоделічний галюценоз: оголені тіла, голови, руки, ноги спліталися і розпадалися на автономні частини, викривлялися у
неприродній спосіб. Відео наштовхує на думку, що Гнилицький, відчувши смак мистецтва, що співпрацює з новітніми технологіями, намагається
трансформувати зображення у спосіб, неначе його оброблено за допомогою комп’ютерних програм.
Наталя Філоненко – співавтор та модель відео-робіт Гнилицького вказує на те, що у ранньому відео-арті, який знімався на Паркомуні, з постійною
нав’язливістю проступає тема Еросу і Танатосу, що на її думку, є наслідком sex та drugs revolutions того часу.
З київським регіоном щодо першості у відео-арті конкурує львівський. Інколи першими відео-художниками українські мистецтвознавці і теоретики
мистецтва називають львівських художників Ігора Подольчака та Ігора Дюріча, засновників і членів «Фонду Мазоха». Вони першими на початку 90-
х почали документувати свої перформанси та гепенінги на відео.
Особливе місце в історії українського відео-арту посідає робота «Фонду Мазоха» «Мистецтво у космосі» (1993) (хоча за нашими даними – це 1991
рік), яка вперше представляла мистецтво незалежної України на Бієнале мистецтв у Сан-Паулу (Бразилія) в 1994 році.
Відео представляло собою документацію однойменного проекту, що відбувся 25 січня 1993 року, коли вперше у відкритому космосі на борту
російської космічної станції «Мир» космонавти Авдєєв і Соловйов демонстрували графічні роботи Ігора Подольчака. Сьогодні концепція проекту
прочитується як апологія технократичного світу – художники намагалися вивести в позалюдський простір не тільки техногенну, але й художню
культуру людства. Мистецтвознавець Олександр Соловйов також пов’язує концепцію даного проекту із кризою експозиційного простору, що
відчувалася на початку 90-х.
Освоївши відеокамеру як художній засіб, українське мистецьке середовище першої половини 90-х активно використовує жанр відеоінсталяції, коли
художники, експонуючи певний об’єкт додають до інсталяції відеозображення. Зокрема, цим часто послуговувались художники Мирослав
Кульчицький і Вадим Чекорський у своїх спільних роботах «Простір капітуляції. Сталінград під Берліном» (1994), «Вона божеволіє від театру»
(1994), «Супертрек» (1995), «Post-mortem» (1995), Анатолій Ганкєвіч – «Catholikos» (1994), Олександр Ройтбурд – «Сеанс гіпнозу» (1995), Арсен
Савадов, Георгій Сенченко та Олександр Марченко – «Bar-bar-ost» (1995) та Ігор Хадзинський – «Локальне зондування» (1995).
Початок 90-х рр. ХХ ст. став лише початком історії українського медіамистецтва, відео-арту зокрема. Його подальший розвиток було пов’язано з
ІнфоМедіаБанком – творчою лабораторією в структурі Центру Сучасного Мистецтва Сороса, де художники могли навчатися, експериментувати з
новітніми технологіями та їхніми художніми можливостями. Як результат – відбувалося нарощення художнього контексту навколо медіамистецтва в
Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст.: з’являються фестивалі (Dreamcatcher, KIMAF), тематичні виставки («Інтермедіа», «Перевірка реальності»), які
надавали можливість медіахудожникам представити свої роботи загалу.
«Ігри з відеокамерою» - так називалась перша частина тривалого циклу лекцій з історії українського медіа мистецтва "Криві дзеркала. Історія
українського медіа мистецтва в словах і рухомих картинках", яка відбулась у квітні 2010 року.
Це – проект Фундації ЦСМ, курований дослідницею Яніною Пруденко. Він створений, щоби познайомити молоду генерацію з історією розвитку
цього новітнього виду мистецтва в Україні.
Частина перша: «Ігри з відеокамерою» – це хронологія найперших відеоробіт, створених українським «виробником»: «Yes» і «Smell» Кирила
Проценка та серії перших відеоробіт Олександра Гнилицького, Наталі Філоненко та Максима Мамсікова.
Друга частина: «Одеська хвиля відео-арту. Олександр Ройтбудр» відбудеться у Фундації ЦСМ 30 червня – 2 липня 2010 року.
Коментарі
Світлана Матвієнко / 24.06.2010
Дякую за огляд. Мені надзвичайно цікаво, що зараз відбувається в Україні у сфері відео-арту. Дуже шкода, що немає доступу до робіт (якщо деякі з них
доступні, буду дуже вдячна за інформацю). Єдине, що мене дещо звидувало, у Вашому тексті абсолютно втрачене питання медіума. Чому митці, роботи яких
Ви обговорюєте, використовують відеокамеру, а не кінокамеру? Коли йдеться про експериментальне кіно чи відео, питання медіуму – стає першочерговим. Не
«змісту», не експериментів із наративом, і навіть не відмови від наравтиву як такого. Усе це – лише ефект роботи із певним медуіумом. Якщо ж митець не
надає медіуму уваги (я припускаю, таке буває), то це стає – теж – одним із важливих аспектів інтерпретації.
Заміну кінокамери відеокамерою не можна розглядати як даність. Коли йдеться про експериментальне кіно і відео, цей вибір – принциповий. До того ж, цей
перехід не є абсолютним, оскільки велика кількість митців, які називають себе «experimental filmmakers», працює із кінокамерою сьогодні. Цікаво дізнатися, чи
роблять це українські митці. І чому?
Відео не є «пост-кіном», навіть за умови, що воно, як вчив МакЛюєн, є меседжем медіуму, який йому передував, а отже наповнено «слідами» кіна. Відео не є
«пост-кіном», навіть якщо воно використовує кіно як код, що прекрасно пояснив Лев Мановіч у книзі «Мова нових медій», беручи Вертова за приклад. Тоді –
що таке відео як медіум? І що означає працювати із цим медіумом? І що означає запитувати про значення медіума чи ігнорувати це запитання?
Яніна Пруденко / 30.06.2010

дякую за коментар, Світлано!
Ви точно можете подивитися на ютюбі відео Фонду Мазоху Art in Spaсe.
Все інше - навряд чи. Зараз у ЦСМі формується архів українського відео-арту.
Зокрема проект "Криві дзеркала" - це результут цієї роботи. Особисто я зараз намагаюся зрозуміти генеалогію розвитку вітчизняного медіа-арту, зібрати по
частинкам зі шматочків касет вхс, спогадів художників, мистецтвознавців, кураторів.
Зогляду на мету (даного дослідження)))) нас цікавить виключно історичний аспект даної проблеми.
Як дипломований філософ, я звичайно намагаюся осмислювати і теоретичні аспекти феномену медіамистецтва. Зокрема декілька публічних лекцій,
прочитаних мною цього року, представляли мою авторську позицію щодо природи медіа я к художньої реальності.
Якщо вас цікавлять мої думки з цього приводу я із задоволенням вишлю Вам мої фахові статті або просто поспілкуюся з Вами.
Ще раз дякую за змістовний комент.
Український не-блокбастер: інцест, екзема й мастурбація. Фільм Las Meninas 20.08.10 22:23
Медiаконтент Медiаринок Медiакорпорацiя Медiарегiони Медiа i суспiльство Журнал
Форум Чат Телятина Спецпроекти ТК Телепрограма Рентген Блоги Реклама Контакти RSS Розсилка Рейтинги
Головна → Дайджест
Нове на «Телекритиці»
«Стоп цензурі!» спростовує інформацію
про журналістський страйк 21
серпня // 20.08.2010 21:37
Сезон різноманіття. Другий ешелон //
20.08.2010 19:44
Олеся Ульяненка поховають завтра

на Байковому цвинтарі.
Відспівуватимуть об 11.30 //
20.08.2010 19:12
В Украине создадут свою «BBC» //

20.08.2010 17:54
Наталя Розинська вестиме

Український не-блокбастер:
«Футбольний код», а Катерина
Токарева – «Хочу в армію» // 20.08.2010
інцест, екзема й мастурбація.
17:36
Фільм Las Meninas
НТКУ купує права на пісенний конкурс Олег Коцарев, ZaUA 29-10-2009
Eurovoice із Памелою Андерсон //
20.08.2010 17:30
Нарешті, більш ніж через рік після офіційної прем’єри,
Гостем проекту «Питання» Першого український артхаусний фільм Las Meninas, що взяв участь
національного став Кашпіровський //
20.08.2010 16:58
у 24 міжнародних фествалях, іде в кінотеатрах на
батьківщині
Редактору «Нового стилю»
пропонували 10 тисяч доларів за
відмову від публікацій // 20.08.2010 15:03 Las Meninasзняв Ігор Подольчак (за участі американського
ВiдеоТеКа
Рахунки «Чорноморської ТРК»
кліпмейкера Діна Карра), це його перше повноформатне кіно.
арештовані судом у справі про Цікаво, що часом Подольчака звинувачують, начебто він був Як поєднати
ухилення від сплати податків // серед тих діячів, які у 2004 році вигадували та втілювали блогерство і
20.08.2010 14:56 професійну
пропагаднистський вірус «Три сорти українців». А втім за журналістику?
Телеканал ZIK запустить політичне
ток-шоу «Доміно» та програму руку його, здається, не ловив ніхто, та й нинішнє кіно до Вахтанг Кіпіані 2010-08-12 10:35:00
«Погляд» // 20.08.2010 13:59 геополітичних терактів відношення не має. Приклади поєднання під час роботи в
Мін’юст зареєстрував газету «Наше журналі "ФОКУС"
місто – Київ» // 20.08.2010 13:42
Звідки така назва фільму? Взагалі Las Meninas- це картина
Свобода слова по-запорожски: сдаем
себя сами? // 20.08.2010 13:31
іспанського художника часів бароко Дієго Веласкеса, її назва
перекладається як «фрейліни». Цей малюнок із доволі
«Бурда-Україна» запускає журнал
«Цветы в доме» // 20.08.2010 13:29 багатозначним сюжетом та символікою, можливо, є «спадкоємцем» «Портрету подружжя
Шоу «Зірка+Зірка» на «1+1» Арнольфіні» голландця Яна ван Ейка і також сам породив чимало переспівів та алюзій.
вестимуть Вєрка Сердючка та Юрій
Горбунов // 20.08.2010 12:50
У фільмі від Веласкесового твору - і колористика, й статичність, і особлива роль дзеркал, у які час
Податкова заперечує факт арешту
рахунків «Чорноморської ТРК» // від часу переміщується вся дія, і підкреслення не головних, на перший погляд, деталей та
20.08.2010 12:40 персонажів.
Янукович особисто контролює справу
про розшук редактора «Нового стилю» З дітьми веселіше, або Микола Вересень - кінозірка
(ДОПОВНЕНО) // 20.08.2010 12:25
Виразного зовнішнього сюжету в Las Meninasнемає за визначенням. Отож тим, хто мріє про
ICTV запускає програму-рейтинг «Стоп
10» // 20.08.2010 11:52 українські блокбастери, на це кіно відразу можна не йти. Але за підсумком перегляду певна сюжетна
«Новий погляд» на «Info-шок» //
лінія таки утворюється, дуже, щоправда, відкрита для різних трактувань.
20.08.2010 11:40
Супермаркет позивається до газети Наприклад, для наступного. Усе починається з того, що літнє подружжя в заміському будинку
«Лица» на 325 тис. грн, а проти обговорює, що було би, якби вони свого часу завели дітей. «Було б якось веселіш». Увесь фільм
редактора хочуть порушити
кримінальну справу // 20.08.2010 11:35 надалі і є тією варіацією їхньої долі, в якій у них є діти. З котрими й справді виходить значно
«Репортери без кордонів» закликають веселіше - син і дочка стають об'єктами і суб'єктами інцестуальних пристрастей, паралельно в матері
розслідувати зникнення редактора розвиваються майже зюскіндівські пристрасті з віолончеллю, а в сина починається екзема.
«Нового стилю» // 20.08.2010 10:40
Навколо хвороби сина, любові та прихованої злості до нього й крутиться подальше життя родини. А
в кінці фільму сюжет повертається до початку: родина виявляється лише сусідами літнього
подружжя, котре знову, тими самими словами, що й напочатку, обговорює, що було би, якби вони
колись завели дітей.
Та про все це у фільмі треба ще здогадатися, воно ховається, ніби у Веласкесовому дзеркалі. А на
першому плані - чарівно скомпоновані й зафіксовані предмети, звуки та люди.
Одне з помітних відкриттів Las Meninas - Микола Вересень як кіноактор, що може тепер
http://telekritika.ua/daidzhest/2009-10-29/48901?theme_page=90& Page 1 of 3
претендувати на звання зірки артхаусу. Абсолютно переконливо й доречно він грає відразу двох
малосхожих між собою людей - літнього батька, спокійного й невеселого, і ще молодого
життєрадісного «пофігіста». Ці двоє постійно змінюють одне одного в кадрі, постмодерно
продовжуючи розпочату іншим дію чи мову. Можна вважати їх або різними втіленнями батька, або
чоловіками, відповідно, матері й доньки.
РАБОТА
Журналист 1500 грн

Копирайтер $200
Все вакансии Киева...
Работа в других городах...

До речі, мати (Любов Томашевська) й дочка (Ганна Яровенко) тут теж цілком взаємозамінні - вони
обидві сублімують свої думки і пристрасті в істеричний господарчо-«берегинний» клопіт (заради
цього клопоту мати, здається, пожертвувала своїми музичними здібностями й амбіціями - надто вже
SELECTOR NEWS промовисто столові прибори лежать на роялі замість столу, а вона час від часу за нього сідає і не
наважується заграти), і якщо спочатку дочка якось намагається проти цього повставати, у кінці
фільму вона вже навіть сварить власних дітей материними словами.
Що ж до самого сина (Дмитро Чернявський) - він з'являється в картині зовсім епізодично, переважно
в сцені мастурбації. Взагалі, сексуальні сцени у Las Meninasзображені без надмірної вульгарності чи
незграбного натуралізму, а проте якось надто концентровано і перевантажено. Після них лишається
Эволюция причесок Мадонны. ФОТО відчуття невеселої надмірності.
Синтез мистецтв як чергове поодиноке досягнення українського кіно

Надзвичайно важлива в цьому фільмі музика. Автор більшої її частини - сучасний український
поставангардний композитор Олександр Щетинський. Чотири прикметники, що найкраще
характеризують музичну складову Las Meninas: атональна, тривожна, шляхетна, різноманітна.
У Майкла Дугласа обнаружили рак Las Meninas можна навіть назвати музичним фільмом, хай і не в найбільш традиційному розумінні
цього словосполучення. Ба більше, звук (у тому числі й звуки не з музичних інструментів) тут
набагато динамічніший, діяльніший за людей чи за інші зображення, він живе своїм життям, що його
можна потрактувати, наприклад, як приховані емоції персонажів, що часто не знаходять виходу на
зовні, особливо у незначущих розмовах про рибу, вегетаріанців, у болючних уривчастих словах про
хворого сина, у постійному пересуванні посуду та інших побутових предметів чи навіть у
напівненавмисному побитті цих предметів.
Блоггеры снимают с Михалкова мигалку
(ВИДЕО)
До означення «музичний фільм» цілком вільно додати щось на зразок «фільм-малюнок». Чи не
кожен кадр тут - маленький натюрморт. Або в крайньому разі портрет. У будь-якому випадку Las
Meninasдуже «малярський» фільм, і кадри в ньому вибудовано просто чудово, часто з веселими
натяками на знамениті голландські натюрморти.
Живописність ця, крім очевидних переваг, дала фільмові й такий недолік, як надмірну статичність.
Что общего между Анджелиной Джоли и Не скрізь і не завжди, але картина, здається, виразно потребує в окремих місцях трохи більше
Валерием Леонтьевым? динамізму і пружності.
Навіть з уже написаного очевидно, наскільки Las Meninas інтертекстуальний твір. Свідомі й
несівдомі, помітні й малопомітні натяки або діалоги з Веласкесом та багатьма іншими художниками,
з різними музичними пластами й епохами, згадується в контексті Las Meninasі, наприклад, Пітер
Грінвей. А я би додав і Кіру Муратову, не без впливів якої побудовано то сонні, то істеричні діалоги,
в яких жодна сторона не розуміє й не чує співрозмовця.
Деми Мур ради молодого мужа вообще
перестала есть По-своєму Подольчак долучився й до нескінченної у світовому мистецтві дискусії про інтелігенцію.
Фільм став черговим свідченням того, що і сьогодні з мільйона цитат, загальних місць і вічних
Новини «Главпорт» мотивів можна спокійно зробити талановиту й оригінальну мистецьку річ.
Коалиция развалилась? Симоненко А українське кіно продовжує працювати в попередньому режимі - фільмів майже немає, але серед
объявил об уходе в оппозицию 12:21
них шалений відсоток естетично вартісних, яскравих речей. І важко визначитися, чи маєш радіти
Герман о скандале с венком: такого
позора мир не видел13:50 цьому як любитель авторського, а не масового кіно, чи сумувати, розуміючи неприйнятність такого
Янукович доигрался: У него скоро мистецтва для більшості глядачів та індустрії.
начнутся серьезные проблемы 16:28
Людмила Янукович вышла попугать Дуже символічно: на сеансі у кінотетарі «Жовтень» було п'ять глядачів, через якісь технічні
людей (фото)13:05 проблеми зображення вкрилося дивним синюватим туманом, а коли фільм закінчився, співробітники
К Януковичу на участок пришли голые забули його вимкнути - і Las Meninasвідразу після титрів розпочався наново, на втіху тим трьом
девки 09:37
девки 09:37
глядачам, які спізнились і пропустили початок...
новости meta.ua
Королева устроила разврат с Лорак Олег Коцарев, Громадський портал ZaUA
Размер члена имеет значение
Фото - ZaUA
Картофель может сильно подорожать
Отменой техосмотра займется
специальная рабочая группа Версія для друку * Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Латыши расстроились из-за
харьковского "Локомотива" Коментарі наших відвідувачів:
MarketGid
+ Додати
Черное море кишит ЧЕРВЯМИ (видео)
Внимание! В Украину пришел новый вид
мошенничества
Этим летом Ю.Тимошенко стала звездой
Playboy! (фото)
Анфиса Чехова довела до развода
Наташу Королеву с Тарзаном
СРОЧНОЕ сообщение синоптиков на Читайте також:
конец АВГУСТА!
Las Meninas: «Обережно, артхаус!» // 15.06.2009
Реклама
Посилання за темою:
Київський міжнародний: дубль два (про переможців) // 05.06.2010

Станіслав Говорухін: «Михалков і Путін ведуть кіноіндустрію до стану сталінського «малокартиння» //
05.06.2010
Александр Винокуров: «Я выступаю как частный инвестор» // 04.06.2010
Утомленные сексом-2 // 04.06.2010
OpenSpace змінив власника // 03.06.2010
Лесь Подервянский: Я украинский буржуазный националист // 03.06.2010
Тарас Чубай: Львів потрапив під вплив російсько-хохляцької телевізійно-радійної схеми // 03.06.2010
Гран-прі Київського МКФ отримав турецький режисер // 02.06.2010
Українська стрічка здобула відзнаку «Фестивалю фільмів 600» у Словенії // 31.05.2010
ЦСМ запустив онлайн-журнал про сучасну культуру korydor.in.ua // 26.05.2010
2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Бесплатные гонки онлайн

Скорость-онлайн - гоняй с живыми
игроками. Регистрируйся и играй!
www.zzima.com/so
Головна ГО «Телекритика» Рух «Стоп цензурi» Журнал Про нас Форум Телепрограма Архiв Реклама Контакти Розсилка Рейтинги Всі теги Всі
коментарі Анонси ДУСЯ
У разі передруку матеріалів © 2001—2010, «Телекритика». Всі права застережено.

гіперпосилання на «Телекритику» Адреса редакції: м.Київ, Бульвар Шевченка 34б, 3-й поверх, (ТОВ "Телекритика").
обов'язкове. Тф.: (044) 235-70-91, 235-22-55.
Попередні версії сайту: 2001—2005 рр. , 2006—2007 рр.
Дизайн — студія дизайну «Айкен», програмування — e-design
Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної
інформації — рекламодавці. Редакція може не поділяти думку авторів. Редакція залишає за собою право редагувати надані
матеріали. Гонорари виплачуються тільки за статті, що були замовлені редакцією «Телекритики».

About us
Interviews
Trailers
Penn
Online Screenplay
Training Course
Film Financing Net
Legal advice
Events – Germany
Translation service
Newsletter
Cineuropa's blogs
Advertise on
Cineuropa
Download logos and
this fall.
Theodore Schwinke
Slavianski Bazaar News/2010/06/29/“LAS MENINAS”: What is seen Through the Looking Glass 12.07.10 12:05
July Wed Thu Fri Sat Sun Mon Tue Wed Thu Fri
Search
7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
News »» 2010 »» 06 »» 29 »» “LAS MENINAS”: What is seen Through the Looking Glass print
In the cinema programme of the “Slavianski Bazaar

Main in Vitebsk” we can find Ukrainian film of the same
name as the famous painting by Velasquez - “Las
Program Meninas”. The director of the film uses a special
system of mirrors, which is a kind of continuation of
Contests
Velasquez’s mirror where viewers can see themselves
Official with their fears and attractions. The film is about the
influence of everyday routine on one’s life, spirit,
FIDOF sense and happiness. It is an attempt to understand
one’s personal choice, which moulds our lives.
Press The film is based on the real story of a family from
Museum
Lvov. But it could have happened in any town and in
any country. “Las Meninas” goes beyond the scope of
Photo album standards; there is no particular story with names but
just images – the Mother, the Father, the Son and
News «LAS MENINAS»: Что the Daughter. Their life is a kind of infinite ritual.
видно в Зазеркалье The family lives in a suburban cottage, which looks
more like mirror installation than a real building. The
main character of the film is a 30-year-old son, who almost does not appear on the
screen but we feel his presence all the time. He has been suffering from eczema and
asthma since childhood and he takes the advantage of his illnesses and exploits his
parents and sister. It is a kind of metaphor of human unfreedom which is displayed
through the repulsive everyday routine.
According to Lilia Mlirovich, the co-producer of the film, first the music by Alexander
Schetinsky and Yury Yaremchuk appeared and only then the video. Alexander
Schetinsky is one of the ten best modern symphonic composers and Yury Yaremchuk
is a classic of avant-garde Ukrainian jazz. Their soundtrack became the basis for the
images and as a result the film became a kind of jazz improvisation.
Igor Podolchak together with his creative producer Igor Durich are known as the
authors of a number of provocative works. Among them: the “Unlimited Humanism”,
where one was able to win a coffin in the lottery; and “The Best Artists of the 20th
Century” where politicians and scientists such as Freid, Einstein, Hitler and Мао
Zedong were announced to be artists.
“Las Meninas” took part in 23 prominent film festivals in Rotterdam, Moscow,
Karlovy Vary, Seoul, etc.
Leave your comments (Attention! The comments are first More news
http://festival.vitebsk.by/en/news/2010/06/29/140900.html Page 1 of 2
Виколисана в традиции классического европейского офорту 20.08.10 22:44
Главная
Искать
Темы
Виколисана в традиции классического

европейского офорту
Виколисана в традиции классического европейского офорту, умноженной на авангардные поиски
первой половины ХХ столетие, львовская графика, после Второй мировой оказавшись в силовом
поле системы советского абсурда, стала оазисом для интеллектуалов, украинских диссидентов от
искусства, представителей андеграунду, неформалов и космополитов — то есть всех, кто не хотел
под одно одеяло с соцреализмом. Львовская графика 1980-х — это отдельный герметичный мир, в
пределах которого действовала система мировых художественных ценностей. Коммуникативным
механизмом между «малым миром» львовской графики и «большим миром» за границами
соцлагеря стала… советская почта. Запакованный в обычный конверт и обклеенный необходимым
количеством марок, клейменный искусством бумага с Львова свободно добирался сквозь железный
занавес и к сурово запрещенным берегам Америки, и к утерянным за горизонтом советской
географии, практически нематериальным островам Японии... А в зворотньому направления к
Львову поступали каталоги престижных мировых выставок и конкурсов по сообщениями об
отличиях, наградах и призовых местах для львовских художников.
Хоть как удивительно, снятие «железного занавеса» не изменило статус-кво. Львовские графики
так же продолжают запаковывать свои произведения в конверты и рассылать по целому миру. А в
родном Льву графика продолжает находиться даже не на вторых, а где-то на третьих ролях после
живописи и декоративно-ужиткових жанров, которые имеют добрый спрос у владельцев евроинтер
ерив. Тогда как изысканный мир графики может подарить возможность бесконечного
интеллектуального блуждания в лабиринтах бесконечного универсального текста, базой данных к
которому есть весь арсенал мировой культуры и философии, плюс энциклопедическую
метафоричнисть выражения и техническую виртуозность выполнения — все для узкого кола
ценителей.
Выставка графики — именно для них. К тому же ее куратор Анна Сидоренко проявила чудеса
эквилибристики, собравши и вместив в одну довольно небольших размеров зала столько известных
имен, которые из этой экспозиции можно сделать мини-энциклопедию львовской графики. Ведь на
выставке можно увидеть произведения и легендарного Александра Аксинина, и сдачи «гуру» и
«метров» львовской графики: Ирины Соболевой-Гинзбург, Гери Левицкой, Тениса Винта, Ивана
Остафийчука, Олега Денисенка, Романа Романишина, Богдана Пикулицкого, Михаила Красника,
Сергея Михновского, Сергея Иванова, Галины Жигульской, Игоря Подольчака, Надежды
Пономаренко.
Изюминкой выставки стали новые работы известного львовского графика Юрия Чаришникова,
какое уже длительное время живое и работает в США. Его творчество, вопреки тому, что
приобрела цвет, видозминилася не весьма. Это все равно сложноподчиненный, крепко построенный
на уровне рисунка и хорошо просчитанный на уровне интеллекту постмодерный коллаж.
То, что главный герой — «совковый» интеллигент, загнанный системой в глубины физиологии
собственной оболочки, расширил свой исторический и географический набор цитат вместе с
автором, не повлияло на стержневые темы, которые интересуют Юрия Чаришникова в течение
целого его творчества: «маленький» мужчина в «большом» миру, смысл жизни и смерти,
http://www.kofe-posidelki.ru/garderob-ee-velichestva-istorii/sharm-re…grafiki/vikolisana-v-tradicii-klassicheskogo-evropeyskogo-ofortu.html Page 1 of 2
Виколисана в традиции классического европейского офорту 20.08.10 22:44
определенность своего «Я» относительно религии. Его теперь большеформатные листы все равно
похоже на розкадровку единого и бесконечного фильма, который фиксирует процесс создания
Юрием Чаришниковим авторской версии черчений механизма жизни.
Кофейный бум
Кофейные названия, или не промахнитесь с заказом
Мифы о кофе
Интересно о кофе
Кузница Гефеста или пластические метаморфозы металла
Древняя панорама старого города
Метаморфозы улиц
Лето встретим в платочках и сапогах
Коронованное сердце Польши
Тернопольские театральные вечера
Музей — в подарок!
Гардероб ее величества Истории
Шарм ретрографики
Кременець — райские ворота
Трипольцы жилы возле современного Луцка
Вечная красотка Елена Абаза
Четыреста «крестников» семьи Мороз
Кузьма «Скрябин»:«Я стригусь, когда у меня депрессия...»
Танго — это танец жизни
В театр пришла сороканожка
Золотая Прага
При использовании материалов с нашего сайта обязательна должна быть прямая ссылка на
www.kofe-posidelki.ru.
© 2009 г. Кофе-посиделки. 20.08.2010.
http://www.kofe-posidelki.ru/garderob-ee-velichestva-istorii/sharm-re…grafiki/vikolisana-v-tradicii-klassicheskogo-evropeyskogo-ofortu.html Page 2 of 2
газета "КОММЕНТАРИИ". 1994 28.09.10 00:35
политика | экономика | р&к | спецтема | общество и культура | Украина - мир | технологии №36 (233) от 24.09.2010 | оформить подписку | архив.поиск | контакт
главная | новости | дневник для избранных
Янукович оказался плохим учеником

На Черниговщине Путина [23.09.2010]
разрешение на
1994 Любые попытки копировать элементы
00:22 «вооружение» можно российской модели власти, чем
КРАВЧУК МЕЖДУ КАПЕЛЕК занялись нынешние украинские верхи,...
получить за 1,5 тыс грн
взятки Давайте быстро разоружаться
[23.09.2010]
И бывшему и нынешнему президентам
Авиация НАТО убила Украины вместо дешевой модернизации
00:03 полсотни боевиков в и продления ресурса...
Пакистане
Кто посчитает голоса на местных
выборах [23.09.2010]
В Алуште у милиционера Как и следовало ожидать, Партия
00:03 обнаружили поддельные регионов с помощью ЦИК подмяла
водительские права ключевые теризбиркомы под себя
Макаренко и Диденко сменили статью
00:02 Чиновникам Лондона [23.09.2010]
запретили шутить о тещах Становится популярным анекдот о Леониде Кравчуке, который без Условия содержания в украинских
тюрьмах международными
Sony Ericsson отказалась зонтика возвращается сухим с улицы, где идет дождь, и уверяет, что правозащитниками приравнены к
00:01 выпускать смартфоны на он «прошел между капелек». Почвой для его появления стало умение пыткам. В то же...
Symbian Леонида Макаровича говорить долго и пространно, так ничего и не
все материалы
сказав по сути. По большому счету его стиль изложения, не
00:00 Серена Уильямс приедет изменившийся и ныне, — это типичный стиль партийного
на Кубок Кремля
пропагандиста-идеолога. В «Generation П» Виктора Пелевина он
Янукович поручил Могилеву довольно исчерпывающе характеризуется так: «целый час объясняли
19:28 контролировать методологическое различие между значимостью и этапностью, и я
расследование убийства отлично понял каждое отдельное предложение. Но когда пытаешься
хасида в Умани
понять два любых предложения вместе, уже словно стена какая-то...
Тернопольские бютовцы Невозможно. И своими словами пересказать тоже невозможно».
19:12 утверждают, что их коллеги
продали ПР печать за $ 100
тыс Леонида Макаровича за его навыки подковерной дипломатии было
В Харькове в областные принято называть «хитрым лисом», однако это было не слишком
списки ПР попал экс- удачное определение. Тогда народ придумал новую формулу оценки
19:12
социалист Субботин и Леонида Макаровича как исторического деятеля: «хитрый лис,
теннисист Медведев перехитривший сам себя».
Тернопольские бютовцы
19:09 утверждают, что их коллеги ПЕРВЫЙ ЧЕРНЫЙ ПИАР
продали ПР печать за $ 100
тыс
В Донецке накануне выборов появляются подписанные мифическим

«Донецьким націоналістичним українським братством «Кров та
Криця» листовки с призывом: «Український націоналісте! Знай та
пам’ятай наших братів-кандидатів однодумців, що змагають до
Верховної Ради». Далее под большим трезубцем были напечатаны
фамилии наиболее известных русофилов востока Украины с
подчеркнуто украинскими именами: Микола Азаров, Валько Ландик,
Химко Звягильский... Появление такой агитации имело незаурядный
резонанс в Донецке. «Исключительной по своей глумливости»
назвала эту листовку одна из городских газет. Можно сказать, что это
был первый образчик черного пиара в украинской политической
традиции.
«МАВЗОЛЕЙ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА»
23 июня в Национальном художественном музее Украины Фондом

Мазоха демонстрируется инсталляция под названием «Мавзолей для
Президента» — на электроплитку помещена трехлитровая банка со
смальцем и шкварками, обрамляющими портрет президента Украины
Леонида Кравчука. В целом на середину девяностых приходится
расцвет этой эпатажной творческой группы, созданной Романом
Виктюком, Игорем Подольчаком и Игорем Дюричем. Интересно, что
власть никак не отреагировала на эту художественную акцию, хотя
накануне был конфискован весь тираж агитационной продукции
газеты «Пост-Поступ» с изображением уроженца Ровенщины Леонида
Кравчука в форме воина УПА с автоматом в руках и подписью «УПА
зродилась на Волині».
ДУАЛИЗМ В ГОЛОВАХ
http://comments.com.ua/?art=1282840212 Page 1 of 3
23 августа 1994 года Севастопольский городской совет ХХII созыва

принимает решение «О российском федеральном статусе города
Севастополя» (кстати, в тексте, в частности, указано «Севастополь в
границах 1991-го года», хоть они и не менялись). И в тот же день
следует еще одно решение — об объявлении Дня независимости
Украины выходным днем на территории города. Почти как в
известном анекдоте о собрании в колхозе. На повестке дня два
вопроса: ремонт сарая и строительство коммунизма.
Председательствующий говорит: «Досок нет. Переходим ко второму
вопросу».
«ГАРМОНИЧНОЕ ДВУЯЗЫЧИЕ» КУЧМЫ
На теледебатах кандидат в президенты Леонид Кучма не может

изъясниться на украинском и, немного поораторствовав на суржике,
просто переходит на русский. Другой кандидат в президенты Леонид
Кравчук иронизирует, называя суржик своего оппонента
«гармоничным двуязычием».
ПЕРВЫЙ «МИКРОХВОН»
Это был последний год первого пребывания в должности

председателя Верховной Рады Украины Ивана Степановича Плюща.
Некоторые высказывания политика стали популярными афоризмами,
а в целом его деятельность на этом посту существенно повлияла на
расцвет устного народного творчества. Председательствуя на
заседаниях Верховной Рады, Иван Степанович говорил на роскошном
суржике (которого стало значительно меньше во время его второго
спикерства в 2000–2002 годах), при этом вместо буквы «ф» часто
употреблял буквосочетание «хв». «Депутат! Депутат! Не помню
хвамілії — той, шо у піджаку! Відійдіть від мікрохвона і займіть своє
місто»; «Депутат Заєць! Не стрибайте по залу!» и «Що ви там
штовхаєтесь у задньому проході» — стали классикой жанра. Также
Плющу принадлежит крылатая фраза «вони хочуть впихнути
невпихуєме», которую он произнес в эфире радио «Свобода». Кстати,
его фирменное «виключіть перший мікрохвон» сейчас
воспринимается как анахронизм, как воспоминание о том, что когда-
то у парламентариев не было персональных микрофонов, а было их
всего три на весь зал, они были установлены в проходах между
рядами, и депутаты часто устраивали потасовки за право выступить.
ТАБАЧНИК — ФАЛЬСИФИКАТОР
Избрание президентом Украины Леонида Кучмы сопровождалось

фальсификацией результатов социологических опросов. В этом
тогдашний руководитель его штаба Дмитрий Табачник сознался
газете «Сегодня» 10 июля 2009 года. «Всем «черным пиаром»
занимался я лично. Он был очень смешным, — бахвалился Дмитрий
Владимирович. — Мы через «Интерфакс» размещали соцопросы.
Типа того, что социологический центр «Одуванчик» или «Аленький
цветочек» провел опрос в Херсонской области, в ходе которого
выяснилось, что там с огромным отрывом лидирует Кучма... Цифры
брались с потолка. Это делалось для того, чтобы вселить в людей
уверенность в победе».
Впрочем, на должности руководителя Администрации Президента

Украины Табачник развернул столь бурную деятельность (и
самодеятельность), что родилась шутка: «Леонид Кучма работает
президентом в администрации Дмитрия Табачника».
ТАЙНЫЙ РЕФЕРЕНДУМ
Параллельно с президентскими выборами Донецкий областной совет

принимает решение о проведении местного консультативного
референдума по вопросам автономии и «свободного
функционирования» русского языка, а также относительно внесения в
Конституцию Украины принципа федеративно-земельного устройства.
Приобщились к этой инициативе и тогдашний председатель
областного совета Вадим Чупрун, и руководители

«Интернационального движения Донбасса», и даже митрополит
Донецкий и Мариупольский Илларион. Как и следовало ожидать,
опрос сопровождался обвинениями в сепаратизме, призывами к
восстановлению Донецко-Криворожской Республики и шахтерским
забастовкам, на волне которых на политическую орбиту вышел
нынешний депутат Юрий Болдырев. Причем этот референдум
оказался самым загадочным из всех, проводившихся в Украине:
бюллетени гражданам выдавали, но не подсчитывали. Такое вот
донбасское ноу-хау.
ЭХ, ВОЗЬМУ ГИТАРУ В РУКИ!
Фото Ефрема Лукацкого, на котором улыбающийся и замечтавшийся

Кучма играет на гитаре, быстро стало харизматическим: уж очень
ярко оно характеризовало сентиментально-директорский характер
Леонида Даниловича. Вообще же мода демонстрировать умение
играть на каких-либо музыкальных инструментах была очень
распространенной в те годы: Евгений Марчук играл перед прессой на
рояле, Билл Клинтон — на саксофоне.
ВЛИП В ИСТОРИЮ
Экс-премьеру Ефиму Звягильскому приходится бежать в Израиль от

преследований правоохранительных органов. Причем за время его
отсутствия версия следствия попадает не только в газеты, но и в
школьные учебники истории. Через два года после возвращения на
родину Ефим Леонидович добивается изъятия из школ учебников,
выставляющих его в невыгодном свете. Кстати, это был
единственный шанс экс-премьера оставить свой след в учебниках. В
сегодняшних школьных пособиях упоминаний о нем уже нет. Как
говорил Мао Цзедун, беспощадно критикуя своих оппонентов: «На
самом деле я увековечиваю их в своих трудах».
ПОЛИТИЧЕСКИЕ ИКОНЫ
29 октября 2004 года освящена икона Покровы Богородицы

Унсовской, на которой изображена Богородица с бойцами УНСО.
Мода на канонизацию себя таким образом прижилась, и позднее
появились иконы с изображениями Ющенко, Януковича и даже
Богоматери с футбольным мячом (к Евро-2012).
26.08.2010
№229 | 27 августа 2010
оформить подписку
на
политика | экономика | р&к | спецтема | общество и культура | Украина - мир | технологии
гриль
bigmir)net
15 27
© ООО «Эволюшен Медиа», 2005 – 2009, интернет-версия газеты «Комментарии: Kyiv Weekly» [ISSN 2075-6542]
Ігри з відеокамерою. Перший український відео-арт - Новини - АртВертеп - Найбільший on-line центр сучасної культури України 19.09.10 03:04
Увійти · Зареєструватися
Автори Крамниця Афіша MP3
Товари Ігри з
відеокамерою.
Перший
український
відео-арт
Це дослідження – частина
проекту Фундації ЦСМ
"Криві дзеркала. Історія українського медіа мистецтва в
словах і рухомих картинках", який складається з циклу
лекцій і рефлексій щодо історії українського медіа
мистецтва.
На початку 90-х рр. ХХ ст. пострадянська спільнота починає

відкривати блага західної цивілізації і долучатися до них.
Не оминув цей процес і художню сферу.
Кадр із відео Олександра Гнилицького "Криві дзеркала"

Різноманітні імпортні «гаджети», за які буквально декілька
років тому можна було отримати термін, на початку Реклама на сайті
останнього десятилітті ХХ століття нарешті стають
легальною ознакою добробуту радянської родини і
предметом естетичного інтересу з боку художників. Підписатись на новини
Зокрема, в Україні вже з 1991 року художники, беручи
відеокамеру у руки, намагаються осягнути специфіку нової Ваше ім'я
палітри, де технічний засіб перетворюється на художній.
Звичайно, що інтерес цей був породжений звістками із

західного мистецького життя, де на початок 90-х на зміну
відео-арту, що проіснував вже майже 30 років, вже Ваш e-mail
прийшли інші, «серйозніші» жанри медіамистецтва як
net.art, science-арт, мейл-арт, mobile phone арт, sms-арт
тощо. І хоча українські художники й не зналися добре на
генеалогії західного медіамистецтва, все ж таки і його Вашe місто
вітчизняна історія не може розглядатися відірваною від
світового процесу.
В історії становлення медіамистецтва відео-арт – Відправити

наймолодший його жанр, який з’являється у 60-70-х рр. ХХ Наших підписчиків 49471
ст. Але найчастіше сучасні теоретики його протоперіодом
називають кінематографічні експерименти європейських
художників-авангардистів Фернана Леже, Мена Рея,
Марселя Дюшана, Сальвадора Далі, здійснені у 20-30-х рр. Афіша (Дніпропетровськ)
ХХ ст.
Концерти
На мою думку хибним є те, що дуже часто сучасні
теоретики оминають у своєму розгляді історії світового 19 ВЕРЕСНЯ 19:00
відео-арту тему андеграудного кіномистецтва, яке було
створено як художня критика на бездумний, голлівудський JungleMan і тріо
кінематограф. РИАН в клубі
MasterShmidt
Та у 60-х відео-арт проривається у цій саморефлесії
19 сентября необычный
кінематографу, що переосмислювала всю свою систему концерт, состояший из двух частей
художніх цінностей, відмовляючись від вербальності, Первая часть -выступление Группы
наративу, кольору. Прикладом таких робіт є стрічки Енді JungleMan. Программа Landscaper's
Воргола «Їжа», «Стрижка», «Поцілунок», «Імпайр», «Сон», noon. Новые горизонты. Jungleman -
http://www.artvertep.dp.ua/news/12399.html Page 1 of 5
Воргола «Їжа», «Стрижка», «Поцілунок», «Імпайр», «Сон»,

Майкла Сноу «De La», «Центральна ділянка», «Довжина это маленький человечек, живущий в
хвилі», Стена Брекгейджа «Пам’ять про Сиріуса». каждом из нас. Это настоящее "я",
свободное от условностей,
Специфікою цих фільмів стала зачарованість плинністю
буденності, коли протягом 30-40 хвилин глядачеві
демонструвалися рот, що жує («Їжа»), зйомки людей, що 26 ВЕРЕСНЯ "JAZZ BATTLE
входять і виходять з будинку («Довжина хвилі») або дохлий 19:00 in
пес – улюбленець сім’ї, що розкладався протягом тижня на MASTERSHMIDT"
галявині перед будинком («Пам’ять про Сиріуса»).
Фестивалi
У 70-х рр. ХХ ст. з появою у вільному продажу відеокамери
художники починають рефлексувати над проблемою 17-19 ВЕРЕСНЯ
молодого феномену телебачення. роботи перших відео-
артистів - “Телебачення постачає людей” Ричарда Серра, Етнокультурний
“Повстяне ТБ” Йозефа Бойса, “Медіа-бум” групи фестиваль
“Мурашина ферма”, “Global Groove” Нам Джун Пайка, «Двара»
“Останні 9 хвилин” Дугласа Девіса – ставлять питання: ТБ і
Порой достаточно
суспільство споживачів, ТБ і міфотворчість, проблема сложно найти свои родовые корни и
однобічної комунікації. традиционные знания, порой это
происходит интуитивно, по наитию,
З розвитком електронних носіїв у 70-х рр. ХХ ст. художники но всегда есть ощущение, что ты
починають використовувати цифрові можливості техніки возвратился домой. Двара (Dvara) –
для обробки відео. Отже, ми можемо визначити відео-арт это скифское слово и переводится
как Дверь, Врата.
як жанр медіамистецтва, що використовує в якості художніх
засобів кінематографічну, телевізійну та комп’ютерну
техніку. 18-19 ВЕРЕСНЯ Фестиваль
рукоділля
Як і на Заході, в Україні історія медіамистецтва починається та творчого розвитку
з відео-арту, до якого від початку 90-х рр. звертаються «Зроблено з любов`ю»
українські живописці у пошуках нових творчих територій.
Український мистецтвознавець і куратор Олександр 18 ВЕРЕСНЯ Pink Floyd Open
Соловйов вважає, що назва раннього періоду українського 18:00 air
відео-арту «Ігри з відеокамерою» є дуже влучною, оскільки
українські художники, знаючи про те, що на Заході досить 18 ВЕРЕСНЯ МИСТЕЦЬКА
давно існує відео-арт як нова художня мова, не володіли 12:00-20:00 АКЦІЯ ПРОСТО
азами роботи з відеокамерою як художнім засобом. Вони НЕБА
не знали історії та теорії світового відео-арту, але саме ця "ГОНЧАРНЕ КОЛО"
наївність і пошуки власної «відео-виразності» стали
характерною рисою його українського варіанту. 19 ВЕРЕСНЯ OИМ Яна
19:00 Бедера Мана
Безумовно, вітчизняному відео-арту притаманні певні
художні особливості. По-перше, – це, як і для західного 09-30 ВЕРЕСНЯ Репертуар
відео-арту, проблема телебачення, яку піднімали у своїх театру "Крик"
роботах Василь Цаголов («Тверде ТБ», 1995), Андрій 18:00
на вересень
Казанджій («Коли екрани стають тоншими», 1995), Гліб
Катчук («Апокаліпсо», 1997), Ілля Чічкан (інтерактивна Інше
відеоінсталяція «Global TV», 2005). По-друге, – це 23 ВЕРЕСНЯ Презентація
постмодерністське цитування спадщини німого кіно в відео книги Сергія
Олександра Ройтбурда («Психоделічне вторгнення
18:00
Жадана
панцирника “Потьомкін” у тавтологічний галюциноз Сергія "Ворошиловград"
Ейзенштейна», 1998, «Ерос і Танатос пролетаріату, що
переміг в психомоторній параної Дзиги Вертова», 2002, 13-26 ВЕРЕСНЯ Выставка
«Механічний балет», 2002), Гліба Катчука («Milies-2000», 10:00-17:00 «Вселенная в
1999), Іллі Чічкана та Кирила Проценка («Невидимий центре города»
Арсенал», 2005).
Тема тілесності також є важливою для українських

художників, які опрацювали її у роботах «Спляча красуня»
(1992), «Криві дзеркала. Живі картини» (1993) (Олександр
Гнилицький), «Ерос і танатос…» (2002, Олександр
Ройтбурд), «Танцюючі дроти» (2003, Анна Артеменко та
Іван Цюпка). Ще одна художня особливість українського
відео-арту – тема симулякру, примарності навколишнього
світу. Вона постає у відеороботах Іллі Ісупова («Жага»,
1998) та Олександра Гнилицького і Лесі Заяць («Візуальний
вініл», 2005). Становище людей з особливими потребами у
сучасному суспільстві є об’єктом дослідження у
відеороботах Гліба Катчука та Ольги Кашимбекової
(«Антикараоке, 2000»), Оксани Чепелик («Хор глухонімих»,
2004), Юрія Кручака та Юлії Костєрєвої («Невидимі шляхи»,
2007; «Стар тайм», 2008).
Перші українські медіа-художники (можливо лише за

винятком Гліба Катчука) – це, переважно, живописці, що
експериментують з новим матеріалом – новітніми

технологіями. Вони працюють з живописом, відео,
інсталяцією, перформансом, скульптурою, фотографією,
нерідко сполучаючи ці елементи. Та все ж таки серед
першопрохідців українського відео-арту необхідно назвати
дві постаті і одну групу художників. Львівський «Фонд
Мазоха» та київські художники Кирило Проценко та
Олександр Гнилицький – вони можуть конкурувати за
звання першого українського відео-художника.
Живописець за освітою, Кирило Проценко на початку 90-х

рр. знімає дві стрічки короткого метру «Запах» (1991) і
«Так» (1992). І хоча ці роботи були все ще пронизані
кінематографічною естетикою, їх можна назвати
перехідною ланкою від «кінобачення» до «відеобачення».
Їм притаманні деякі риси відео-арту – динамізм та
метафоричність. Ці роботи неодноразово включалися до
програми показів українського відео-арту за кордоном.
Власне першим відео-артом (який себе так і позиціонував)

були роботи Олександра Гнилицького – одного з лідерів
«Хвилі українського трансавангарду» та членів мистецького
угрупування «Паризька комуна», якого і можна назвати
першим українським медіа-художником.
Багато в чому для Гнилицького художня робота з технічним

пристроєм була органічним продовженням його роботи як
театрального художника, якому часто треба володіти не
лише художнім, але й конструктивним мисленням техніка-
винахідника. Про це свідчать і його ранні роботи-інсталяції
«Анаморфози. Танок смерті» (1996), «Покажи своє» (1998) і
останні живописні роботи, що досліджували заломлення
зображення на різних дзеркальних поверхнях –
«Сантехніка (автопортрет)» (2008), «Сіль/Перець
(автопортрет)» (2008), «У куполі» (2008), «Крізь вікно»
(2008).
Гнилицький був художником ренесансного типу (безумовно,

якби Леонардо да Вінчі переселився у наш час, він би
творив у жанрі мультимедіа) – його роботи спираються не
тільки на художній, але й на ремісницький і науковий
досвід. Його медіа-роботи, створені разом з Лесею Заяць, –
«Кімната» (2005), «Кімоно» (2007), «Софа» (2007),
«Медіажир» (2007), «Арія тарілки» (2008) – свідчать про
постійну еволюцію Гнилицького як медіа-художника.
Його перша відео-робота – «Спляча царівна» – з’явилася

1992 року. На позичену камеру було знято відео тривалістю
25 хвилин, протягом яких гола дівчина лежала у труні з
оргскла і маструбувала. До відеоряду додавався озвучений
Наталею Філоненко текст, який за допомогою технічного
пристрою був уповільнений так, що практично не можливо
було розібрати слів. В цьому художньому нюансі
проявилася основна тема практично всіх подальших медіа-
робіт Гнилицького: його твори завжди намагалися
передражнити, викривити реальність, показати її
примарність і нестійкість. Сам текст поеми «Спляча красуня
у скляній труні» був іронічним парафразом на поему
Олександра Пушкіна, написаною самим Олександром
Гнилицьким.
Наступного року художник разом з Максимом Мамсіковим і

Наталею Філоненко знімає відео «Криві дзеркала – живі
картини» (1993). Купивши майже за безцінь дзеркала у
колишнього наглядача кімнати сміху, Гнилицький зняв
відео, яке знову намагається трансформувати реальність –
зображення нагадувало психоделічний галюценоз: оголені
тіла, голови, руки, ноги спліталися і розпадалися на
автономні частини, викривлялися у неприродній спосіб.
Відео наштовхує на думку, що Гнилицький, відчувши смак
мистецтва, що співпрацює з новітніми технологіями,
намагається трансформувати зображення у спосіб, неначе
його оброблено за допомогою комп’ютерних програм.
Наталя Філоненко – співавтор та модель відео-робіт

Гнилицького вказує на те, що у ранньому відео-арті, який
знімався на Паркомуні, з постійною нав’язливістю
проступає тема Еросу і Танатосу, що на її думку, є
наслідком sex та drugs revolutions того часу.
З київським регіоном щодо першості у відео-арті конкурує

львівський. Інколи першими відео-художниками українські
мистецтвознавці і теоретики мистецтва називають
львівських художників Ігора Подольчака та Ігора Дюріча,
засновників і членів «Фонду Мазоха». Вони першими на
початку 90-х почали документувати свої перформанси та
гепенінги на відео.
Особливе місце в історії українського відео-арту посідає

робота «Фонду Мазоха» «Мистецтво у космосі» (1993)
(хоча за нашими даними – це 1991 рік), яка вперше
представляла мистецтво незалежної України на Бієнале
мистецтв у Сан-Паулу (Бразилія) в 1994 році.
Відео представляло собою документацію однойменного

проекту, що відбувся 25 січня 1993 року, коли вперше у
відкритому космосі на борту російської космічної станції
«Мир» космонавти Авдєєв і Соловйов демонстрували
графічні роботи Ігора Подольчака. Сьогодні концепція
проекту прочитується як апологія технократичного світу –
художники намагалися вивести в позалюдський простір не
тільки техногенну, але й художню культуру людства.
Мистецтвознавець Олександр Соловйов також пов’язує
концепцію даного проекту із кризою експозиційного
простору, що відчувалася на початку 90-х.
Освоївши відеокамеру як художній засіб, українське

мистецьке середовище першої половини 90-х активно
використовує жанр відеоінсталяції, коли художники,
експонуючи певний об’єкт додають до інсталяції
відеозображення. Зокрема, цим часто послуговувались
художники Мирослав Кульчицький і Вадим Чекорський у
своїх спільних роботах «Простір капітуляції. Сталінград під
Берліном» (1994), «Вона божеволіє від театру» (1994),
«Супертрек» (1995), «Post-mortem» (1995), Анатолій
Ганкєвіч – «Catholikos» (1994), Олександр Ройтбурд –
«Сеанс гіпнозу» (1995), Арсен Савадов, Георгій Сенченко
та Олександр Марченко – «Bar-bar-ost» (1995) та Ігор
Хадзинський – «Локальне зондування» (1995).
Початок 90-х рр. ХХ ст. став лише початком історії

українського медіамистецтва, відео-арту зокрема. Його
подальший розвиток було пов’язано з ІнфоМедіаБанком –
творчою лабораторією в структурі Центру Сучасного
Мистецтва Сороса, де художники могли навчатися,
експериментувати з новітніми технологіями та їхніми
художніми можливостями. Як результат – відбувалося
нарощення художнього контексту навколо медіамистецтва
в Україні кінця ХХ – початку ХХІ ст.: з’являються фестивалі
(Dreamcatcher, KIMAF), тематичні виставки («Інтермедіа»,
«Перевірка реальності»), які надавали можливість
медіахудожникам представити свої роботи загалу.
«Ігри з відеокамерою» - так називалась перша частина

тривалого циклу лекцій з історії українського медіа
мистецтва "Криві дзеркала. Історія українського медіа
мистецтва в словах і рухомих картинках", яка відбулась у
квітні 2010 року.
Це – проект Фундації ЦСМ, курований дослідницею Яніною

Пруденко. Він створений, щоби познайомити молоду
генерацію з історією розвитку цього новітнього виду
мистецтва в Україні.
Частина перша: «Ігри з відеокамерою» – це хронологія

найперших відеоробіт, створених українським
«виробником»: «Yes» і «Smell» Кирила Проценка та серії
перших відеоробіт Олександра Гнилицького, Наталі
Філоненко та Максима Мамсікова.
Яніна Пруденко
Додав у четвер о 13:19
Боротьба за Наречена Метеорологи І у Тігіпка дві За секс під

керівництво Володимира обіцяють Європі ходки Верховною
"Батьківщиною". Кличка переїде найхолоднішу радою хлопцю
Перші жертви жити до Києва зиму тисячоліття дали рік умовно
(фото)
© АртВертеп 2002-2010
Лінки · Про нас · Контакти
м. Дніпропетровськ, вул.
Червона площа, 3.
Телефон: +38 0562 33-55-82
Фільтр для марень :.: 140 (153) :.: Навігатор :.: Журнал :.: Український Тиждень 04.10.10 02:56
УКР ENG
Запропонувати Шукати у виданні

ШУКАТИ
тему
Про Арт Народна Авторська

Головна Новини Журнал Блоги Бібліотека
видання галерея трибуна колонка
Навігатор Журнал
Фільтр для марень Образ

Підгора-Ґвяздовський Особиста думка
Ярослав На часі
Новий фільм Ігоря Впритул
Подольчака «Деліріум»
має дві мети: Тема тижня
дослідити
Ми
проблематику часу й
устигнути на конкурс Навігатор
«Берлінале»
режисер | кіно |
актор | Подольчак Ігор Фото тижня переглянути
Фото: Сюзанна Тимочко архів блоку

#140 (153) підписатися RSS
Не минуло й двох років із часу виходу фільму Ігоря Подольчака Las Теги тижня
Колонка Юрія Макарова Meninas, як уже на часі нова стрічка режисера – Delirium. Мистецька
подія, якою стали «Меніни», мала безперечний позитив, попри історія Бразилія Донбас
Пейзаж після битки неоднозначність відгуків – про фільм говорили, і це вже немало. А
його участь у конкурсі престижного Роттердамського кінофестивалю Кернес Лукашенко Польща
Коли вони вважають
припустимим висловлювати так чи інакше додала Україні бодай один бал у європейських Табачник Харків
свої антипатії за допомогою кінорейтингах. Проте Подольчак не був би тим відомим художником- авторитаризм вибори
бейсбольної битки, а своїх провокатором Подольчаком, коли б не обрав за мету щось гучніше,
опонентів визначають за дитинство зброя молоко
ніж Роттердам. Дранґ нах Берлін!
ознакою мови, починається патріотична пісня політика
Югославія чи навіть Руанда
У. Т.: Ви мені розповідали, що «Меніни» як назва фільму й фестиваль
Читати більше апелювання до картини Дієго Веласкеса виникли не відразу, а
в процесі створення стрічки. Як вийшло у випадку з
архів блоку
«Деліріумом»? Що було первинним – бажання візуалізувати
свої ідеї чи повість Дмитра Белянського «Індуктор»? Наш тиждень
Арт галерея
– Ідея, але ідея абстрактна. В моєму фільмі немає конкретного Гріх
Трамвай над містом сюжету, немає конкретної історії. Оскільки я формаліст, мене спочатку
Cтраховий випадок завжди
цікавить форма, а потім зміст. Ще під час зйомок «Менін» мене знайдеться
Якщо ви бачите, що над містом
зацікавив час у кіно й час загалом – як він протікає. І в новому фільмі
мчить трамвай, не лякайтеся – це Читати більше
не ваша дійсність я хотів цю проблему загострити й довести, якщо це можливо, до
логічного кінця. Повість «Індуктор» про чоловіка, який індукує,
навіює. З цього виникає маячня. А через те що мова зайшла про хвору
свідомість, я хотів, використовуючи обставини пограничних станів
хворих, попрацювати з проблематикою часу. Словом, точкою відліку
був загальний внутрішній інтерес, який є своєрідним фільтром для
художника, котрий сприймає дійсність – що бачиш, що читаєш, що
чуєш – через цей фільтр. Потім виникла ідея, згодом повість, до якої я Архів номерів
намагався пристосувати ідею. Коли пристосування відбувається, коли
ідея в’яжеться, утворюється форма можливої передсценарної
розробки. Хоча, може, це все ілюзія: пройшло вже два роки з моменту
початку роботи над фільмом, хто його вже пам’ятає, як там було
насправді.
00:02 04.10.2010
Помогла ли «накачка» Игоря
Михайловича? У. Т.: А чим саме вас зачепила повість?
39 (152) 38 (151) 37 (150)
– Тим, що в ній ішлося про те саме – про проблематику
23:38 03.10.2010 функціонування часу у хворій свідомості, а також про навіювання,
Буряк… Блохин… Хиддинк?..
зовнішні впливи на особистість. Очевидно, що повість у фільмі
Арагонес?.. архів блоку
використовується «за мотивами», бо сюжет для мене не є важливим,
він умовний, тому я легко ним оперую чи, точніше, не оперую зовсім.
23:22 03.10.2010
Але сюжет у фільмі буде – «Деліріум», можна сказати, більш
«Шахтер» — «Динамо» —
2:0. Послематчевая пресс-конференция сюжетний, ніж «Меніни».
У. Т.: Як складалися обставини з правами на повість?
– Белянський – мій друг, отже, все складалося дуже добре. Але досі
C8.Network ми ще не уклали контракту – гадаю, це формальність, і він не впаде у
стан, який я описую у фільмі, з його свідомістю нічого не станеться, і
проблем із підписанням паперів не виникне.
Образ тижня
У. Т.: Логічно. Але є певна нелогічність в іншому: рік тому ви
мені говорили, що будете знімати «Деліріум» виключно за свої
Похолодання - газове
http://www.ut.net.ua/art/169/0/4380/ Page 1 of 6
Похолодання - газове кошти, а на вашій сторінці в LiveJournal я знайшов заклик про

питання фінансову підтримку фільму…
– Так. Бюджет, не рахуючи внеску авторського колективу – режисера,

монтажера, продюсерів та інших – становить €850 тис. На сьогодні
витрачено €805 тис., а €45 тис. є дефіцитом бюджету, якого бракує,
щоб завершити картину. На жаль, гроші мають властивість
Малюнок Дмитра Скаженика архів блоку закінчуватися, і власні також. Усі матеріальні ресурси, що ми мали,
цілком вичерпано. Фільм перебуває на стадії постпродакшну, а
Це коментують закінчити його не можемо.
Неофіційно державна (51)
У. Т.: А гроші, які вам дають і які ви ще просите, мусять
Пейзаж після битки (22) Топ 10 минулого тижня
повернутися інвесторам? Тобто питання в тому, чи ці гроші
Грузинський фронт кремлівських провокаторів спонсорські, чи меценатські?
(16) Від двомовності до двонародності (2466)
Місцеві вибори (4) – Коли вважати, що спонсорська підтримка – це завжди форма Принципи та спокуси (1444)
Гарматне м’ясо для імперії (3) реклами, а меценати підтримують просто так, то меценатів у нас поки Кінець американської могутності? (819)
що не було. І коли розуміти інвестиції так, що за якийсь час у
Освітні граблі (2) Кітч, цирк і псевдооптимізм (731)
недалекому майбутньому їх можна буде повернути, тоді інвесторів у
Знайомтеся: Геннадій Адольфович (2) Помилки резидента (498)
нас не було також. Усі чудово розуміють, яке я кіно роблю, – воно не
матиме широкого глядача й комерційного прокату. Вкладені гроші Карта союзників і ворогів США (478)
Журнал Блоги Трибуна
можна розглядати як інвестиції в майбутнє.., до якого можна й не Троє в човні, не рахуючи труби (476)
дожити. Берег риб'ячої кістки (459)
Необачний їздок (457)
Аскетична специфіка й актори-аматори
Історія однієї в’язниці (444)
У. Т.: Чим відрізнятиметься у візуальному плані «Деліріум» від
«Менін»?
– Коли «Меніни» мають майже барокову пишність, то «Деліріум» у Переглянуті Проголосовані Прокоментовані
кольоровому вирішенні, насиченості кадру... і майже в усьому, крім

тексту, більш аскетичний – є тільки одна локація, бо знімали всуціль у
невеличкій віллі. Він стриманіший і, в певному сенсі, тендітніший, зі
своїми нюансами. А ось у текстовому плані більш насичений.
У. Т.: Як проходив кастинг? Чи мали ви в уяві якихось акторів,

хто міг би втілити героїв сценарію?
– Ні, не мав. Бо моє кіно не акторське. Я хотів знайти певну фактуру

обличчя, певну індивідуальність, певну «фриковість», я б сказав.
Шукали ми і по київських кастингових агенціях, і по львівських
театрах. І знайшли Ольгу Бакус і Ольгу Горбач зі Львівського
академічного театру імені Леся Курбаса. Хоча знайшов не я, бо просто Голосування
довіряю своїй дружині, котра була продюсером, і художникові-поста
новнику Світлані Макаренко, з якою ми робимо вже другий фільм. Хто найбільше з влади шкодить Україні?
Загалом у стрічці сім основних персонажів, і всі вони дуже важливі.
Але для мене не було принциповим, будуть актори відомими і Табачник
професійними чи ні. Щоправда, одного разу на одну з головних ролей
ми хотіли взяти Петра Бенюка, проте в якийсь момент він просто щез. Хорошковський
Загалом у нас багато людей «щезало». Але нам щастило – щоразу ми
Азаров
знаходили кращу заміну. Зрештою на головні чоловічі ролі ми взяли
непрофесійних акторів Петра Рибку і Володимира Хим’яка. Вони дуже Янукович
фактурні. Нехай і аматори, і це додавало певних складностей під час
знімального процесу, але труднощі виникають навіть тоді, коли Тігіпко
працюєш із професіоналами. До того ж, на жаль, досвідчених акторів Льовочкін
кіно в Україні майже немає. Завжди доводиться боротись зі штампами,
стандартами, які мають театральні актори, а кіно – це інша специфіка. Всі шкодять
Ніхто не шкодить
У. Т.: Принаймні в «Деліріумі» у вас був професійний оператор
Микола Єфименко. Чи позначилося на візуальній складовій ГОЛОСУВАТИ інші опитування
фільму те, що він був асистентом Сергія Михальчука в
«Менінах»?
– Є певна інерція бажання: хотілося далі працювати з Михальчуком.

Але я радий, що знімав Єфименко, в фільмографії якого «Деліріум» є
першою повнометражною стрічкою як оператора-постановника. Ідея
була інша, проте не менш складна щодо кольору, фактури,
інтер’єрів, екстер’єрів та нічних зйомок. Загалом, дві мої стрічки
важко порівнювати, хоча їх робила практично одна й та сама команда.
Різниця в неключових персонажах і в камері: цього разу ми знімали на
нову, як на 2008 рік, цифрову камеру REDONE, що на виході дає 4к.
Ми її орендували в Румунії й привозили сюди, бо на той час така
камера в Україні була одна, і її оренда коштувала в чотири рази
дорожче, ніж у Румунії.
Полювання на фестивальних тварин
У. Т.: Ви говорили, що хотіли б презентувати фільм на

Венеційському кінофестивалі – «Хочемо в конкурс і хочемо
«Золотого лева!» – заявляли ви. Втім, не уточнили, якого року.
Цьогорічний фестиваль у Венеції вже минув…
– Цього року не склалося – через творчі й фінансові обставини. Коли

немає грошей, їх відсутність можна компенсувати часом – багато речей
робити самому, довго вилизувати деталі. А коли терміни притискають,
час компенсується грошима – розширенням колективу й розкиданням
завдань. Але з фільмом проблема виникла переважно через сирість
матеріалу. Минуло два роки, проте для нашого кінопроцесу – це
небагато, бо треба враховувати специфіку фінансування: ми все ж
таки робимо фільм за свої гроші, і їх «невеличкість» компенсуємо
часом.
У. Т.: Венеційський фестиваль буде ще й наступного року…
– Ні. Кожний продукт доходить до того часу, коли покращити його вже
неможливо. Цей момент майже настав. А чекати ще рік для прем’єри –
немає сенсу. Зараз ми орієнтуємося на Берлін. Гадаю, до 30 жовтня,
коли закінчується термін прийняття на конкурс фільмів, ми спробуємо
закінчити стрічку, хоча б у первинній версії work in progress.
У. Т.: Але Берлінського ведмедя «вполювати» непросто, адже

фестиваль підбирає до свого конкурсу трохи інше кіно, ніж
таке, яким були, скажімо, «Меніни»…
– Я розумію сенс запитання. Так, сучасна фестивальна політика

орієнтована на соціальне кіно, а не на мистецтво. Проте мені
видається, рано чи пізно має бути якийсь злам, і хотілося б, щоб він
відбувся, власне, на українському кіно. Якщо фільм потрапить до
конкурсу – а нас влаштує лише конкурсна програма, – це стане
певним стимулом повністю закінчити його – під місце в конкурсі
«Берлінале», звісно, легше знайти кошти, принаймні буде що
«продавати». Коли ж ні, матимемо час до Канн.
У. Т.: Ви вже брали участь у конкурсі Роттердамського

кінофестивалю. Як гадаєте, чи привабило це погляди до
України?
– Відверто кажучи, це відбувається, коли фільм нагороджують. Але так

чи інакше для того щоб привернути увагу до країни, мають бути якісь
підстави. Наприклад, коли в країні існує кінопроцес і виробляють
кілька десятків прокатних фільмів. На жаль, в Україні кінопроцесу
немає. Є виробництво телефільмів, серіалів та й усе.
ТРОХИ ПІТЬМИ. Холодні стримані інтер’єри створюють атмосферу

аскетичності
ФАКТУРНИЙ ГЕРОЙ. Творці стрічки шукали обличчя з яскраво вираженою

індивідуальністю
ПОЗА ЧАСОМ. Персонажі «Деліріуму» існують у мистецькому вимірі
Режисер (сценарист, продюсер)
Ігор Подольчак – режисер, художник, фотограф,

майстер перформансів і провокаційних мистецьких
акцій, викладач, куратор. Народився 1962 року у
Львові, живе в Києві. 1991-го читав лекції в
австралійських університетах. Того ж року разом із
Романом Віктюком та Ігорем Дюричем заснував
мистецьке об’єднання «Фонд Мазоха». Займається
відеоартом, живописом і станковою графікою,
використовуючи техніку офорту, гравюри, сухої
голки. Брав участь у багатьох мистецьких проектах,
має нагороди за виставки в Україні, Польщі, Литві,
США та Норвегії. Його твори зберігаються в 26
музеях і публічних колекціях світу. Працював у
передвиборчих кампаніях як дизайнер і концептуаліст.
Першоджерело
«Індуктор», повість журналіста Дмитра Белянського,

написана 2008 року і поки не опублікована. За
сюжетом, молодого психоаналітика запрошують
наглядати за 55-річним головою сім'ї, який має
суїцидальні нахили – він увесь час говорить про
вузли та мотузки, а навколо будинку постійно
знаходять повішених птахів і тварин. Та інтрига
твору в іншому: хто насправді хворий – старий, за
яким наглядають, чи наглядач, який спостерігає за
старим? Як письменник Белянський дебютував 2002
року збіркою віршів і оповідань. Цього року дописав новий роман – DP (dramatis
personae/double penetration/displaced person).
Локації
Вілла під Львовом. Основне місце зйомок (додатково

один день знімали костел під Львовом, ліс, і два
тижні проводили нічні зйомки). Іронія пошуків
локацій у тому, що найсприятливіше місце знайшли
під рідним містом режисера вже після того як
обшукали всі Карпати. Вілла була триповерховою
спорудою, до того ж вона була в аварійному стані.
Зйомки почалися, щойно відповідні органи
обстежили будівлю й дали висновок, що вона
витримає знімальну групу. Знімальний процес тривав
із 1 серпня до 12 вересня 2008 року.
Бюджет
€850 тис. За попереднім планом, передбачали 35 знімальних днів, від початку

препродакшну (кастинг, пошук локацій, створення декорацій) до постпродакшну
(без урахування рекламної кампанії). Препродакшн тривав близько 1,5 місяця.
Зйомки планували в Західній Україні, пошук охопив Прикарпаття, Закарпаття й
Буковину. Через перезнімання однієї сцени та об’єктивні погодні причини
знімальний процес затягнувся і тривав 42 дні. Запланований хронометраж – 101
хвилина, наразі – 91 хвилина (за рішенням режисера, аби трохи полегшити
навантаження на око/розум глядача, деякі сцени були вирізані).
Декорації
За словами художника-постановника Світлани

Макаренко, мистецьким завданням було створити
стильні інтер’єри, але без орієнтації на певний час.
Головні предмети декорацій – це антикваріат періоду
сецесії та art deco (більшу частину надав один із
київських магазинів, меншу взято з власної квартири
режисера Ігоря Подольчака; деякі предмети
використовували в попередньому фільмі Las
Meninas). Концепцією фільму є мінімалізм у предметах, що не мусили нести того
символізму, який був у «Менінах». Із задуму випливає й колір: герої мусять ніби
розчинятися в інтер’єрах, зливаючись із їх холодним сіро-фіолетовим відтінком.
Специфіки кольору й формі додає оптика tilt and shift.
Актори
До фільму підбирали акторівіз нестандартними

обличчями, які б найбільше пасували для
психологічного сюжету. На одну з головних ролей
узяли непрофесійного актора Петра Рибку, який за
освітою є поліграфістом, а за сумісництвом – пілотом
повітряної кулі. Інші ролі зіграли здебільшого
артисти львівських театрів. Озвученням одночасно
трьох персонажів займався актор Київського театру
драми і комедії на Лівому березі Віталій Лінецький (цікаво, що Лінецький мав
досвід гри у виставах із яскраво вираженою психопатологією, таких як
«Кручений біс» і «Трохи вина... або 70 обертів»).
Переглядів: 4
Виявивши помилку, виділіть її мишкою та натисніть CTRL+Enter
- 0 1 + друкована версія
додати коментар
Читайте також
Прощавайте, товариші!
Сергій Буковський про сучасну
кінодокументалістику і непередбачуване
минуле
Безп’ятчук Жанна Завгородня Інна
Статьи — ART UKRAINE 04.11.10 20:03
ГЛАВНАЯ НОВОСТИ СТАТЬИ АРХИВ О ПРОЕКТЕ рус eng укр
6 (19) Развернуть
листопад - грудень
ART Ukraine on Facebook Архив всех номеров

You like this. Unlike
СТАТЬИ Вернуться к статьям НОВОСТИ
21 Проект "Штатское искусствоведение":

интервью художника и режиссера Игоря
04
НОЯБРЬ
ОКТЯБРЬ
2010
Подольчака (ВИДЕО) 2010
Like Alisa Lozhkina and 10 others like this.
ArtUkraine представляет проект Дмитрия Белянского "Штатское

искусствоведение" - интервью украинского художника и режиссера Игоря «Хаос и классицизм» в музее Гуггенхайма
Подольчака, посвященное его второму фильму "DELIRIUM", премьера
В нью-йоркском музее Гуггенхайма проходит
которого запланирована на 2011 год.
выставка «Хаос и классицизм: искусство...
Киев, 19 октября 2010 года.
DELIRIUM
04
НОЯБРЬ
WORK IN PROGRESS 2010
Премьера - 2011 год.
По мотивам повести Дмитрия Белянского "Индуктор"
Оператор-постановщик - Николай Ефименко

Встреча восточного и западного
Художник-постановщик - Светлана Макаренко искусства на арт-ярмарке в Абу-Даби
Композитор - Александр Щетинский Смесь восточного и западного искусства в полной

мере демонстрирует в этом году...
Второй фильм украинского режиссера Игоря Подольчака. Бюджет - Є850 000.

04
НОЯБРЬ
2010
ART-KYIV contemporary 2010 посетит

искусствовед из Южной Кореи - Ману Д.
Премьера дебютной ленты Подольчака "LAS MENINAS" состоялась 25 января Парк (Сеул)
2008 года в конкурсной программе Роттердамского кинофестиваля. Игорь
В рамках проекта ART-KYIV contemporary 2010
Подольчак получил известность как живописец, график, фотограф и куратор
Мыстецький Арсенал посетит искусствовед и
современного искусства. Сооснователь творческого объединения "Фонд
куратор из...
Мазоха" (вместе с Романом Виктюком и Игорем Дюричем).
http://www.artukraine.com.ua/articles/111.html Page 1 of 3
Українська кінофундація / Каталог фільмів 2009-2010 / DELIRIUM 04.11.10 20:10
Вхід в систему
english ukrainian зареєструватися
Пошук...
Профіль
Спеціалізація
Головні засади
Персоналії
Фотогалерея
Кінофестивалі
Контакт
Крок
Молодість
Закордонні
фестивалі
Українські фільми
Міжнародний
промоушн
Запрошуємо до
України
Співвиробництво
Кіностудії Українські фільми > Каталог фільмів 2009-2010 > DELIRIUM
Каталог фільмів
2006-2008 DELIRIUM
Кінокласика
Відпустку в маленькому провінційному містечку, молодому
Каталог фільмів психіатру перериває анонімний телефонний дзвінок.
2009-2010 Таємничий голос просить його поселитися в домі 55-річного
Новини голови сімейства, який знаходиться на грані самогубства.
Преса Психіатр відправляється за вказаною адресою, глибоко
Публікації переконаний, що це розіграш колег, і хвилюючись, що його
самого хочуть вбити або ж звинуватити в убивстві. Події, які відбуваються з
Прес-релізи психіатром у домі, важко відрізнити від галюцинацій. Молодому спеціалісту
Прес-конференції доведеться розібратися у власному психічному стані як лікарю і в оточуючій його
Фотобанк „реальності" як людині освіченій.
Контакти
Посилання Рік виробництва: 2010
Країна Україна
голосування
Тривалість: 100’ хв.
Формат Цифровий кольоровий ігровий
Продюсер: Ігор Подольчак, Ігор Дюрич, Тамара Подольчак
Чи вважаєте Ви за Оператор: Микола Єфименко
потрібне дублювати Сценарій: Ігор Подольчак, Дмитро Бєлянський, за мотивами повісті
фільми, що з’являються у Дмитра Бєлянського „Індуктор”.
кінопрокаті на території Композитор: Олександр Щетинський
України виключно
Актори: Володимир Хім’як, Петро Рибка, Леся Войневич, Ольга
українською мовою?
Бакус, Ольга Горбач, Василь Костенко, Іван Костенко,
так, обов’язково Валерія Ульянченко, Володимир Чухонкін
іншомовні - так, а Виробництво: Ігор Подольчак
російські демонструвати з Права на світому ринку: Ігор Подольчак
субтитрами
дублювати українською
Редколегія Копірайт та умови використання інформації Як це працює Версія для друку
та російською мовами, а
глядачеві – обирати
Голосувати
Поштова розсилка
Отправить
http://ucf.org.ua/films/cat0910/144 Page 1 of 2
EXPIFF - INTERNATIONAL EXPERIMENTAL FILM FESTIVAL - EXPERIMENTAL EYE: UNIQUE VISIONS IN EUROPEAN CINEMA 23.11.10 20:38
Blog Gallery Banners Archive
24-28 NOVEMBER 2010

BUCHAREST
FIRST EDITION
Cinema SCALA / free entrance
HOME ABOUT US NEWS FILMS PROGRAM INFO FESTIVAL PARTNERS VOLUNTEERING
DU LEVANDE / YOU, THE LIVING (SWEDEN-GERMANY-FRANCE-DENMARK-NORWAY, 2007, 94ʼ) MORE ABOUT THE MOVIE
director: Roy Andersson
“YOU, THE LIVING is about the human being, about its greatness and baseness, its joy and sorrow, its self-confidence and anxiety. A
being at whom we want to laugh and also cry for. It is simply a tragic comedy or a comic tragedy about us.” (Roy Andersson)
Shot in an unconventional manner, the film consists of a fluent succession of exactly 50 short sketches, most of them with a tragicomic
undertone. Among the characters of these life scenes are an overweight woman, a disgruntled psychiatrist, a heartbroken groupie, a
carpenter, a business consultant, an elementary school teacher with emotional issues and her rug selling husband.
The title comes from a quote in “Roman Elegies” by Goethe, which appears as a title card in the beginning of the film: “Be pleased
then, you the living, in your delightfully warmed bed, before Letheʼs ice-cold wave will lick your escaping foot.”
LAS MENINAS (UKRAINE, 2007, 99ʼ) MORE ABOUT THE MOVIE
director: Ihor Podolchak
This film is about what the routine of everyday life can do to the human mind and psyche. It also reflects on the importance of the
choices we make and how limited these choices are in the first place.
The plot evolves around a family of four. They live in the suburbs, in a strange villa that appears, through a complex game of mirrors,
to be more like a piece of installation art than a real house. The main character, who hardly appears on screen, is the son, a man in
his thirties. Suffering from asthma and eczema since childhood, he uses his condition to manipulate his parents and his sister. Thus,
the existence of the terrorized family turns into an endless ritual of attempting to satisfy his whims, and always on the alert for yet
another one of his “health crises”.
LAS MENINAS resembles the scattered pieces of a puzzle. It is up to the viewer to assemble them in order to form his very own
picture – something that makes the film itself personal and unique
TAXIDERMIA (HUNGARY-AUSTRIA-FRANCE, 2006, 91ʼ) MORE ABOUT THE MOVIE
director: Pálfi György
Three stories. Three ages. Three men. Grandfather, father, son. One is an orderly, one is a leading sportsman, and one is a master
taxidermist. One desires love, the other success, and the third immortality.
The grandfather lives in his fantasies and on cold winter evenings he warms up his freezing little shed with his feverish dreams.
Nothing can stop his fertile imagination.
The father stuffs himself. For four years he was the first in his section in the Confectionary Industry. He is still unbeatable in chocolate
wafers with an individual record of 2.98 (just as a comparison, Igor Vostongonoff was the European champion in Sophia with 3.21).
The son stuffs animals. He was born one and a half kilos. Now he has less than one and a half minutes left. He goes in for something
that nobody has ever imagined before.
CONTACT SITEMAP
Copyright © 2010 EXPIFF - INTERNATIONAL EXPERIMENTAL FILM FESTIVAL

web design & development artground
BACK TO TOP
http://www.expiff.ro/films/experimental-eye.html Page 1 of 1
EXPIFF 11/23/10 8:07 PM
Blog Gallery Banners Archive
24-28 NOVEMBER 2010

BUCHAREST
FIRST EDITION
Cinema SCALA / free entrance
HOME ABOUT US NEWS FILMS PROGRAM INFO FESTIVAL PARTNERS VOLUNTEERING
EXPERIMENTAL EYE LAS MENINAS (UKRAINE, 2007, 99ʼ)
DU LEVANDE / YOU, THE LIVING The movie Director Awards Statement Media
(SWEDEN-GERMANY-FRANCE-
DENMARK-NORWAY, 2007, 94ʼ)
CAST: Mykola Veresen, Lyubov Tymoshevska, Hanna

LAS MENINAS (UKRAINE, 2007, 99ʼ)
Yarovenko, Dmytro Chernyavsky, Ilona Arsentyeva,
Stas Arsentyev, Viktoriya Ulyanchenko, Valeriya
TAXIDERMIA (HUNGARY-AUSTRIA-
Ulyanchenko
FRANCE, 2006, 91ʼ)
DIRECTOR: Ihor Podolchak

CO-DIRECTOR: Dean Karr (the musical part)
SCRIPTWRITER/EDITING: Ihor Podolchak
CINEMATOGRAPHY: Serhiy Mykhalchuk
SOUND: Myrоslav Kuvaldin
PRODUCERS: Ihor Podolchak, Liliya Mlynarych
PRODUCTION: Mf Films
This film is about what the routine of everyday life can

do to the human mind and psyche. It also reflects on
WORLD SALES:
the importance of the choices we make and how limited
Adinda Arian
these choices are in the first place.
Ihor Podolchak for Ukraine; Insomnia (Paris) for the
The plot evolves around a family of four. They live in
rest of the world (http://www.insomnia-
the suburbs, in a strange villa that appears, through a
sales.com/pro/news_pro.php) – Luc Ntonga, Managing
complex game of mirrors, to be more like a piece of
Director
installation art than a real house. The main character,
E: i.podolchak [at] yahoo.com / luc [at] insomnia-
who hardly appears on screen, is the son, a man in his
sales.com
thirties. Suffering from asthma and eczema since
childhood, he uses his condition to manipulate his
parents and his sister. Thus, the existence of the
terrorized family turns into an endless ritual of
attempting to satisfy his whims, and always on the alert
for yet another one of his “health crises”.
LAS MENINAS resembles the scattered pieces of a
puzzle. It is up to the viewer to assemble them in order
to form his very own picture – something that makes
the film itself personal and unique
FILM'S WEBSITE
INTERNATIONAL EXPERIMENTAL FILM FESTIVAL
CONTACT SITEMAP
Copyright © 2010 EXPIFF - INTERNATIONAL EXPERIMENTAL FILM FESTIVAL

web design & development artground
BACK TO TOP
http://www.expiff.ro/las-meninas-ukraine-2007-99.html Page 1 of 1
14 листопада в історії | Історична правда 12/10/10 7:00 PM
ПОЛІТИКА ЕКОНОМІКА ФОРУМ БЛОГИ ІСТОРІЯ ЖИТТЯ СПОРТ КИЇВ ТАБЛОID НАРОДНІ БЛОГИ
RSS Авторизуватись
ЗНАЙТИ
П'ятниця, 10 грудня 2010, 18:57
ГОЛОВНА ТЕКСТИ КОРОТКО КНИЖКИ АРТЕФАКТИ КОЛОНКИ ВІДЕО ДАЙДЖЕСТ ІНТЕРВ'Ю ДЖЕРЕЛА СТУДІЇ КАЛЕНДАР ЕКСКУРСІЇ БЛОГОСФЕРА
← Раніше Пізніше → Артефакти
14 листопада в історії
1263 - застудившись під час повернення із дипломатичного візиту в Орду, помер
Олександр Невський, князь Новгородський, Київський і Владимирський
1533 - іспанські конкістадори на чолі з Франсіско Пісарро прибули до Кахамарки, імперія
Інка
1650 - народився Вільгельм III Оранський, штатгальтер (правитель) Нідерландів у 1674-
1702 рр., король Англії з 1689 р.
Був закликаний на англійський престол у період «Славної революції» і до 1694 р. правив
разом із дружиною Марією II Стюарт.
При Вільгельмі ухвалено Білль про права, Англія стала конституційною монархією Радянські черги. "Що
Нацистський агітпроп. Ч.2 дають?" і "Більше двох
1765 - народився Роберт Фултон, американський винахідник першого у світі колісного - зворотня сторона штук в одні руки не
листівок відпускати!"
пароплава «Клермонт» (1807), що знайшов практичне застосування
Усі галереї
1770 - шотландський дослідник Джеймс Брюс виявив витік Блакитного Нілу на північному
заході Ефіопії - початок річки Ніл, найдовшої у світі
1840 - народився Клод Моне, французький живописець, один з основоположників
імпресіонізму Останні тексти
Стус і Нобель. Демістифікація міфу
1860 - Пекінський трактат між Росією і Китаєм: до Росії приєднано Уссурійській край 10.12.2010 _ Вахтанг Кіпіані
1870 - підписано статут російського Товариства пересувних художніх виставок Детектив. Справжній
детектив - з убивством
1877 - народився Дмитро Антонович, український громадсько-політичний і державний наприкінці. Так виглядає
діяч, один із засновників Революційної української партії, був також членом УСДРП. фінал історії про
Міністр морських справ Центральної Ради, міністр мистецтва часів Директорії; у 1918 р. - номінування українського
головний консул Української держави у Швеції, у 1919 р. - голова дипломатичної місії УНР поета і політв'язня Василя
у Римі. Стуса на Нобелівську
Один із засновників, а тривалий час - ректор Українського вільного університету у Відні й премію з літератури 1985 року... Актуальна тема, коли
Празі; історик мистецтва подивитись на фарс, влаштований нинішньою
"українською" владою навколо присутності-
1885 - Сербія оголосила війну Болгарії (причина - незгода з об'єднанням Болгарії). неприсутності на церемонії вручення цьогорічної
Війна тривала два тижні; загинуло близько двох тисяч осіб - майже порівну з кожного Нобелівської премії миру в столиці Норвегії - Осло.
боку
Доноси, самогон і байдужість до майна. Як Голодомор
1889 - одна з піонерок жіночої журналістики американка Неллі Блай (Елізабет Кохран) змінив життєвий уклад села
почала спробу об'їхати навколо світу швидше ніж за 80 днів. 09.12.2010 _ Олеся Стасюк
Мандрівка буде успішною - представниця газети «Нью-Йорк ворлд» повернеться через 72
Адвокат Бандери Роман Орєхов: "Шухевич і Бандера
дні, подолавши 24 900 миль (через Англію, Францію, Бріндізі, Суец, Цейлон, Гонконг і тепер оздоровлюють судову систему"
Японію) 08.12.2010 _ Марина Ткачук, "Україна Молода"
1889 - народився Джавахарлал Неру, один із лідерів лівого крила індійського Львівська пасіонарія. До ювілею Ірини Калинець
національно-визвольного руху, перший прем'єр-міністр Індії після здобуття країною 06.12.2010 _ Вікторія Садова
незалежності
Коротко
Історію ОУН тепер можна повісити на стіну (+

1896 - обмеження швидкості для автомашин у Британії піднято з 4 до 14 миль/год карта) 18:10
Історію Львівського університету замовчують через
http://www.istpravda.com.ua/dates/2010/11/14/4526/ Page 1 of 5
1908 - Альберт Ейнштейн представив квантову теорію світла Історію Львівського університету замовчують через
конфлікти в минулому - польський професор 17:33
1904 - народився Кузьма Дерев'янко, українець, радянський генерал-лейтенант, який 2
вересня 1945 р. від імені радянського Верховного Головнокомандування приймав Інститут національної пам'яті фактично ліквідовано -
думка Центру досліджень визвольного руху 15:01
капітуляцію Японії.
У 2007 р. президент Віктор Ющенко підписав указ про надання Дерев'янку посмертно Британські студенти напали на статую Черчілля і
звання Герой України символічну могилу бійців Першої світової 12:30
1907 - народилася Астрід Ліндгрен, шведська дитяча письменниця, видатна казкарка ЯНУКОВИЧ ПЕРЕДАВ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ПАМ'ЯТІ УРЯДУ 01:18
1910 - у Норфолку (США) перший аероплан злетів із палуби крейсера

1912 - народився Андрій Малишко, український радянський поет, автор текстів відомих
пісень («Пісня про рушник», «Знову цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Вчителька»)
1918 - намагаючись зберегти владу, гетьман Павло Скоропадський проголосив
федерацію Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією, що стало
приводом до антигетьманського повстання. Голова гетьманського уряду Федір Лизогуб
через такий крок Скоропадського склав повноваження.
Уранці цього дня на засіданні Українського національного союзу для керівництва
повстанням проти гетьмана проголошено Директорію - тимчасовий революційній орган,
після перемоги - верховний державний орган УНР.
Директорія сформована у складі п'яти членів - представників різних політичних напрямів:
від українських есдеків були Винниченко (голова), Петлюра та Макаренко; від українських
есерів - Швець; від соціалістів-самостійніків - Андрієвський
1918 - з ініціативи провідних українських вчених декретом гетьмана Павла
Скоропадського засновано Українську Академію наук та визначено її офіційний статус.
Першими дійсними членами УАН затверджені: по відділу історично-філологічних наук - Д.
Багалій, А. Кримський, М. Петров, С. Смаль-Стоцький; по відділу фізично-математичних
наук - В. Вернадський, С. Тимошенко, М. Кащенко , П. Тутковський; по відділу соціальних
наук - М. Туган-Барановський, Ф. Тарановський, В. Косинський, О. Левицький
1918 - відкриття Тимчасових національних зборів Чехословаччини.

Томаш Масарик обраний президентом Чехословаччини (заочно, перебуваючи в США)
1918 - народився Павло Морозов, російський піонер, оголошений офіційною пропагандою
героєм - за те, що видав свого батька, який співпрацював із куркулями, котрі
приховували свій врожай від більшовиків
1920 - уряд Української народної республіки у зв'язку зі складним становищем на фронті
змушений залишити Кам'янець-Подільський.
Червона армія зайняла Севастополь

1920 - у підмосковному селі Кашино засвітилася електрична лампочка - перша в
російських селах. На відкриття дрібної електростанції прибув Володимир Ленін
Лампочка Ілліча в руках російських селян.
1922 - початок мовлення британського радіо Бі-Бі-Сі (з радіостанції «2LO», хоча ліцензія
була отримана тільки 18 січня 1923 р.)
1922 - сейм Латвійської Республіки обрав громадського діяча Яніса Чаксте першим
президентом Латвії
1922 - уряд прорадянської Далекосхідної республіки звернувся до ВЦВК Росії з
проханням включити республіку до складу РРФСР.
Прохання буде задоволене вже наступного дня
1928 - народився Віталій Масол, голова Ради міністрів УРСР у 1987-1990 рр. (скинутий
студентським голодуванням), прем'єр-міністр України у 1994-1995 рр.
1939 - Верховна Рада УРСР на позачерговій 3-й сесії одностайно затвердила закон про
возз'єднання Західної України з УРСР. Перед цим відповідний закон ухвалила V
позачергова сесія Верховної Ради СРСР.
Відтак у складі УРСР з'явилося шість нових областей - Волинська, Дрогобицька (у
1959 р. об'єдналася зі Львівською), Львівська, Рівненська, Станіславська (тепер Івано-
Франківська) та Тернопільська
Радянський плакат 1939 р. на тему "визволення"

Західної України.
1939 - на вулицях Москви відбувся великий автопробіг, присвячений випуску

мільйонного радянського автомобіля
1940 - закінчилися невдачею радянсько-німецькі переговори про приєднання СРСР до
альянсу фашистських держав. Глава МЗС СРСР Молотов повернувся з Берліна до
Москви
1940 - внаслідок нальоту 500 німецьких бомбардувальників на місто Ковентрі в
Центральній Англії загинули 568 осіб, зруйновано центральну частину міста й собор,
завдано значної шкоди промисловим підприємствам.
Англійці до того часу розшифрували німецькі коди, і прем'єр Черчілль стояв перед
дилемою: рятувати місто та його мешканців чи принести їх у жертву, але не дати
зрозуміти Гітлерові, що союзники розкрили стратегічну таємницю Німеччини
1944 - генерала Андрія Власова, який перейшов на бік гітлерівців, у Празі обрали
головою Комітету визволення народів Росії. Він проголосив маніфест комітету із
закликом до боротьби зі Сталіним і комунізмом
(див. відео проголошення маніфесту)
1952 - в англійській газеті «Нью мюзикл експрес» публікується перший хіт-парад -

список найбільш продаваних синглів (платівки із записом шлягерів)
1970 - вступ СРСР до Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО)
1982 - у Польщі звільнено з ув'язнення лідера «Солідарності» Леха Валенсу
1983 - британський міністр оборони Хезлтайн оголосив про прибуття на військову базу в
Грінем-Коммоні перших крилатих ракет.
Фактичне розгортання в Західній Європі американських ядерних ракет середньої
дальності
1985 - полковник зовнішньої розвідки КДБ Олег Гордієвський - найбільш
високопоставлений співробітник радянських органів, котрий співпрацював із британською
розвідкою, - заочно засуджений в СРСР до смертної кари з конфіскацією майна
1989 - Декларація Верховної Ради СРСР про репресовані народи
1991 - указом президiї Верховної Ради України ухвалений текст Вiйськової присяги та
тимчасове положення про порядок її прийняття
1991 - принц Нородом Сіанук повернувся в Камбоджу після 13-річного вигнання як голова
тимчасового уряду країни
1992 - у Росії письменник Едуард Лимонов разом із Сергієм Жариковим заснував
Національно-радикальну партію
1999 - Леонід Кучма повторно переміг на президентських виборах, набравши в другому
турі 56,25% голосів (у Петра Симоненка - 37,80%)
Плакат роботи Ігоря Подольчака - один із

пропагандистських засобів, який довів перевагу
"демократа" Кучми над Симоненком із його
червоною загрозою.
Автори: Дмитро Лиховій і Леся Шовкун (ledilid.livejournal.com)
© 2010, Українська правда, Історична правда

Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на "Історичну правду".
ПРО ПРОЕКТ ЗВОРОТНІЙ ЗВ'ЯЗОК РЕКЛАМА НА САЙТІ АРХІВ
ТЕКСТИ КОРОТКО КНИЖКИ АРТЕФАКТИ КОЛОНКИ ВІДЕО ДАЙДЖЕСТ ІНТЕРВ'Ю СТУДІЇ КАЛЕНДАР ЕКСКУРСІЇ БЛОГОСФЕРА
bigmir)net
2669 10605
Ukrainian Video Art « cca 12/13/10 1:04 AM
Exhibitions
News & Events
Videozone
Blurrr
About us
Catalogs
Video Art Fund
Archive
Education
Curatorial Studies
Ukrainian Video Art
Curated by Olesia Ostrowska-Luta and Anna Łazar
Osreowska-Luta is an independent curator and writer based in Kiev
Łazar is an art critic and curator. She currently works as Deputy Director of the Polish Institute, Kiev
(Total: 57:00 min.)
http://cca.org.il/?post_type=vz5&p=2575&lang=en Page 1 of 5
The video works featured in this program reveal how Ukrainian artists regard the newly created Ukrainian
state and the community to which it has given rise. Our selection includes both topics that figure
significantly in the history of the Ukraine, as well as ones that are unlikely to find their way into the national
pantheon, yet which capture the sleepy charm of the provinces and the refuge found in small apartments that
reveal the truth about the country’s average living conditions. The medium of video is especially appropriate
for dealing with these themes, since it unintentionally records those details of everyday life that grow more
attractive as time passes. The works created during the 1990s document the struggle with the myths of the
USSR, Freed suddenly from the duty to illustrate propaganda slogans, artists felt the need to deconstruct the
existing representational canon in works where men in ballet skirts turn up aboard a warship, and art is
presented to astronauts aboard a spacecraft. The generation of artists that came of age during the Orange
Revolution was also searching for new answers to questions concerning the role of art. Social inequalities
came to constitute an important point of reference, while migrant workers seem to their favorite subject thus
far. Young artists started began once again to represent the problems of peripheral group, as if untouched by
the crisis of faith in utopia, and driven by the belief that they are taking an active part in making this world a
better place.
Ukrainian video works during this period took two main forms: the treatment of existing, often classical
cinematographic materials, and works produced by painters experimenting with new artistic media. These
latter works were often created as staged, theatrical forms of action or as documentation of such actions,
and in many cases had an absurdist quality. As artists questioned the very basis of the reality examined in
their videos, they also contested cinematographic clichés and the social norms of the first post-totalitarian
years. Similarly contested were the artistic standards represented by the Art Academy and the Artists’
Union, which were founded in the 1930s with the aim of controlling all creative communities. Art videos
created in the early 1990s were a way of transgressing the limits of the permissible both in the world of art,
and in the realm of society at large. Over the past decade, however, artists have grown less interested in
video as a means of gaining a critical distance from reality and examining it from an ironic perspective;
instead, they have increasingly turned to creating works that may be described as a form of artistic
reportage or research.
O.O.L
Arsen Savadov and Georgiy Senchenko
Savadov b. in Ukraine, 1962; Senchenko b. in Ukraine, 1962; live and work in Kiev.
Voices of Love, 1994, 5:00 min.
This work was shot in Sevastopol on the warship Hetman Sahaidachnyi, and was first presented in the
exhibition “Alchemical Capitulation,” which was curated by Marta Kuzma in 1994. Like Arsen Savadov’s
subsequent series “Donbas-Chocolate,” “Voices of Love” questions conventional conceptions of
masculinity. Real sailors dressed in ballet dancers’ skirts – an attribute associated with the most “feminine”
of art forms – perform puzzling actions that appear simultaneously as a series of ritual acts and as a form of
madness. This video offers a commentary on the rapid collapse of a familiar reality and the transgression of
seemingly impossible barriers. This complex artistic gesture, which was performed at a defense facility that
just a few years earlier could be accessed solely by authorized military personnel, constituted precisely such
a transgressive act. (O.O.L.)
Alexander Hnylytsky, Maksym Mamasikov and Natalia Filonenko
All live and work in Kiev
Carrying the Coffin, 1992, 3:00 min. (excerpt from a 15:00 min. film)
This video documents the transportation of various objects in preparation for the shooting of Alexander
Gnylytsky’s video Sleeping Beauty. The documentation of these practical preparations is transformed into a
work in its own right, in which the transportation of an empty, transparent glass coffin along the streets of
Kiev acquires an absurd resonance, while alluding to the overall sense of the collapse of everything familiar,
the readiness to reject outdated values and practices, and the fear of a hazy future. This video constituted a
subversive act performed by group of artists that was, at the time, a marginal presence in Kiev’s cultural
landscape. This landscape was still dominated at the time by traditional social-realist conventions, which
eschewed the absurd and the non-illustrative.
Taras Polataiko
B. Chernovitz, Ukraine, 1966; lives and works in Vancouver, Canada
Kyiv Classical, 2000, 20:17 min.
In the context of the Ukrainian art scene, Polataiko may be described as a paradoxical artist: for despite his
unique position in the Ukrainian art world (Polataiko lives in Canada, and his work is not often addressed by
Ukrainian critics or curators), his are among the very few artworks that comment on important “Ukrainian”
issues, such as Chernobyl or the history of the ban on the public usage of the Ukrainian language.
Polataiko’s video Kiev Classical addresses the decree issued by the Russian tsar Alexander II in the late 19th
century, during a stay in the German town of Bad Ems. The decree banned the publication and import of
Ukrainian language books in the Russian Empire, the translation of foreign literature into Ukrainian, the
performance of plays and the organization of literary readings in Ukrainian, and even the publication of
Ukrainian lyrics. Polataiko researched this event, which is of marginal importance in the history of the small
German city where it took place, yet is highly significant in the context of Ukrainian history. (O.O.L)
Ivan Bazak
B. Kolomyya, West Ukraine, 1980; lives and works in Kiev and Berlin
Ukrainians –Via Tiburtina, 2006, 3:25 min.
This video was shot in Rome, one of the centers of Ukrainian labor migration in Europe. It is concerned
with the life of migrant workers, which appears fairly ordinary until we realize that what we are viewing is a
self-organized labor market, where cleaning women, cooks and builders come to be recruited for work. This
archaic process of selecting workers is imbued with disturbing connotations, such as those that come to mind
when we notice the stretched rope used to separate those who have come to offer their labor from those who
buy it. Nevertheless, the images still appear strikingly conventional, exuding the kind of relaxed atmosphere
associated with activities at a community center or church function. This deceptive sense of comforts
subverted by the sound of a hymn sung in St. Peter’s Cathedral. The unfamiliar Latin words dramatically
punctuate the scene, introducing notes of sorrow into the fabric of ordinariness captured in Bazak’s video.
Revolutionary Experimental Space
REP (Revolutionary Experimental Space): Lada Nakonechna, Olesia Khomenko, Nikita Kadan, Zhanna
Kadyrova, Ksenia Hnylytska, Volodymyr Kuznetsov. The members of this group, which was formed during
the Orange Revolution in 2004, live and work in Kiev.
Superproposition, 2008, 1:00 min.
This “commercial” presents an ideal solution for Polish business women who have no time to run their
households: cheap, illegal domestic help from the Ukraine, an option that entails no social security expenses
and which enables the employer to fire her maid at any time, because she is not protected by labor laws. In
this video, REP employs a light tone to address a problem that extends far beyond Poland and the Ukraine.
The global provision of caretaking and domestic services has created a continuum between the private and
the public spheres, as high-earning women pay others to care for their homes. As a result, the women from
economically poorer regions who deliver these services become absent from their own homes. This REP
“commercial” similarly reveals how the employment of migrant laborers revives the old relations between
“masters” and “servants.” The female employers and workers who appear in the commercial do not differ
significantly from one another in terms of their looks, race, or education, and there are no gender differences
between them. Rather, their relations are determined by macroeconomic processes in two countries that
coped differently with the collapse of the communist bloc. (A.Ł.)
Volodymyr Kuzniecov
B. Lutsk, West Ukraine, 1976; lives and works in Kiev
Lullaby, 2008/2009, 8:00 min.
This poetic work by Volodymyr Kuzniecov is actually a record of a performance that took place in
Connewitz, a post-socialist suburb of Leipzig, where both nationalist and left-wing manifestations have
been quite common. A small car with a tape recorder fastened to its roof moves through the quiet dark
streets of what appears to be a contented Western city. As the cry of a baby is suddenly heard, the tape
recorder starts playing Ukrainian lullabies. This intimate gesture of singing a lullaby for a sleeping city
reaches a beautiful finale when a woman with a child appears in a window. As in the video created by REP,
here too the public and the private meet; rather than a gesture of exploitation, however, what is at stake here
is the creation of a bond born of time spent together. (A.Ł.)
Zhanna Kadyrova
B. Brovary, Ukraine, 1981; Lives and works in Kiev
Road Signs, 2010, 3:00 min.
This work documents an action performed by Kadyrova in a Ukrainian village – one of a series of absurdist
gestures performed in public spaces, such as transforming an “old monument” into a “new monument,”
placing a speed bump along a road rather than across it, or oddly perforating various road signs. In each of
these cases, the artist’s action is met by a total lack of reaction on behalf of the villagers and of travelers
along the road. This manifestation of indifference and endless patience, born of the need to accustom
oneself to rapid changes, is an essential component of the work. Each of Kadyrova’s nonsensical gestures is
perceived as yet another change that one must simply get accustomed to it and imbue with some kind of
sense. (O.O.L.)
Stas Voliazłowski
B. Cherson, 1971; lives and works in Cherson
Toilet Stories, 2008, 6:00 min.
A toilet bowl provides the scenery for this series of anti-aesthetic short films, whose protagonists are horrid
plastic animals (made in China) and sweet cookies, while money and actual actors also make an
appearance. There are various battle scenes, including one in which ladybugs, although superior in number,
are defeated by a small duck; a scene featuring a meal consumed by an animal resembling excrement, who
is seen eating raw dumplings; colorful cookies that form beautiful ornaments on a toilet seat; and genre
scenes set in and out of doors. These scenes all make use of ugly, disposable objects from the artist’s
everyday environment. Most of these short films end with the appearance of an abominable-looking toilet
brush. Although it is easiest to reduce the work of Volazłowski to fecal humor, there is something more to
these films, which address the disintegration of illusion and the inability of reality to make up for it.
Everything, in this world, seems to be a cheap, self-satisfied imitation free of any sort of complexes. (A.Ł.)
Masoch Fund
Founded in 1991 by Roman Viktiuk, Ihor Podolchak, Ihor Diurych; based in Kiev.
Art in Space, 1993, 4:44 min.
This work is styled as an experiment in which astronauts must, in addition to their normal duties and rest,
also respond to art. The work thus brings together two grand narratives, which meet in a cosmic space: the
conquest of space, which is presented as the ultimate triumph of the human mind, an Enlightenment idea
incarnate is contrasted with art, which depends on inspiration, intuition, self-examination, the irrational,
emotions and psychoanalysis. Where two great myths meet, banality is born. The astronauts, trying to
express themselves, revert to clichés such as “Art is deep and makes you think.” The work includes original
images from the Mir station. (A.Ł.)
Aleksandr Salmanov
B. Rostov-on-Don, 1976; lives and works in Kiev
Photographed 146 times, 2010, 1:49 min.
This video by Aleksandr Salmanov is actually an animation work based on two almost identical photographs
of the Ukraine’s High Court of Justice. One picture shows the entrance to the court when lit, the other when
dark. The light is switched on and off 146 times. The number 146 indicates the Ukraine’s ranking on a 2009
list composed by Transparency International, which reveals each country’s level of corruption as assessed
by its own citizens. The act of switching the light on 146 times is presented as a magical act, with each
switch designed to move the Ukraine one place up on this list. After 146 flicks of the light switch, according
to this form of magical thinking, the dark forces of corruption shall disappear. (A.Ł.)
Профиль - Штатское искусствоведение 23.12.10 02:08
№ 50 (168-169), 25.12.2010
Поиск:
Архив
номеров
Главное Профиль культуры Читайте в рубрике:

Авторский анфас
Тема номера
Профиль мира №47 (165), 04.12.2010
Профиль политики №50 (168-169), 25.12.2010 Сергей Маслобойщиков: "За
Профиль личности рубежом первый шаг
Профиль денег Штатское делают за меня"
Профиль общества
Профиль истории
искусствоведение
Профиль культуры
№46 (164), 27.11.2010
Работа над ошибками
"Жизнь с идиотом" на
Профиль науки
родине режиссера
Профиль спорта
Профиль медиа
Дмитрий БЕЛЯНСКИЙ, «Профиль»
О журнале
№46 (164), 27.11.2010
Острое обострение художественной жизни Киева, по нарастающей Война и тюрьма
RSS продолжающееся последние несколько лет, не может не вызвать
вопроса, а в чем, собственно, состоит сам предмет обострения? Для
меня, политического обозревателя и человека весьма далекого от
современного искусства, этот вопрос возник около года назад. Для
того чтобы получить на него ответ, понадобилось провести целое
журналистское расследование, с результатами которого «Профиль» №45 (163), 20.11.2010
Архив номеров: Арсеналиада
знакомит своих читателей в этом материале.
Декабрь У меня для вас плохие новости. Все эти странные предметы,
Ноябрь сочетающиеся друг с другом в совершенно разных комбинациях,
Октябрь вопреки нашим представлениям о прекрасном и гармонии, все эти
Сентябрь пятна краски на холсте, яркие картинки бессмысленного видео,
Август №45 (163), 20.11.2010
нерезкие фотографии без малейших намеков на композицию,
Июль Сефарад: взгляд из
откровенный мусор и хлам, звуковые инсталляции и даже надписи на
Июнь прошлого
заборах – это и есть современное искусство. Необходимо отбросить
Май робкую надежду, что все это безобразие оказалось в киевских
Апрель галереях по недосмотру, чьей-либо глупости, преступному сговору
Март или банальной необразованности участников арт-рынка. Нет, Все материалы "Профиль культуры"
Февраль конечно, случается так, что и по глупости, но тенденция именно
Январь такова – то, что сюда привозят под лейблом «современное
искусство», действительно является современным искусством.
2007
2008 Вот, что еще важно: художники, которые создают вышеперечисленный
2009 хлам, на самом деле умеют рисовать, фотографировать, лепить
2010 скульптуры и проектировать здания. В большинстве случаев все они
получили академическое образование и способны к созданию
традиционных произведений искусства, которые обывательская
публика воспринимала бы на ура.
Но умея делать то, чем бы мы восхищались, они делают то, от чего

мы плюемся – какие-то глупости. При этом одна и та же глупость
может иметь разную судьбу в современном искусстве. Если она слабо
подражает другой глупости, ранее кем-то уже сделанной, она
выпадает в осадок. А если это новая, ранее невиданная и
неслыханная глупость, то получает международное признание. То, что
мы с вами невооруженным глазом видим как обычный хлам – может
быть и произведением искусства, и его отбросами. Определить это
человеку постороннему совершенно невозможно.
Новости ГлавПорт
Современное искусство – это то, что требует объяснения
За объяснениями я отправился непосредственно в арт-среду. В

течение 2010 года мною было посещено около 40 различных Конец иллюзий
мероприятий, большая часть которых происходила в Киеве. Формат
расследования был обозначен как «Штатское искусствоведение» –
попытка отыскать если не художественный, то хотя бы какой-то иной
смысл всех этих бесконечных упражнений и экспериментов. HTC запускает собственный
Некоторые мероприятия фиксировались на видео, которое можно Интернет-магазин приложений
посмотреть на YouTube, другие строились на интервью с субъектами
арт-среды, о третьих – можно было прочитать на страницах Андрей ГУСИН: «При Газзаеве был
«Профиля». утерян контакт между главной и
Проблема, с которой я столкнулся немедленно, состояла в том, что молодежной командами»
художники аутичны, мир художественных критиков замкнут в себе, а
арт-дилеры, хоть и весьма дружелюбны, но малосодержательны. Да, Моратти опроверг свою встречу с
меня просветили по поводу цен на работы, описали схему Леонардо
функционирования галерей и аукционов, а также объяснили, кому
конкретно из международных авторитетов в области современного
искусства подражает тот или иной украинский художник. Но на
вопрос, зачем они все это делают и почему при этом пользуются Бенитес сам хочет уйти из Интера
http://profil-ua.com/index.phtml?action=view&art_id=2441 Page 1 of 6
такими художественными средствами – я не получил ответа.
Современное искусство – это то, что не дает объяснений

внешнему миру
Кураторы и критики объясняют продукцию подотчетных им Новости Supernews

художников настолько же странными словами, которыми сам
художник, не будь у него под рукой пресловутых странных средств,
создавал бы свое произведение искусства. Не умея пользоваться Тигипко представил нового
словами, художник берет «краски». Не умея пользоваться «красками», председателя Львовской
критик произносит слова. Оказалось, что критик – это тоже художник. облгосадминистрации
Но применительно к одному и тому же произведению искусства
художник может иметь в виду одно, создавая, критик – другое, СКАНДАЛ! Микки Рурка застукали
описывая, а каждый конкретный зритель совсем третье, наблюдая. И со стриптизершей! ФОТО
это считается нормой.
Современное искусство – это то, что нельзя объяснить всем. То, В Киеве презентован проект
что можно объяснить всем, перестает быть искусством и художественного фильма
становится частью массовой культуры «Параджанов»
Надо заметить, что наиболее настойчивые требования объяснить то
или иное произведение современного искусства в течение 2010 года Как выбрать ноутбук
раздавались из стен Национальной комиссии по морали,
благополучно ликвидированной админреформой президента Виктора
Януковича в декабре. Одной из самых обсуждаемых тем в арт-среде,
когда я начинал расследование, был конфликт Нацкоммора и Персоны. Михаил Кучук
PinchukArtCentre, где прошлой зимой экспонировалась работа Сергея
Браткова «Хортица», изображающая гениталии девушки в
национальном костюме. Готовясь защитить мораль, Нацкоммор
направил запрос на кафедру теории и истории искусства
Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры.
Официальный ответ украинских искусствоведов Василию Костицкому
был эксклюзивно получен «Профилем», а говорилось в нем дословно
следующее:
«Какие-либо попытки судить о произведении искусства только с

позиций формального анализа изображения, отделяя его от общего
художественного контекста и контекста творчества автора, являются
нецелесообразными и бессодержательными. Сергей Братков – один
из немногих украинских художников, признанных международным
художественным сообществом. Его работы носят провокационный
характер и касаются социально значимых тем, которые «не принято
обсуждать публично». В данном художественном произведении автор
прибегает к ироничному взгляду на проблему национального
самоопределения, избегая любых намеков на морализаторство и
поучение».
Современное искусство – это контекст, социальная сеть

художественных произведений, принимающая или отрицающая
«новичка» по ей одной известным критериям
«Будучи привлеченным в художественный контекст, это высказывание

приобретает критическую остроту, а поэтому не может
восприниматься буквально, как примитивное порнографическое
изображение, – объясняют дипломированные искусствоведы
заинтересовавшемуся современным искусством цензору, – разрушая
определенную смысловую конструкцию, автор провоцирует
обсуждение вокруг нее. При этом уровень дискуссии говорит про
развитие общества, его состояние адекватно реагировать на
проблемы и цивилизованно разрешать их, избегая каких-либо
запретов и преследования со стороны представителей власти».
Самое «вкусное» в процитированном ответе – это его приложение,

распечатанное изображение картины Гюстава Курбе «Происхождение
мира», где нарисован тот же орган, что и сфотографирован на работе
Браткова.
«История искусства знает бесконечное число примеров подобного

открытого и неоднозначного изображения женского тела, однако
контекст искусства возводит эти произведения на другой
семантический уровень и делает «неприкосновенными» для каких-
либо обвинений защитников общественной морали», – съехидничали
напоследок эксперты в своем официальном ответе. Как рассказал мой
источник в Нацакадемии искусств, больше Нацкоммор к ним за
объяснениями не обращался.
После этой истории я несколько пересмотрел формат своего

исследования и предпочел отказаться от требования объяснений в
пользу частных бесед.
Писательница Ирена Карпа, с которой мы беседовали о современном

искусстве в самый разговор войны Браткова и Нацкоммора, тоже в
свое время едва не пострадала от цензуры. «Они предлагали
продавать меня в целлофановых черных кулечках и достаточно
высоко, чтобы до полок не могли дотянуться подростки», –
вспоминала Карпа.
«Что такое искусство по определению? – размышляла Ирена Карпа

по существу нашего разговора. – Это такая вещь, которая меняет
подходы и разрешает проблемы. Сейчас, по-моему, есть очень много

способов создавать искусство, но цель не в деньгах, главное – идея.
Идеи – это то, что достается бесплатно, но, жаль, не каждому.
Искусство – это то, что, говоря языком Кастанеды, меняет точку
сборки. Иначе все будет либо вообще пшик, либо так называемое
декоративно-прикладное искусство, репертуар большинства галерей,
представленный нашими именитыми художниками».
Cовременное искусство – это что-то по-настоящему новое,

открывающее новые возможности
На художниках и продукции некоторых из них Карпа остановилась

подробнее: «Я прихожу на выставку и вижу не картину, а какие-то
обои. Нечто, что можно повесить в банке или в пятизвездочном отеле.
Оно может быть технически очень хорошо исполнено, но это ремесло.
Есть такое понятие как ремесло, а есть искусство. В примитивизме
зачастую может быть гораздо больше искусства, чем во всех этих
имитаторских несчастных потугах, где все уже где-то было. Это самое
горькое чувство. А если это где-то было – в средней школе у
троечника по живописи – то, извините, меня берет злость не так на
этого творца, как на себя, что я была такая дурная и не знала
достаточно, чтобы не пойти на эту выставку!»
Современное искусство – это творческая лаборатория для всех

видов искусств, включая литературу, кино и государственную
гуманитарную политику
Другой писатель, лауреат и член жюри старейшей независимой

российской литературной премии Андрея Белого Андрей Левкин,
давший интервью «Штатскому искусствоведению» в одно из его
посещений Киева, говорил о том, как ситуация в современном
искусстве влияет на литературу:
«Месседж простой – правильные люди думают как не писать роман.

Вернее, как писать не-роман. Конечно, на самом деле они это делают
с тех времен, как романы появились. Ну, скажем, существует грань,
когда то, что называется non-fiction становится реальной
художественной литературой. При соблюдении каких-то условий.
Можно делать любой путеводитель, производить описание кого угодно
и чего угодно – вроде как будет плоский текст, но в нем может начать
что-то происходить. Но эта технология по сути уже может быть очень
близка к тому, что есть современное искусство».
Я спросил, а кто же исследует эту грань – может, критики в

литературе работают иначе, чем критики на арт-рынке? Но получил
неутешительный ответ.
«Критиков нету, сейчас существуют рецензенты. Рецензенты

описывают, что вышла такая-то книжка, что у нее внутри то-то и то-
то, а вот, значит, чувства, которые она может вызвать в читателе, его
же надо как-то ориентировать. Ну вот как описывают виски? Такой-то
изначальный аромат, первый вкус, послевкусие, что остается на утро,
ну и так далее... – говорит Левкин. – Рецензенты могут совершенно
спокойно написать и совершенно здраво это сделать, что вот вчера я
пил водку, потом добавил пива, потом открыл книгу Сорокина,
обнаружил вот то-то и так далее. Происходит конкретное расширение
чувств критика и человека! Но это, конечно, все та же литература,
которая рассказывает байки. Для нее, конечно, критики и не нужны».
«Человек, прочитавший Сорокина, выпив вина и съев пельменей,

будет иметь какого-то другого Сорокина – всё это совершенно
справедливо и вполне гуманно», – иронизировал Андрей Левкин.
Пользуясь тем, что Левкин следит за художественной жизнью России,

я расспрашивал его о городе Пермь, получившем вполне
международную известность в связи с деятельностью Марата
Гельмана по обустройству там «Музея современного искусства».
«Ничем Пермь таким не считается», – удивился Левкин, услышав мой

вопрос, что неужели новой культурной столицей России
действительно будет Пермь? - «Там просто договорились с местным
правительством, ну, ему же приятно стать в чем-то столичным.
Вообще, идея не очень понятна: почему нельзя просто культурно
улучшить Пермь, не превращая ее в какую-то столицу? Что, просто
нормальных городов быть не может, только столицы и все
остальное? Тут же и другая непонятка: а чего, собственно – ну, с
точки зрения высшего разума – новости относительно пермских дел
все время транслируются в Москву? Это что ли типа, «Мама, погляди,
как я танцую и пою?»
Побывать непосредственно в Перми мне удалось в конце февраля на

странном мероприятии, которое называлось Форум культуры. Именно
там представители современного искусства, Марат Гельман и Борис
Мильграм, пытались объясниться с местными – директорами
художественных музеев, учеными, искусствоведами и чиновниками от
культуры. Поставив перед собравшимися конкретную задачу – к 2016
году стать культурной столицей России, губернатор Пермского края
Олег Чиркунов оставил оппонентов наедине.
Получилось весело и шумно потому, что Гельман и Мильграм

обещали «культурный десант» в соседние регионы, а спрашивали их
о том, когда в сельские библиотеки проведут Интернет.
Попытку г-на Гельмана объяснить смысл существования Музея

современного искусства в Перми прерывали вопросы о том, почему
не построен специальный музей для уникальной коллекции
деревянных скульптур, и отчего пермяк Алексей Иванов, один из
самых популярных писателей современной России, называет Марата
«варягом» и предлагает ему покинуть территорию города.
В общем ключе антитезис, с которым обращались к г-ну Гельману

местные, можно сформулировать так: «Зачем вы пытаетесь нас
просвещать и ведете себя здесь как с дикарями, когда в Перми и так
все хорошо с культурой? Не надо нам вашего искусства!»
Современное искусство не имеет ничего общего с терминами

«культура» и «творчество». Первое следует понимать как
предысторию современного искусства, второе – как естественное
стремление человека к производству прекрасного
Похожее сопротивление, подобное тому, на что современное

искусство наткнулось в Перми – имеется в виду реальная, а не
медийная ситуация, – обнаружилось и в канадском Монреале. Но
если в Перми оно было обусловлено существующими культурными
факторами – теми же музеями русского искусства и их сотрудниками,
то в Монреале, где я прожил весь апрель, все оказалось «испорчено»
атмосферой творчества. Здесь муниципальные власти выдают
райтерам краску для производства граффити, местные художники
продают свои картины по цене затраченных усилий – в витринах
галерей нередко выставляют объявления в духе «$50 за три любых
картины!» К чему все это приводит – смотрите на фотографиях. (Все
иллюстрации вы найдете в печатном номере журнала. –
Администратор сайта.)
Современное искусство абсолютно бесполезно и неутилитарно
Однако вернемся в Украину. В сентябре украинская арт-среда

заговорила о новых возможностях финансирования, которые
открываются в связи с грантовой программой фонда Рината Ахметова
«Развитие Украины». Художница Алевтина Кахидзе выиграла грант на
создание произведения искусства и потратила его на перформанс «Я
опаздываю на самолет, на который опоздать невозможно!». В ходе
перформанса г-жа Кахидзе объяснила, что давно мечтала полетать на
частном самолете и, глядя сверху вниз через его иллюминатор,
создать картину. Потом она сделала круг над киевскими «Жулянами»
и сообщила ожидавшим ее журналистам, что ничего не нарисовала.
Современное искусство считает своей основной задачей

расширение собственных границ
Как мне позднее объяснила эксперт Ольга Балашова – отмечу, что

без бесед с ней данное расследование вряд ли было бы возможным и
свелось просто к перечислению увиденного за год – таким образом,
художница Кахидзе ставила вопрос о границах искусства. А
произведение искусства состояло в обсуждении полета.
Г-жа Балашова, занимающаяся научными исследованиями искусства,

заверила меня, что «для отечественной арт-среды проект Кахидзе
оказался крайне важным художественным жестом, так как доказал,
что вся практика искусства ХХ века, которая шла по пути расширения
собственных границ, уходя все дальше и дальше от традиционных
форм своего бытования, – никак не отразилась на его украинской
практике начала ХХI века. Мы до сих пор пребываем в плену
собственных заблуждений, трактуя произведение искусства как некий
материальный объект. Как результат – краски, холсты и кисти все
еще остаются основными инструментами наших художников. А
живописные полотна разной степени мастерства – основным
продуктом их творческой деятельности».
Современное искусство можно производить в любой форме
Украинский художник Игорь Подольчак, дебютировавший в 2007-м на

Роттердамском кинофестивале как кинорежиссер с фильмом «Las
Meninas», тоже расширяет границы искусства. Надежно отложив в
сторону краски, холсты и кисти, он снял уже второй полнометражный
фильм, с бюджетом в €850 тыс. Фильм называется «Delirium», и
работа над ним практически завершена, фестивальная премьера
состоится в 2011 году.
«Прежде всего, это способ самореализации, – признается г-н

Подольчак, – до того я картинки красил, потом надоело, стало
слишком однообразно и пространства перестало хватать, а в кино
есть возможность не только красить картинки, но и звуком
заниматься, драматургией, и вообще там картинок много – 25 в
секунде».
Что касается самой киноленты, говорит Игорь Подольчак, то «это не

фильм о бреде. Этот фильм – сам бред. Фильмов о пограничных
состояниях довольно много, а фильмов, которые сами являются
болезненными состояниями, мало. Вот хотелось бы это болезненное

состояние создать – сначала, конечно, для себя, а потом погрузить в
него зрителя и посмотреть, что получается».
Современное искусство – это замкнутая в себе коммуникативная

среда
«Сегодня искусство – это менее всего декорированные поверхности, к

которым мы так привыкли. Скорее это коммуникативная среда, где
производятся смыслы, апробируются теории, а зритель может
испытать новый опыт, – рассказывает Ольга Балашова. – Только
внутри этой среды возможна адекватная оценка практики искусства,
потому что традиционные критерии оценки больше не работают.
Эстетическая и художественная ценность искусства перестала быть
очевидной, а необходимость судить о его качестве осталась, потому с
неизбежностью появились, как в известной присказке «специальные
люди», арбитры. Такими арбитрами в системе современного
искусства являются различные художественные институции,
поддерживающие определенные проекты, а также разветвленная сеть
музеев современного искусства».
Современное искусство – это то, в чем Украина пока не

участвует. Потому что у нее нет музея
Под словом «музей» понимается не столько буквальное помещение,

сколько место, где производится экспертная, внеконъюнктурная
оценка деятельности художника. Следовательно, резюмирует г-жа
Балашова, попадание или не попадание художника в историю
искусства напрямую зависит от его музеефикации.
Проблема, однако же, еще и в том, что, как оказалось, у тех, кто
действительно понимает в современном искусстве, существуют
огромные противоречия насчет того, что это такое и зачем это нужно.
Не зашло ли искусство в тупик? Не является ли происходящее сейчас
неким эволюционным аппендиксом, вопрос отмирания которого –
всего лишь вопрос времени? Увы, но мы не станем углубляться в эти
противоречия в данном расследовании, потому что это означало бы
необходимость стереть слово «Штатское» из названия моего проекта.
Современное искусство не знает, что является современным

искусством в настоящий момент
Подытожим. Современное искусство – это международная

коммуникационная система, в которой принято говорить друг с другом
через институции и музеи. Отсутствие музея современного искусства
в Украине означает физиологическую невозможность участия в этой
коммуникации.
Эксперты, опрошенные мной в ходе подготовки материала, признают,

что единственным системным субъектом современного искусства в
Украине является Виктор Пинчук. Но его признанная на
международном уровне функция – это работа «миссионера», то есть
просто презентация в Киеве лучших образцов современного
искусства. Сложность задачи в том, что ценность представляемых
работ не визуальная, но коммуникативная.
Значит, и функция Виктора Пинчука признанная, но неблагодарная.

Не будем упоминать о реакции большинства украинских зрителей,
сразу перейдем к арт-среде. У которой, во-первых, к PinchukArtCentre
постоянно возникают дежурные претензии – дескать, почему не
вывозят на Запад наших художников, ведь они творят не хуже
Херста? Во-вторых, предъявляемые образцы искусства вызывают у
наших художников именно что желание творить не хуже.
А дело ведь не в том, как выглядят образцы, – дело только в

коммуникации, в которой надо участвовать. В текущих условиях
Украины единственный способ для художника заниматься
современным искусством – это напрямую работать с
международными институциями.
Похоже, вся остальная художественная жизнь в наших широтах под

вывеской «Современное искусство» является сплошной имитацией...
Комментарии отсутствуют
Добавить комментарий:
Имя:
Защитный код:

Ihor Podolchak. Press Archive 2009-2010.

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Ihor Podolchak. Press Archive 2009-2010.

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

IHOR PODOLCHAK PRESS ARCHIVE 2009 - 2010

ІГОР ПОДОЛЬЧАК АРХІВ ПРЕСИ 2009 - 2010

Accueil BnF | Aide | Découverte vidéo | Une question ? | ©

Liste Notice Recherche Mots

par mots NOUVEAU !

autorités BnF Podolchak, Igor (1962-.... )

Podolchak, Igor (1962-.... )

Podolchak, Igor (1962-.... )

Podolchak, Igor (1962-.... )

Стр. 1 из 2 23.10.09 14:13

Title: Jakob Böhme / [Auswahl d. Textabschnitte u. Übers.: Jan Tomkowski

Subject heading:Podolczak, Igor

Shelf mark: Malerbücher 43.4° 566

Стр. 1 из 1 25.10.09 14:07

Login | End session | Display options | Feedback | FAQs | Help

Catalogue: Integrated Catalogue

Logout/end session | Display options | Feedback | Help

Accessibility Terms of use © The British Library Board X9

Стр. 1 из 1 23.10.09 14:16

КУЛЬТ ЛИЧНОСТИ Поиск по сайту

АЛЕКСАНДР расширенный | искать

Билеты на матч Украина-Греция будут стоить до

Телекомпания «Металлург» Д — 1:2

Путешествия 19:26 Чиновники без авто экономней

Кто знает, появились бы когда-нибудь кожаные плетки и

Съели хлеба, и стали ведьмами

Воткнул в розетку — зарядил, сел за руль и укатил

СТРАНА ГУРМАНИЯ: Страна соусов и сладостей.Готовим

Украинская анимация — в летаргическом сне

Красный крест создал добрый бизнесмен

comprare viagra italia // 07-08-2009 05 02

levitra russia // 07-08-2009 02 39

kamagra cialis e levitra // 07-08-2009 02 10

cialis roma // 06-08-2009 22 53

viagra costo // 06-08-2009 21 55

levitra quanto costa in farmacia // 06-08-2009 21 27

kamagra costo // 06-08-2009 20 57

Юг» — «холодный Север »(московский клуб

Англия Франция Германия Австрия Австралия Мексика Украина

Леопольд Риттер фон Захер-Мазох

галицийская история. Год 1846". С той поры у него ежегодно выходило по

характер ВВС: фоторепортаж об открытии кафе мазохистов

Oggi Notizie Cultura Cinema Mostre Spettacoli Appuntamenti

Cerca in Calendario > Segnala il tuo avvenimento

NOTIZIE > MANIFESTAZIONI > 21 GENNAIO 2009

Trieste (TS): III° Concorso Internazionale di

Sempre per le sezioni competitive, ultimi due lungometraggi in concorso, a

MELLOW MOOD – Release

Magnemo fora de Casa

A seguire, sempre in Sala Azzurra sarà la volta di “DIVIDED STATES OF

Grande attesa, infine, nella

Leggi le Ultime Notizie >>>

Ricerca: MessaggeroVeneto dal 2003 Mappe

REGIONE UD NE PORDENONE GORIZIA

Martedì 27.01.2009 Ore 00.26

IN EDICOLA VERSIONE STAMPABILE INVIA ULTIM'ORA

(20 gennaio 2009)

Завершення Фестивалю європейського кіно , що впродовж тижня (3 - 9 червня ) тривав у

Власне, страждання - це те , що хвилює Подольчака найбільше . За задумом , Las Meninas

«Меніни», або ж «Портрет Філіпа четвертого з родиною» - одна з найзагадковіших картин

Система дзеркал у подольчакових Las Meninas - це продовження невеличкого дзеркала на

Режисер, продюсер, автор сценарію: Ігор Подольчак

Співрежисер: Дін Карр

Копродюсери: Лілія Млинарич, Олег Кохан